Социальный конфлікт та її разрешение

Московський Авіаційний Институт.

Есеї на тему.

Соціальний конфлікт та її разрешение.

Студент Тараканов І.В. група 03−221.

19 квітня 1998 год.

«Шкода тільки жити у цю добу прекрасну, не доведеться ним ні мені, ні тобі …».

Некрасов Н.А.

Як людям вдасться досягти надзвичайної узгодженості своїх дій? Як можуть координувати свої зусилля із високим ступенем точності? Якими знаннями має мати людство, ніж виникало небезпеки хаосу і лих? Як не один мільйон людей дозволяють щоденні конфлікти, що у їхнього життя? Чому така складно знайти спільну язик, і у яких причина разногласий?

Соціальний конфлікт — це зіткнення інтересів різних громадських груп. Спочатку хотілося в найзагальніших рисах визначитися в величезному різноманітті конфліктів. Домовимося, що на посаді підстави такий класифікації ми беремо їх причини. У дослідженнях соціальних конфліктів можна виділити такі основні сферы.

1. Міжособистісні конфлікти у процесі спільної прикладної діяльності Чинником, предохраняющим (чи, навпаки, підштовхує) людини до конфлікту з оточуючими, стає його самооцінка (чи оцінка своєї діяльності, статусу, престижу, соціальної значимості). «Світ руйнується остаточно в людини тоді, коли руйнується внутрішній світ, коли людина починає погано ставитися до внутрішнього „Я“, коли вона знаходиться в полоні стійко занижену самооцінку». Якщо ж стосунки з колегами і ставлення до своєї частки участі у загальному праці мають високий рівень значимості, то збережеться внутрішня позитивна розпорядження про конструктивну діяльність у рамках даного колективу, групи, общества.

2.Трудовые конфлікти. У особистісних і міжгрупових відносинах має місце соціальна напруга, що дає протилежність інтересів і і рівень конфліктності, змінюваний у часі. Соціальна напруженість — це результуюча трьох взаємозалежних чинників: незадоволеності, способів її прояви й массовости.

3. Міжнаціональні конфлікти. Спричинені причинами, пов’язані з соціально-економічним розвитком, рівнем життя жінок у різних Росії, політичної обстановкою в них.

4. Соціальні конфлікти у різних суспільних структурах. Вони можуть виявлятися як міжнаціональні, соціально трудові і політичні конфлікти і найчастіше викликаються наслідками економічних пріоритетів і політичних реформ.

Соціальний конфлікт то, можливо по-різному трактується. Також може мати різні шляхи розв’язання і наслідки. Зіткнення можуть бути спонтанно або ж бути заздалегідь продуманими і кимось использованы.

Ось яскравий найскладнішого соціального конфлікту, й його. Франція 1968 рік. Хвилювання студентів, борються за права, а й за ними трудящих, і інтелігенції, що загрожує перетворитися на громадянську війну, і що призвело до зміні правлячих кругов.

Криза відкрили масовим студентським виступом, яке, за словами У. Роше, «стало детонатором масового страйкового руху робочих інженерно-технічних працівників, службовців». Ці хвилювання студентства мали кілька причин, як зовнішнього, і глибинного характеру. Вони повинні були викликані що збереглися з наполеонівських часів консервативними порядками в системи освіти Франції, особливо у вищу школу, яка відставала сучасних вимог, забороною політичної діяльність у університетах, усунення студентів від будь-якої участі у вирішенні університетських справ. Молодь відкинула цінності генерала де Голля. Останньою краплею стала проведена 1965 -1966 рр. «реформа Фуше», которая передбачала створення 2-годичных технологічних інститутів при університетах, які мають забезпечити швидший підготовку фахівців середньої ланки, не усунувши основних недоліків французької системи вищої освіти, ще більше збільшила класовий характер відбору студентов.

Студенти висували ультра комуністичні гасла. Згодом їхня підтримали профспілки. Перспектива анархії не влаштовувало більшості населення і, використавши страх перед революцією, Де Голь домігся стабілізації становища. Але довіру було втрачено, і за рік він пішов у отставку.

«…Наприкінці 60 років Франція пережила найсерйозніший за весь післявоєнний період соціально політичну кризу. Цей криза, оголивши глибину й силу протесту, який накопичився у надрах французького суспільства, охопив основні верстви і групи населення. У цього кризи самої життям було порушено проблеми соціально-економічної політики уряду П’ятої республіки…» — так пишуть радянські підручники 70−80 років — «…У результаті, більш суворих умов перекладу студентів на старші курси постраждали насамперед ті, хто у свого матеріального і соціального становища змушений був поєднувати з роботою». Усі радянські газети на той час сурмили всю країну у тому, як коммунистически налаштована молодь і робітничо-селянські маси, ще зломлені кайданами імперіалізму, будують барикади й під червоним знаменом із антиурядовими гаслами доблесно борються проти капіталізму. Усі просто раділо напередодні французької комуністичну революцію. Це досвід використання конфлікту певних цілях. Які йому це мети? Радянський уряд так інтерпретуючи події, обманюючи мільйони, хотіло показати, що єдина сила є коммунизм.

Є ще безліч прикладів конфліктів між різними верствами суспільства. Найдавніший соціальний конфлікт — батьки" і діти. Доказом цьому служать давньогрецькі в рукописі і єгипетські папирусы.

Конфлікт столиць і провінцій має місце у Росії (анекдоти про чукчу), а й в усьому світі. У Франції парижани як і іронічно насміхаються над гасконцами. У Іспанії жартують над басками. У Італії - північ, економічно розвиненіший, не поєднується із півднем, який, на думку, тягне тому і т.д.

Навіть автомобілісти і пішоходи, хоч і парадоксально, недолюблюють одне одного. " …Повылезали ці машини як клопи по крайці сидять. В усіх академіків гаражі, але кожен нашій країні академик…".

Починає голосно заявляти себе проблема наркоманії у Росії. Конфліктна ситуація між хворими й існуючої системою загострюється з дня на день. Закони ж вжитих протягом останнього час абсолютно безвідповідальні. Введено насильницьке лікування. Із середини квітня запроваджено закону про заборону приватних клінік. Це з нашої то системі охорони здоров’я! У державних клініках бракує персоналу, устаткування навіть у тих, хто добровільно хоче лікуватися. Та більшість наркоманів просто боиться туди йти через страх перед кримінальної відповідальністю. Та й після лікування можливість, що вони устроются працювати, з такою штампом в медичної карті, приблизно дорівнює нулю.

Нині нашого суспільства можна розділити поки що не два конфліктуючих шару. На тих, хто не хоче заробляти вже навчився працюватимете, і за тими, хто звик «паразитувати на завоюваннях соціалізму». Вся річ у тому, що людей, вміють працювати дуже мало.

За 70 соціалістичних років сокирою вирубали нормальне ставлення до приватної власності. Усі дворянство було винищене, середняк повністю знищено як клас. Ставлення селян до землі та продуктам праці добре видно з прикладу «подвигу» Павлика Морозова. «Здав» тата, який хотів віддавати зерно, яке зростив своїм тоді й кров’ю. Що й казати вийшло? Усі заможне селянство знищено. У селах залишилося одна голота, колишні батраки куркулів, ліниві й нездатні вести свій власний хозяйство.

Був зроблено геноцид суспільства. Заслана до таборів, разстріляна, вислана із країни вся інтелігенція, у містах залишилася сіра маса, глотающая все, щоб їй не подавалося. Цю покірність вбивали від початку. 1905 рік «болотна копійка», яку писав Максим Горький в повісті «Мати», коли в робітників щомісяця вичитали із зарплати копійку на осушення боліт. Народ вважав, що має морального права рвати у собі сорочку, выкареживать кругляки з бруківці і будувати барикади. Усе це через однієї копейки!

Хіба бачимо зараз? Невиплати зарплати і додаткової пенсії тривають місяцями, а люди терплять, працюють далі. З іншого боку, що він залишається робити? За воротами заводу, де вони працювали все життя вже коштує армія безробітних… Підвівши підсумок, що ми имеем?

Суспільство, що у здебільшого не змогло перебудуватися під ринкові відносини. Хіба це є найсерйозніший соціальний конфлікт? Повинно ще вирости покоління не знало рабства. Така ситуація тривати до того часу, поки що не налагоджене сільському господарстві, коли землею займатимуться роботяги, піднімають з землі кожен цвях. Поки нічого очікувати вирішене питання з приватною власністю. Адже щойно в людини з’являється щось своє, як він стає власником, його події різко змінюються. Ніхто не почне робити барикади, знаючи, що десь під Москвою він має, нехай маленький, літній будинок з садком на шести сотках, бо немає жодних ґарантій, що назавтра їх відберуть. З моєї погляду, дуже вірним було рішення уряду про пільгової приватизації землі (1988;1992 рр.). Мушу ще утворитися «товстий» середній шар, який досить «ситий», щоб у ньому трималася вся наша економіка, це лікарі, вчителя, науковці, інженери, фермери, представники бізнесу. І наша уряд продовжувати курс реформ, то Україна обов’язково досягне капіталістичного «світлого майбутнього». «Шкода тільки жити у цю добу прекрасну, не доведеться ним ні мені, ні тобі…», що це станеться не через один десяток лет.

Є ще одного виходу з цього становища, ще, що, опустивши руки, дивитися, як повільно десятиліттями перебудовується свідомість як відроджується, практично від початку інтелігенція, коли можна значно прискорити той процес. Кожна розумна людина своєму місці повинен «вичавити з себе раба». Ще з дитинства треба учити дитини бути собою, особистістю. Проводити лекції з батьками, не обрати виховати в нащадках своє подобу, не передати їм свої стереотипи, навчити їх почати дивитися реально претендує на світ через рампу. Беззаконня неможливо лише що це беззаконня — ось вони повинні ми усвідомити. З шкільних років людина має вчитися соціології, етики та головне — економіці. У кожному навчальному закладі слід гуртуватись у молодіжними організаціями, де кожний проявити себе. Набрати досвіду у економіці, підприємництво і психології. Навчити його реальніше дивитися на речі, бо що ближче самооцінка до реальності, тим міцніше він слід за ногах; навчити бути соціально відповідальним і чесним. Дати їй путівку у життя, де панує Демократія і Закон.