Свое чужу з погляду носія циганського мови

" СВОЄ «І «ЧУЖЕ «З ПОГЛЯДУ НОСІЯ ЦИГАНСЬКОГО ЯЗЫКА.

1. Оскільки російську мову домінує в усіх галузях спілкування, циганська мова постає як одне із знаків етнічну приналежність (як одяг, соматика, спосіб життя в цілому) [Шаповал 1995: 164].

Образец письмового дискурсу чоловіки середнього віку з Миколаївській обл. (обсяг 4,5 стор. машинопису, 6 листів двуязычному адресата) дає таке розподіл по мовам: російські фрагменти — 71%, циганські - 29%. По-циганськи написані: (а) вітання, подяки, вибачення, тобто. этикетный зачин, (б) благопожелания, звичайні й у усного спілкування, наприкінці листів, (на питання про загальних знайомих (циган), (р) про гроші та ціни, (буд) підсумкові фрази у російських абзацах, дають емоційну чи моральну оцінку повідомлення, (е) конкретні поради по «приватним «питанням (наприклад: «Сир пучела гажё соскэ на авьян ., пхэнэса кай ту упав адава ничи нажинэс, тдв исыс вавир мануш », «напиши романэс зі бичавэса »). По листів коливання частки циганського тексту становить розкид від 10 до 43%.

Можно укласти, що вагоміший не відсоток циганських «розмов », а переключення на циганський у зв’язку з певним колом тим.

2. Специфічна маркированность рідну мову пов’язані з її високим статусом, усвідомленими носієм як загальна позитивна конотація. У зв’язку з цим хочеться звернутися до особливим сторонам мовного етикету: на відміну російського чорт, циганське бэнг (вимовлене на погостинах, у чужий машині) може викликати у відповідь формулу оберега «Пе пэрэл по тиро шоро! «(«Нехай впаде на твою голову »),.

слово повія під час обговорення мильної опери припустимо, але замість лубни вживається раклори дівчина (не циганка).

3. Репліка рідною мові характеризується щодо вищої эмфатичностью, категоричністю: наприклад, ставить крапку у суперечці матері з сыном-подростком («Дад авэла, лэла пе кошэл! ») після тривалих суперечок російською.

4. Циганські слова, невідомі на рахунку сім'ї, подібним статусом що немає (буhло, фэлда, фэнштра — не циганські, на думку молоді). З іншого боку, оцінюються як циганські улюблені слова, обертів старших родичів: «Ґвалт! «чи «безвинно винен виявився ». Цей тип пуризму зумовлює труднощі впровадження будь-якого междиалектного койнэ.

5. Система способів морфологічній адаптації різних частин промови при ситуативній запозиченні з росіянина циганський дозволяє «перелицювати «будь-який техст. Автоматизм подібних трансформацій «по-цыгански-романэс «добре усвідомлюються і у художніх текстах використовується помірковано.

6.В системі способів адаптації увагу дослідників залучила так звана «парокситонность іменних запозичень з слов’янських ». Звісно ж доречнішим говорити про звільнення від наголоси кінцевого стилю іменний основи. Його ударность в непрямих відмінках і безударность в називному — це таку ж засіб диференціації непрямих і прямого відмінків, як чергування формантовэс-/-0, -эс-/-о-ударное, -а-/-и, -эн-/-а, -эн-/-э в споконвічних іменах. Зокрема, це задля перенесення категорії одухотвореності на запозичені слов’янські імена: дыкхтём Маша, другос, але рэка, велике, видако («бачив я Машу, друга, але річку, велосипед, відеомагнітофон »), при називному Маша, друго. Вирівнювання дає: вэсна, Душа (ім'я, від душа), але наголос третьому від кінця залишається: рэкица, гожинько, телевизоро.

Список литературы

В. У. Шаповал. «СВОЄ «І «ЧУЖЕ «З ПОГЛЯДУ НОСІЯ ЦИГАНСЬКОГО ЯЗЫКА.