Розділ 3. Шляхи покращення розвитку перестрахування в Україні
Нерезидентами до Держфінпослуг від 4 червня 2004 р. № 914 та «Порядок погодження в Держфінпослуг» України договорів перестрахування перестраховиками-нерезидентами для перерахування (купівлі) валюти страховиками-резидентами та страховими (перестраховими) брокерами резидентами" від З червня 2006 р. № 4123, як свідчать дані рис. 3.2, докорінно змінили ситуацію на українському ринку перестрахування… Читати ще >
Розділ 3. Шляхи покращення розвитку перестрахування в Україні (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Сучасний стан перестрахування в Україні
В Україні перестрахування здійснюють переважно страхові компанії. Пояснюється це тим, що чинне страхове законодавство нашої країни не виокремлює перестраховиків як суб'єктів страхового ринку від звичайних страховиків, хоча, як свідчить світовий досвід, вимоги, що висуваються до компаній, які займаються власне перестраховою діяльністю, значно вищі, адже, по-перше, перестраховики здійснюють страхування самих професійних страховиків і вже тому перестрахування як різновид діяльності вимагає якнайвищої кваліфікації, професіоналізму, виваженості та відповідальності; по-друге, перестраховики перебирають на себе досить великі, часто катастрофічні, ризики. Тому економічні результати перестрахування є надзвичайно важливою запорукою соціально-економічної стабільності системи.
Можливі три основні моделі розвитку перестрахового ринку (табл. 3.1), кожній із яких властиві певні переваги та недоліки.
Сьогоднішня ситуація на українському ринку перестрахування свідчить про тяжіння до третьої моделі. У зв’язку з цим варто зазначити, що наявність у економіці України декількох професійних спеціалізованих перестрахувальних компаній є, безумовно, бажаною. Адже тільки спеціалізований потужний перестраховик здатний брати великі ризики, оцінювати реальну вартість взятих ризиків, адекватно до ситуації ефективно їх розміщувати тощо.
Таблиця 3.1.
Моделі розвитку ринку перестрахування
Моделі розвитку. | Переваги. | Недоліки. |
І модель Ґрунтується на домінуванні професійних спеціалізованих перестраховиків. | — Здатність витримувати великі ризики; висока надійність перестрахувального покриття; можливість розміщення великих ризиків у короткі строки. | — Обмежений вибір перестраховика; домінування типових договорів; відсутність гнучкості при прийнятті управлінських рішень страховиком; зменшення можливих прибутків. |
II модель Основними суб'єктами, що надають перестрахові послуги, є звичайні страхові компанії. | Дотримання балансу в перестрахуванні премій; широкий вільний вибір перестраховика; гнучкі умови перестрахування; значні прибутки від перестрахувальної діяльності; диверсифікація ризиків. | Досить важко розмістити великі ризики. |
Ш модель (змішана) Передбачає існування на ринку двох груп операторів: спеціалізованих перестраховиків та звичайних страховиків. | Включає переваги та недоліки обох моделей, які виявляються слабкіше внаслідок взаємопогашення ефекту. |
До 2004 р. регламентація діяльності з перестрахування здійснювалась на основі Закону України «Про страхування» та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок здійснення операцій з перестрахування» від 24 жовтня 1996 р. № 1290. Це положення регламентувало порядок укладання договорів перестрахування вітчизняних страховиків за межами України з перестраховиками-нерезидентами, але не врегульовувало проблем відносин страхових компаній всередині країни. І, незважаючи на те, що Положення мало досить суттєве значення для страхування у галузі ядерної енергетики, космосу тощо, які насп…
Про розвиток перестрахувальних операцій в Україні свідчить динаміка частки премій, що передаються перестраховикам.
На рис. 3.2 зображено динаміку частки перестрахування у валових страхових преміях за 2009;2014 рр.
Рис. 3.2 Частка перестрахування у валових страхових преміях в Україні за 2009;2014 рр.
З рисунку видно, що частка перестраховиків-нерезидентів у валових страхових преміях чітко виявляє тенденцію до зростання з 26% у 2009 р. до 29% у 2010 р. та до 36% у 2011 р.
Зважаючи на те, що перераховані за кордон премії - це вилучені кошти з інвестиційного процесу в Україні, уряд та новостворена структура в особі Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (Держфінпослуг) вжили заходів щодо створення умов як економічного, так і правового характеру для розвитку внутрішнього перестрахового ринку, зростання його місткості.
Прийнята Кабінетом Міністрів України постанова «Порядок та вимоги щодо здійснення перестрахування у страховика (перестраховика) — нерезидента» від 4 лютого 2004 р. № 124 і розпорядження Держфінпослуг «Порядок надання страховиками (цедентами, перестраховиками) інформації про укладені договори перестрахування зі страховиками (перестраховиками).
нерезидентами до Держфінпослуг від 4 червня 2004 р. № 914 та «Порядок погодження в Держфінпослуг» України договорів перестрахування перестраховиками-нерезидентами для перерахування (купівлі) валюти страховиками-резидентами та страховими (перестраховими) брокерами резидентами" від З червня 2006 р. № 4123, як свідчать дані рис. 3.2, докорінно змінили ситуацію на українському ринку перестрахування. Починаючи з 2004 р. частка нерезидентів у отриманні премій має чітку тенденцію до зменшення — від 35% у 2011 р. до 10% у 2012 р., 5% у 2013 р. та 4% у 2014 р.
Розглянемо коротко зміст цих документів.
Постанова уряду України «Порядок та вимоги щодо здійснення перестрахування у страховика (перестраховика) — нерезидента» (2004 р.) регламентує умови, дотримання яких е обов’язковим для укладання договорів перестрахування з перестраховиками-нерезидентами:
- § наявність передбаченого законодавством країни, в якій зареєстрований страховик (перестраховик) — нерезидент, державного нагляду за страховою і перестрахувальною діяльністю;
- § підтвердження про здійснення страховиком (перестраховиком) — нерезидентом безперервної страхової (перестрахувальної) діяльності протягом як мінімум трьох років до укладання договору перестрахування з українськими страховиками (перестраховиками);
- § відсутність фактів порушення страховиками (перестраховиками) — нерезидентами, з якими укладають українські страховики (перестраховики) договори перестрахування, законодавства про страхову та перестраху вальну діяльність із питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і боротьби з тероризмом країни його реєстрації.
Дотримання вимог Держфінпослуг України має бути засвідченим (у письмовій чи електронній формі) уповноваженим наглядовим за страховою діяльністю органом країни, де зареєстрований нерезидент, або Міжнародною асоціацією органів нагляду за страховою діяльністю.
Українські страховики (перестраховики) можуть укладати договори перестрахування за участю нерезидентів-брокерів виключно через їх постійні представництва в Україні.
При перестрахуванні життя гроші не змінюють власника, іноземний перестраховик залишається боржником нашого страховика. Тому вивезення перестрахувальних премій зі страхування життя за кордон — це форма вивозу капіталу, а як відомо, вивіз капіталу — найбільш зріла і вигідна форма міжнародних економічних відносин, властива переважно високо-розвинутим країнам і не доступна для слаборозвинутих країн. Вивіз капіталу дає змогу одержувати і вивозити прибуток з країн, до яких вивозяться грошові капітали, використовувати досвід управління фінансами в Європі, який набагато більший за наш, і заощаджувати за рахунок збереження своїх природних ресурсів, торгівлю якими можна обмежити.
Іноземні інвестиційні фонди беруть за послуги 0*5% вкладеної Суми на рік і дають прибуток впродовж багатьох років у розмірі 10−15% річних. Таким чином, вкладаючи гроші у західні фонди, ми отримуємо прибуток, який ще не скоро матимемо у вітчизняній промисловості. Окрім того, слід врахувати, що кошти, які перетинають кордон України при здійсненні перестрахових операцій зі страхування життя, є власністю не держави, а громадян, які підписали договори страхування за умови, що їхні гроші будуть перестраховані саме за кордоном. У протилежному випадку вони б відмовились від страхування життя зовсім.
Щоб організувати страхову компанію зі страхування життя в Україні, іноземні підприємці повинні інвестувати в статутний фонд 1 500 000 євро.
Якщо компанія працює з перестрахуванням у перестрахувальника-нерезидента, то для того, щоб перевести у вигляді перестрахувальних платежів суму, еквівалентну інвестованій у статутний фонд, необхідно застрахувати в Україні від 2 тис. до б тис. осіб, узявши на себе відповідальність, що дорівнює 60 млн євро. Тільки дуже впевнені в успіху страхування життя в Україні люди можуть зважитись на таку справу. І поки такі люди знаходяться, треба цією ситуацією користуватись, адже ця справа дає, крім вищезазначених здобутків, можливість використання найновітніших технологій страхового бізнесу.