Анархизм А. Бакуніна і П. Кропоткіна

Анархизм А. Бакуніна і П. Кропоткина.

Теоретическое утримання і практична спрямованість анархізму були всесторон-обоснованы в працях російських мислителів і революціонерів Михайла Бакуніна (1814−1876) і Петра Кропоткіна (1842−1921). Вони своєю чергою спиралися на праці таких західноєвропейських теоретиків анархізму, як Ш. Фур'є, М. Штирнер і П. Прудон.

Как вважав Бакунин, суть анархії виражена за тими словами: «дайте речі їх природному перебігу». Звідси одне з центральних ідей анархізму — ідея свободи творчої особистості як його природного стану, яке має порушуватися ніякими державними інститутами. «Залишіть людей цілком вільними, — говорив Ш. Фур'є, — не уродуйте їх … не бійтеся навіть їх пристрастей: у суспільстві вільному вони цілком безпечні» .

Исходя речей, що це особа мусить бути вільної громадської та їй не можна нічого нав’язувати, Бакунин до того ж час свідчить про «повністю соціальний» характер свободи, оскільки вона можна здійснити «лише крізь суспільство» і «при самому суворому рівність та солідарності кожного з усіма». Суспільство має надати умови для розвитку кожної людини, що визначає реальні можливості його соціальній свободи. Але й інші прояви свободи людини, саме «бунт проти будь-якої влади — божеською і людської, — коли влада поневолює особистість» .

Человек, за словами Бакуніна, входить у в протиріччя з громадськими інститутами, обмежують його свободу. Тим паче він з державою як апаратом чиновників, перерастающим у тому бюрократичну корпорацію, переважну народ зв існуючу з допомогою його поневолення. Сьогодні це навіть звучить дуже актуально.

Государство, по Бакунину, — це влада меншини, протиставлена народу сила. Він стає «законним насильником волі людей, постійним запереченням їх свободи». У кінцевому підсумку воно явно чи неявно закріплює «привілеї якогось меншини і втратило реальний поневолення величезного більшості». Маси людей не розуміють через своє невігластва. Їх справжні інтереси полягають у усуненні держави, що їх поневолює. А ще і має спрямований їх «справедливий бунт свободы».

Восприняв ряд соціалістичних ідей Прудона, Бакунин розвинув їх у своїй теорії соціалізму, і федералізму. Основні з цих ідей полягали в з того що соціалізм як суспільний лад може бути грунтується на особистої й колективної свободі, на діяльність вільних асоціацій. У ньому має бути жодної урядової регламентації діяльності покупців, безліч ніякого покровительства з боку держави, останнє узагалі має бути усунуто. Усе має бути підпорядковане задоволенню потреб та інтересів особистості, колективів промислових та інших асоціацій й суспільства як сукупності вільних людей. Стосунки між всі суб'єкти суспільства будуються на принципах федералізму, т. е. їх вільного і рівноправної спілки .

Социалист-анархист, за заявою Бакуніна, живучи самих себе, до того ж час служить всього суспільства. Він природний, помірковано патріотичний, зате завжди людяний. Така ось цікава характеристика вільного анархії социалиста.

Рисуя картину вільного соціалістичного гуртожитки, Бакунин до того ж час різко критикує «державний соціалізм», у якому держава регулює всі економічного, політичного та духовної розвитку суспільства. Такий соціалізм, на думку Бакуніна, виявив свою повну неспроможність. Будучи суто «регламентаторским» і деспотичним", він далекий від України цілі задовольняти потреби п законні прагнення більшості людей. Держава виявило себе банкрутом перед соціалізмом, «воно вбило віру, яку соціалізм до нього мав». Тим самим було прояснилася неспроможність теорій державного чи доктринарного социализма.

Социализм не помер, стверджує Бакунин. Він здійснить себе «шляхом приватних економічних асоціацій» і в змозі забезпечити кожному людині матеріальні і духовні кошти на її вільної й усебічного развития.

Идеи анархізму отримали своє подальший розвиток у роботах П. Кропоткіна, який стверджував, що анархізм є щось більше, ніж простий спосіб дії або ж ідеал вільного суспільства. Анархізм, ще, є «філософію як природи, і суспільства». Як це і Бакунин, Кропоткіна різко я виступав проти держави й «державного соціалізму», вважав, що трудящі самі може «виробити лад, заснований з їхньої особистої й колективної свободі. Теоретик анархії бачив можливості встановлення «бездержавного комунізму» з урахуванням «союзу сільськогосподарських громад, виробничих артілей і асоціацій людей по интересам».

Этот вільний «анархічний комунізм» на відміну державного авторитарного комунізму задумувався Кропоткиным як суспільство рівних між собою людей, повністю заснований на самоврядуванні. Він повинен складатися з безлічі спілок, організованих будь-кого роду виробництва: землеробського, промислового, розумового, художнього та т. п. Такий соціалістичний анархізм практично. Йшлося з приводу створення самоврядного федерального союзу вільних асоціацій людей, відносини між якими будувалися на принципах солідарності, справедливості і безначальності і регулювалися в основному моральними нормами.

Проблемам морального регулювання відносин для людей П. Кропоткіна надавав велике значення. Він вважає, що моральні почуття глибоко лежать у біологічної природі людей. У процесі громадської життєдіяльності ці їхні почуття отримують розвиток і збагачення, набувають соціальний зміст і значення. Такі найперші моральні почуття взаємної підтримки та солідарності, які у основі морали.

На Кропоткіна, як і Бакуніна, надали значний вплив ідеї Прудона про справедливість як «вищому законі і мері людських діянь», здатні визначати спрямованість роботи і поведінки людей. З ідеї справедливості виводилися поняття волі народів і рівності. Кропоткіна писав: «…принцип, з яких слід поводження з іншими як і, як хочемо, щоб поводилася з нами, є нічим іншим, як початок рівності, т. е. основне початок анархізму». «Рівність — це справедливость».

«Равенство в усьому — синонім справедливості. Це і анархія». І ще: «Стаючи анархістами, ми оголошуємо війну як відверненої трійці: закону, релігії, і влади. Ми виникає боротьбу з всього цього брудним потоком обману, хитрості, експлуатації, розбещення, пороку — з усіма видами нерівності, які улиті в наші серця управителями, релігією і законом. Ми оголошуємо війну їх способу діяти, їх формі мышления».

Принцип рівності трактується як повага до особистості. Надаючи моральне впливом геть особистість, не можна ламати людську природу в ім'я хоч би не пішли морального ідеалу. Ми, підкреслює Кропоткіна, нізащо ким не визнаємо цього права; не хочемо його й собі. «Ми визнаємо цілковиту свободу особистості. Ми ще хочемо повноти і цілісності її існування, свободи розвитку всіх його способностей».

Таковы теоретичні і практичні установки анархізму, викладені його російськими вождями. Вони спростовують ті стереотипи в наданні звідси перебігу російській та світової суспільной думці, які нав’язувались нам донедавна офіційної літературою. Остання підносила анархізм як теоретично та практично суто негативне, що виправдує під прапором анархістського розуміння свободи всякі заворушення та тому основі своїй разрушительное.

Внимательное ознайомлення з цим перебігом і його об'єктивний аналіз призводять до трохи інакшим висновків. Хоча одне з Центральных ідей «цілковитій свободи творчої особистості» — значною мірою умоглядна і наївна, як і в ідеї знищення будь-якого держави, бо дано переконливої відповіді на питання, як і реально можна зробити (все обмежується Умоглядними побудовами з цього приводу), тим щонайменше багато положень анархізму не позбавлені достоїнств. Це ідеї справедливості, рівності і свободи творчої особистості, самоврядування, і навіть ідея федерального характеру взаємовідносин Різних соціальних спілок і організацій. Невипадково анархізм мав і зараз має у час чимало прибічників бандерівців і последователей.

И таки вступив у Росії анархізм стане домінуючим течією суспільной думці, зокрема й області соціології. Найбільшого впливу на уми людей анархізм мав у 70-ті роки минулого століття. Потім цей вплив пішло знижуються. На початку 80-х російська філософсько-соціологічна думку по суті відмежувалася від анархізму, а деяких випадках відкрито порвала з нею. У подальшому були свої припливи і відливи впливу анархізму громадські свідомість, зумовлені історичної обстановкою звісно ж, тим, що окремі ідеї анархізму досі вони втратили своєї привабливості з їх ліберальної і гуманістичної направленности.

При підготовці цієї праці були використані матеріали із російського сайту internet.