Витторио Альфьєрі. 
Мирра

Витторио Альфьери. Мирра.

Евриклея переконана, що Мирра недолюблює Перея: якби Миррі хтось сподобався, вона помітила. З іншого боку, немає любові без надії, між тим як скорбота Мирри безвихідна, і дівчина жадає смерті. Евриклея хотіла б померти, ніж бачити на старості страждання своєї улюблениці. Кенхреида от уже майже рік намагається зрозуміти причину мук дочки, але безуспішно. не Венера чи, побачивши зухвалий виклик в божевільному материнському щастя Кенхреиды, зненавиділа Мирру за вроду й вирішила покарати царицю, відібравши в неї єдину дочь?

Царь Кинир, допитавши Евриклею, вирішує скасувати венчанье: «Для чого мене, акр, честь потім, / Коли беззастережно щасливою / Єдину дочка не бачу я?» Кинир хочуть ставати іншому царю Епіра, йому подобається Перей, та важливіше всього йому дочка: «Мене батьком / Природа зробила, царем ж — випадок», інтересів держави йому — ніщо тоді як єдиним зітханням Мирри. Він може бути щасливою, лише коли щаслива вона. Кинир вирішує поговорити з Переїм. Він розповідає юнакові, що був щасливий вказувати назву зятем. Якби вибирав чоловіка для дочки, то обрав би Перея, а що його ж вибрала Мирра, Перей став милий подвійно. Кинир вважає, що головна складова Перее — його власні гідності, а чи не царська кров, і не батькові володіння. Кинир обережно запитує у свого Перея, взаємна його любов до Миррі. Юнак каже, що Мирра начебто й рада вирішити його любов, коли щось їй заважає. Йому здається дивним, що Мирра у присутності блідне, не піднімає нею очей і розмовляє з ним холодним тоном. Адже вона ніби рветься заміж, то страшиться весілля, то призначить день венчанья, то відкладе весілля. Перей не мислить собі життя без будь-яких Мирри, але хоче звільнити її від слова, бачачи, як страждає. Перей готовий померти, якщо від цього щастя Мирри. Кинир посилає за Миррою і залишає її з Переїм. Перей дивиться на весільний убір нареченої, але смуток у її очах каже йому, що вона нещасна. Він розповідає їй, що звільнити її від слова поїхати. Мирра пояснює йому, що смуток буває уродженої та питання про її причинах тільки погіршує її. Дівчина просто горює про майбутньому прощання з батьками. Вона клянеться, що хоче дружиною Перея не залишиться більше відкладати весілля. Нині вони обвінчаються, а завтра відпливуть в Епір. Перей щось розуміє: вона каже, що їй важко розлучатись із батьками, то квапить з від'їздом. Мирра каже, що хоче назавжди залишити батьків й померти з горя.

Мирра каже Евриклее, що жадає лише смерті" й лише неї і заслуговує. Евриклея впевнена, що єдине любов може так Пропущена сторінка 311 терзати юну душу. Вона молилася Венері біля вівтаря, але богиня дивилася її у грізно, і Евриклея залишила храму, ледве волочачи ноги. Мирра каже, що пізно просити ми за неї богів, і Евриклею вбити її. Дівчина знає, що живої не потрапить у Епір. Евриклея хоче піти до царя і цариці і вблагати їх розладнати весілля, але Мирра просить її не говорити батькам і надавати значення словами, які випадково вирвалися в неї. Вона поплакала, вилила душу, і їй набагато легче.

Мирра йде до матері та захоплює в неї Кинира. Бачачи, що його смушает дочка, цар поспішає її заспокоїти: ніхто нічого її примушує, вони можуть відкрити або відкривати причину своїх страждань. Знаючи її норов і шляхетність почуттів, батьки цілком довіряють їй. Мирра може надходити бо вважає за потрібне, вони просто хочуть знати, що вона вирішила. Мати і її батько попри всі згодні, аби бачити дочка щасливою. Мирра каже, що відчуває близькість смерті, це єдиний її ліки, проте природа неможливо дає Україні померти. Мирра то шкодує себе, то ненавидить. Їй здавалося, що, шлюб з Переїм хоча почасти розвіє її смуток, але чим ближче був день весілля, тим їй більш сумно, тому вона тричі відкладала венчанье. Батьки умовляють Мирру не виходити за Перея, коли він їй не милий, але Мирра наполягає: нехай вона любить юнака так, як і її, але ніхто інший стане її чоловіком, або він вийде за Перея, чи помре. Мирра обіцяє пересилити свій біль, розмову з батьками додав їй зусиль і рішучості. Вона сподівається, нові враження допоможуть їй швидше позбутися туги, і хоче відразу по весіллі залишити отчий притулок. Мирра приїде на Кіпр, коли Перей стане царем Епіра. Вона залишить від батьків однієї з синів, щоб було їм опорою на старості. Мирра благає батьків дозволити їй поїхати відразу після венчанья. Батьки знехотя відпускають дочка: їм було легше не бачити її, ніж бачити такий нещасної. Мирра видаляється себе, щоб приготуватися весілля і до нареченого зі світлим челом.

Кинир ділиться із дружиною своїми підозрами: «Слова, очі й навіть зітхання мені / Вселяють побоювання, що вона / Нелюдська рухає влада, / Невідома нам». Кенхреида думає, що Венера покарала Мирру за материнську зухвалість: Кенхреида не воскурила фіміам Венері й у пориві материнської гордості посміла сказати, що божественну красу Мирри у Греції і Сході нині шанують вище, ніж шанували Венеру на Кіпрі від здавна. Побачивши, що коїться з Миррою, Кенхреида намагалася піддобрити богиню, але й молитви, ні фіміам, ні сльози не допомагають. Кинир сподівається, що гнів богині стане переслідувати Мирру, коли він залишить Кіпр. Можливо, передчуваючи це, Мирра так поспішає поїхати. З’являється Перей. Він побоюється, що, ставши чоловіком Мирри, стане її убивцею. Він шкодує, що ні покінчив самогубством доти, як приплив на Кіпр, і хоче зробити тепер це. Кинир і Кенхреида намагаються його втішити. Вони радять їй немає нагадувати Миррі про скорботи — тоді ця скорбота пройдет.

Готовясь весілля, Мирра каже Евриклее, що тоді швидкого від'їзді дає Україні політичний спочинок і радість. Евриклея просить Мирру взяти її з собою, але Мирра вирішила нікого з собою не брати. Перей повідомляє їй, що у світанку їх чекати судно, готове відплиттю. Мирра відповідає: «З тобою вдвох / Швидше лишитися й працювати навколо не бачити / Усього те, що бачила мої / Так довго сльози і, можливо, було / Причиною їх; за новими плисти морях, / Причалюючи до нових царствам; повітря / Незнаний вдихати, і і ніч / Ділити з такою чоловіком…» Перей дуже любить Мирру і готовий попри всі: бути їй чоловіком, іншому, братом, коханим чи рабом. Мирра звертається до нього цілителем своїх страждань і рятівником. Починається обряд венчанья. Хор співає весільні пісні. Мирра змінюється від імені, тремтить і мало слід за ногах. У грудях її тісняться Фурії і Эриннии з отруйними бичами. Чуючи такі промови, Перей переймається упевненістю, що він огидний Миррі. Весільний обряд переривається. Перей йде, обіцяючи, що Мирра його прізвища більше будь-коли побачить. Кинир перестає жаліти дочка: її нечувана витівка озлобила його. Вона сама наполягала на вінчанні, і потім зганьбила себе і батьків. І він, і Кенхреида були надто м’якими, час виявити строгість. Мирра просить батька вбити її, інакше вона покладе край собою. Кинир переляканий. Мирра позбавляється почуттів. Кенхреида дорікає Кинира в жорстокості. Прийшовши у собі, Мирра просить Кенхреиду вбити її. Кенхреида хоче обійняти дочка, але та відштовхує її, кажучи, що матір лише погіршує її скорбота. Мирра знову і знову просить мати вбити её.

Кинир оплакує Перея, який покінчив з собою. Він сподівається скорбота батька, втратив улюбленого сина. Але Кинир не щасливішим, ніж цар Епіра. Він посилає за Миррою. У її вчинках криється якась жахлива таємниця, і хоче дізнатися її. Мирра будь-коли бачила батька гніві. Він вирішує не показувати їй своєї любові, але спробувати погрозами вирвати в неї визнання. Кинир повідомляє дочки про самогубство Перея. Кинир здогадується, що Мирру терзають не Фурії, а любов, і скільки дочка ні відпирається, наполягає своєму. Він умовляє Мирру відкритися йому. Вона сама любив і зуміє її зрозуміти. Мирра визнається, що справді закохана, але з хоче назвати ім'я улюбленого. Навіть предмет її любові не підозрює про її почуттях, вона приховує навіть від себе самої. Кинир заспокоює дочка: «Зрозумій, твоє кохання, твоя рука / І мій престол будь-якого возвеличать. / Як низько ні стояло б так людина, / Він недостойним бути тебе не може, / Коли він у серцю тобі». Кинир хоче обійняти Мирру, але він його відштовхує. Мирра каже, що пристрасть її злочинна, і називає ім'я улюбленого: Кинир. Батько не розуміє неї і думає, що вона з нього сміється. Усвідомивши, що Мирра не жартує, Кинир входить у жах. Бачачи гнів батька, Мирра впадає на його меч і утикає їх у себе. Вона одночасно мстить Киниру через те, що він силою вирвав з її серця жахливу таємницю, і карає себе за злочинну пристрасть. Кинир плаче, він бачить у Миррі разом нечестивицу і вмираючу дочка. Мирра молить її практично ніколи не розповідати про її любові Кенхреиде. Почувши гучний плач, вдаються Кенхреида і Евриклея. Кинир заступає вмираючу Мирру від Кенхреиды і просить дружину піти. Кенхреида розгублена: невже Кинир готовий залишити вмираючу дочка? Кинир відкриває Кенхреиде таємницю Мирри. Він силою веде дружину: «Не відразу ж від горя / Та час від ганьби вмирати. Йдемо». Поруч із Миррою залишається одна Евриклея. Перед смертю дівчина докоряє їй: «Коли… / Я меч… просила… ти, Евриклея… / Послухалася… І я померла… / Невинною… ніж вмирати… порочной…».

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.