Король Генріх IV

Король Генріх IV, год. 2-га

(King Henry IV, part Two) — Історична хроніка (1600)

Уильям Шекспір (Williame Shakespeare) 1564−1616

Английская література

И. А. Быстрова.

После хибних повідомлень про перемогу граф Нортемберленд нарешті дізнається, що його син Хотспер убитий битву біля Шрусбери І що королівська армія на чолі із другим сином короля Джоном Ланкастером і графом Уэстморлендом рухається йому назустріч. Граф вирішує об'єднали війська на силі бунтівного архієпископа Йоркського.

В Лондоні верховний суддя, зустрівши надворі Фальстафа, соромить його з погане поведінку і закликає образумиться на старості. Товстун, як відомо, зубоскалить, хвалиться і забуває нагадати судді на ляпас, яку той дістав листа від принца Генріха, заступника Фальстафа.

В Йорку наближені архієпископа зважують свої власні шанси перемогти. Їх обнадіює те щоб них рухається лише третину частина королівських військ, яку ведуть принц Джон і граф Уэстморленд. Сам король та її старший син виступили проти уэльсцев Глендаура, ще одне частина королівської армії повинна протистояти французам. І все-таки що з бунтівних лордів вважають, що він не вистояти без допомоги графа Нортемберленда. У Лондоні місіс Куикли («Швидка», «Вострушка» — анг.), власниця трактири «Кабаняча голова», домагається арешту Фальстафа за борги і невиконання обіцянки одружуватися. Фальстаф сперечається з нею, з поліцейськими і надворі верховним суддею, наводячи як свою захист найнесподіваніші і комічні докази. Нарешті вміє лестощами виманити у вдови Куикли як прощення колишніх боргів, а й нову позику, і навіть запрошення вечерю. Повернулися до Лондона принц Гайнріх та Пойнс, дізнавшись звідси вечері, вирішують переодягтися слугами і правдою прислужувати у ньому, аби побачити Фальстафа «у його справжньому вигляді». Повернення королівської армії у столицю викликано важкої хворобою Генріха IV. Його старший син глибоко засмучений хворобою батька, але приховує це, ніж бути потрактованим лицеміром.

В Уоркворте, замку графа Нортемберленда, овдовіла леді Персі соромить тестя за те, що за його удаваної хвороби загинув залишений без підкріплення Хотспер. Вона ж дружина графа наполягають, що він рушив у Шотландії, натомість щоб виступити допоможе архієпископу Йоркскому.

К Фальстафу, місіс Куикли і Долль Тершит («Рвущая простирадла» — анг.), весело бенкетуючим в трактирі, приєднуються Бардольф і пихатий прапорщик Пістоль. Принц і Пойнс, надевшие куртки слуг, стають свідками хвилюючою сцени між Фальстафом і Долль і чують, що, на думку старого гуляки, принц «добрий малий, хоч і нісенітний», Пойнс — павіан, якому місце на шибениці, і що інше. Коли обурений Генріх збирається оттаскать Фальстафа за вуха, той дізнається свого заступника і відразу пояснює, що «говорив про нього нічого поганого при падших створіннях, щоб ці падші створення не надумали його полюбити. Я надходив як турботливий друг і вірнопідданий». Веселощі раптово закінчується, оскільки принца і Фальстафа закликають до зброї, щоб виступити проти північних заколотників. Фальстаф все-таки примудряється ушитися і, повернувшись у трактир, вимагає Долль у спальню.

В Вестмінстерському палаці змучений король розмірковує про безсонні ночі — долі будь-якого монарха — і згадує, що вбитий Річард II передбачав розрив ним та домівкою Персі. Прагнучи підняти настрій короля, граф Уорик применшує міць повсталих і каже про «смерть Оуена Глендаура, непокірливого хазяїна Уельсу, У Глостершире Фальстаф, набираючи рекрутів, зустрічає друга свою юність — суддю Шеллоу («Порожній» — анг.). Після розмови з рекрутами, за хабар звільняє придатних до служби і непристосованих — Миршавця, Тінь і Бородавка. Фальстаф вирушає до вихід із рішучим наміром на шляху обібрати старого приятеля.

В Йоркширському лісі архієпископ Йоркський повідомляє своїх соратників, що Нортемберленд залишив їх і зібравши війська, утік у Шотландію. Граф Уэстморленд намагається примирити бунтівних лордів з королем і переконує їх укласти світ із принцом Джоном. Лорда Маубрея долають погані передчуття, але архієпископ переконує його, що король жадає спокою в королівстві будь-який ціною. Під час зустрічі з заколотниками принц обіцяє, що їхні вимоги будуть виконані, і п'є право їх здоров’я. Змовники розпускають війська, і віроломний принц заарештовує за зраду. Він наказує переслідувати розрізнені війська заколотників і розправитись із ними.

Король перебуває у Єрусалимської палаті Вестмінстера. Він умовляє своїх молодших синів зберігати добрі стосунки з принцом Генріхом, від милостей яку вони залежатимуть у майбутньому. Він ремствує на безпутність спадкоємця. Граф Уорик намагається знайти виправдання для Генріха, але короля де вони переконують. Граф Уэстморленд приносить звістка, що принц Джон придушив заколот. Другий посланець також доповідає про перемогу — Йоркширський шериф розбив війська Нортемберленда і шотландців. Проте від радісних звісток королю стало зле. Його відносять в постіль. Поки король спить, до її кімнати входить принц Генріх. Вирішивши, що батько вже мертвий, Генріх надіває корону і геть. Який Прокинувся король дізнається, що принц заходив щодо нього, і виявивши корони, із жалем звинувачує сина: «Усе життя твоя доводила ясно, / Що ти від мене не любиш, й хотів би ти, / Щоб в смертний годину в цьому переконався». Принц поспішає пояснити свій вчинок. Він запевняє батька, що вважав його мертвим і взяв корону лише на виконання боргу. Зачепила красномовством сина, король підкликає його до свого узголів'ю. Він згадує манівці, якими рухався до влади, і було вважає становище сина більш міцним, попереджає його проти чвар у країні: «Поводься війну в чужих краях, мій Генрі, / Щоб голови гарячі зайняти…» Дізнавшись, що він стало погано в Єрусалимської палаті, король згадує пророцтво, за яким він повинен закінчити життя Єрусалимі. Король завжди вважав, що мають на увазі Свята Земля. Тепер же розуміє істинний сенс передбачення і знову віднести їх у таку ж палату: «Там, у Єрусалимі, небу дух зраджу».

В Вестмінстері молодий король запевняє братів, що він нічого турбуватися про своєї долі під час його управління. Верховний суддя, колись заключивший Генріха в темницю за образу свого сану, пробачили і наближений упродовж свого твердість і безстрашність. Генріх каже: «У труну ж із батьком зійшло моє безпутність».

Фальстаф, дізнавшись про воцарінні свого заступника, поспішає до Лондона. Під час коронації він ступає видноті. Він прагне надзвичайних почестей від старої дружки і обіцяє поділитися ними зі своїми прісними, зокрема і з Шеллоу, якому встиг добряче заборгувати. Але що вийшла народу Генріх на фамільярне звернення Фальстафа відповідає: «Старий, з тобою я незнайомий. Покайся! / Сивини зовсім не від до особі блазням». Король виганяє колишніх дружків, пообіцявши їм дати кошти життя, щоб «потреба на зло вас це не штовхала». Фальстаф впевнений, що суворість Генріха удавана, але що з’явився верховний суддя наказує заарештувати його з друзями й ув’язнити у в’язницю. Принц Джон каже судді: «Мені до душі вчинок государя; / Маю намір колишніх супутників своїх / Він забезпечити, та їх всіх вигнав / Не поверне, доки переконається / У тому скромному і розумному поведенье». Принц впевнений, що протягом року король «вогонь і меч пошле до Франції».

Список литературы

Все шедеври світової літератури в стислому викладі. Сюжети і характери. Зарубіжна література древніх епох, середньовіччя і Відродження: Енциклопедичне видання. / Ред. і сост. В. И. Новиков — М.: «Олімп»; ТОВ «Видавництво ACT», 1997.