Сатирикон

САТИРИКОН.

Театр «Сатирикон» з’явився і в московських афішах порівняно нещодавно у 1987 року. Але, попри молодість, театр має велику підтримку і примітну історію, пов’язану насамперед із ім'ям свого першого керівника — великого артиста Аркадія Райкіна. Прабатьком театру «Сатирикон» є заснований 1939 року Ленінградський театр естради і мініатюр, який одержав популярність як театр Райкіна. То справді був театр зі своїми репертуаром, постійним акторським складом зі своїм явним лидером.

Родившись у надрах естради і зберігаючи її окремі родові риси, Ленінградський театр естради і мініатюр поступово уникнув традиційної багатожанровій естрадної програми. Оригінальний репертуар, форма спектаклю, гостра реальність і зовсім, нарешті, унікальна особистість керівника визначили його власне і неповторне місце у нашому театральному культурі.

В 1982 року театр переїхав до Москви. Нині це Державний театр мініатюр. У його колектив влилася велика група молоді. Поруч із Аркадієм Райкіним у ньому з’явилася ще одна лідер — Костянтин Райкін. «Завжди критично ставився до сімейності з виробництва, а тепер сам впав у цей „гріх“, але у ньому не каюся. Мій син приймає важке фамільне спадщину…».

В червні 1987 року театр отримав будинок Шереметьевской вулиці. У грудні нинішнього ж року помер Аркадій Райкін. Закінчилася ціла глава історія сценічного мистецтва. Естафету прийняв Костянтин Райкін…

Сегодня це не є Театр мініатюр. Це Театр «Сатирикон» імені Аркадія Райкіна. Він успадкував багато родові риси свого попередника — працездатність, постійний творчий пошук, любов і повага до глядача. До того ж успіх — як наслідок всього вищесказаного.

Труппа театру молода і енергійна, їй підвладні різноманітні жанри. У репертуарі «Сатирикону» Шекспір і Ростан, Кроммелинк і Кафка, Гольдоні і Брехт. Два хіта минулих театральних сезонів — «Чудовий рогоносець» Ф. Кроммелинка (режисер П. Фоменка) і «Перетворення» по Ф. Кафке (що з Творчим Центром їм. Зс. Мейєрхольда, режисер У. Фокін) принесли театру великий глядацький успіх, гарну оцінку критики й здобуде престижні театральні нагороди — премію «Золота маска» Союзу театральних діячів РФ (сезон 1993;94) за кращу режисуру Петру Фоменка («Чудовий рогоносець») і кращу чоловічу роль Костянтину Райкіним («Перетворення») (сезон 1994;95), приз «Кришталева Турандот» Асоціації діячів культури «Музи свободи» (сезон 1993;94) Наталії Удовиній за найкращий дебют і Костянтину Райкіним за кращу чоловічу роль, за найкраща камерна вистава сезону 1994;95 рр. («Перетворення»). За виконання головних ролей у тих спектаклях художній керівник театру Костянтин Райкін визнаний гідним Державної премії Росії у галузі літератури і мистецтва 1995 р.

В 1996 року, на рік 85-річчя від народження А.І. Райкіна, театр здійснив грандіозний проект постановки «Тригрошовій опери» Б. Брехта (режисер У. Машков), присвятивши її ювілею свого засновника, великого актора Аркадія Райкіна.

Свой 58-ї сезон театр відкрив прем'єрою комедії К. Гольдоні «Кьоджинские перепалки» у постановці К.Райкина. У цьому сезоні був поставлений спектакль за п'єсою М. Кундеры «Жак та її Пане» (режисер Е. Неважина), де головні ролі виконують К. Райкин і В. Стеклов, запрошений в трупу в ролі Пана. Потім почалася робота над «Гамлетом» У. Шекспира у постановці відомого грузинського режисера Роберта Стуруа. Влітку 1998 року театр виїжджав великі гастролі до Єкатеринбург, де була зіграна прем'єра «Гамлета». Московська прем'єра відбулася 2 жовтня 1998 року, щодня відкриття 59 сезону театру.

Этим ж влітку театр виїжджав з виставою «Жак та її Пане» США, а спектакль «Перетворення» брав участь у Міжнародному Театральному фестивалі «Битеф-98» у Белграді, де була визнаний гідним спеціального призу журі за режисуру (В.Фокін), особливої похвали удостоїлася акторська робота Костянтина Райкіна.

Несмотря попри всі труднощі, театр живе повноцінної творчої життям, готує нову прем'єру, бере участь у фестивалях, їздить на гастролі країною та за рубеж.

Пресс-служба театра..