Условия приєднання України залучені до России

Московська Академія Приладобудування і Информатики.

КОНТРОЛЬНА РАБОТА.

На тему:

Умови і значение.

приєднання України залучені до России.

Студента другого курсу кафедри ПР-7.

Лебедєва Андрія Владимировича.

План.

1)Россия і Україна середині 17 століття. а) Росія, політична й економічна обстановка, цар Олексій Михайлович Романов, Патріарх Никон. Україна, політичне положение,.

Богдан Хмельницкий.

2)Присоединение України до Росії. а) Земський собор. б) Переяславська Рада. в) Березневі статьи.

3)Последствия і значення присоединения.

Заключение

.

Список використовуваної литературы.

У цьому роботі розглянутий історичний факт приєднання України (Малоросії) до Росії, і навіть його впливом геть хід світової (Європейської) історії того периода.

Росія та Україна середині 17-го века.

РОССИЯ:

. Найбільш яскравою особистістю на той час у Росії може бути царя Олексія Михайловича Романова 19.03 1629г.-30.01.1676г. (цар з 13.07.1645 г. по 30.01.1676 г.) Олексій Михайлович був однією з образованнейших людей свого часу. Вона сама писав, і редагував багато укази і із російських царів став їх підписувати. У 1649 року за його вказівкою був складено звід законов-Соборное Покладання. Лагідний і релігійний, він був надзвичайно любимо народом, який йому прозвання «Найтихішого». У царювання Олексія Михайловича Московське держава розширило свої межі як На південний захід (отримавши лівобережну Україну і від'їздять Білоруські землі), але й Схід і південь. У західної Сибіру козаки перемогли нащадків хана Кучума. Російськими землепроходцами було відкрито східна Сибирь.

Другим за значимістю можна поставити радника Олексія Михайловича патріарха Никона. Цар надавав Никону велику довіру і навіть доручав управління державою тимчасово його у Києві. Церковні реформи проведені Ніконом, призвели до виникнення в країні різних релігійних течій, послідовники яких немає визнавали офіційну церква. Як наслідок у Росії виникали народні хвилювання так звані «розкольницькі». Що Зростає вплив Никона на внутрішню й зовнішній політиці держави під тезою «священство вище царства» викликало розрив патріарха з царем.

На середину 17 століття Росія, відновивши економіку, могла зосередити увагу до рішенні завдань зовнішньої політики України. На північному заході завданням першочергової ваги повернення виходу до Балтийскому морю. Тут противником Росії виступала Швеція, стала на той час одній з найсильніших держав Європи. На заході стояло завдання повернути втрачені у час польсько-литовської інтервенції Смоленські, Чернігівські і Новгородські землі. Виконання цього завдання загострилося у зв’язку з боротьбою українського суспільства і білоруського народів з Промовою Посполитой. На півдні Росії доводилося відбивати набіги кримського хана, наносившего величезних збитків південним родючих земель России.

УКРАИНА:

В Україні цей час пов’язані з правлінням там Речі Посполитої. По Люблінської унії 1569 г., що поєднувала Польщу й Литву у єдину державуРіч Посполиту, у ній також було включено Білорусь і більшість України. Становище українського народу різко погіршилося. Населення України відчувала потрійний гне: кріпосницький, національний і религиозный.

Безліч селян бігло на південь, до дніпровським порогам, де на кількох острові Хортиця виникла козацька Запорізьку Січ. Тут склалася своєрідна козацька республіка, вільне військове братство на чолі з виборним гетьманом. Йдеться Поспалитая використовувала козаків за захистом південних кордонів від набігів татар, і з цього не могла знищити Запорізьку Січ. Бажаючи залучити козацтво зважується на власну бік, польське уряд стало складати особливі списки-реестры. Козак, записаний у реєстр, називався реєстровим і вважався на службі в польського короля і мала платню. Проте, попри старання польських королів залучити козацтво зважується на власну бік саме він початок збройну боротьбу українського народу за визволення з влади Речі Посполитої. Востание козаків проти польської шляхти відбувалися неодноразово починаючи з кінця 15 століття. Нове піднесення визвольного руху припало на кінці 40-х років 17 століття. Його очолив великий син українського народу, мужній воїн та найталановитіший дипломат Богдана Хмельницького. Він походив із рядів дрібної української шляхти (середніх феодалів), було створено, знав латину, володів польським і турецьким мовами. У 1648 р. він був обраний гетьманом Запорізької Січі і отримав традиційні знаки влади: булаву, бунчук і військову печатку. Військо Хмельницького здобуло багато перемог сягнуло Львова і Замостя, а 1648 року і його війська урочисто ввійшли у Київ. В1649 року під Зборовом військо Хмельницького трапилося із польською армією, і розбило її. Від повного розгрому Польщу врятувала лише зрада кримського хана. Польське уряд змушений був укласти Збороаский світ на вигідних Україні умовах, але у 1650 року воєнних дій відновилися. Влітку 1651 року сили польських магнатів вкотре маємо справу з військом Хмельницького під Берестечком. Полякам вкотре вдалося підкупити кримського хана, і той вивів свої війська з битви, затримавши в собі Хмельницького. Поразка під Берестечком і розгром окремих повстань змусило Хмельницького укласти під Білої Церквою світ на важких Україні умовах. Народ України знову потрапив під кріпосне ярмо. Але масові народні виступи почалися новою силою. У 1652 року Хмельницький вщент розбив польську армію під Батогом.

Приєднання України та.. Війська Богдану Хмельницькому домоглися цілого ряду великий перемог у боротьбі зі шляхтою. Проте була потрібна допомогу Росії до повного звільнення України від Промови Поспалитой. Хмельницький вже кількаразово посилав послів «бити чолом», щоб цар Олексій Михайлович прийняв Малоросію під свою руку, але російське уряд, зайняте придушенням міських повстань 1648−1650гг., зволікав із рішенням, але до боротьбі Хмельницького проти Польщі ставилося співчутливо і справляло дипломатичну підтримку. Нарешті 1 жовтня 1651 року в Земському соборі Москві заявлено готовності прийняти Україну у російське підданство. Однак ухвалити Малоросію означало розпочати війну із Польщею, з якою в Москви був вічний світ, хоч і тривали невдоволення через «приниження царського титулу» польськими чиновниками і утискуванні православної віри. Влітку 1653 року московські посли з’явилися у Польщу й зажадали страчувати винних в применшенні царського титулу, припинити тіснити до православної віри, знищити унію і прийняти Хмельницького підданство по Зборовському договору. Поляки не погодилися б і понесли війська на Хмельницького. Тоді государ послав сказати гетьману, що приймає його передачі під своєю владою, і одну жовтня 1653 року скликав Земський собор, якому оголосив про неправдах польського короля проти Москви й проти Малоросії, оголосив, що турецький султан заповіт козаків у підданство, але гетьман краще хоче під владою православного государя. Собор засудив, що треба прийняти козаків, ніж відпустити в підданство до турецькому султанові, що треба оголосити війну Польщі за утиски православної ще віри і за образу царської честі. Російське уряд надіслало до Хмельницького посольство на чолі з В. В. Бутурлиным.8 січня 1654 року у Переславле зібралася велика рада (Переяславська) з участю козацтва і населенням сіл і міст. Там Богдана Хмельницького сказав мова, у якій схиляв козаків віддатися під заступництво Москви. «Болим під царя східного, православного «- кричали козаки. Переяславський полковник став обходити площа колом вимагати: «Чи вcu так соизволяете? «» Вси! «- кричав звідусіль народ. Після цього відбулася присяга. Козакам залишили право обирати гетьмана й старшин, мати свій суд т.д. — Олексій Михайлович наказав титулувати себе Государем всія Великия і Малыя Росії. Березневі статьи.

26 березня 1654 р. цар. Олексій, Михайлович і Боярська дума затвердили «Статті Богдану Хмельницькому» (звані «Березневі стаття»), які визначили становище України у союзі з Кримом Росією: — гетьмана обирає військо і лише сповіщає царському уряду; — гетьман і військо можуть зноситися з іншими державами, але з Ополонок й Туреччиною під медичним наглядом царської влади; — реєстр визначався, а 60 тисяч; — про збереження прав станів, світських і духовних; — про збереження в містах виборного управління тощо. буд. Богдана Хмельницького фактично зберіг становище незалежного глави государства.

Последствия і значення приєднання України залучені до России.

Присоединение України з Росією мало велике історичне значення. Воно звільнив народ України від національного і релігійного гніту, врятувало його від небезпеки поневолення Польщею й Туреччиною. Воно сприяло формуванню української нації. Возз'єднання Лівобережної України з Росією стало важливий чинник зміцнення російської державності. Завдяки приєднанню до Україні Росії вдалося повернули Смоленські і Чернігівські землі, що дозволило почати боротися за Балтійське узбережжі. Крім того, відкрилася сприятлива перспектива розширення зв’язків Росії із іншими слов’янськими народами та іноземними державами Запада.

Заключение

.

Как це випливає з роботи подія того масштабу не не залишає сліду, і це матимуть різні наслідки всім його до наших дней.

Список використовуваної літератури. 1) «Навчальна книжка в російської історії» Сергію Михайловичу Соловйов 2) «Основи курсу історії» Орлова О. С., Георгієв В.А., Полунов О. Ю., Терещенко Ю. О.. 3) «Коротка історія СРСР» ч.1 Носов Н. Е., Лихачев Д. С., Цамутали О. Н. 4) «Россия-многонациональное держава» Мещеряків. 5) «Повний курс лекцій з російської історії» Сергію Федоровичу Платонов.