Економічна думка стародавнього світу

смотреть на реферати схожі на «Економічна думку древнього світу «.

Экономическая думку древнього мира.

Становлення економічної думки збігається з становленням людського суспільства. Але до нас, на жаль, дійшли ті фрагменти, хто був відбито у писемних відомостях. Отже, ми можемо судити про ек. думки давнини тільки після виникнення перших цивилизаций.

Особливістю ек. думки ін. світу була її недифференцированость від політико-правової, релігійної ідеології. Тому власне економічних трактатів знайти практично невозможно.

Економічна думку античного общества.

Під античним суспільством ми розуміємо такі країни: Др. в Грецію й Др. Рим .

Давня Греция Для цього товариства характерно розвиток ринкової економіки та приватної власності. Звідси інтерес філософів до проблем мікроекономіки, але з теоретичним, а прикладним. Однією з таких філософів був Ксенофонт, який написав роботу «Економіка», тобто. «Закон домашнього господарства», і навіть Платон («Держава», «Закони») і Аристотель (Никомахова этика"), поднимавшие у своїх працях економічні проблемы.

Проблеми поднимаемые ними на своїх працях були такі: 1) Проблема поділу праці - У Ксенофонта.

1.Зависимость ступеня поділу праці від розмірів спроса.

2.Зависимость якості продукту від рівня поділу праці - У Платона.

1.Разделение праці є основою людського суспільства. Він, що кожного людини безліч потреб, але одна спроможність населення і, отже, людина має жити у суспільстві задоволення своїх потреб та заворушень має бути розподіл праці. — У Аристотеля.

1.Он, як і Платон, підкреслює природність поділу праці. 2) Товар — Ксенофонт: розрізняв товар і продукт (товар — продукт, здатний до обміну) — Платон і Аристотель: піднімали теоретичних проблем. Наприклад проблему домірності товарів, з якому вони дійшли висновку, що, хоча є рівність пропорцій, людей, котрі займаються обміном, тобто. обмін справедливий, але у самому товарі це рівність не закладено. Рівність забезпечується грошима, тобто штучним інструментом, створеному людьми. 3) Деньги Усі три філософа сходилися у тому, що — це результат творчих дій людей. І виділяли три ф-ции грошей: ср-во звернення, виміру товарів хороших і накопичення. Метод, яким користувалися ці філософи поєднав у собі нормативный (подразумевал природний порядок явищ, тобто. такий суспільний лад, який, на думку автора, закладений у єстві людини) і позитивний (включав у собі елементи аналізу та перші спроби систематизації) подходы:

Тепер на докладніше вчення Аристотеля про хрематистике. Цей трактат важливе тим, що якого є перша спроба систематизації економічних явищ. Аристотель ділив все явища на 2-ге частини, і критерієм була мета діяльності: 1. Якщо метою було задоволення потреб, він відносив дане явище до економіки, т.к. дана мета є кінцевою і, отже, природною. До таких явищам він відносив землеробство, ремесло і непрофесійну торгівлю. 2. Якщо метою була нажива, то Аристотель відносив дане явище до розряду хрематистики, т.к. дана мета є безкінечною і, отже, неприродною. До даному розряду Аристотель відносив професійну торгівлю і ростовщичество.

Не дивлячись за показ такої подход (естественное/ неприродне), у Аристотеля існує положення про розвиток економічних відносин (мінова торгівля, поява грошей, професійна торговля).

Древній Рим.

У державі рабство була більш розвинене, ніж у Греції та мало іншу точку докладання (сільське хозяйство).

Найвідомішими роботами є роботи Катона Старшого і Варрона. У його трактаті «Про землеробстві» Катон обгрунтовує переваги сільського господарства щодо порівнянню з іншими галузями економіки. Хоча Катон дозволяв використання нерабского праці, та його ідеалом було высокоинтенсивное господарство вілли, заснований на рабському праці. У цьому Катон узагальнив досвід ведення такого господарства і пропонував ряд порад із збільшення дохідності. Особливу увагу він приділяв проблемам організації рабської праці: він пропонував застосовувати метод «батога і пряника».

Проблеми організації рабської праці розглядає у роботі «Про сільське господарство» і Варрона. Він обгрунтовував переваги сільського господарства і гудив переселення римлян у міські стіни. Він також схилявся самозабезпечення вілл, а розвитку ринку надавав особливого значения.

Економічна думку Др. Востока.

Економічна життя давньосхідних товариств має практично цілком натурально-хозяйственную основу, а економічне знання носить догматичний, апріорне характер, носить форму закона.

Першим що дійшли до нас пам’ятником економічної думки є «Повчання гераклеопольского царя своїй дитині» Древній Єгипет, де особливу увагу приділяють ефективності функціонування апарату управління, що стояв між фараоном і населенням. Відображенням незавершеності класового розподілу у законі і те, що цар радить підбирати людей держ. апарат «у справах». Далі таке вже недопустимо.

На відміну від Др. Єгипту для перших держав Месопотамії характерний швидкий розвиток приватновласницьких став проявлятись і грошових відносин. Але в умовах відсутності гарантії свободи творчої особистості це вело до руйнування маси виробників, розвитку боргового рабства і кабальничества. З кодексу Хаммурапі видно, держава намагалося зупинити розмивання шару самостійних виробників. Основною темою цих законів, створення умов, у яких «сильний не утискав б слабого». Эти закони є перша спроба управляти економічною життям країни з допомогою правових норм.

У Др. Індії найбільшим пам’ятником суспільной думці є «Артхашастра» — трактат про мистецтво політики управління державою. Цей трактат показує, яку великій ролі відігравало держава робить у господарському житті країни. Держава контролювало всі сфери господарства, вело чітку фінансову политику.

У Др. Китаї було кілька напрямків течії суспільной думці, але основним було конфуціанство, яке за Конфуції захищало позиції родової знаті. Наступний ідеолог Мэн-цзы виступав за чіткий розподіл суспільства до «керованих і більше управляючих», а сюнь-цзи виступав за чіткий поділ праці. На його думку держава мало будуватися на трьох головних принципах: економії у витратах, забезпеченні статку народові і необхідності зберігати излишки.

У VI-III ст. до зв. е. у конфуціанства з’явився серйозний опонент — легисты, которые відбивали нові тенденції у розвитку Др. Китаю (посилення роль держави і формуванням гос.-бюрократической системи управління). Їх головним ідеологом був Шан Яна. У своїй концепції він відводив величезну роль сільського господарства, т.к. считал, что держава домагається процвітання з допомогою двох коштів: хліборобства й війни. Також він виступає проти перетворення вільних селян на рабів, навіщо пропонує заборонити вихід із громади бідним селянам, запровадивши систему кругової поруки.

Особливе місце у давньокитайській ідеології займає даосизм. Його основоположник Лао-цзи закликав повернутися до первісним временам.

Особливе місце у історії економічної думки Китаю займає трактат «Гуань-цзы», у досить глибоко розроблено принципи управління господарством. Вони обстоювали захист народного господарства від ринкової стихії, вважаючи, що привносить безладдя в сільському господарстві. Також вони були за «посилення земледелия», создание державою постійних зерносховищ, збільшення гнучкості податной системи, висунули принцип «врівноважування господарства». Цей трактат зіграв величезну роль становленні економічної думки Китаю. Було висунуто ідеї про можливість кількісного аналізу економічних явлений.

Пономарьова Є.В. група № 206.