Финансы і торгівля у Давньому Египте

Реферат на тему:

«Фінанси і торгівля у Давньому Египте».

Студента групи ИВ-51.

Литвинова Євгена Валентиновича.

Важко уявити суспільство, у якому були відсутні в якомуабо вигляді економічних відносин. Не є тут винятком і цьогорічний таке високорозвинене суспільство як древнеегипетское.

У Давньому Царстві як таких немає, все платежі проводилися натурою. І ця система панувала і на дуже високому соціальному рівні. Великі чиновники вилучали дохід речей майна, яких вони володіли чи управляли від імені царя. Цар був найбільшим землевласником. Нам, які живуть у століття складних банківських операцій та систем грошового звернення, такий порядок дивно і навіть примітивним. Але стародавні єгиптяни вважали її дуже зручним. Вони торгували на ринках, виплачували платню, давали позику під відсотки, й збирали податки, не користуючись грошима, які переходять із рук до рук. У той самий час, як і раніше, можна було гусака обміняти зерна чи худобу на деревину, було встановлено еталон відносної вартості товаров.

За часів Нового царства таким еталоном вартості стала спіраль з мідної дроту, що називалася утен. Цей еталон отримав настільки стала вельми поширеною, що спіраль стала ієрогліфічним знаком, що позначає утен. Але це не так означало, що мідна спіраль переходила особисто від до рук під час проведення угод, крім випадків, мабуть, коли виникала необхідність компенсувати невелику різницю вартості. Але ціна товарів у вона найчастіше соизмерялась саме із нею. В одному з зображень у храмі Тота служитель Тутмосе намальований з податным списком, в якому вартість кожного предмету оцінена саме такий способом.

Інший єгипетської одиницею вартості був дебен. Спочатку це слово означало «кільце», але тільки згодом вона стала позначати не сам предмет, а його вага чи вартість. Такі одиниці вартості існували та інших країнах. Холдеи свого часу використовували цієї мети зливки металу. У наші дні в деяких африканських та інших примітивних племен настільки ж чином використовуються намисто чи предмети зручного размера.

Внутрішня торгівля Єгипту велася, цілком імовірно, невідь що широко з тієї простої причини, кожна провінція забезпечувала свої потреби сама, виробляючи усе необхідне не для життя. Кожен царя чи жерця були власні ткачі, броварники, теслі та інші ремісники. Селяни самі вирощували продуктів харчування. Такий стан речей не можна навіть порівнювати з нашим часом, коли кожний то вона може завітати у магазин і купити продукти, привезені з найвіддаленіших куточків земної кулі. Не був у Єгипті та оптових торговців в сучасному значенні. У на відміну від финикийцев і греків — постачальників і посередників інших народів — єгиптяни задовольняли лише свої власні потребности.

Єдиним виключення з цього правила була зовнішня торгівля. На протязі усім своїм історії Єгипет жваво торгував з іншими країнами, які під його контролем, такі як Нубія, Сирія і Ливия.

Нубія (сучасний Судан) був відомий єгиптянам з часів Стародавнього царства, а можливо, й раніше. Раз у раз єгиптяни робили набіги на цій країні, і його народ змушений був відкуповуватися даниною. Особливо активними на цьому терені були царі XII династії. Найпоширеніший мотив, зображений на царських пам’ятниках на той час, — низка полонених негрів, закованих у кайдани, у тому числі жінки з дітьми позаду. З Нубії як військових трофеїв чи предметів торгівлі надходили: слоняча кістку, ебенове дерево, золото, дорогоцінні каміння, і навіть такі екзотичні товари, як страусові пера (для віял) і яйця, мавпи, пантери і жирафы.

Видобуток переважно поповнювала скарбниці фараона і жерців. Але і ті країни, занадто віддалені, щоб їх можна було завоювати, наприклад острова Егейського моря, и «країна Пунт», із якими єгиптяни безсумнівно торгували. Місцезнаходження загадкової «країни Пунт» досі точно б не визначено. Одні дослідники вважають, що воно могло перебуває в західному узбережжі Індії, інші - на Африканському узбережжі, південніше Червоного моря, там, де знаходиться Сомали.

На стіні храму цариці Хатшепсут (попередниці Тутмоса III) в Дейрэль-Бахри можна побачити знаменитий скульптурний рельєф, у якому переважають у всіх подробицях зображено експедиція в Пунт. В іншому барельєфі зображено прибуття Пунт. Художник, можливо сам після участі в подорож зобразив примітивні хижки на палях, до єдиної двері яких можна було підняти лише з драбині. Найцінніший товар, який прославив Пунт, — ладан. Єгиптяни беруть як шматки ладану, а й дерева щоб посадити в Египте.

Що ж отримав народ Пунта замість? На столі, встановленому березі моря, захоплені тубільці розглядають товари, привезені гостями: кольорові ожерелья, кинджали і бойові сокири, хліб, пиво, вино, фрукти і «інші прекрасні єгипетські товари», які напевно були значно дешевше тих, що вони мали взамен.

Єгиптяни торгували і з Критом, «островами Великого моря» і з Сирією. Єгипетські зброярі їхали о країну Речену, продавали там свої вироби і найчастіше купували чи захоплювали семітських дівчат у ролі рабынь.

До товарам, імпортованим Єгиптом з Сирії обмін збіжжя та інші продукти, можна віднести кораблі, колісниці, візки, зброю, музичні інструменти, напої, коней, биків, корів і той скот.

Але це багатство йшло лише царські комори і скарбниці богів. Єгипетські трудівники було неможливо і думати, щоб отримати собі продукти. Їх існування повністю чого залежало від волі хозяев.

Усі населення, від найбільш високопоставлених людей до найбідніших верств немилосердно облагалось податком. Постає питання: як єгиптяни, які мають монетною системи, збирали ці податки? З селянами і землевласниками все просто — вони віддавали частину свого врожаю, худобу та одяг, яку виготовляли їхні дружини дочки. Але як взымались податки із численною армії переписувачів і чиновников?

З цих людей мали багатствами і могутністю завдяки дарам царя, то є держави. У обмін на свої послуги високопоставлений чиновник міг отримати у знак поваги та пошани прекрасну «віллу», витончену візок, розкішну човен, багато рабів, беручи до уваги худоби, продуктів, провина, і одягу. Незручності, з погляду чиновника, полягала у тому, що це цих подарунків було записано з його ім'я. Коли збирач податків оцінював майно, вона могла підрахувати стан конкретної людини й взяти від нього відповідний налог.

Єгиптяни, які були про всяк щаблі соціальної драбини, платили податки з небольшей полюванням, ніж сьогодні робимо ми. Звісно ж існували численні скарги те що, що майно, підлягає обкладанню податком, оцінювалося неправильно, були випадки здирства й несправедливості. Тому годі заздрити древнім єгиптянам, за винятком, мабуть, не одна обставина — не доводилося заповнювати анкети для податкової инспекции.

Відповідно до вищезазначеного, неважко побачити, що давньоєгипетське суспільство мало цілком розвиненою економікою натурального обміну, що було нехай не досконалої, але, мабуть, найзручнішою економічної моделлю держави.

Список литературы

:

А. Ерман. Життя у Давньому Єгипті. Л. Котрелл. За часів фараонів Дж. Брэстед. Історія Єгипту давніх часів до перського завоювання. План.

Грошова система Давнього Єгипту. Внутрішня торгівля Єгипту. Зовнішня торгівля Єгипту. Оподаткування у Давньому Египте.