Германия — ініціатор двох світових війн. 
Причини і последствия

СУЧАСНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНИВЕРСИТЕТ.

РЕФЕРАТ по истории.

тема:

НІМЕЧЧИНАІНІЦІАТОР 2-Х СВІТОВИХ ВОЄН. ПРИЧИНИ І ПОСЛЕДСТВИЯ.

викладач: Попов.

Студентка:

МОСКВА 1998 г.

Развитие Німеччини (1871г.-1904г.).

Об'єднання Німеччини дало сильніший поштовх її політичному і економічного розвитку. На початку 1970;х років Німеччина був у основному сільськогосподарської країною і його велика промисловість лише виникла. До 90-х років становище докорінно змінилося. Закінчувався глибокий переворот у економічній життя в країні. Промислова революція у Німеччині почалася порівняно пізно, але ці обставина включало у собі певні переваги. Німеччина здійснювала свою індустріалізацію, широко запозичуючи свою досвід розвинутих країн. Німецька промисловість будувалася на базі найсучаснішої техніки. Поруч із виробництвом чавуну та видобутком вугілля особливо швидко розвивалися молоді галузі важкої індустрії - електротехнічна та хімічна. Машинобудування протягом 80-х, 90-х початок набувати воістину велетенські, що цілком природно позначилося інших галузях економіки. Величезна та блискуче організована торгова служба при промисловості, чудовий (як у світі) апарат частка поширення німецьких товарів -усе це сильно сприяло швидкому впровадженню німецької промисловості на ринках усієї земної кулі: насамперед у Англії й Росії, потім у Італії, Австрії, Іспанії, на Балканах, 90-х років ХІХ століття і на початку ХХ століття і Південній Америці, на Далекому Сході, в Африке.

Незгладимий відбиток на й економічне пристрій, таке об'єднання Німеччини (під керівництвом прусської монархії і юнкерства) завдало точно. Виразником інтересів юнкерства з’явився 1- і імперський канцлер Отто Фои Бісмарк. Бісмарк вміло відстоював інтереси економічної і дедалі міцнішою німецької буржуазії. Він намагався затвердити союз обох класів за збереження політичної влади у руках юнкерства. Завершення промислової революції призвело до серйозним змін у чисельності та соціальну структуру німецького общества.

Стоячи при владі представники юнкерства було неможливо не рахуватися з наростаючим дедалі очевиднішими потребами капіталістичного розвитку. Протягом 1871 г.-1873г. було запроваджено єдина золота монета, створена єдина поштова система, в 1875 г. грунтується імперський банк. У 1872 г.-1875г. була здійснена адміністративну реформу округів Пруссії, яка відібрала перемогу в юнкерів місцева влада, їхню з старих про створених привілеїв. Політичний лад об'єднаній Німеччині дозволили військовим установам зосередити в руках значну влада, надавати впливом геть загальний політичного курсу і розв’язання конкретних політичних питань, до таких установам належали придворний військовий рада, особисті військовий і суто цивільна кабінети кайзера. Величезне значення придбав головний штаб Пруссії. Тут під керівництвом Леольтне, потім Вальдерзи і ще пізніше Шлиплена розроблялися плани і «превелетивной» війни на 2 фронта-против Німеччині й России.

З початку свого існування Німецька імперія зіткнулася з великими труднощами у боротьбі ринки. У 2-ой половині ХІХ століття посилилася германізація польських земель. Німеччина прагнула перетворити Східне примор’я і Сілезію в плацдарм для війни проти Росії. Їй потрібно було нове простір, що можна давалися у колоніях на сході. Із середини 80-х для керівних кіл німецької промисловості зрозуміли, що найбільш могутнім суперником німецького торгового — промислового капіталізму був капіталізм англійський. Проте створення монополій почалося германії раніше й йшло швидше, аніж у країнах старого.

Перший канцлер князь Бісмарк розумів, що Німеччина не за всієї своєї силі оточена страшними небезпеками ззовні, що з неї програш великий війни, внаслідок географічних і нових економічних умов завжди небезпечніше, ніж для будь-який іншої держави І що поразка нею може бути рівносильним знищення великодержавності. Його політика була на збереження видобутого, а чи не купівля нового. Бісмарк перебував у союзі з Австрією, Італією — створивши цим Троїстий союз, щоб мати покладання випадок війни з Росією чи разом Францією, але у 1887 г. він розпочав угоди з Росією (договору про перестраховании), у якому Німеччина й Росія зобов’язувалися не вступати друг проти друга на випадок війни кожної їх із третьої державою. Він всіляко заохочував завойовницьку політику Франції в Африці та Азії, у 1-х, аби відволікти французів від думку про реванш, — про зворотному завоюванні Эльзаса і Лотарингії, тоді як у 2-х, щоб цим сприяти погіршення відносин Франції з Англією і Италией.

Однією з причин їхнього, що призвели безпосередньо відставки Бісмарка, були розбіжністю між канцлером і кайзером у питанні про ставлення до Росії. Генерал Вальдерзи котрий замінив в 1888 г. старезного генерала Мольтке посаді начальника Німецького генеральського штабу, продовжував наполягати на превентивної війні проти Росії. Молодий кайзер схилявся цієї точці зору. Бісмарк вважав війну проти Росії гибельной.

Наприкінці 1914 г. стала очевидною провал німецьких розрахунків на короткочасну, блискавичну війну, війну до осіннього листопаду почалася справжня війна на виснаження тим часом економіка виючих країн була підготовлено до запровадження війни у умовах. Німецьке командування прийняло план перенесення основних військових операцій у Схід — проти Росії, із єдиною метою розгрому та виведення їх із войны.

Згодом змогла розгорнути свої сухопутні війська Англія, а, по сукупного военно-экономическому потенціалу Антанта перевершувала германію і Австрію з союзниками. У результаті зіграла роль економічне перевага союзників по Антанті й у листопаді 1918 р. союзним військам під керівництвом Фома вдалося домогтися прориву німецького фронту мови у Франції. Не доводячи справу до вступу військ ворога завезеними на територію Німеччини, командування німецької армії 11 листопада підписало умови перемир’я, що означає закінчення войны.

Світова війна вкрай загострила всі протиріччя капіталістичної системи. Небачені колись монополізація і регулювання господарства, посилення класової боротьби, глибоке революционизирование мас і революционизирование виступи протериата виючих країн свідчить у тому, що капіталізм вступив у епоху загальної кризи. Почався період революцій, які у деяких державах переросли в цивільні войны.

У Росії її внаслідок революції 1917 р. року й потім громадянської війни, до 1920 г. року встановилася централізована влада, на чолі країни стала кому. Партія, повідомивши про створення нової держави СРСР. На території колишньої Австро-Угорщини утворився низку нових держав: Австрія, Угорщина, королівство Сербів, хорватів і Словенців, з 1929 р. отримали, назва Югославія й Чехословаччина. Знову здобула незалежність Польща. Освіта держави у басейні Балтійського моря, Фінляндія, Естонія, Латвія й Литва.

Ця війну з гігантські розміри свого театру було б сповнена небезпек. Приклади Карла ХІІ і Наполеона доводить, що здатні полководці лише ніяк не виплутуються з експедицій з Росією. І Бісмарк думав, війна з Росією стала для Німеччини великим лихом. Якби військове щастя посміхалося Німеччині боротьби з Росією, те й тоді, географічні умови зробили б нескінченно важким доведення цього успіху остаточно. Та й після відставки Бісмарка почалася, власне, пряма підготовка до войне.

У результаті десятиліттями що накопичувалися імперіалістичні протиріччя вилилися на грандіозну зіткнення 2-х військово-політичних блоків: Троїстого Союзу і Антанти (об'єднуючою Росію та Францію), до якої у 1907 р. приєдналася та Велика Британія. Пального матеріалу в міжнародній політиці було настільки повно, що полум’я війни, раптової наприкінці липня 1914 року, між Австрією і Сербією, протягом днів поширилася протягом усього Європу, та був, продовжуючи зростати, охопило весь мир.

Попри те що, що німецького генштабу передбачали відкриття військових дій першу чергу проти Франції уряд Німеччини вирішило спочатку оголосити війну Росії, щоб використовуватиме обману мас гасло боротьби з російським царатом, правлячі кола Німеччини знали, що «Франція відразу ж виступить за Росії, а це дозволить німецької армії можливість у відповідність до планом Шліффена завдати першого удару ніяких звань. Ввечері 1 серпня 1914 р. німецький посол в Росії гран Пурталес з’явився до міністра закордонних справ Сазонову і вручив ноту з войны.

Німеччина оголосила війну Франції 3 серпня. У Німеччині також відбулася революція, яка скинула династію Гогенцоллеров, але гору взяли помірні соціальні елементи, які встигли розправитись із лідерами лівих соціалістів. Система міжнародних відносин, створена після війни" та названа Версальської, являла собою результат операцій та компромісів та було визнано забезпечити панування кількох найбільших держав — переможців. Проте версальська система виявилася нездатною виконати свій безпосередній завдання -тримати під контролем переможені країни. Поразка німеччини у війні посилило невідповідність між високий рівень економічного розвитку і слабкістю її позицій на світових торгових ринках, у сфері докладання капіталу. Одна з головних протиріч імперіалізму, що призвели до I світової війни був дозволено — боротьба Німеччини за ринки збуту, джерела сировини, та побутову сфери докладання капіталу мала посилитися після війни ще більше. Ні спроба підірвати німецьку економіку шляхом репарацій, ні позбавлення Німеччини масової армії не запобігли підготовку реваншистській війни. Німецькі правлячі кола почали думати над про реванш відразу після підписання перемирия.

Подготовка фашистської Німеччини до II світової войне.

Захоплення влади у Німеччини гітлерівцями встановлення терористичної диктатури фінансового капіталу її самої жорстокої формі була заважким ударом для німецького народу. Уся внутрішня і політика фашистського уряду відтепер спрямовувалася підготовку до війні за світове панування. Після встановлення фашистської диктатури народне господарство німеччини стало піддаватися перебудові стосовно потреб підготовки агресивної війни. У секретному законі «про оборону імперії», прийнятому 21 травня 1935 р. говорилося, що генеральний уповноважений в області військової економіки шахт має поставити все економічні сили на службу ведення великої війни. Німеччина витрачала на озброєння колосальні суми. Кошти при цьому витягувалися шляхом експлуатації мільйонів людей, безперервного підвищення податків, використання фондів страхування від безробіттю, інвалідності і старості, примусових зборів «на зимову допомогу», «на повітряний флот», «на протиповітряну оборону». У вересні 1936 г. на черговому з'їзді фашистської партії, у Нюрнберзі Гітлер проголосив «4-х літній план», що був забезпечити автаркію (самозадоволення) німецької економіки. На чолі цього плану був поставлений Герінг. Але через рік на секретному нараді військових керівників, Гітлер визнав, що досягнення автаркії за низкою вирішальних видів сировини, і навіть з продовольства незбутнє дело.

Дуже напруженим було становище у сільське господарство, що у цілях підготовкою до війни поставили під безроздільний контроль головного органу фашистського держави за регулювання с/г виробництва. Отже, мілітаризація народного господарства призводила до з того що значне зростання виробництва мав результатом не збільшення, а скорочення споживання. Економіка країни набувала дедалі більше потворний характер. Виникла загроза економічної кризи небувалою силы.

У 1934 р. гітлерівці розпочали здійсненню секретного плану, підготовленого військовим міністром Бланбергом і рас читаного збільшення армії до 300 тис. людина. Вже до кінця року у рейхсвере було 240 тис. солдатів, а разом із частинами «СС" — 480 тис. людина. Таємному переоснащення Німеччини надавали допомогу імперіалісти навіть Англії, що мріяли направити гітлерівську агресію проти СРСР. Широко використовуючи економічне й політичне допомогу західних держав, германію швидкими темпами розширювало військове производство.

16 березня 1935 р. Гітлер підпише закону про запровадження загальної військової повинності та формування армії у 500 тис. людина цим Німеччина однобічно порушила головні військові статті Версальського договору припинити підготовку Німеччини до війни міг би система колективної безпеки, до якої закликав Радянський Союз перед. Спроби умиротворення фашистської Німеччини розрахована використання її як гармати проти СРСР, у жодній мері не усували найглибших протиріч між нього та його іншими великими імперіалістськими державами. Німеччина вела безупинне наступ як на економічні, а й у політичні позиції Англії, Франції, США. Навесні 1936 г. гітлерівське виробництво вирішило зробити такий крок по дорозі одностороннього порушення за міжнародні договори -запровадити свої військ у демилитаризованную Рейнську зону. Заохочення італійської агресії в Ефіопії, Англії, Франції, США, ще раз переконало гітлерівців, що можуть безкарно здійснювати свої замыслы.

Важливим ланкою підготовкою Німеччини до нової світової війни стали військово-політичні блоки. У 1936 г. була офіційно оформлена «вісь Рим-Берлин» і досягнуто домовленості про розмежування сфер економічної діяльності Італії та Німеччині на юго -схід від Європи 25 листопада 1936 г. був укладено інший агресивний блок фашистських державтак спрямовуваний антикоминтерновский пакт Німеччини та Японії, який передбачає спільну боротьбу проти більшовизму. Але «антикоминтерновский пакт» було звернено також проти інтересів США, Англії, Франции.

6 листопада 1937 г. до «антикомінтернівському пакту» приєдналася фашистська Італія. Німеччини давалася свобода рук у Центральній Європі і Балканах, а Італія отримувала від Німеччини підтримку з реалізації своїх планів в басейні середземного моря. У ці ж дні в Гітлера відбулося секретне нараду, у якому були присутні військові керівники Бюмберг, Фрич, Редер, Герінг і міністр закордонних справ Нейрат. На нараді обговорювалися конкретні директиви із завоювання «життєвого простору» — захоплення Австрії, але Чехословаччини. Гітлер заявив, що програма озброєнь основному завершено. Гітлерівська Німеччина починала до відкритої збройної агресії. 1 вересня 1939 г. з нападу німеччини на Польщу 22 червня 1941р. німецько-фашистські війська перейшли кордон Радянського Союза.

У вересні 1945 г. беззастережної капітуляцією мілітаристської Японії завершилася II Світова війна, 6 років тривала кровопролитна сутичка, у яку було залучено велику частину населення земної кулі, II війна за своїми масштабам, грандіозним потрясінням, руйнацією і жертвам не знала собі рівних можливостей у історії всього людства вона охопила Європу, Азію, Африку, Океанію. Війна йшла біля 40 государств.

Що Завершився 2-га світова війна викликала глибокі зміни в усьому світі, СРСР, про знищення чи крайнє ослаблення, якого розраховувала світова реакція, як вистояв, але, попри понесене найтяжкі втрати, вийшли з її сильним, капіталістичні держави закінчили війну з неоднаковими результатами. Фашистські агресори — Німеччина, Італія, Японія, потерпілі нищівну поразку, втратили майже всі свої капіталовкладення, і вільні ринки збуту, які власні території були окулированы. Серйозно ослабленими виявилися політичний і економічний становище Англії та Франції. Разом про те США, віддалені від зон війни океанами, не понесли шкоди у своїй території, навпаки вони збагатилися на війні, їх економіка досягла значного підйому. Війна, яка вимагала величезної мобілізації ресурсів, прискорила переростання монополістичного капіталізму в держ — монополистический.

Стрімкий розвиток військову техніку призвело до у себе помітні зрушення у структурі промисловості разом із старими галузями з’явилися нові, такі як атомна промисловість, радіоелектроніка і ще. Необхідність створення дедалі більше скоєних зразків озброєння пред’явила підвищення вимоги до якості сировини й різних матеріалів, що у свою чергу дало поштовх розвитку хімічної, металургійної та інших галузей промисловості. Під час війни розвернувся 2-ой етап загальної кризи капіталізму. Впали італійська і японська колоніальні империи.

На конференції у 1945 г. у Ялті, було точно повоєнний пристрій світу — основним становищем, котрого треба було недопущення відродження фашизму, і навіть німецького мілітаризму развязывающего світові війни. І розділ сфер впливу, між СРСР та. СРСР отримував свободу дій Східної Європи. США переслідує мети ослаблення комуністичного впливу, який отримав авторитет. Натомість Радянський Союз вживає заходів, щоб обмежити свободу дій буржуазних партій на зоні свого впливу. Практично у Європі відбувся розкол по ідеологічному принципу.