Післявоєнне врегулювання Європи

Реферат з історії на тему:

Повоєнне врегулювання і революційні події у Европе.

Выполнила:

Яніна А.О.

Проверил:

Залиняев В.Е.

Москва 2003.

Початок мирного урегулирования.

У результаті Першої Першої світової загинули 8 млн. людина. Стільки ж всю життя залишилися інвалідами. Закінчення війни не принесло народів світу довгоочікуваного спокою. Ще кілька років у Європі та інших частинах світу виникали осередки конфліктів, спалахували революції" і повстання. Завершення війни не означало та ліквідації політичний конфліктів. Ослаблена тривалої війною Європа перестав бути головним центром світової політики. Представники західноєвропейських держав не виступили з будь-якими мирними ініціативами — їх висунули Сполучені Штати Америки і Радянська Россия.

Невдовзі по завершення бойових дій в як уже почалися повоєнного врегулювання. Була скликана мирна конференція, у якої брали участь країни Антанти їх союзники. Вона відкрилася 18 січня 1919 г. в дзеркальному залі Версальського палацу, той самий що і у тому місці, де у 1871 р. за поразку Франції та в франко-прусської війні було проголошено створення Німецької Імперії. Це стало одним приниженням для німецької делегації, що представляла потерпілу поразка бік. На конференції головував затятий противник Німеччини прем'єр-міністр Франції Ж. Клеменсо. Воно й інші представники держав-переможниць — президент США У. Вільсон, прем'єр-міністри Великобританії Д. Ллойд Джордж і У Орландо — вирішували все важливі питання. Проте військова слабкість Італії, що в часи війни, знизила її міжнародний авторитет. У результаті конференції представники США, Великобританії та Франції мало шанували інтересами цієї країн і закон ухвалювався рішення на ще більше вузькому кругу.

Америка, увійшовши під час війни пізніше інших великих держав, зуміла не лише зберегти свій військовий й економічна потенціал, а й отримала запрошення від війни величезні прибутку. Аж по 1917 р., коли США приєдналася до Антанті, вони успішно торгували з усіма воюючими сторонами і перетворилися на найбільшого міжнародного кредитора. Бажаючи закріпити зовнішньополітичні успіхи своєї країни, президент У. Вільсон висунув програму мирного врегулювання, яку американська дипломатія завзято відстоювали під час мирних переговорів. Така активність була спрямована як така незвичайної, так як раніше американці дотримувалися політики ізоляціонізму. Вона полягала у прагнення уникати участі у справах «старого континенту» — Європи. США дистанционировались від колоніальної політиці європейських держав, від своїх коаліцій і збройних конфліктів. Цю позицію так валу можливість американцям виглядати у власних очах багатьох країн прибічниками волі народів і противниками колоніалізму. Завдяки цьому американський президент зміг стати ініціатором перемир’я між Німеччиною та її союзниками і Антантой.

Мирна конференція в Версалі звелася переважно до розробки країнамипереможницями умов замирення з Німеччиною. Французи наполегливо вимагали покарати повергнутого ворога. Англійці також бажали запобігти відновлення німецької військової могутності. Європейські держави і Японія розраховували поділити колонії переможеною Німеччини. Ці плани не знаходили підтримки в американської делегації, яке вважало, що надмірне ослаблення приниження Німеччини можуть призвести до нових конфліктів у Європі. Американці наполягали на наданні колоніям європейських держав більшої самостійності, розглядаючи їх як потенційні ринки збуту промислової продукції. Інструментом збереження світу американці пропонував зробити нову міжнародну організацію — Лігу Націй, статут якою має був, на думку, увійти до тексту мирний договір. Укладання мирних договоров.

Попри між переможцями протиріччя, вони змогли узгодити текст мирний договір. Німецька делегація не брала участь у цієї роботи. Їй повідомили про практичний зміст документа перед його підписанням, що стався в Версалі 28 червня 1919 року. Переможеним нав’язали важкі і принизливі умови. Відповідно до Версальському договору, Німеччина повертала Франції Ельзас і Лотарингію; багата вугіллям Саарская область передавалася по управління комісії Ліги Націй терміном на 15 років; лівий берег річки Рейну оккупировался союзних військ на 15 років; Німеччина передавала відновленої Польщі Познань, і навіть окремі райони Померанії, західною та східною Пруссії (у своїй більшість західних польських земель зберігалося за Німеччиною); Данциг (Гданськ) оголосили «вільним містом» і передано під управління Лігою Націй. Німеччина втрачала всі свої колонії. До 1921 г. німці винні були виплатити репарации-20 млрд. марок золотом.

Після Версальським договором було підписано договори і колишньою союзниками Німеччиною — Австрією, Болгарією, Угорщиною, Туреччиною, — які становлять систему міжнародних угод. Проте стане справедливішою після їх укладання. Послаблення німеччині, яку була покладено відповідальність за розв’язання війни, стало джерелом нових конфликтов.

Американський конгрес, більшість у якому становив виступаючи з позицією ізоляціонізму противники Вільсона, відмовився ратифікувати Версальський договір, що включав статут Ліги Нації. Тому згодом США підписали з Німеччиною окремий договор.

Попри те що, що Росія брала участь у війні, вона була представлена поставляють на світовий конференції. Держави Антанти не визнавали уряд більшовиків, яке уклало у Бресті сепаративный мирний договір з Німеччиною. У той самий короткий час вони підтримали антирадянські сили та визнавали адмірала А. В. Колчака верховним правителем Росії. Антанта визнала також національні небольшевистские уряду, виниклі біля колишньої Російської імперії. Така політика сприяла розширенню масштабів громадянської війни Росії і близько загострення міжнародних відносин після закінчення Першої світової войны.

Революционный процес у Европе.

Наслідком Першої світової було стала вельми поширеною соціалістичних ідей. Безліч людей різних країнах стали на шлях боротьби за зміна державного устрою і соціального ладу. Світове революційне рух, початок якому поклала революція у Росії, стало найважливішим чинником якого громадських процесів в XX столітті. У тому 1919 р. у Москві організували III Комуністичний Інтернаціонал (Комінтерн). Він був сприяти здійсненню практично становища марксистської теорії про світовому характері соціалістичної революції. Возглавившие Комінтерн більшовики координували діяльність створених у різних країн світу комуністичних партий.

У західноєвропейських держав продовжували залишатися сильні позиції социалдемократів. Вони вважали, що трудящі можуть домогтися своєї мети демократичними методами, не залучаючи революційного насильства. Соціалістичні соціал-демократичні партії відтворили своє міжнародне об'єднання — Соціалістичний Інтернаціонал (Соцінтерн). Між ними комуністами склалися вкрай ворожі отношения.

Яскравим прикладом конфлікту між соціал-демократами і комуністами з’явилися події у Німеччини. Революція, спалахнула там у листопаді 1918 р., колись усього лежала викликана позбавленням війні. Розвал економіки, голод, невдачі на фронті сприяли повстанню солдатів та робочих. Імператор Вільгельм II зрікся престолу, і міська влада потрапила до рук соціал-демократів. Комуністи були незадоволені помірної політикою нового уряду. Вони вимагали поглиблення революції, перетворення їх у соціалістичну, процесу передачі влади Радам. У 1919 р. комуністи підняли у Берліні повстання із єдиною метою повалення уряді соціал-демократа Ф. Еберта. Виступ було придушене, а лідери комуністів До. Либкнехт і Р. Люксембург — вбиті. Але революційне спрямування Німеччини не вгасало. У 1919 р. була проголошена Баварська радянська республіка, що проіснувала, проте, лише кілька недель.

Влітку 1919 р. у місті Веймарі до Установчих зборів прийняло конституцію Німеччини, установившую республіканський демократичний лад. Вона має була стабілізувати становище у країні. Проте спроби крайніх правих і лівих сил влади не прекращались.

Інший країною, де розгорнулося потужне революційне рух, була Угорщина. У 1918 р. внаслідок розпаду яка зазнала поразки в війні Австро-Угорщини у неї проголошена незалежною державою. До влади прийшло уряд, ориентировавшееся на Антанту. Навесні 1919 р. вибухнув політичну кризу. Держави Антанти вимагали від Угорщини підписати мирний договір, яким територія країни значно зменшувалася. У умовах уряд пішов у відставку, а нове сформували соціал-демократи і коммунисты.

21 березня 1919 г. було проголошено освіту Угорської радянської республіки. У дивовижній країні почалися соціальні перетворення, як ті, що відбувалися у в Радянській Росії: націоналізувалися банки і промислові підприємства, экспроприировались поміщицькі землі. Було створено Червона армія, що вів бої військами Антанти її союзників — Румунії і ніяк Чехословаччини, прагнули примусити угорське уряд визнати умови мирний договір. Торішнього серпня 1919 р. Угорська радянська республіка впала. У дивовижній країні встановилася націоналістична диктатура адмірала М. Хорті. Угорщина підписала мирний договір за умов Антанты.

Новий революційний підйом у Європі стався у 1920;х рр. У 1923 р. німецькі комуністи на чолі з Еге. Тельманом з допомогою Комінтерну організували повстання робітників у Гамбурзі. Він був жорстоко придушене. Також невдачею закінчилося і сильний виступ комуністів Болгарії 1923 г. Розпочата у Росії революція не придбала всесвітнього характера.

У повоєнному світі посилилося національне рух. Епоха імперій в Європі та Азії закінчилося, і їх руїнах постали нові незалежні національні держави. На мапі Європи з’явилися Чехословаччина, Польща, Австрія, Угорщина, Фінляндія, Латвія, Литва, Естонія. Южнославянские народи — серби, чорногорці, хорвати, македонці, босняки (мусульмани), словенці - створили свою королівство, з 1929 р. отримав назву Югославия.

Процес підйому національного руху мав і зараз зворотний бік. Він вело до зростання національної нетерпимості і ворожнечі. Народи, створивши свої незалежними державами, самі нерідко починали обмежувати національні меншини. Згодом Осип, наприклад, з українцями й білорусами у Польщі, з угорцями у Румунії, з німцями в Чехословакии.

Підіб'ємо итоги.

Ув’язнені у процесі повоєнного врегулювання документи були складено у сфері держав Антанти. Вкрай умови світу, підписаного Німеччиною, і ігнорування переможцями в Радянській Росії могли може стати причиною нових міжнародних конфліктів. Війна викликала потужний підйом революційного руху. Проте світову революцію, на якому мріяли більшовики та його послідовники у багатьох країнах. Не произошло.

Використана литература.

1. Волобуєв О.В., Клоков В. А. «же Росії та світ» Учеб. Для 10−11 кл., Москва, Видавничий дім «Новий підручник», 2002.