Склад, порядок формування та діяльність Ради Європейського союзу

Рада Європейського союзу (офіційна назва — Рада, зазвичай згадується як Рада міністрів, як компроміс також називається латинською Consilium) — разом з Європейським парламентом, один з двох законодавчих органів Європейського союзу і один з семи його інститутів. До Ради входять 27 міністрів урядів країн-членів Європейського союзу в складі, що залежить від обговорюваного кола питань. Також без права голосу в Раді бере участь відповідний єврокомісар. Наприклад, питаннями охорони праці займаються 27 відповідних міністрів держав-членів, які відають охороною праці, — міністрів праці або соціального забезпечення — а також комісар з питань зайнятості, соціальних справ і політики забезпечення рівних можливостей.

Зазвичай кожен рада проводить не менше двох офіційних засідань і однієї неофіційної зустрічі протягом одного председательского терміну. Рада може збиратися одночасно в різних складах.

Був створений в 1952 р. як Особливий рада міністрів в рамках Європейського об'єднання вугілля і сталі, щоб врівноважити Вищий керівний орган (наднаціональний керівний орган ЄОВС, сьогодні - Європейська комісія).

У перші періоди існування Європейського співтовариства більшість рішень Ради вимагали одностайного рішення. Поступово все більше застосування набуває спосіб прийняття рішень кваліфікованою більшістю голосів. При цьому кожній державі належить певна кількість голосів в залежності від його населення та економічного потенціалу.

Починаючи з Паризького договору, існує тенденція селективного делегування повноважень від національних держав (безпосередньо або через Раду міністрів) до Єврокомісії. Підписання нових «пакетних» угод додавали нові компетенції Євросоюзу, що тягло за собою делегування великих виконавських повноважень Єврокомісії. Однак, Єврокомісія не вільна у здійсненні політики, в певних сферах національні уряди мають інструменти контролю над її діяльністю. Інша тенденція — посилення ролі Європарламенту. Слід зауважити, що незважаючи на проведену Європарламентом еволюцію від суто консультативного органу до інституту, який отримав право спільного рішення і навіть схвалення, повноваження Європарламенту і раніше були сильно обмежені. Тому баланс сил у системі інститутів ЄС як і раніше був на користь Ради міністрів.