Громадське виробництво, його фактори та результати

Общественное виробництво, його чинники та результаты.

1. Сутність громадського производства..

Производство є матеріальною основою у суспільства. Люди повинен мати для споживання їжу, житло та інших. життєвих благ. Природа, за деякими винятками, не надає людям готові до споживання життєвих благ — їх потрібно виробляти. У першому приблежении виробництво постає як видозміну і пристосування предметів й снаги природи до задоволенню людських потреб. Тобто. постає як матеріальне виробництво. Матеріальне виробництво — вічне природне умова життя покупців, безліч у тому значенні вона є виробництво самої людського життя. Матеріальне виробництво постає як процес роботи з погляду його здійснення, перебігу. Праця — це свідома, доцільна діяльність людей по видозміні і пристосуванню предметів й снаги природи до задоволенню своїх потреб. У процесі роботи людина регулює і контролює безупинно здійснюваний їм обмін речовин із дикою природою. Наприкінці процесу праці, то здобуває результат, який був свідомо передбачено на початок процесу. Людський працю являє собою процес функціонування робочої сили, її доцільного продуктивного споживання. Робоча сила є сукупність фізичних і розумових здібностей людини до праці. Робітник — головна продуктивна сила суспільства. Образно висловлюючись, робоча сила — це вже живий фермент, присоединяемый до сировини, матеріалам, устаткуванню, інструментам як і до тих елементам освіти продуктов.

Предметами праці є то, на що його спрямовано працю людину і становить матеріальну основу майбутнього продукту. Їх первинним арсеналом є земля, природа. Первинні предмети праці - ті, які беруться безпосередньо в природи й попередньо не піддавалися впливу людського праці. Ті, у яких піддавалися впливу людського праці, є сирим полуфабрикатом.

Кошти праці - це продукти минулого, раніше що відбувся людського праці. Кошти праці - це провідники впливу особи на одне предмети труда.

Кошти праці: виробничі будинку, споруди, верстати, машини, устаткування, інструменти. Вони приєднуються до органів праці чоловіки й подовжують чи збільшують їх размеры.

Предмети і кошти праці сукупності утворюють засоби і є речові чинники производства.

Виробництво життєвих благ завжди носить громадський характер. Поодинці люди й не може забезпечити самі скромні умови життя, вони слабкі перед силами природы.

Вже первісних людей мешкали й трудилися над одиночній тюремній камері, а групами, товариствами. Люди в усій своїй історії живуть понад чи меншими товариствами, утворюючими зрештою світове співтовариство з мирохозяйственными економічними, і навіть науковими, культурними та інших. цивілізованими зв’язками. Це оскільки складання наснаги в реалізації праці дає як сумарну сукупну робочої сили, а породжує нову суспільнокооперированную робочої сили. Ця вища громадська продуктивна сила людей примножується ще поділом праці, специалазацией пр-ва, його науковотехн. удосконаленням. Наука, забезпечує науковотехн. вдосконалення пр-ва, і гос-во, що дає організаційноправові умови його функціонування, явл. соціальними чинниками пр-ва. Такими явл. також экон. інтереси, системи оплати праці, потенційна прибуток та інші матеріальні і соціальні результати пр-ва, стимулюючі її і вдосконалення. Усі чинники общ. пр-ва, крім природноякі відтворювалися, незайманих почав природи, явл. це й результатами общ. пр-ва.

Важливою невід'ємною рисою громадської природи пр-ва явл. те, що його продуктом явл. як життєвих благ, але ще й товариств. людина, член суспільства, безупинно котра перебувала найрізноманітніших взаєминах із ін. людьми.

2. Продуктивні сили общества..

Громадське пр-во постає як функціонування його продуктивних сил.

Производ. силами суспільства явл. вся сукупність чинників общ. пр-ва, які забезпечують створення необхідних людям матеріальних й духовних благ і постачальники послуг, шляхом відповідного перетворення предметів й снаги природи або ж безпосереднього на человека.

Произв. сили є цілісний, динамічний комплекс коштів пр-ва, його технології, організації, інфраструктури і, призводять в рух. У цьому провідним елементом произв. зусиль і головною произв. силою явл. людина — трудівник з певним досвідом та навичками до праці. Произв. сили безупинно розвиваються. Їх розвиток виявляється у зростанні продуктивність праці, збільшенні общ. багатства. Рівень розвитку произв. сил — це важнейщий критерій і найбільш загальний показник общ. прогресса.

Произв. сили системноорганизованы. Їх конструктивними системоутворюючими елементами явл. працю людини, предмети і ср-ва роботи в усією їхньою сукупності й безупинному взаємодії. До структури произв. сил входять також технологія, організація та виробнича і соціальна инфраструктуры.

Технологія — сукупність засобів впливу особи на одне предмет роботи з исп-ем соотв. коштів праці, і навіть різних режимів перебігу произв. процессов.

Організація пр-ва — сукупність виробничих структур суспільства, різних галузей народного хоз-ва, а також способів, прийомів, форми їх взаємодії, механізму їх произв.-хоз. связей.

Інфраструктурою произв. сил є їхньою допоміжні складові, щоб забезпечити нормальне функціонування всієї системи продуктивних сил. Виробничу інфраструктуру утворюють транспорт, зв’язок, енергетика, окреме місце посідає маркетингова діяльність, науковотехнічна, ринковоконьюктурная та інших. произв.-хоз. інформація. До соціальної отн.: освіту, охорону здоров’я, жилищнокомунальное хоз-во, обслуговуючі функ-ие та розвитку особистого чинника пр-ва.

3. Виробничі відносини. Способи производства..

Общественное пр-во має ячеистую структуру. Сировинні, працю і споживачів природно розосереджені територією країни. Відповідно цьому й у з товариств. поділом праці все громадське пр-во роззосереджене за багатьма спеціалізованим підприємствам, і фирмам.

У зв’язку з ячеистой структурою у його функціонуванні різниться два уровня:

1) пр-во як техніко-технологічний процес праці, протекающий у первинних виробничих ячейках,.

2) пр-во як общественно-экон., произв.-хоз. процес цієї країни, нації в целом.

З другого краю чи макрорівні функціонування громадського пр-ва для людей складаються произв.-хоз. чи экон. відносини. Тут люди виступають як господарі, і організатори пр-ва.(В першому наближенні ми із нею знайомі У першій темі.) У першому самих або на мікрорівні люди виступають як безпосередні працівники, як особистий чинник пр-ва, функціонуючий у конкретних произв.-техн. процесах поряд й у взаємодії з речовин. чинниками пр-ва. Нею для людей складаються безпосередньо трудові виробничо-технологічні чи власне виробничі відносини. Ці відносини явл. тієї складовою виробляє. сил, де безпосередньо розвиваються й розвиваються произв.-хоз. економічних відносин, що охоплює собою — і здатні перетворювати собою весь народно-хоз. організм нації у єдиний макроекономічне пространство.

У зв’язку з цим у экон. літературі часто терміном «произв. відносини «позначаються як власне виробництв. відносини, а й що базуються з їхньої основі произв.-хоз., экон. відносини. У разі термін «произв. відносини «наділяється широким смыслом.

У вузькому значенні слова произв. відносини — взаємини для людей щодо її спільної праці, щодо кооперації праці, його професійного поділу у межах первинних произв.-хоз. осередків суспільства, тобто. лише на рівні микроэкономики.

Ці відносини носять розрізнений характер, вони локальны. Вони функціонують безпосередньо на робочих місць і лише у самих трудових процесах. Об'єктами произв. відносин людей явл. які продукти, а лише процеси їх створення, питання працівників у технолог. процесах, питання психологічної сумісності працівників тощо. Тісне єдність, взаємодія суспільства та спільне функціонування производ. зусиль і всієї системи економ. відносин утворює громадський або соціальне спосіб пр-ва.

Экон. історія містить у собі перв.-общ., рабовлад., феод., капит. способи пр-ва. Вони різняться рівнями розвитку произв. сил, производительностями общ. праці, специфічними системами произв.-хоз. чи экон. отношений.

Єдність і зміцнити взаємодію производ. зусиль і организ.-экон. відносин утворює технологічний спосіб пр-ва.

4. Структура громадського производства..

Структура громадського пр-ва. Громадське пр-во викликається до життя і функціонує в кінцевому підсумку задоволення потреб людей. Общ. потреби дуже різноманітні. Залежно від рівня розвитку общ. потреб і широкого набору соотв. їм життєвих благ і постачальники послуг общ. пр-во підрозділяється матеріальним і нематериальное.

Матеріальне пр-во утворюють різноманітних галузей пром-ти, будівництва, с/г, у яких з урахуванням різних речовин і сил природи створюються матеріальними благами. До нього теж належать транспорт, торгівля, щоб забезпечити просторове переміщення матер. благ, також комунальное хоз-во і побутове обслуговування, які надають матер.-вещ. услуги.

Нематеріальне пр-во утворюють охорону здоров’я, просвітництво, наука, культура, мистецтво, де виявляються безпосередньо трудові нематер. послуги і створюють духовні цінності. У його окреме місце посідає духовне пр-во. Це пр-во духовних якостей людей, їх високого общеобразов. рівня, широкого культурного і научно-техн. кругозору. Нерідко духовне пр-во, як і всі нематер. пр-во вважається невиробничій деят-тью, і праця у тих сферах вважається непродуктивною. Звісно провідна і визначальна роль складі сукупного общ. пр-ва належить матер. пр-ву. У ньому створюються всі матер. умови і передумови для функц-ия нематер., духовного пр-ва. Проте духовні якості людей невіддільні від особистості людини, тому вони функціонують й у матеріальному пр-ве й у ін. сферах немат. пр-ва надають ними всевозрастающеее облагораживающее воздействие.

У совр. умовах перетворюється на экон. розвинених країн широко розвинені сфери освіти, науки, інформатики, послуг. Вони зайнята переважна частина самодіяльного населення. Працівники матер. сфери дедалі менше беруть участь у произв.-технолог. процесах, переважно виконують творчі функції конструювання нова продукція, автоматизації і т.д.

Наполягання на непроизв. праці непроизводств. сфери принижують значення духовного пр-ва, гальмують його розвитку, а разом із цим правилом і розвиток усього, зокрема і матер. пр-ва.

5. Продукт громадського виробництва та його структура..

а)Валовой громадський продукт (ВОП), СОП. Річним результатом произв. діяльності окремого підприємства явл. якась маса конкретної продукції. Вона вимірюється в натуральному і вартісному висловлюваннях, і становить валову продукцію предприятия.

Результатом сукупного матер. пр-ва країни явл. ВОП чи СОП. Як ВОП — сума валової продукції в грошовому вираженні, так СОП — сума цін всіх матер. длаг й нових послуг, створених у суспільстві за опред. проміжок часу (рік чи квартал). СОП не х-ет проте кінцевої результативності функціонування матер. пр-ва, т.к. містить у собі проміжний продукт. Кінцеву результативність функціонування матер. пр-ва х-ет КОП.

Продукція всіх видобувних та вкладення частини переробних підприємств із позиції всього общ. пр-ва виступає як сировини, матеріалів, палива, енергії, напівфабрикатів, комплектуючих виробів. Ця продукція підлягає подальшому виробляє. споживання на ін. підприємств і утворює проміжний продукт сфери матер. пр-ва. Вартість всіх продуктивно споживаних елементів промежут. продукту входить у вартість повністю законченых пр-вом чи кінцевих продуктів. Тому промежут. продукт повторно, а й у за кількома раз позначається враховується у складі СОП. СОП в такий спосіб містить у собі повторний рахунок в повному обсязі закінченого пр-вом проміжного продукта.

КОП і чистий продукт (ПП). Повністю закінчена пр-вом продукція утворює КОП — це вся сосозданная цього року маса предметів споживання і коштів праці. КОП — це частина СОП, яка залишається поза виключення з нього проміжного продукту (крім всіх вироблених і спожитих продуктів праці протягом року). Усі елементи КОП випускаються лише тієї часттью перерабат. підприємств, які завершують произв.- технологічні цикли зі створення предметів споживання і коштів праці. Беруть участь у створенні кожного КОП все: і здобувши. і перерабат. підприємства відповідних технологічних ланцюжків. Кожна з цих підприємств підвищує ступінь готовності майбутнього цього продукту і нарощує його вартість, внаслідок ісп. живого праці своїх працівників і соответст. коштів праці. Участь кожного підприємства у створенні кожного КОП вимірюється його доданої вартістю, створюваної його живим і з споживаних коштів праці. КОП акумулює у собі все річні витрати живого праці (тваринного праці) і вартість зносу коштів праці, у зв’язку з створенням. Отже відому частина минулого праці становить працю, який втілено до цього часу будь-яких матер. благах.

За исключ. з КОП витрат здійсненого праці минулих років виходить ПП матеріального пр-ва. Ця частина минулого праці мусить бути повернуто в пр-во На оновлення зносу коштів праці. ПП — результат функціонування лише живого праці даному року. Він представлений всієї сукупністю створених у даному року предметів споживання і мат. послуг і тією частиною коштів праці, яка использ. на расшир. пр-ва.

б) ВНП, ВВП, НП. ВНП — показник що характеризує результативність всього общ. пр-ва. І це ЧНП чи НД.

ВНП визначається підсумовуванням доходів всіх підприємств, установ, населення, одержуваних у матер. і нематер. пр-ве, включаючи прибутки від особистого, домашнього хоз-ва, індивід. трудовий деят-ти, і навіть доходи з-за кордону. За виключення з нього доходів з-за кордону — це ВНД (ВВП). ВНП і ВВП як сума усіх доходів суб'єктів економ. відносин зовсім позбавлений у собі проміж. продукту та її повторного рахунки. Це пов’язано з тим, що джерелом доходів произв.- госп. осередків матер. і нематер. пр-ва явл. лише додана ними вартість. ВНП і ВВП як і КОП в матер. пр-ве й у аналогії з ним містять вартість зносу коштів виробництва. Адже ВНП і ВВП — це суть це і є КОП, але з одного матер., а товариств. пр-ва. Шляхом винятки з ВНП вартості зносу коштів праці матер. і нематер. пр-ве виходить ЧНП чи НВ. У марксистському экон. вченні НВ визначається лише потрібно як НП сфери матер. пр-ва. Певною мірою це можна пояснити зародковим станом сфери послуг, вузькості сфери немат. пр-ва уже минулого століття. Проте, сфера торгівлі була досить розвиненою, і тих щонайменше працю суто торгових працівників що з купівлею-продажем вважався Марксом непродуктивною. Також вважався непроизвод. працю на транспорті, і зв’язку не обслуговуючих матер. пр-во, лише надають послуги населенню. Нематер. пр-во вважалося непроизводств. сферою. Ці становища Маркса хибні. Непроизв. працю — це нонсенс. Такого праці немає. Праця — це доцільна та не найрезультативніша деят-ть человека.

Продукти матер. і нематер. пр-ва створені даними і предшеств. поколіннями і накопичені у даному часу, і навіть природн. рес. країни утворюють її нац. багатство. Головним змістом нац. багатства явл. интелект. багатство, рівень кваліфікації працівника — розвинена пр-ная сила всіх індивідів, і навіть вільний час, дає великий простір у розвиток личности.

6. Необхідний і прибавочний продукт..

ЧНП (НВ) у зв’язку з його экон. призначенням, і фактичним використанням ділиться на: необхідний і прибавочний продукт.

Необхідний — частина ЧНП, що використовується нормальну відтворення робочої сили в людей які у товариств. пр-ве. Нормальне воспр. раб. сили передбачає - підтримку жизнедеят-ти і працездатності активних верств населення Криму і підготовку нових поколінь работников.

Прибавочний — частина ЧНП, створеного норми. Він явл. мат. основою розширення товариств. пр-ва, розвитку сфери немат. пр-ва, особливо духовного пр-ва. Історично прибавочний виникає пізніше необхідного, як у первісної громаді з урахуванням зростання производ. праці можна було створювати велику масу життєвих благ, чому це треба задля існування працівника і продовження роду. Розмір необход. продукту не явл. назавжди і безповоротно даної, вона у зв’язку з вивищенням потреб з урахуванням зростання производ. праці. Але вищими темпами зростає прибавочний продукт, чого й проявл. экон. прогресс.

При підготовці даної праці були використані матеріали з сайтів: internet і internet.