Рюноске Акутагава. 
Ворота Расьомон

Рюноскэ Акутагава. Ворота Расёмон

Однажды надвечір якийсь слуга, звільнений господарем, спостерігав за градом під воротами Расьомон. Сівши верхній сходинці, саме він і йдеться чіпав чиряк, автомобіль, що з його правої щоці. Хоча ворота стояли на центральній вулиці, нікого, крім цього слуги, під ними було, лише з круглому стовпі сидів цвіркун. У протягом останніх двох-трьох років на Кіото одне одним обрушувалися лиха — то ураган, то землетрус, то пожежа, то голод — ось столиця, і запустіла. У занедбаних воротах Расьомон тепер жили лисиці і барсуки. Вони знаходили притулок злодії. Повелося навіть приносити і кидати сюди трупи. Після заходу сонця тут робилося неймовірно, і ніхто насмілювався підходити близько до воротам.

Слуга, що було нікуди подітися, вирішив піднятися до вежі над воротами і подивитися, чи можна там сховатися ніч. Боязко зазирнувши всередину вежі, він побачив там стару бабу. Присівши навпочіпки, вона при світлі лучини виривала волосся у однієї з трупів. Слуга кинувся на стару, скрутив їй руками і сердито запитав, що тут робить. Перелякана стара пояснила, що вириває волосся на перуки. Вона впевнена, що жінка, що має вона рвала волосся, коли ввійшов слуга, не засудила її, бо вона за життя розрізала змій на смужки і продавала двірським стражникам, видаючи за сушену рибу. Стара не вважала, що ця жінка надходила нічого поганого — бо інакше вона б із голоду. Стара рвала волосся у трупів на перуки у тому, щоб уникнути голодної смерті — отже, її вчинок також не можна вважати поганим. Розповідь бабусі вселив у слугу, що колись був готовий скоріш померти з голоду, ніж стати злодієм, рішучість. «Ну, так не нарікай, якщо тебе оберу! І мене також інакше доведеться померти з голоду», — загарчав і зірвав зі бабусі кімоно. Сунувши його передачі під мишку, він утік вниз сходами, і відтоді ніхто не видел.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.