Роман У. У. Набокова «Лоліта»

Роман У. У. Набокова «Лолита».

Роман Володимира Набокова «Лоліта» був написаний 1955 г. на англійській. Переклад було здійснено самою авторкою. Цей роман приніс письменнику широку известность.

«Лолита. Сповідь Светлокожего Вдівця» — такою була подвійне назва, під яким автори отримав це дивне текст. Якщо виправлення явних описок, так ретельного вилучення деяких чіпких деталей, які, попри всі старання самого «Гумберта Гумберта», ще вціліли в тексті, як якісь пам’ятники й віхи, вважатимуться, що це примітні записки залишені недоторканним. Вигадливий псевдонім їх автора — його власне вигадування, тоді як «Гейз» лише римується зі справжньою прізвищем героини.

Для читача, що розглядає «Лоліту» просто роман, ситуації та емоції у ньому описані, залишилася раздражительно-телесными, якщо б це вони були забезпечені з допомогою вульгарних іносказань. Щоправда, в усьому творі не можна знайти жодного непристойного выражения.

Если нині однотомник У. У. Набокова виявився без «Лоліти», то зовсім підставі скажімо, «Обраний Достоєвський» не включав би «Бесов».

Великое твір мистецтва завжди оригінально, воно по самої своїй суті має потрясати і дивувати. Я не маю бажання славити пана «Гумберта Гумберта». Ні сумнівів, що він огидний, що він низький, що вона є яскравим прикладом моральної людської прокази, що він з'єднані лютість і грайливість, що може бути прибутковим і свідчить про щонайглибшому співчутті, але з надають привабливості деяким його вигадництвам. Його чудернацькість, звісно, затяжка. Відчайдушна чесність, якої тріпоче його сповідь, зовсім на звільняє його від відповідальності за диявольську витонченість. Він ненормальний. Він джентльмен. Але з якою чарами співуча його скрипка збуджує в нас ніжне жаль до Лоліті, змушує нас зачитуватися книгою, попри випробовуване нами відразу автору исповеди.

Как художнє твір, «Лоліта» далеко виходить поза межі покаянною сповіді, але значно більше важливим, ніж її наукове значення і художня цінність, ми повинні визнати моральне її вплив не серйозного читача, бо цей болісний аналіз одиничного випадку містить у собі, й загальну мораль. Бездоглядна дівчинка, зайнята собою мати, котрий задихається від похоті маніяк — усі вони як персонажі єдиної у своєму роді повісті, вони, ще, попереджають нас про небезпечні ухилах, вони свідчить про можливі лиха. «Лоліта» мала всіх — батьків, соціальних працівників, педагогів — із великою пильністю і проникливістю віддатися справі виховання більш здорового покоління на більш надійному мире.

При підготовці цієї праці були використані матеріали із сайту internet.