Кобо Абе. 
Жінка в пісках

Кобо Абе. Жінка в песках

Однажды у серпні людина вирушає до триденний відпустку, щоб поповнити свою колекцію комах видами, які водяться в пісках. Він добирається потягом за станцію P. S, пересідає на автобус і, зійшовши на кінцевої зупинці, йде далі пішки. Він мине село і відбувається піщаної дорогий убік моря. Дорога стає дедалі крутіше, й цілком не видно нічого, крім піску. Людина розмірковує про піску: цікавлячись комахами, що у ньому водяться, він вивчав і літературу про піску та переконався у цьому, що пісок — дуже цікавий явище. Продовжуючи шлях, він раптом опиняється в краю піщаної ями, дно якої якою стоїть халупа. Він бачить старого і його, де тут можна переночувати. Старий, з’ясувавши попередньо, що приїжджий — вчитель за фахом. а чи не інспектор з префектури, наводить його до однієї з ям. Чоловік спускається туди по мотузяній драбині. Його привітно зустрічає молода жінка — господиня убогою халупи. Вона годує і напуває гостя, але питання, чи можна вимитися, відповідає, що воду привезуть лише післязавтра. Чоловік впевнений, що післязавтра його тут нічого очікувати. «Хіба?» — дивується женщина.

Лачуга потопає в піску, пісок проникає скрізь, і жінка тримає над головою чоловіки паперовий парасолю, коли людина їсть, щоб пісок потрапляв в їжу, але пісок однак відчувається в роті, скрипить на зубах, просочуючись потім, пісок налипає на тіло. Жінка розповідає, що під час торішнього тайфуну її його й дочка засипало піском, отож нині вона зовсім сама. Ночами їй доводиться відгрібати пісок, щоб захистити дім не засипало. Нагорі знають, що у її домі вигулькнув чоловік: їй спускають на мотузці ще одну лопату і бідони. Чоловік все ще щось понимает…

Женщина збирає пісок в бідони, висипає його навколо цього місця, де висить мотузкова драбина, потім спускають кошика, і бідони піднімаються вгору. Відгрібати пісок легше вночі, що він вологий, днем він такий сухий, що відразу обвалюється. Чоловік допомагає жінці. Жінка пояснює чоловікові, що пісок не відпочиває і дає відпочинку. Чоловік обурений: виходить, жителі села живуть самі у тому, щоб відгрібати пісок. На його думку, так жити безглуздо, цей спосіб життя, обраний добровільно, бракує у ньому навіть співчуття. Він так важко може заснути, думаючи про піску та чуючи, як продовжує відгрібати його. Прокинувшись, він виявляє, що жінка спить у вогнища цілком оголена, обернув обличчя рушником, щоб захисту від песка.

Мужчина хоче непомітно піти, але бачить, що мотузкова драбина зникла: ті, хто приходили вночі піднімати пісок, забрали її. Чоловік почувається в пастці. Йому здається, що аж відбулася якась ошибка.

Мужчина починає копати, але пісок відразу осипається, чоловік продовжує копати — і несподівано вниз потрапляє лавина піску, яка придавлює його. Він непритомніє. Жінка доглядає його: мабуть, занедужало від того, що тривалий час працював під прямими сонячним промінням. Він перебуває у ямі тиждень, напевно, товариші по службі подали заяву про його розшуку. Він сподівається, як вони обговорюють, куди міг зникнути. Чоловік прикидається тяжкохворим: хоче, щоб і жінка, й ті, хто засадили їх у цю яму, впевнилися, нарешті, що для них — не помічник, а тягар, й існують самі постаралися його позбутися. Він ще може зрозуміти сенс життя жінки. Він розповідає їй у тому, як було гуляти, але він вбачає у цьому радості: «склавши руки ходити — лише даремно уставать…».

Мужчина вирішує зробити ще не одну спробу вибратися з ями. Вночі, що жінка відгортає пісок, він несподівано накидається її у пов’язує. Коли приходять котрі мають кошиками і спускають до ями мотузку, чоловік хапається ми за неї і вимагає, що його підняли, якщо хочуть допомогти жінці. Вони починають піднімати його, але незабаром відпускають мотузку, і він вихоплює дно ями, що тим часом висмикують мотузку в нього особисто від і уходят.

В яму спускають пакет із трьома пачками цигарок та сулія з горілкою. Чоловік сподівається, що запорука швидкого звільнення. Проте вона пояснює йому, що всім чоловікам разів на тиждень видається тютюн і горілка. Чоловік любопытствует, не забрідали у село такі, як і, заблукалі своєму шляху. Жінка розповідає, що чоловік випадково потрапили до село, один невдовзі помер, інший живе досі, втекти нікому зірвалася. «Я стану першим!» — каже чоловік. Зазирнувши у бак, чоловік бачить, що скінчилася вода. Він розуміє: її привезли, щоб зломити його опір; муки жінки нікого не хвилюють. Чоловік звільняє жінку пут з вимогою, що її розв’язання вона візьме до рук лопату.

Он вистачає лопату і вдаряє об стіну: хоче зруйнувати будинок, щоб змайструвати з уламків сходи. Бачачи, що стіна гнила (виявилося, що жінка права, коли говорила, що пісок гноїть дерево), він вирішує використовуватиме цього не дошки, а поперечні балки. Жінка повисає тримав на своєму руці і намагається вирвати лопату. Боротьба за лопату закінчується любовної сценою. Чоловік розуміє: ворожнеча з жінкою некорисна, може домогтися чогось тільки по-хорошому. Він просить її зв’язатися з тими, хто привозить воду, і зрозуміло сказати, щоб негайно її доставили. Жінка відповідає, що, тільки-но вони запрацюють, нагорі про це — з пожежної вишки завжди хтось дивиться на бінокль, — і тоді їм відразу привезуть воду. Чоловік береться за лопату. Коли їм спускають відро із жовтою водою, він каже старому, що стоїть нагорі, що його товариші по службі оголосять розшук і тоді тим, хто насильно утримує його, буде непереливки. Але старий заперечує, що коли їх знайшли десять днів, то ми не знайдуть і далі. Чоловік обіцяє свої послуги у цьому, щоб полегшити становище для місцевих жителів, він має зв’язку, і може розпочати кампанію у пресі, та його слова не виробляють жодного враження, старий йде, не дослушав.

В вільний час чоловік нишком робить мотузку. Закінчивши її, він прикріплює до неї замість крюку ножиці й під вечір, що жінка відсипається перед нічний роботою, закидає мотузку на мішки, які є шкивом При спуску відер з водою і підйомі кошиків з піском. Ножиці впиваються в мішок, і мужчині вдається вибратися з ями. Це відбувається на сорок шостий його «укладання». Щоб їх замітали з пожежної вишки, він вирішує сховатися і почекати до заходу сонця. Щойно сонце зайде, він повинен швидко пройти через село — доти, як переносники кошиків з піском почнуть працювати. Чоловік збивається з дороги: думаючи, що минув село, він несподівано виявляє її собі. Він страху біжить через село. Далі мчать собаки. Щоб захисту від них, чоловік крутить над головою мотузку з ножицями на кінці і зачіпає випадково котрі потрапляли детей.

В гонитву за чоловіком кидаються жителі села. Ноги Довженка раптово важчають і починають ув’язати в піску. Занурившись в пісок майже стегон, він благає переслідувачів врятувати її. Трої чоловіків, прикріпивши до підошвам дошки, наближаються його й починають відкопувати навколо неї пісок. Витягнувши його, вони саджають його знову на яму. Усі, що раніше, починає здаватися йому далеким прошлым.

Наступает жовтень. Жінка ниже намисто і плекає для перший внесок за приймач. Чоловік спорудив невеличкий полог з поліетилену, щоб уві сні ними не сипався пісок, і придумав пристосування для варіння риби в гарячому піску. Він перестає читати газети й невдовзі забуває про їхнє існування. Жінка розповідає, що жителі села таємно продають пісок на будівництво за півціни. Чоловік обурюється: бо коли фундамент чи гребля розваляться, кому стане набагато легше від цього, що пісок був дешевий і навіть дармовий. Він пробує домовитися з переносниками піску про прогулянці, ті замість вимагають, що він вони очах зайнявся з жінкою любов’ю. Жінка відмовляється робити це з свідках, але чоловікові так хочеться вибратися з ями, що він накидається її у і намагається згвалтувати. Жінка пручається. Чоловік просить її хоча б вдавати, але він несподіваного силою б'є его.

Мужчина помічає, що у дні бочки, що він хотів використовувати як приманку для ворон, накопичується вода. Він знову і знову розмірковує про властивості піску. Після довгої жорстокої зими приходить весна, У своїй хаті з’являється приймач. Наприкінці березня жінка відчуває, що вагітна, та за 2 місяці в неї може бути викидень. Її везуть до лікарні. Верьовка, де її піднімають з ями, залишається висіти. Чоловік піднімається нагору, дивиться слідом пікапу, увозящему жінку. Він помічає, що у ямі в зроблене їм устрої для збори води відійшла планка, і поспішає спуститися, щоб виправити поломку. Мотузкова драбина у його розпорядженні, отже не доводиться поспішати з побегом.

Через сім багатьох років після зникнення чоловіки з’являється оголошення про його розшуку, а оскільки нею хто б відгукується, ще за півроку суд видає постанову слід його умершим.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.