Сталин і російський народ. 
Невідома застільна мова вождя (1933 р.)

Сталин і російський народ. Невідома застільна мова вождя (1933 г.)

Невежин В.А.

Застолья займали велике місце у повсякденні Й.В.Сталіна. Він походив з Кавказу, де, відповідно до місцевих звичаїв, трапеза майже завжди супроводжується споживанням вина чи коньяку. Тож у застіллях, куди він запрошували як гість і тих, які влаштовував сам, перебуваючи на вершині влади, вигадливо перепліталися кавказькі звичаї і росіяни традиції, а вживання алкоголю було обов’язковим ритуалом.

В ряду сталінських застіль особлива роль належала урочистим прийомам в Кремлі, котрі почали періодично влаштовуватися із початку 1930;х рр. Прийомом прийнято називати збори значної частини запрошених на вшанування когось, чогось, і організатором виступав зазвичай хтось із офіційних осіб про. Такі офіційні прийоми — своєрідна форма спілкування для людей, представниками державних та громадських організацій по сніданок, обідом чи вечерею. Одержання запрошення залежить виключно від займаного тим чи іншим людиною суспільного становища. Приводи в організацію офіційних прийомів бувають найрізноманітніші: візити президентів (урядів), високопоставлених дипломатичних, політичних чи військових діячів інших держав; національні і державні свята; ювілейні торжества, наради тощо. і т.п.

Будучи публічний політик, Й.В.Сталін добре усвідомлював значимість грандіозних прийомів із запрошенням численних представників політичної, економічної, військової, інтелектуальної еліт СРСР. З 1930;х рр. вони періодично влаштовувалися у Кремлі — в парадних залах Великого Кремлівського Палацу, соціальній та Грановитій палаті. Кількість запрошених варіювався від кількох основних сотень до півтора-двох тисяч человек.

Ежегодно влаштовувалися такі прийоми для представників радянської військової еліти, в частковості, учасники що відбувалося на Червоній площі першотравневого параду. насамперед Сталін і його найближче оточення незмінно було присутнє цих банкетах.

…2 травня 1933 р. представники пологів військ Московського гарнізону, брали участь у традиційному параді, запросили до Кремля, де їм влаштували святковий концерт. Як конферансьє виступав Александров. Концерт не починався до того часу, поки залі не з’явилися Й.В.Сталін та її «соратники». Після їхнього прибуття конферансьє, вибачившись перед аудиторією, пояснив запізнення «технічними причинами». Концерт пройшов успішно. Виступали А. В. Нежданова, И. С. Козловский, В. О. Утёсов й інші найвідоміші радянські исполнители.

По закінченні концерту було влаштовано застілля. Александров поставив Сталіну питання, сподобався йому конферанс. Й.В.Сталін, раздражённый тим, що його запізнення пояснили провідним не зайнятістю справами, а «технічними причинами», нібито відповів: «Конферанс може бути лаконичным"1.

После цього Сталін звернувся до присутніх зі стислої застільної промовою, запис яку раніше була невідома. Вона виявлено серед документів сталінського особистого фонду, які у Центральному державному архіві соціально-політичної історії (РГАСПИ), і публікується впервые.

Архивная версія заголовка Основних напрямів — «Конспективна запис промови тов. Сталіна 2.V.1933 р. у Кремлі». Документ підписано Р. П. Хмельницким, про що свідчить посліду на л. 9. Тоді Рафаїл Павлович Хмельницький (1898 — 1964) командував однією з елітних військових підрозділів — Московської пролетарської стрілецької дивизией.

Из записи Хмельницького слід, що спочатку своєї застільної промови 2 травня 1933 р. Сталін вимовив традиційний йому тост «За Леніна», творця радянського держави. Постать Леніна було представлено їм настільки величної, що у порівнянні із нею навіть «великі люди» (тобто. продовжувачі ленінського справи, і навіть сам Сталін) мали виглядати «маленькими».

Хорошо відомий сталінський тост «за російський народ», произнесенный 24 травня 1945 р. на прийомі командувачів Червоною Армією після закінчення Великої Великої Вітчизняної війни. У ньому звучали подяку на підтримку у роки суворих військових испытаний2.

Своеобразной предтечею згаданої заздоровниці стали промови російський народ в застільної промови Й.В.Сталіна 2 травня 1933 р. Як очевидно з опублікованій нижче записи, він віддавав данина російської нації, означеної ним «основний національністю світу», багато в чому яка сприяла встановленню радянської влади. Отже, Сталін розглядав саме російську націю як, внёсшую найбільший внесок у подальшого розвитку більшовицької держави. Два місяці тому, 6 липня 1933 р., у час обіду на своїх дачі, серед яких були запрошені їм художники А. Е. Кацман і И. И. Бродский, Й. Сталін знову проголосив тост «за великого русского народ, за саму сміливу радянську націю, раніше від інших совершившую соціалістичну революцию"3.

В опублікованому виступі проглядається відданість Сталіна ідеї сильного держави. Ще промови на першої Всесоюзній конференції працівників соціалістичної промисловості (4 лютого 1931 р.), звертаючись до керівників галузей виробництва, він закликав подолати наслідки вікової відсталості. На думку Й.В.Сталіна, «відсталих б’ють», а «виявитися битими» нема охоти нікому. З згаданої промови виходило, що все тисячолітня історія Росії було приклад безперервного «биття за отсталость"4. Такі переконання були спірними, бо більшовицький вождь, всупереч історичних фактів, власне зрадив забуттю перемоги російського зброї з полів боїв проти таких противників, як, наприклад, Швеція, Франція і Туреччині в XVIII — XIX вв.

Однако легко зрозуміти, що у умовах початку 1930;х рр. для Сталіна було важливо на прикладах далекого минулого (навіть невдало вибраних й однобоко трактованих) довести, що тільки сильну державу має право існування. Конкретно він характеризував Радянській державі, які мають було необхідну могутність і вплив однакові протистояти ворожому капіталістичному окружению.

В виступі на першої Всесоюзній конференції працівників соціалістичної промисловості 4 лютого 1931 р. Й.В.Сталін перерахував цілий «список» тих, які у минулому «бив» російських: були й монголо-татари, і турки, і шведи, і польсько-литовські «пани», та англійці, і французи, і японцы5. У застільної промови 2 травня 1933 р. цей «список» виглядав значно коротші, включаючи у собі лише татар і турків. У той самий час Сталін оптимістично оцінював майбутність російської нації. Він висловив упевненість, що досить російським вдатися до переозброєння армії — поставити сучасні танки, бойову авіацію, створити потужний флот — і вони почнуть непереможними. Зрозуміло, чому Й.В.Сталін проголосив тост «За техніку», тобто. за корінне технічне переозброєння Червоної Армии.

Судя з усього, питання «сильному державі» постійно обіймав Сталіна у той час. 15 листопада 1934 р. він мав тригодинну розмову у Кремлі з членами монгольської делегації, очолюваної міністром закордонних справ МНР Гендуном. Під час бесіди Сталін переконував Гендуна у цьому, що Монголія може очікувати міжнародне визнання (на той час її визнавав лише СРСР), ставши «внутрішньо міцним державою». «Не слід забувати, — підкреслював він, — що слабких б’ють, а вважаються тільки з сильными».

В згаданої розмові Сталіна ролі однієї з основних ознак сильного держави називав наявність в нього «міцної армии"6. І ця думку от-ражена в його тості «За Червону Армію і поза представників окремих пологів військ», провозглашённом у Кремлі 2 травня 1933 г.

В опублікованій записи фігурує термін «замухрышки», який Й.В.Сталін використовував стосовно представникам «робочої диктатури» (колишнім пролетарям). У російській мові просторечным словом «замухрышка» прийнято називати неохайного, непоказного человека7. Можливо, використовуючи його, Сталін хотів вкотре акцентувати у тому, що у російському дореволюційному суспільстві представники робітничого класу не приймалися всерьёз.

Список литературы

Борев Ю. Сталиниада. Рига, 1990. З. 90.

«Правда». 1945. 25 травня.

РГАЛИ. Ф. 2368. Раз. 2. Д. 36. Л. 16.

Сталин І.В. Твори. Т. 13. М., 1951. З. 38 — 39.

Там ж. З. 38.

РГАСПИ. Ф. 558. Раз. 11. Д. 351. Л. 38.

Ожегов С.І. Тлумачний словник російської. Вид. 4-те, доп. М., 1999. З. 212.

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.