Средняя школа за останні десятиліття Російської империи

Cредняя школа за останні десятиліття Російської империи.

Успіхи пореформенного розвитку середньої освіти були безсумнівні. Якщо 1856 р. налічувалося лише 78 гімназій і дійсних училищ, чи до кінцю століття — більш 300, а до початку Першої Першої світової - близько 700. Тепер середні школи відкривалися у губернських, а й повітових центрах. Школи розташовувалися в спеціально вибудованих будинках, що прикрашали міста своєї архітектурою. Діти займалися в просторі класні кімнатах і кабінетахлабораториях.

Проте на початку ХХ в. російське суспільство загалом негативно належала до казенної школі. Учні і їхні родини були незадоволені засиллям класицизму і казарменої дисципліною в гімназіях, тим, що з випускників реальних і спеціальних училищ недоступних університети, а й у жінок не було можливості отримати університетську образование.

Про негаразди у неповній середній школі свідчило учнівське рух, що виник межі ХIХ — ХХ ст. Створювалися нелегальні організації учнів. Тільки 1895 — 1904 рр. існувало майже 150 спілок які у 98 містах. Частина займалася просвітительством (наприклад, петербурзький Північний союз учнів середніх шкіл). Учні на той час вимагали запровадити «вільну школу» (тобто. ліквідувати обмежений доступ у середині та вищі навчальними закладами); змінити програми; скасувати позашкільний нагляд, обшуки, принизливі покарання; дозволити гуртки, учнівське самоуправление.

Уряд також турбували проблеми освіти. Власті було неможливо ігнорувати вимоги громадськості й поклали вимушено йшов окреме часом тимчасові уступки.

Остання серйозна спроба реформувати середнє освіту у імператорської Росії було здійснено з ініціативи міністра освіти графа Павла Миколайовича Ігнатьєва в 1915;1916 рр. За задумом авторів проекту середня школа мала складатися з двох щаблів — з трирічним і чотирирічним термінами навчання. У цьому перша (базової) щаблі погоджувалися курси перших трьох класів гімназій, вищих початкових училищ (у містах) і четырехклассных народних шкіл (у сільській місцевості). Це означало, що який закінчив першу щабель кожної школи чи училища міг без іспитів продовжити проводити дозвілля у гімназії другого щаблі. До переліку дисциплін, які на базової щаблі, входили закон Божий, російську мову, математика, історія, географія, природознавство, гімнастика, танці, а ручна праця, співи і рисование.

У другий щаблі (четвертий — сьомий класи гімназії) враховувалися індивідуальні інтереси учнів: встановлювалися три відділення — новогуманитарное, гуманитарно-классическое і втратило реальний. У кожному їх поглиблено вивчали відповідні профілю предмети: на новогуманитарном — росіянин і іноземні мови, історію; на гуманитарно-классическом — древні мови; реальному — фізику, математику чи естествоведение.

Вперше метою середньої освіти ставало гармонійне розвиток всіх здібностей людини, молоді люди придбали необхідні «відома і навички для подальшої практичної і з наукового діяльності». Ще одна важлива метою школи проголошувалося виховання «здорового патріотизму», свідомої любові до батьківщини та бажання служити на її благо. Треба лише було розширити курси російської словесності, вітчизняної минуле й географії, краеведения.

Проте консервативно налаштований «педагогічний персонал» разом із консерваторами у складі депутатів Державної Думи графа Ігнатьєва різко критикували. Шквал нападок змусив уряд відхилити цей проект.

Проте, рівень освіченості населення Росії залишався однією з низьких у Європі. Середній рівень грамотності становив 21,1%. Грамотне населення зосередилося у крупних городах.