Биотехнологии і біобезпека в агропромисловому виробництві

Биотехнологии і біобезпека в агропромисловому виробництві

В. З. Шевелуха, лауреат Державної премії у сфері науку й техніки РФ, заслужений діяч науку й техніки Російської Федерації і Турецької Республіки Білорусь, зав. кафедри, тож відділом сільськогосподарської біотехнології МСХА, академік РАСХН і АН Республіки Білорусь у.

Доклад присвячений короткому викладу положень Інноваційного проекту з біотехнології в агропромисловому виробництві на 2004 — 2007 р., який запропонований в руки Уряди РФ фахівцями РАСХН, РАН й низки провідних вузів Росії. У проекті відбиті назрілі економічні та технологічні проблеми сільського господарства країни й реальні наукові можливості їх рішення засобами біотехнології й біоінженерії.

Ключевые слова: сільськогосподарська промисловість, біотехнологія, інноваційний проект, трансгенні організми, оцінка безпеки.

Biotechnology in Agricultural Industry: Impact and Safety Issues.

V. Shevelukha, Head of Agricultural Biotechnology Department (Moscow Academy of Agriculture), Academician (Russian Academy of Agricultural Sciences and Academy of Sciences of Belarus), etc.

The report is devoted to brief description of principles of Innovative Project on Biotechnology in Agricultural Industry (2004;2007). The project was submitted to the Government of Russian Federation by experts from Russian Academy of Sciences, Russian Academy of Agricultural Sciences and a number of key Universities. The project reflects the burning economic and technological problems of Russian agricultural complex and the actual scientific potential to solve them by means of biotechnology and bioengineering.

Keywords: agricultural industry, biotechnology, innovative project, transgenic organisms, risk assessment.

По своєму змісту, цілям і завдань біотехнологія набирає величезної ваги складовою економіки світу, зокрема і агропромислового виробництва. Сільське господарство — це найбільший біотехнологічний цех з багаторічною історією. У його основі лежить використання біологічних об'єктів — рослин, тварин і звинувачують мікроорганізмів, біологічних процесів, ефективне керівництво які й становить суть біотехнології у традиційному і сучасному смысле.

По рівню ведення і шляхах розвитку цієї життєво важливою продовольчої галузі держави світу можна розділити п’ять основних груп, присвоївши їм назви під назвою базових держав у тих группах.

Первый шлях розвитку сільського господарства — американський, фермерський, з високий рівень інтенсивного виробництва та надвиробництва продовольства та майже нульовими темпами приросту, високоефективної системою державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників.

Второй шлях розвитку сільського господарства — китайський, точніше, селянський з китайською специфікою, із найбільш рекордними у світі темпами зростання сільськогосподарського виробництва (10−14% річних) та її обсягами, забезпечують середньосвітової рівень споживання продуктів, великий перспективою подальшого нарощування продовольчих ресурсів немає і доведення їх споживання країні до вищих світових показників.

Третий шлях ведення сільського господарства — західноєвропейський, інтегративний, який поєднає фермеризацию галузі кожної країни з правовим і економічним регулюванням виробництва міждержавними структурами, які входять у інтегроване об'єднання ЄС, успішно вирішальну дві найважливіших завдання: вирівнювання рівнів й забезпечення среднеоптимальных темпи зростання економічних пріоритетів і фізичних показників розвитку сільськогосподарського виробництва та взаємодія з урахуванням законів ринку на рамках економічного союза.

Четвертый шлях розвитку сільського господарства — слаборозвинені країни Південно-Східної Азії вже, Африки та Латинській Америки. Їхній шлях може бути напівколоніальним, з екстенсивним примітивним виробництвом, вкрай слабкою державної підтримкою, а вона найчастіше без неї, з великою залежності від імпорту продовольчих товарів. Сформовані економічні та політичні умови їхнього взаємодії з розвинені країни є постійним джерелом протиріч і причиною відставання у розвитку їхніх аграрного сектора экономики.

Пятый «шлях «розвитку сільського господарства можна назвати демократичним, проамериканським, нав’язаним Росії у період розпаду СРСР і триваючим по час. Через війну про аграрних реформ у Росії відбулася ліквідація державних підприємств і кооперативних сільськогосподарських підприємств, зруйновано виробництво, приватизована колективна власність і, головний засіб виробництва — земля, знищено понад половини поголів'я худоби, дві з лишком рази скорочено валове виробництво продовольства, понад 60% господарств доведено до фінансового банкрутства, країна втратила продовольчої безпеки. Фермеризація сільського господарства Росії все-таки відбулося. Тепер потрібно вживати заходів по порятунку галузі. Концепція і яскрава програма такого відновлення розроблена Російської академією сільськогосподарських наук. Вона полягає в наукових дослідженнях і досвіді найкращих робітників та ефективних підприємств регіонів і суб'єктів федерации.

Большое місце у відновленні сільського господарства Росії має бути відведено його біологізації і, з розробки й освоєння біотехнологій, вкладених у відновлення та підвищення родючості грунтів, створення нової покоління генетично стійких до несприятливим чинникам середовища рослин i тварин і звинувачують їх широкого використання у непростих природних та знайти економічних умовах виробництва.

Первая національна програма по біотехнології нашій країні було розроблено та затверджена в 1986 року. Великий питому вагу у ній обіймав розділ «Біотехнологія в агропромисловому виробництві «. Значну увагу приділялася у ній з розробки й освоєння новітніх біотехнологій в рослинництві, тваринництві, ветеринарної медицині, зберіганні, транспортуванні і переробки сільськогосподарської продукції, отриманню і використанню біологічно активних речовин, кормових добавок та інших.

За короткий термін, за 5 років, в селекційних центрах країни було створено біотехнологічні лабораторії і групи дослідників по клітинної і тканинної інженерії. Вони було створено багато форми і лінії сільськогосподарських рослин із підвищеною сталістю до найнебезпечнішим грибною, бактеріальним і вірусним патогенів, і навіть до абиотическим стресам. На основі отримано нові селекційні сорти і гібриди пшениці, ячменю, картоплі, рису, люцерни, льону та інших культур. У тваринництві та ветеринарної медицині головне увага була зосереджена приділено методам трансплантації ембріонів і зигот щоб одержати високопродуктивних тварин і звинувачують створенню генноинженерных вакцин для профілактики і лікування сільськогосподарських тварин. Розвивалися дослідження у сфері імунітету рослин та тварин і шляхом створення генноинженерных препаратів для боротьби з шкідниками і хворобами на посівах і фермах.

С руйнацією СРСР національна програма по біотехнології в АПК практично припинила своє існування. Фінансування цих робіт було зведено до мінімуму. Виживання наукових і лабораторій із сільського господарства відбувалося з допомогою ліквідації фундаментальних досліджень, зокрема у біотехнології і біоінженерії. По клітинної інженерії, що вимагає менших на неї по порівнянню з генноинженерными дослідженнями, роботи у певних обсягах тривали, а, по генетичної трансформації рослин та тварин вони, по суті, не розвивалися.

Такие роботи було збережено, та був і розвинені рахунок коштів держбюджету інститутах РАН, що дозволило і тоді важкий науці період зберегти й навіть розвинути науковий доробок по біоінженерії, зокрема кадри генних інженерів у Центрі «Біоінженерія «РАН, інститутах молекулярної біології, молекулярної генетики, НДІ биогена, інституті біоорганічної хімії, промислових мікроорганізмів, загальної генетики та деяких менших других.

В минуле десятиліття відставання Росії у розвитку біотехнології, і особливо біоінженерії, від передових країн світу значно зросла за багатьма напрямам. Особливо небезпечним і у розвиток біотехнології й біоінженерії в Росії у умовах істотного їх відставання є виникнення потужної хвилі протестного руху на Західній Європі у Росії, спрямований проти наукових досліджень про, застосування трансгенних технологій і перспективи використання генетично модифіковані організми у виробництві та отримання їх харчових і кормових продуктів. Найбільші зусилля у цьому напрямі докладають журналісти й рух «Грінпіс ». Факти, які використовують для відкидання робіт з біоінженерії, нічого спільного з наукою немає, а беруть із дозвільних висновків, і повідомлень неосвічених у науці людей. З іншого боку, потужний протест проти біотехнології й біоінженерії є наслідком триваючої келійності, закритості проведених вченими у цій галузі науки досліджень, вкрай погано поставленої інформаційної та просвітньої роботи. Великий «внесок «в посилення протестного руху вносять конкуруючі фірми і корпорації, сильно зацікавлені у збереженні обсяги виробництва пестицидів та інших хімічних коштів боротьби з шкідниками і хворобами в сільськогосподарському виробництві.

Генноинженерные технологій і трансгенні організми дійсно можуть бути об'єктами генетичного ризику, але цей ризик усувається дотриманням законів і наукового моніторингу за здійсненням трансгеноза, методів і керував, тестування ГМО в лабораторних і польових умовах, під час їхньої реєстрацію ЗМІ й в пострегистрационный період. З огляду на це обставини хвиля протестного руху проти трансгенних технологій й порядку використання ГМО має тенденцію до зниження Росії та інших країнах мира.

Крупнейшие аграрні проблеми Росії, викликані помилковим вибором шляхів реформування АПК, ясна річ, мають насамперед вирішуватися з допомогою зміни курсу та змісту реформ. У цьому ми твердо переконані, як і ще вчені України та практики аграрної сфери економіки. Але хто конкретні завдання з підвищення ефективності і стійкості розвитку АПК можна вирішити з допомогою біологізації сільського господарства, використання методів біотехнології і біоінженерії.

В цих цілях нами разом з ученими провідних вузів, НДІ РАСХН і РАН розроблений Інноваційний проект біотехнології в агропромисловому виробництві на 2004;2007гг. Проект пропонується як міжвідомчий, фінансований Мінпромнауки РФ і Мінсільгоспом РФ. Він відбиває назрілі економічні та технологічні проблеми сільського господарства і реальні наукові можливості біотехнології й біоінженерії.

Центральное місце у запропонованому Уряду Російської Федерації Інноваційному проекті відводиться створенню комплексно стійких трансгенних ліній, сортів і гібридів сільськогосподарських рослин, ліній тварин і птиці, штамів мікроорганізмів. Виконання цього завдання генноинженерными методами може істотно змінити в цю справу економічну екологічну ситуацію тощо в агропромисловому виробництві у в цілому. Эпифитотии небезпечних хвороб Паркінсона й масове поширення шкідників майже щорічно накривають великі регіони країни й знищують понад 30% валової продукції рослинництва і тваринництва. Одними традиційними методами селекції і племінного справи неможливо домогтися корінного перелому у втраті такого обсягу продовольства шкідливих організмів і абіотичних стресових чинників довкілля. Розширення хімічного методу боротьби можуть призвести до підвищення пестицидної навантаження на чоловіки й довкілля до небезпечної межі і катастрофічних наслідків.

В ролі основних об'єктів в генно-інженерної частини Інноваційного проекту нами взято економічно найважливіші є культури: пшениця, ячмінь, цукрова буряк, соняшник, картопля, кукурудза, основні овочевим культурам (томат, огірок, капуста), лікарські рослини.

Главным перешкодою до вирішення цієї стратегічної завдання є Національного банку ефективних генів, детерминирующих високу комплексну стійкість рослин до эпифитотийным патогенів і найважливішим абиотическим стресам — посухи, перезволоження, низьким і високим температур, надлишковим засолению і кислотності грунтів. Такий банк генів у Росії необхідно створити. Міжнародний обмін ефективними генами, зазвичай, веде до втрати патентоспроможності створених ГМО.

Вторым вузьким місцем генноинженерных дослідженнях є недолік, а частіше відсутність новітніх приладів та устаткування. Тож у Інноваційному проекті передбачено створення наукових центрів колективного користування такими приладами й устаткуванням, насамперед із рослинництву — в Тимирязєвській біотехнологічному центрі й щодо тваринництва — в Тваринницькому біотехнологічному центрі (ВИЖ п. Дубровицы Московській області).

Основную навантаження у розвитку теорії та практики трансгеноза організмів виконують і буде виконувати Центр біоінженерії РАН (директор — академік РАСХН К.Г.Скрябин), Московська сільськогосподарська академія їм. К.А. Тімірязєва — Тимирязевский биотехцентр (академік РАСХН В.С.Шевелуха), лабораторія генної інженерії рослин Пущинского філії ИБОХ (професор Я.И.Бурьянов), ВИЖ (віце-президент, академік РАСХН Л.К.Эрнст), Інститут загальної генетики РАН (директор — академік Ю.П.Алтухов), Інститут цитології і генетики ЗІ РАН (академік В.К.Шумный), ВИР (академік РАСХН В.А.Драгавцев), ВНИИСХБ (директор — професор П.Н.Харченко), ВНДІ фітопатології РАСХН (професор С.С.Санин), ВНДІ біологічних методів захисту рослин (директор — професор В.Д.Надыкта), Кубанський ГАУ (ректор — академік РАСХН И.Т.Трубилин), НИИСХ Південного Сходу (директор — професор Н.С.Васильчук), ВНИИСХМ (директор — академік РАСХН И.А.Тихонович), ВНИИМК (директор — д.с.-х.н. В.М. Лукомец), ВІП (директор — д.с.-х.н. Н.П. Таволжанский). Будуть виконуватися спільні дослідження з ученими фірми «Монсанто «(США), Біотехнологічним центром Пекінської сільськогосподарської академії (Президент ПАН Лі Юньфу), Уханьским аграрним університетом (професор Чен), Вангинским сільськогосподарським центром.

В цілях створення ефективних трансгенних технологій слід зробити новий великий крок у розвитку теорії імунітету рослин та тварин, швидше переходити загальних поглядів на пов’язаною еволюції организма-хозяина і паразита, від морфофизиологических і біохімічних уявлень про імунітет і расовому складі патогенів до ідентифікації конкретних генів стійкості й їх ужитку під час трансгенетике. Без точного визначення структури геному, виявлення типу, і механізмів генетичної детермінації стійкості (моногенной чи полігенною її природи) проблема генетичної надійності сортових ресурсів рослин i породних ліній худоби може бути успішно вирішена.

Без успішного рішення зазначеного завдання на величезні території Росії й далі виникати эпифитотии, завдаючи величезної шкоди сільському господарству й продовольчого цеху країни. Фузариоз і септориоз зернових, фитофтороз картоплі і томату, фомопсис і склеротиния соняшнику, переноспороз цибулинних, бактериозы капусних рослин, іржі антракнозы і найнебезпечніше як на сільського господарства явище — посуха всі у великих масштабах будуть наносити шкоди сільськогосподарського виробництва.

Поэтому трансгенні рослини у світі вже нині займають площі близько 60 млн гектарів ріллі, головним чином США, Аргентині. Канаді, Індії, та Китаї. Ці площі зайняті п’ятьма видами трансгенних сільськогосподарських рослин: соєю, кукурудзою, цукровими буряками, картоплею, ріпаком і томатом. ¾ таких посівів становлять гербицидоустойчивые трансгенні рослин та 25% - Bt-трансгены, стійкі до комахою. У Росії її поки немає одного гектара посівів трансгенних рослин, проте саме до Росії переміщається центр протистояння роботам по біотехнології й біоінженерії.

Создание трансгенних рослин, у найближчим часом здійснюватися у основному двома шляхами: 1) шляхом прискореної ідентифікації природних генів стійкості в растениях-донорах; 2) синтезом штучних генів з урахуванням секвенування токсинів білкової й інший природи й використання системи вырожденных кодів нуклеотидної послідовності в генах.

Мы вважаємо, що трансгенні технології не заміняють традиційні технології селекції рослин, тварин і звинувачують мікроорганізмів, а лише доповнюють їх, дозволяючи скоротити термін створення нових форм організмів із підвищеною і високу стійкість в 2−3 разу, обмежити чи цілком виключити негативні наслідки віддаленій гібридизації з допомогою зчеплення ефективних генів з генами негативних ознак отже домогтися високої експресії ефективних генів.

В цьому разі дуже важливо враховувати решта 2 обставини:

1 — зростання ролі ВИРа як центру світових рослинних ресурсів немає і необхідність розширення робіт у ньому по ідентифікації донорів стійкості, необхідність створення ВИРе світової колекції трансгенних культурних рослин, ведення їх каталогу й організації ефективне використання цих зразків у селекційних центрах країни;

2 — при ідентифікації та створення банків генів стійкості рослин, тварин і звинувачують мікроорганізмів необхідно пам’ятати, що з пошуку таких генів годі було замикатися рамками гомологічних рядів, що можуть перебувати у геномах, еволюційно віддалених у часі, просторі і еволюційному ряду пологів, видів, підвидів, біотипів і форм організмів. З петунії, наприклад, отримано ген стійкості пшениці до фузариозу колоса, з арабідопсису — ген стійкості картоплі до фитофторе, з Bacillus thuringiensis — ген стійкості його до колорадському жуку, кукурудзи до кореневому жуку, з медузи — ген стійкості рослин до зниженим температур.

Вполне можливо, що час використання еволюційно віддалених і особливо синтетичних генів зросте небезпека негативних генетичних наслідків. Тож у Інноваційному проекті, і інших дослідженнях такого роду необхідно передбачити розробку додаткових методів багаторівневих досліджень, і контролю у своєчасному виявлення можливих негативних наслідків трансгеноза і виключенню ГМО з їхньої подальшого поступу і його використання.

Большая роль Інноваційному проекті відводиться клітинної інженерії рослин i її двом корінним проблемам — тотипотентности і регенерационного потенціалу клітини. Дослідження нашої кафедри та відділу, що проводилися час з соняшником і пшеницею, показали, що з про «важких «для биоинженерных робіт культур, якими є пологи Triticum і Helianthus, сильно виражена залежність зазначених вище від показників від генотипу, складу і концентрації інгредієнтів селективною середовища. І тотипотентність, і регенерационный потенціал клітин чітко детерминированы генетично поруч фізичних і морфофизиологических чинників, у зв’язку з ніж потрібно постановка масштабних і поглиблених досліджень для успішного розв’язання проблеми. Багато випадках трансгенні клітини, і тканини генотипів- «упертюхів «не дають повноцінних регенерантов і дають змогу одержувати кінцевий цільової продукт — трансгенні рослини. У наші експерименти встановлено, що походження эксплантов, їх величину і вік, число пасажів, і, найголовніше, природа генотипу мають вплив на масштаби і темпи реалізації регенерационного потенціалу біологічних об'єктів, й у остаточному підсумку — на ефективність клітинної селекції. При оптимізації перелічених показників і умов регенерації в великомасштабних багаторічних дослідженнях співробітників кафедри й особливого відділу сільськогосподарської біотехнології МСХА (Е.А.Калашникова і ін.) отримані регенеранты пшениці, картоплі і моркви із підвищеною (на 15−50% проти контролем) сталістю до небезпечних грибною хворобам — септориозу, ризоктонии і альтернариозу. Подальші дослідження з клітинної селекції рослин, у МСХА та інших навчальних закладах і наукових установ країни у рамках інноваційного проекту й поза ним дозволять створити нових форм інших економічно важливих для продовольчого цеху країни рослин із підвищеною і високу стійкість до стресовим чинникам середовища. Це напрям біотехнології в АПК дозволить значно збагатити сортові ресурси сільському господарстві країни новими сортами і гібридами рослин i в цій основі підняти стійкість і ефективність виробництва, якість сільськогосподарської продукції.

При цьому дуже важливо одночасно вирішити теоретичну завдання цій галузі, саме — розшифрувати механізм мінливості клітинних регенерантов, зокрема на генетичному рівні. Уявлення, засновані на эпигенетической мінливості регенерантов є явно недостатніми, враховуючи збереження в прийдешнім, по крайнього заходу протягом 4−5 поколінь, ознак стійкості проти шкідливих організмів і абіотичних чинників середовища. У вирішенні цього завдання ми розраховуємо щодо участі вчених і фахівців із інститутів системи РАН.

Для харчової, кондитерської та медичної промисловості велике економічне значення має тут біотехнологія виробництва пектинів з сировини. Значний внесок у її рішення, у Росії вносять вчені лабораторії і кафедри біотехнології Кубанського ГАУ (ректор — академік РАСХН И. Т. Трубилин і зав. кафедрою, професор Л.В.Донченко). У Інноваційному проекті передбачено розвиток цих досліджень, і комерційна реалізація патентів та продукції і в середині країни, і її межами.

Особое значення за умов назріваючої глобального енергетичної кризи має розділ Інноваційного проекту з підвищенню ККД використання сонячної енергії при фотосинтезі і коефіцієнта енергетичної ефективності сортів, гібридів, порід і ліній худоби і технологій; створення нових відновлювальних джерел енергії. Як свідчать експерименти, проведені у багатьох лабораторіях світу, у цьому числі у Росії, ККД використання сонячної енергії при фотосинтезі то, можливо збільшений з допомогою створення нових селекційних і трансгенних форм, сортів і гібридів рослин i вдосконалення технології їхнього обробляння в 5−10 і більше раз. А коефіцієнт енергетичної ефективності новітніх сортів і технологій у сільське господарство можна збільшити в 3−5 і більше разів. Новітні технології отримання водню із води і збільшення, у найближчій перспективі, його у енергетичному балансі країни світу дозволить поступово замінити углеводородные невідновлювані джерела (нафту, газ, вугілля) на початку нинішнього століття 20%, його середини — на 50% і до кінця — на 80−85%, тобто заповнити безповоротно убутні природні запаси вуглеводневих джерел сучасної енергетики, і запобігти глобальну енергетичну катастрофу. По розрахунках фахівців — геологів й енергетиків — запаси розвіданих і перспективне доступних вуглеводневих енергоносіїв залишилося Землі на 50, максимум 100 років.

В США проблема водневого джерела енергії оголошено найважливішим національним пріоритетом, і їхньому рішення щодо пропозиції президента країни Конгресом виділяються величезні фінансові ресурси. У Росії її ця стратегічно важливу проблему доки знаходить належного розуміння і сильною державної. Вона розглядається лише у громадському рівні. Створено національна асоціація водневої енергетики, проводяться ініціативні роботи у малих масштабах, зокрема в Кубанському державному аграрному університеті (професор Конарев). Мінекономіки, Міненерго і Міноборони країни на виявили належної зацікавленості у використанні цієї стратегічно важливою розробки науки.

Значительно просунуті біотехнології і біоінженерія у тваринництві та ветеринарної медицині країни, особливо у створенні генноинженерных ветеринарних препаратів профілактичного і терапевтичної дії, трансплантації ембріонів і зигот, у створенні високопродуктивних і генетично стійких до «хвороб тварин. Останніми роками, після розпаду СРСР і руйнування тваринницького цеху, значно скоротилися масштаби досліджень з біотехнології й біоінженерії в животноводстве.

Главная мета, яка поставлено Інноваційному проекті перед вченими у сфері тваринництва і ветеринарної медицини, належить до генетичної інженерії.

Предусмотрены теоретичні і експериментальні роботи з моделювання трансгенних тварин для медицини, ветеринарії і біотехнології. Будуть розширено дослідження з новим методам трансгеноза тварин, створенню технологічної системи трансгеноза птахів з урахуванням використання статевих зародкових клітин, технології клонування тварин і звинувачують використання соматичних клітин. Такі дослідження у ВНДІ тваринницького профілю РАН вже ведуться, та вони будуть значно розширено, зрозуміло, зі збільшенням обсягів бюджетного фінансування.

Большое розвиток отримають робота зі створення аналітичних моделей генетичного контролю походження з оцінкою селекційних ознак у тварин з урахуванням розробки та вдосконалення молекулярно-генетичних тест-систем, створення банку ДНК і показників генофонду порід сільськогосподарських тварин.

В ветеринарної медицині основні роботи, передбачені Інноваційним проектом пов’язані з розробкою молекулярних методів діагностики інфекційних захворювань сільськогосподарських тварин і звинувачують методів створення рекомбінантних вакцин проти лейкозу та інших небезпечних захворювань тварин.

Известно, що тваринництво є галуззю, що можна легко зруйнувати і дуже довго відновлювати після руйнування. На його відродження та початок подальшого розвитку, крім великих інвестицій, знадобиться тривалий час, принаймні 10 років. Це означає, що й заходів вживатимуть вже і виявляться ефективними, тваринництво можна довести рівня 1990 року лише у 2013;2015 роках. Розвиток біотехнології у тваринництві дозволить створити перспективну базу на подальше розвитку тваринницького цеху, що постачає населення м’ясом, молоком і той цінної продукцією. Отож головне — повернути можливі ресурси країни На оновлення тваринництва і всього АПК вже нині, вже нині, про те, аби запобігти подальшого розвитку подій у бік повної продовольчої залежність від зарубіжних держав.

Важнейшей проблемою в АПК, як у цілому країни, залишається забезпечення екологічної безпеки для таких людей та довкілля. Після припинення виробництва та поставок селу мінеральних добрив та інших засобів хімізації, знищення половини поголів'я худоби і руйнування тваринницьких комплексів сільське господарство стає екологічно благополучної галуззю, але ціною втрати продовольчої безпекою держави. Це неприпустимо велика ціна. Необхідно домагатися такий екологічній ситуації в АПК іншими засобами, зокрема і з допомогою сучасних методів биотехнологии.

Первый і головна колія — відновлення колишнього кількості поголів'я худоби, як і слідство, подвоєння, водночас із зростанням тваринницької продукції, виробництва органічних добрив, заміна рахунок цього значній своїй частині промислових мінеральних добрив. Друга можливість — збільшення у структурі посівів бобових рослин, які нагромаджували кожному гектарі їх посівів до 60−100 кг біологічного азоту. І нарешті третій шлях — створення генноинженерных штамів азотфиксирующих мікроорганізмів, в 2−3 і більше разів перевищують продуктивність природних штамів азотфиксирующих бактерій. Ці важливі роботи успішно розвиваються у ВНДІ сільськогосподарської мікробіології (директор — академік РАСХН И.А.Тихонович). Ці праці включені у ролі найважливішого розділу в Інноваційний проект.

Вторым у тому проекті включений розділ мікробіологічних досліджень зі створення генноинженерных штамів, здатних розкладати у ґрунтах та інших середовищах небезпечні в людини і навколишньому середовищу речовини техногенного походження. Розрахунки показують, що відновлення довкілля вимагає збільшення витрат у світі, у тому числі у Росії, як мінімум 8−10 раз проти витратами забезпечення екологічну безпеку на цей время.

Уважаемые колеги й товариші! Чимало понять з названих на нашому доповіді проблем по біотехнології, біоінженерії і біобезпеки в АПК Росії є глобальними, загальносвітовими. Вони потребують системного та колективного рішення, для чого слід наполегливо зміцнювати взаємні наукові контакти між науковими установами країни, СНД та світового співтовариства загалом.

Первая і головне завдання в такому взаємодії країн та його наукових закладів полягає у створенні національних інтересів та світового банку ефективних генів та молодіжні організації оперативного обміну біологічним матеріалом, включаючи гени, векторні конструкції, трансгенні рослини, тварини мікроорганізми.

Вторая завдання — постійний обмін методами і биоинженерными технологіями, що дозволяє інтенсифікувати процеси трансгеноза й порядку використання його успіхів у агропромисловому виробництві.

Третья завдання — ученим необхідно активно підключитися до процесу вдосконалювання і уніфікації методів і тест-систем, необхідні оцінки генно-інженерної своєї продукції біобезпека.

Четвертая завдання — організувати лише на рівні держав пільговий безмитне міна й поставки наукового біотехнологічного і биоинженерного устаткування лабораторій, НДІ і торговельних центрів різних країн, зокрема Росії.

Пятая завдання — розгорнути глобальну об'єктивну інформацію через Інтернет, і інші засоби зв’язку населенню всіх країн цілях його освіти і зняття необгрунтованого протесту проти отримання й використання ГМО та інших біотехнологічних і биоинженерных продуктів й у першу чергу продуктів харчового і кормового призначення.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.