Использование мережі Інтернет на политике

Використання мережі Інтернет на политике.

Броницкая Э.В.

Комунікація у політиці вкрай важлива, і поза будь-якими значними змінами у комунікаційних технологіях, від появи преси до телебачення, йшли великі, часто прогнозовані зміни у політиці. Інтернет не став всеосяжним, але ще сьогодні змінює життя. Цей процес відбувається йде швидше, ніж було собі уявити. З технічного винаходи він перетворився на абсолютний феномен, впливає на всіх сторін життя людства. Чи не викличе жодних сумнівів те що, що розвиток Інтернет-технологій відкриває перед суспільством безліч перспектив і дарує надію на на якісний прорив у найрізноманітніших галузях. Феномен Інтернету сьогодні неможливо нехтувати й у политике.

Проникнення політики у Інтернет можна умовно розділити на два етапу. Перший етап використання Інтернету у політичних цілях можна назвати інформаційним. Сутність її у проникненні до Мережі політичної інформації. Здебільшого, це сайти політичних партій та громадських організацій, окремих політичним лідерам, сайти газет і журналів, і навіть суто електронні видання і сайти аналітичних і дослідницьких организаций.

Сьогодні перемогти у боротьбі влада, які мають доступу до традиційних (електронним і друкарським) ЗМІ, неможливо. Проте досвід виборчих кампаній ніяких звань у Росії показав, що є й світло новий, набагато менше трудомісткий спосіб впливати на уми електорату — через мережу Інтернет. На пострадянському просторі в користувачів не багато, але новини з Інтернету поширюють все центральні ЗМІ. Інтернет має низку переваг перед традиційними ЗМІ: легкість і практична миттєвість опублікування будь-який інформації, навіть тій, котру не можна в звичайних ЗМІ, відсутність просторово-часових кордонів, можливість тематичного пошуку, швидка зв’язок для моніторингу ситуації, можливе відсутність і др.

Питома вага віртуальної інформаційної складової у політиці має стійку тенденцію до зростання. Цей процес відбувається триватиме й далі в майбутньому: кількість сайтів політичних партій та рухів буде збільшуватися, інформаційна роль Інтернету — зростати. У принципі так, коли-небудь, це сприятиме з того що Інтернет стане провідним джерелом інформації, відтіснивши традиційні ЗМІ другого план.

Традиційні ЗМІ працюють у режимі інформаційного монологу (одностороння комунікація), з якого відповідні структури впливають на розум і підтримують контроль над підвладними суб'єктами. Комп’ютерні технологією відкрили можливість багатосторонній комунікації. Кожен, має доступом до мережі, може бути як одержувачем, і відправником информации.

Інтернет розсуває межі соціологічних досліджень, у період виборчих кампаній. Зрозуміло, не про соціологічних опитуваннях користувачів з питань, що з рейтингом кандидатів, або з електоральної активністю: користувачі Мережі - нерепрезентативна вибірка електорального масиву. Але запрошення користувачів до брати участь у оцінці якісних характеристик іміджу кандидата, використовуючи його відеофайли, чи оцінка гасел виборчої кампанії, програми — речі цілком реальные.

Багато найбільш проникливі політики зауважили політичну рекламу з Інтернету. Якщо картинка телевізійної реклами живе лічені секунди, газетна публікація — за кілька днів, то тексти й відеофайли у Мережі можуть існувати місяці й роки, тим паче, що у умовах посилення фінансового контролю над передвиборної між рекламою й подорожчання рекламних послуг ЗМІ, Інтернет надає дуже помітні преимущества.

Інтернет дозволяє забезпечити постійний суспільно-політичний диспут із можливістю електронної зворотний зв’язок у часі між владою і громадянами. З’явилася реальна можливість зближення владних структур з простими громадянами, можливість подолати иерархизм реальної влади. Глобальна Мережа може мінімізувати залежність громадян інституціональних посередників, партійних громадських організацій і організованих груп интересов.

Інтернет може призвести до подоланню негативної тенденції до зниження рівня політичного участі (особливо це стосується молодому поколінню, що у основному не виявляє інтересу до політики), спростивши прямий контакт громадян, і уряду. Інтернет знижує видатки узгодження можливих шляхів політичної дії між індивідами, придерживающимися схожих поглядів, але з взаємодіючих безпосередньо у світі. Сьогодні віртуальна політика дійшла принципово новому етапу. Йдеться створенні віртуальних політичних структур. Вони нібито будуть відрізнятиметься від будь-яких існуючих раніше об'єднань, організацій, рухів тощо. Інтернет давно поставив на порядок денний питання об'єднання людей з найрізноманітніших ознаками: за переконаннями, інтересам, по загальним проблемам. Однією із визначальних (і перших) підстав щодо такого об'єднання можуть бути політичні убеждениям.

Інтернет змінив політичний радіус діяльності окремих осіб громадських організацій. Завдяки комунікації як реального часу й її невисокою вартості можна віртуальні, що охоплює увесь світ коаліції, звані «недиференційовані співтовариства». Вони можуть об'єднувати однодумців, і тих, хто собі ідентичні мети. Їх члени допомагають одна одній, обмінюючись інформацією, розробляючи чи реалізуючи насправді стратегію дій. Розсіяних у світі одинаків перетворює на потужну коаліцію не географічна близькість проживання, а дуже конкретні, які вузькі мети. Разом, в широких рамках акції «місцева проблема — це глобальну проблему «можуть надавати необхідне тиск на уряду. Інтернет полегшує досягнення згуртованості і, цим, сприяє створенню глобального світового громадянського общества.

У нині незгірш від 30 тис. неурядових громадських організацій, і кількість продовжує зростати, над останню чергу завдяки Інтернету. 1995 року, коли Організація з економічного співробітництва та розвитку початку переговори щодо підписання договору регулювання міжнародних інвестицій, утворився союз, протестовавший проти. 600 дуже різних за своїм цілями й завданням організації з 70 країн світу, починаючи з «Amnesty International «і «Oxfam «і закінчуючи «Sierra Club », виявилися єдиними у своїй активному неприйнятті проекту договору. У 1998 року шляхом скоординованих через інтернет акцій вони ж змусили уряду відмовитися від прийняття цього наміри. До цілком іншого результату привела робота, у якій прийняли участь майже 1300 неурядових громадських організацій. Вони успішно підтримали міжнародну акцію з заборони протипіхотних мін. У результат їхньої виступи уклали договору про заборону протипіхотних хв (ця кампанія удостоїлася Нобелівської премії мира).

Дедалі частіше Інтернет використовують у цілях ефективного інформаційного протесту на зв’язки й з проведенням важливих міжнародних конференцій. Наочним чином це продемонстрували конференція Світової організації торгівлі в Сіетлі, і навіть конференції Міжнародного валютного фонду, й Світового банку Вашингтоні і Празі. Протест проти соціальних, економічних чи політичних змін переважають у всіх суспільствах є неминучим і нормальним явищем. У цьому Інтернет є новий, найвищою мірою ефективний інструмент, яке у собі міжнародний, і навіть глобальний потенціал. Цей потенціал з урахуванням поставленої існують, та характеру коаліції дозволяє шляхом тиску світову громадськість і уряду щодо можливості великої кількості країн блокувати чи, навпаки, допомагати проводити той чи інший политику.

Інтернет дає можливість створення віртуальних партій, заснованих на невідомих для сучасної політичною системою принципах членства, котрі потенційно зможуть оперативно реагувати зміни позицій своїх членів по найважливішим питань, і, в такий спосіб, найбільш близько підходитимемо ідеалу адекватної репрезентації інтересів тих чи інших соціальних груп у політичному процессе.

Є кілька сайтів, які порушують цю проблему, говорять про можливість і необхідності перенесення у партійну діяльність в Мережа. Переваги віртуальних структури тому однині і партій, очевидні: безпосередній урахування думки кожного члена партії (чи організації) по кожному питання; оперативний обміну інформацією; можливість проведення традиційних заходів (наприклад, з'їздів) в віртуальному режимі т. буд. В Україні створено одна віртуальна політичну партію (internet.

Сьогодні часто говорять про кризу системи демократичним виборам, про політичної апатії населення, виборча активність покоління невблаганно прагне позначці. Вирішення проблеми деякі бачать використання нових технологій. У найближчому майбутньому процедуру виборів можна істотно поліпшити, зробивши її зручніше як виборців, так самими кандидатами: процес виборів можна значно прискорити, а результати у своїй будуть значно точніше. Головне розвивати технології голосування через Интернет.

Перший експеримент вже проведений у межах федеральної Програми сприяння виборам (Federal Voting Assistance Program) у листопаді 2000 року, коли он-лайн проголосували 84 виборця, що були по закордонах. У січні 2003 року у одному з населених пунктів Швейцарії як і минуло онлайнове голосування одного з муніципальних питань. Естонія прагне освоїти цю технологію вже цього року, а Німеччина заявили про проведення голосування через Інтернет у 2006 року. Звісно, поширення цій технології повсюдно справа далекого майбутнього, але те, що нині відбувається, ще два роки тому здавалося абсолютно нереальным.

Ще одна технологія, що з категорії експериментальних поступово переходять до розряду повсякденно використовуваних коштів — це електронний уряд. Електронний уряд (e-Government) — це нова модель управління, побудована на можливостях сучасних інформаційних технологій, це система взаємодії держави і з допомогою Інтернет. Домінуючою завданням в уряді є трансформація внутрішніх та зовнішніх взаємовідносин з урахуванням застосування мережевих операцій, інформаційних технологій і комунікаційних мереж. Головною метою — оптимізація надання урядових послуг для населення й бізнесу, і навіть розширення ступеня участі всіх виборців у процесах керівництва та управління країною й забезпечення відкритості й підзвітності уряду — громадянам і громадян — правительству.

Електронний уряд традиційно ділиться втричі типу стосунків: Уряд — громадяни (G2C): доступом до інформації Інтернетом, інтерактивні опитування, публічні дискусії. Уряд — приватний бізнес (G2B): поставки товарів та послуг. Уряд — уряд (G2G): взаємодія усередині та між державними органами задля об'єднаного користування інформацією і поліпшення функционирования.

Нині існує значну кількість пілотних проектів, зокрема на рівні країн великої вісімки (проект Government OnLine — GOL). Проект GOL був на період остаточно 1998 р. й мав метою накопичення досвіду використання сучасних засобів зв’язку адміністрацій, і державні органи влади з громадянами. У проекті GOL взяли участь установи більш 20 країн світу, і навіть ряд авторитетних міжнародних организаций.

У вересні 2000 року у США стартував проект «FirstGov» (internet (назва то, можливо умовно переведено як «перший крок открытому/электронному американському уряду»). У процесі реалізації проекту створюється інтернет-портал, який би доступом до урядовим та інших сайтах. Предположительно, в нього включені 30 мільйонів домашніх сторінок із оновленням кожні 2 недели.

Такі проекти діють інших країнах світу. І вже у окремих державах громадяни мають можливість через Інтернет, до прикладу, реєструвати автотранспорт, продовжувати водійські ліцензії, сплачувати податки без фізичного відвідин установ і простоювання в довгих чергах. Це можуть призвести до підвищення рівні втягнення громадян, у політику й процес управління. Відбувається ослаблення позиції бюрократії у суспільстві, значно зменшується ризик корупції, оборот діловодної документації стає рядовий функцією державної машини. Вважається, що вона стадія переходу традиційного уряду у електронне визначається існуванням єдиного веб-порталу, у якому можна знайти будь-яку урядову інформації. Усі урядові послуги можливі в он-лайн режимі вся адміністративна діяльність здійснюється з допомогою електронних коштів, т. е. на безпаперовій основі. Фахівці вважають саме цю стадію практично недосяжною. Про прагнення її досягти заявили лише країни (Велика Британія чи Сингапур).

Проте, навіть без досягнення стадії розвитку електронного уряду, ця технологія приносить переваги, як уряду, так общественности:

Переваги для Уряди: зацікавлена громадськість зможе реально брати участь у прийнятті політики, планів, проектів і розширення політичних ініціатив; швидко та практично без витрат можна буде об'єктивну інформацію про думку; інформування громадськості дозволить мінімізувати розбіжності й сформувати сприятливе уряду думку; можливість швидкою й економічної реалізації планів уряду; економічний ефективний інструмент зв’язки з місцевими урядами і НКО; можливість поліпшити планування і управління на мікро — і місцевому уровне;

возможность дозволити проблему пасивного ставлення населення до уряду та планам, що є однією з основних проблем демократичного общества.

Переваги для громадськості: відчуття причетності (що дуже важливо задля здобуття права демократія працювала); думка людей буде почуте; здійснювані проекти будуть засновані на пріоритетах, визначених людьми, а чи не урядом; інформованість і злагода по найважливішим питанням дозволить зводити до мінімуму політичне непорозуміння і прискорити здійснення проектів; завдяки більшої прозорості скоротяться строки й видатки реалізацію проектів; життя людей стане набагато легше, оскільки упростятся процеси їх взаємодії з урядом; процес розгляду скарг стане швидшим і справедливим; доступом до інформації допоможе людям краще вживати наявні возможности;

общественное думка з випадкового стане поінформованим; велика прозорість допоможе підвищити рівень громадського контролю над роботою уряду та знизити рівень корупції; люди, тих, хто закордоном, буде можливості брати участь на ділі своєї батьківщини і ставляться більш мері відчувати свою національну приналежність; по двосторонніх каналах зв’язку можна проводити безліч безплатних навчальних програм, підвищуючи рівень освіти буде населення за таким питанням, як громадян, і планування і управління проектами, що сприятиме підвищенню фаховий рівень людей.

Наприкінці 2001 року Американським Товариством Державного Управління (APSA) і Відділом державної Економіки і обласного Управління (UNDPEPA) при Департаменті по Економічним і Соціальним питанням ООН (UNDESA) було здійснив дослідження. Метою цього проекту було вивчення становища в уряді в 190 країнах-членах ООН. Головним результатом став підрахунок індексу в уряді (e-government index), тобто. рівня розбудови держави у цій галузі. Індекс подсчитывался з урахуванням наступних показників: рівень интернет-развития країни, кількість комп’ютерів на 100 людина, кількість интернет-хостов на 10 000 людина, число користувачів, кількість телефонних линів на 100 людина, мобільних телефонів на 100 людина, телевізорів на 1000, рівень людського розвитку, рівень доступу до інформації та кількість міського населення до загальної кількості жителей.

Усе країни були чотирма групи: з великим рівнем розвитку (від 3,11 до 2), із середнім (від 1,96 до1,60), мінімальним (від 1,59 до 1) і недостатньою (менш 1). Лідерство займають США (3,11), далі йде Австралія (2,60), Новій Зеландії (2,59), Сінгапур (2,58), Норвегія (2,55), Канада (2,52), Великобританія (2,52), Нідерланди (2,51), Данія (2,47) та (2,46). Індекс Білорусі становить 1,62, ця сама цифра є середньої для мира.

У Республіці Білорусь існують сайти основних органів влади: Президента (internet Ради Міністрів (internet майже всіх міністерств (крім МОЗ, культури, торгівлі, енергетики) та деякі комітетів. Діє сайт Вищого господарського суду. Немає свого представництва з Інтернету Національні сходи, Конституційний Суд, а існуючі сайти носять лише інформаційного характеру. Існують сайти всіх обласних виконавчих комітетів, виконкому міста Полоцька, кілька сайтів міських відділів внутрішніх справ (Орша, Гомель).

З політичних партій своє місце у Інтернеті мають: Об'єднана громадянська партія (internet Білоруський Народний Фронт (internet партія «Надія» (internet.

Тільки чотири політика нині мають персональні сайти: Лукашенка А. (internet Левоневский У. (internet Морозов Ю. (internet і Терещенки У. (internet.

Найбільш прогресивні розробки йдуть у Мінську. За підсумками офіційного сайту Мінміськвиконкому створюється електронна мерія. Сайт створено 2001 року фахівцями УП «ПЦ Мингорисполкома».

Відповідно до розпорядження Мінміськвиконкому № 31р від 21 січня 2002 р. сайт має статус електронного засоби інформації і входить у список розсилки електронних версій прийняття рішень та розпоряджень Мінського горисполкома.

На сайті представляється інформація за всіма розділами, необхідним початку робіт з реалізацію програми електронної мерії, включаючи базі даних об'єктів, що є біля міста, фотоі відео матеріали про місті, навіть офіційне виконання гімну міста. Нині йде вивірка даних підрозділів Мінміськвиконкому за всі об'єктах, які у їх віданні - районні адміністрації, комітети, управління, промислові торгові об'єкти, усе, що перебуває в території міста. Йде активна листування через гостьову книжку — інформація, присылаемая громадянами, передається прес-секретарю голови Мингорисполкома.

Також у цілях вдосконалення інформаційної роботи у місті, забезпечення доступу населення р. Мінська до інформації, встановлює правової статус державні органи влади, міських установ і служб, визначальною права, волі народів і обов’язки фізичних осіб і Порядок реалізації, Мінський міської Виконавчий Комітет прийняв 18.12.2002. рішення № 1882 з приводу створення міської інформаційної системи «Минскгоринфосервис».

У цьому системі, приміром, можна знайти такі розділи: порядок здійснення релігійної і реєстрації актів громадського стану (одруження, народження, смерть тощо. буд.); порядок придбання та державній реєстрації майнових прав на житло, земельні ділянки, автотранспортні кошти; соціальне страхування (персоніфікований облік у системі державної страхування, оформлення пенсій, посібників, соціальна підтримка незахищених верств населення і побудову т. п.); житлово-комунальне господарство (ЖЭСы, ЖРЕО, тарифи на комунальні послуги та пільги щодо їх сплати тощо. буд.); митні і податкові органи (сплата податків і зборів, державне мито, порядок уявлення та заповнення декларації) і кілька других.

За кожним поділу інформаційна система коштує «Минскгоринфосервис» повинна надавати користувачам такі данные:

— нормативна правову базу діяльності державні органи влади, міських организаций;

— структура і компетенція державні органи влади, міських организаций;

— лад і послідовність звернення до державні органи влади, міські організації до розв’язання конкретних вопросов;

— зразки форм необхідних документов;

— реквізити і режим роботи державні органи влади, міських организаций;

— прізвища, імена і по батькові посадових осіб, годинник приема;

. порядок оскарження дій посадових лиц.

Це система дуже близька до того що, що можна назвати електронним урядом на локальному рівні. Залишається чекати результатів її внедрения.

1) Ладес Г. В. Про перспективи створення електронної мерії р. Мінська (internet.

2) ВПУ і кіберпростір (internet.

3) Про створення міської інформаційної системи «Минскгоринфосервис» (internet.

4) Електронна влада, електронний уряд, чи електронна демократія? (internet.

5) Benchmarking E-Government: A Global Perspective (internet government/ Benchmarking%20E-gov%202 001.pdf).

6) The Future of Voting: Researchers Explore the Social and Technical Issues of Voting Via the Internet (internet.