Местное самоврядування і проблеми місцевих співтовариств

Местное самоврядування і проблеми місцевих співтовариств

Цветкова Галина Олександрівна — кандидат соціологічних наук, доцент Російської академії державної службы.

В останнім часом у сфері самоврядування місцевих співтовариств намітилися нові тенденції та напрями діяльності. Це результати міжнародної наукової дослідження «Місцеве самоврядування і демократія », проведеного (з допомогою РГНФ) наприкінці 1995;1996 рр. в 28 країн світу, зокрема в 24 республіках, краях і областях Російської Федерації і повтореного в 1998;2000 рр. У результаті російської частини дослідження опрашивались експерти — представники виконавчої і законодавчої влади органів місцевого самоврядування, і навіть керівники місцевих громадських рухів політичних партій («кожній оказії опитували близько 1000 чол.).

По думці експертів, головною проблемою муніципальних утворень стає сприяння організації економічного життя на місцях. Якщо 1996 р. 78% опитаних відзначали цього факту, то 1999 р. — 90%. Підтверджується гострота ситуації та статистичними даними. Виробнича і фінансова база місцевого самоврядування основному різнорідна й випробовує криза, особливо — по 1998 р. У жалюгідному стані перебувають малі і середні міста, села. За період досліджень стався деякий усунення в пріоритетності місцевих проблем. Якщо 1996 р. 72% респондентів називали у найбільш найважливіших завдань забезпечення суспільного ладу, 70% - вирішення питань охорони здоров’я, а житлових — 66%, те з 1999 р. як наслідок зростаючих економічних труднощів на друге місце вийшла проблема, що з безробіттям і працевлаштуванням, — 78,8%, питання охорони здоров’я -65,6 і міністерства соціального забезпечення — 62,8%.

Анализ експертні оцінки ефективності рішень органів місцевого самоврядування показує, у цілому вона досить низькою. Разом про те заслуговує на увагу саме визнання відповідних невдач. За першого опитуванні 28,9% експертів відзначили, що правоохоронні органи місцевого самоврядування найбільш ефективно справлялися із проблемами освіти, 24% - з завданнями соціального забезпечення, другий — коли — 32,1% опитаних виділили досягнення у забезпеченні охорони суспільного ладу, 29 — у сфері освіти, 29,3 -у питаннях соціального забезпечення. Природно, виявлення оцінки ефективності дій органів не диференціює проблеми, у залежність від можливостей їхнього рішення на місцевому чи федеральному, від цього, можна їх вирішити окремо або тільки комплексно. Одна річ — суспільний лад безробіття, інше — охорону здоров’я, освіту, житло, комунальне господарство. Приміром, 60% опитаних (в кожному дослідженню) визнали провал зусиль з регулювання економіки на місцях, але ці лини, підтверджує реальну складність такої проблеми, залежної як від загальфедеральних і регіональних умов, і від місцевих керівників підприємств і для підприємців. Неефективність заходів у сфері соціального забезпечення визнали майже 60% опитаних у вперше, трохи менше -55,4 на другий.

Тем щонайменше простежується певна позитивна динаміка визнання неефективності діяльності органів місцевого самоврядування: тоді як сфері підтримання суспільного порядку вважали неефективною 63,8% респондентів у першому опитуванні, то у другому — 52,3, на ліквідацію безробіття — відповідно 64,8 і 61,8, у вирішенні проблем охорони здоров’я — 61,2 і 55,9, щодо житла і комунальному обслуговування — 58−59 до 48−58%.

Оценивая ступінь самостійності місцевих органів влади за рішенні найвагоміших проблем, 67,3% експертів у першому опитуванні і 72% у другому висунули можливості у створенні відпочинку і культурних заходів, що зрозуміло, оскільки це область вигідного бізнесу, у сфері боротьби з злочинністю — відповідно 65,5 і 65,8%. Справді, на місцях розширилася самостійність з охорони суспільного ладу, створено як муніципальна міліція, а й діють приватні охоронні підприємства, відроджуються народні дружини.

Серьезным на заваді налагодження життя населення муніципальних утворень, як вважали половина експертів вперше і майже 70% на другий, є постійно виникаючі соціальні протиріччя, та конфлікти. Джерелом найбільшої напруженості, на думку відповідно 52,7 і 56,4% опитаних, є різке зростання останнім часом розбіжності у доходах. Цей джерело за значимістю перевершує різницю між керівниками та його підлеглими (відповідно 17,6 і 15,8%) й гендерні відмінності освіти (15,5 і 8,8%), і навіть міжнаціональні відмінності.

Достаточно актуальною проблемою того суспільства виступає ступінь участі в політичними процесами, управлінні, і прийняття рішень. На думку 56,7% експертів у першому опитуванні і 44,5 у другому, ступінь залучення населення справи місцевого самоврядування низька. Тільки 13,2 і 21,6%, відповідно, заявила про її збільшенні. Автори аналізу висловили ставлення до форм і методам впливу громадян органи виконавчої влади. При обох замірах кожного другого зазначила у ролі найвпливовіших електоральне голосування, референдум і засоби інформації. Далі за значимості з першого опитуванні 33,7% назвали самі органи місцевого самоврядування, а другий — коли 42,7 — створення спеціальних комісій з ліквідації виникаючих розбіжностей.

Возможности громадських організацій, політичних партій на муніципальному рівні оцінюються найбільш ничко. За першого опитуванні це визнали 14,8% експертів по кожній позиції, 15,5% також оцінюють й ролі профспілок, у другому опитуванні думка трохи змінився, що пов’язано, мабуть, із настанням електоральних подій (відповідно 28,7, 17,3 і 23,2%). Разом із цим у обох замірах майже з 80% експертів бачать призначення партій та проведенні виборних кампаній, приблизно 70% - підготовкою альтернативних політичних програм. З функцією висування ними кандидатів до місцеві представницькі і виконавчі органи виконавчої влади вперше погодилися 74,3% експертів, тоді як у другийлише близько половини.

Низкой визнається і рівень впливу мітингів і публічних дискусій (відповідно 17,5 і 19,9%). У той самий час політичного протистояння надають значення деякі експерти. Так, за даними другого опитування, загрозу соціальному добробуту та політичну стабільність на місцях бачать у носіях вкрай правих поглядів лише 17,3% експертів, а носіях лівих — 11,1.

Мнение експертів помітно розійшлося з питання участі населення справах місцевого самоврядування. За першого опитуванні майже половину, а другому — 36,0% респондентів пропонували запровадити серйозні обмеження участі у вирішенні місцевих проблем. 15,5 і 12,3%, відповідно, — прибічники обговорення населенням лише найпростіших питань. Частково цю думку підтримали 30,5 і 22%. Цілком згодний із твердженням, що людей прийняття рішень необов’язково, якщо їх беруть колективом довірених і компетентних осіб, вперше був багато хто четвертий, тоді як у другийкожна третя експерт. У той самий час з першого опитуванні кожний шостий експерт беззастережно і третину опитаних частково підтримували право кожної особи чи організації подавати до суду місцева влада, оскаржити неправомірність їх дій. При другому — ці позиції виглядали відповідно як 51% і 31%. Твердження «рішення щодо громадським справам має прийматися з урахуванням згоди громадськості «вперше повністю визнавали 45,2% експертів і 48,7% - «скоріш згодні «, на другий — відповідно 56,7 і 33,6%,.

Отношение місцевої влади правам людей характеризує і моя думка експертів у справі, чи мають жителі право вимагати від офіційних осіб про пояснення мотивування їх дій, рішень. За першого замере повністю пристали на цю правом 48,6% експертів і лише частково — 43,8%, другий — коли — 56 і 34 відповідно. Твердження «діяч зобов’язаний вступати у відповідність до побажаннями населення, навіть якщо він згоден із ними «визнали у першому опитуванні повністю 20% опитаних, і 23% його відкинули при 52% які висловили скоріш згоду, ніж незгоду, у другому — відповідно 25, 22,8 і 36,9% опитаних. Взаємодія місцевої влади й населення принципі передбачає обов’язок перших відкрито інформувати громадськість як про успіхи, а й невдачах своєї діяльності. У обох замірах з цим повністю погодилися по 80% експертів. У той самий час більш 60% експертів вважали, що влада нічого не винні оприлюднити факти аби уникнути непорозумінь.

Несколько змінилася думка опитаних з визначення цілей місцевої влади: тоді як вперше кожен другий експерт зазначив, що влада повинні турбуватися про соціальної справедливості та недопущення перекосів у розмірі доходів, то на другий — даної позиції дотримувалися лише 35,6%. По 70% опитаних у обох випадках визнавали цінністю свою соціальну й громадянську затребуваність, відчуття корисності людям. Разом про те, за результатами другого опитування, 81% експертів були були незадоволені тим, що ні працюють закони, щоб забезпечити соціальне право громадян, 73% вважали, що ні діють закони, регулюючі економічну діяльність, 68% негативно оцінювали політичну обстановку країни, а 85% заявила про кризу управління країною, у якій панують анархія (53% опитаних) та чиновницьку сваволю влади (32%).

В ролі деяких висновків із досліджень можна відзначити наступне. Поруч із позитивними фактами діяльності місцевого самоврядування виявляються труднощі й запобігати негативним явищам. Головною проблемою муніципальних утворень на протязі низки останніх є стиль організація економічного життя. Спостерігається зростання соціальних суперечностей і конфліктів, пов’язаних під час першого чергу, з різкій прибуткової диференціацією того суспільства. Зафіксована низький рівень участі у вирішенні пекучих питань, переважають самі очевидні, найзагальніші і не дієвих заходів щодо активізації участі людей управлінні. До певної міри є вихідними, початковими підготовкою населення до брати участь у управлении.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.