Мир дитинства у творчості В.А. Сєрова

Мир дитинства у творчості В.А. Серова

И.К. Чиркова, А. А. Громова Мир дитинства — невід'ємна сторона способу життя та культури кожного народу, будь-який нації. Проте науково-пізнавальний і художественно-гуманитарный інтерес до цього світу, зазначає І.С. Кон, виникає тільки певному етапі соціального і культурного розвитку суспільства [14]. Зацікавлення дитячому світу, особливостям свідомості людини та поведінки дитини починає формуватися за доби пізнього Відродження, т.к. загалом середньовічна культура була далекою від розуміння дитячої особистості. На дитини дивилися як у маленького дорослого, не встиг вирости, він автоматично включався у світ дорослості людей. Ситуація різко змінюється у епоху Просвітництва, акцентировавшую розуміння волі і Права Людини поряд із цим признавшую значення дитячого виховання і освіти, певну автономію світу дитинства від дорослого суспільства.

Большой внесок у розуміння світу дитинства внесли література і мистецтво, розвиток яких залежить визначалося значною мірою соціально-економічними і культурними змінами, що відбувалися в в Новий час. Живописці, зображали дітей, як правило, йшли культурним і моральним канонам свого суспільства. Дворянська знати, була протягом кількох сторіч основним замовником портретів, прагнула на картинах увічнити своє високе походження, матеріальне багатство, продемонструвати естетичний смак. А їхні діти, зображувані на сімейних портретах, мали служити живим свідченням те, що генеалогічне дерево продовжує вона зростатиме і плодоносити. У феодально-сословном суспільстві від властивою маестро статичної культурою, нове покоління дворянській знаті прагнуло скидатися своїх батьків і предків, і художники зображували багатих нащадків неодмінно схожими з їхньої іменитих батьків. Саме ця обставина пояснити той дивовижний факт, що на портретах, створених західноєвропейськими художниками XV століть, діти постають як зменшені копії дорослих. Вони позбавлені своїх неповторно індивідуальних характеристик, дорогі і незручні костюми приховують ми своєрідність дитячої психології, відгороджують глядача у світі дитинства. Передача станової приналежності портретованих дітей із властивою їй «речової» атрибутикою — у тому вбачалась головним завданням найбільш талановитого художника (Д. Веласкес, Фр. Поурбюс та інших.).

Эпоха освіти, затвердивши культ розуму, науку й освіти, в значною мірою розвитку духовного світу людської особистості, акцентувала увагу до необхідності виховання й у відповідність до новими демократичними тенденціями. Ці зрушення у культурі призвели до того, що у дитині, підростаючій человечке бачити, що має своїм внутрішнім світом, свідомістю, потребами і емоціями. Діячі мистецтва починають освоювати складний та багаті світ дитячої психології. Просвітницька філософія, що породив новий погляд на дитини, знаходить своє втілення у творчості таких видатних майстрів пензля як Ф. Гойя, Ж.-Б.Грез та інших.

Если західно-європейським художникам знадобилося кілька століть освоєння духовної сфери дитячого портрета, то російським художникам вдалося прискореними темпами шукати і розробляти образотворчі кошти й способи відображення світу дитинства. Одне з основоположників російської традиції портрета І. Вишняков, творив у середині XVIII в., поруч із цілої серією популярних тоді парадних портретів, із властивою йому вишуканістю і одухотворённостью створює «Портрет Сари Фермор», вважається найкращим його твором і «однією з чарівних дитячих портретів у російській живопису» [2].

Другие майстра російської художньої школи — Д. Левицький, О. Кіпренський, В. Тропинин, А. Венеціанов намагаються знайти нові образотворчі кошти й художні прийоми для розуміння духовного світу дитини у руслі модних у ХІХ в. напрямів сентименталізму і романтизму, котрим характерна була емоційна насиченість художніх образів.

Иной підхід до трактування теми дитинства ми бачимо якщо представники критичного реалізму. Звернувшись до зображення негативних сторін російської дійсності, багато в чому що з життям і побутом простого люду, де вони залишили без уваги і тему дитинства. Особливо сильно критична струмінь проявилася у творчості У. Перова, зокрема, у відомій його картині «Трійка» (1866 р.), де зображені троє маленьких змучених детей-оборвышей, з усіх сил тягнуть вгору зледенілу бочку із жовтою водою. Принижені і оскорблённые маленькі герої В. Перова хіба що символізували собою жорстокість і дисгармонію навколишнього світу, обрекающего дітей на нелюдську существование.

Выдающийся майстер портретної живопису В.А. Сєров (1865−1911 рр.) на відміну представників критичного реалізму пропонує зовсім інше рішення теми дитинства. Його художньо-естетичний втілення на полотнах образів дитинства позбавлене социально-критической ноти, хоча жипопись В.А. Сєрова відрізнялася глибоко реалістичної манерою зображення, а він співчував революционно-демократическому руху у Росії. Його полотна, що втілюють дитячу тему — «Дівчинка з персками», «Портрет Мікі Морозова», «Діти» відзначені як глибиною психологічного розуміння світу дитинства, а й просякнуті високий, і світлим гуманізмом. Безперечна заслуга В.А. Сєрова як живописця було, що він зумів проникливо побачити в властивому світосприйнятті захопленість і радостность сприйняття життя, зачарованість нею, у яких будь-коли повторяться у тому дорослого життя, обременённой тривогами і турботами.

Естественно, виникає запитання, що змусило художника звернутися до дитячим образам в портретному жанрі, які життєві обставини спонукали його досліджувати гострим поглядом художника складний і свій неповторний світ дитинства. У літературі, присвяченого творчості В.А. Сєрова, зазвичай посилаються на важке дитинство художника. Його батько, відомий й музикант, рано помер, та майбутній митець залишився під опікою матері, отличавшейся нерівним характером. Побачивши у своєму п’ятирічному сина задатки великого таланту, вона прагнула розвивати їх в нього, але робила це часто без урахування індивідуальних особливостей дитини. Велику роль творчому становленні В.А. Сєрова зіграв видатний російський живописець І. Рєпін, з перших зауважив яскраву художню одарённость хлопчика. Важлива подія дитячої біографії В.А. Сєрова було кількаразове перебування на сім'ї З. Мамонтова, багатого промисловця, відомого російського мецената.

Ещё 9 балів літнім хлопчиком Сєров був приглашён разом з матір'ю в Абрамцево, де мешкала сім'я Мамонтових, і на той час склався відомий «абрамцевский гурток», у якому З. Мамонтов прагнув об'єднати багатьох російських художників. Здружившись із дітьми Мамонтова, зокрема і з «Веруней», що стала через кілька років моделлю його видатного твори «Дівчинка з персиками» (1877 р.), він вперше поринає у світ радісного і веселого, безтурботного дитинства, бо сім'я Мамонтових була дружної, весёлой і талановитої. «Сєров, потрапив до в сім'ю дитиною, для нас як рідну», — згадував В. С. Мамонтов. — Недарма ж він, будучи надто прив’язаним до моїй матері (Єлизаветі Григорівні) неодноразово казав, що «лююит її менше своїй матері» [3]. Він жив у Абрамцево кілька місяців, пустував разом із дітьми Мамонтових, і навіть більше них, як у це у цитованому уривку син З. Мамонтова.

Родная мати В.А. Сєрова, хоча у чому розвитку талантів сина, вела досить сумбурну творче життя, й у дитячій свідомості хлопчика символізувала собою дисгармоничность навколишнього світу. Вона несподівано приїжджала в Абрамцево, забирала сина з собою разом місяців, і знову привозила до Мамонтовим, знову їхала на гастролі, попри почуття дитини. Навпаки, Єлизавета Григорівна, у власних очах У. Сєрова було як ідеал матері, а й господині: спокійна і врівноважена, ніжна й чуйна, широко освічена могла дати хлопчику сімейне тепла і затишок, які були так необхідні. Пізніше, у роки свого навчання Академії мистецтв, він продовжував гостювати влітку у ній Мамонтових, приймаючи дійову участь у постановці домашніх спектаклів.

В 1887 р., повернувшись із короткочасною поїздки до Італії, В. Сєров замислюється створити нове полотно, перейнятий світлом і сонцем, немущее у собі свіжість сприйняття, що він бачив на картинах імпресіоністів. Саме на цей період в нього зароджується прагнення, що було потім ідейним стрижнем всього його творчості - увічнити і «зупинити чудову мить, перетворити художній світ картини естетичний аналог нескінченного і мінливого світу. Цим обставиною можна пояснити притаманну багатьом полотнинам художника дивовижне своєрідність й оцінити оригінальність виконання, сбивавшая із пантелику искусствоведов.

Вот як сам В.А. Сєров описує ідейний задум художнього шедевра «Дівчинка з персиками», створеного влітку цього року в Абрамцеве: «Все, у мене домагався, це — свіжості, який завжди відчуваєш в натурі та не бачиш на картинах. Писав більше місяця — і змучив її, бідну (Віру Мамонтову — ред.) на смерть, надто вже хотілося зберегти свіжість живопису за цілковитої закінченості, — ось як в старих майстрів» [4]. Інший, щонайменше суттєвий мотив звернення молодого художника до визначення портрета 12-ї літньої дочки З. Мамонтова, — це його справжній інтерес до світу дитинства, воплощённый ряді інших його відомих творів, інтерес, який стимулювався самим фактом перебування в Абрамцеве, де зараз його провів найкращі дні свого дитинства. Члени сім'ї Мамонтових згадують, тим влітку, коли художник працював над портретом Веруни, вони часто-густо спілкувалися. «У такому суспільстві Веруни і її сестер Сєров не був похмурим. Вона могла носитися із нею садом, затівати, як у дитинстві, всякі прокази і забави, він не був їхнім улюбленцем» [5].

В вітчизняному мистецтвознавстві давно утвердилось думка, що картині «Дівчинка з персиками» В.А. Сєров створив якийсь узагальнена образ, тип щасливого дитинства. Оцінка представляється в цілому справедливою, але вона вимагає деякого уточнення з урахуванням естетичної установки, властивій творчості В.А. Сєрова, що ж ми говорили раніше: закарбувати на полотні життєве мить, відтворити динаміку і колорит самого життя. У той самий час правомірно казати про типових рисах, властивих художньому образу, моделлю якого послужила У. Мамонтова бо її портрет висловлює найхарактерніші й світлі риси світу дитинства — радість, безтурботність, відчуття повноти буття.

Художник і мистецтвознавець І. Грабарь згадує: «як не хвилювала його що стоїть проти нього суто колірна завдання, але ще більше хвилювала його сама модель, ясні, по-дитячому чисті очі чудесної російської дівчини та весь її чарівний образ. Сєрову ця завдання вдалася на славу: він створив одна з драгоценнейших творів всієї російської школи живопису» [6].

В «Дівчинці з персиками» бачимо яскраво виражені індивідуальні риси персонажа — дівчинки підлітка, властиві та інших дитячим портретів Сєрова життєрадісність, витонченість, природність. Композицію картини утворює характерна того часу обстановка вітальні, повна світла, і сонця, чудово що відтіняє спрямованість, відкритість моделі навколишнього світу. Майстерно користуючись прийомом светописи, Сєров підкреслює жіночність настільки юного створення: світлотіні на особі дівчинки створюють ледве помітну вуаль загадковості, невизначеності. Просторе і світле вікно вітальні кімнати нагадує дзеркало, у якому виглядає дівчинка, і який відбиває собі прекрасна й неосяжний світ навколо неї. І що більше вдивляєшся межи очі девочки-модели, то більше вписувалося сознаёшь, що вона своєї стриманістю, шляхетністю, готовністю зрозуміти світ довкола себе починає наслідувати дорослим, освоювати їхньої високої і складний світ.

Таким чином, що В.А. Сєрову удалося втілити в цій картині дивовижний зі своєї глибину та душевної проницательноти складний світ дитячої психології, відповідний принципам гуманістичної естетики, що він сприйняв від великих майстрів італійської школи живопису. У фільмі Сєрова вражає гармонія між внутрішнім світом зображуваного персонажа й навколишнього природою, наповненій чисте повітря, теплому і світлом. Ця дивовижна гармонійність картини — свідчення яскравого таланту молодого художника, який, завдяки цим шедевром відразу ж став знаменитим.

Другой чудовий дитячий портрет, який також є художнім шедевром в творчості В.А. Сєрова, — це «Міка Морозов» (1901 р.) Михайло чи Міка, як він звали в домашньому колу. Син відомого багатого промисловця і колекціонера живопису М. А. Морозова 5-ти літній дитина, який відрізнявся непересічними здібностями. На той час вона вже говорив по английски, самостійно вивчав грамоту, відрізняючись незвичайній жвавістю натури. У його одязі, зовнішньому образі ми знаходимо і натяку з його соціальний статус, як це нерідко було вважають у дитячих портретах представників багатих і знатних сімей. Так художник і жадав передачі зовнішніх атрибутів його соціального становища. Саме навпаки, своє завдання вона бачила у цьому, щоб розкрити складний духовний світ дитини, ще щойно початківця пізнавати життя й захоплено сприймає її. Схоплений пензлем художника емоційний порив дитини, його спрямованість до світу, захопленість і захопленість — ці риси, за спогадами рідних і друзів Мікі, найбільшою мірою відбивали живу і активну натуру хлопчика, котрий виріс потім у великого ученого, блискучого знавця англійської літератури й культури, відомого шекспироведа [7].

В.А. Сєров прагне передати на полотні складну гаму відчуттів дитини, його жвавість, відкритість світу. Ця складність відчуттів дитини, чистота і свіжість його помислів подчёркиваются білим кольором його сорочки на золотисто-зелёном тлі, який ще більше посилює білизну одягу та відтінює гарні живі риси дитячого особи. Майстерно виконана палітра фарб, але ненав’язливо та соковито передає душевний порив і емоційної схвильованості дитини, інформації дозволяє чекати, що В.А. Сєров у цій картині зумів дивовижно глибоко й точно поринути у світ дитинства, увічнити на полотні то чудову мить, яке висловлює щасливе і безхмарне дитинство. З психологічної погляду розвиває тут думка про виняткової ваги емоційних переживань дитини, як найважливішої силі власної духовної становлення і совершенствования.

Этот дитячий портрет, поєднуючи у собі риси камерного і інтимного поджанров портрета, водночас передає і авторську позицію художника, незмінно притаманну всім портретним роботам В.А. Сєрова. Теплота, ніжність, доброта і співпереживання дитині - ось головні особливості художнього бачення світу дитинства, властиві його таланту.

Свойственный В.А. Сєрову дар художньої проникливості, дозволив йому вгадати в маленькому Мике характерні риси майбутньої непересічної і талановитої особистості. Мати М. М. Морозова вважала, у цьому портреті «Сєров схопив основну риску його натури, його незвичайну жвавість, й тому все знаходили цей портрет дуже схожим і дорослого Михайла» [8]. Дивовижна подібність між маленьким Микой і дорослі М. М. Морозовим, відзначали багато котрі знали його люди. С. Я. Маршак разом із працював над перекладами Шекспіра наприкінці 40-х років, згадував: «Попри великий зростання, ми незмінно впізнавали в ньому того жадібно і досить пильно вглядывающегося в світ довкола себе дитини, „Мику Морозова“, якої чудово зобразив колись великого художника Валентин Сєров» [9].

Третья значна робота В.А. Сєрова, присвячена світу дитинства, це портрет-картина «Діти» (1899), де митець написав власних дітей. Цей портрет — з останніх на пленері (свіжому повітрі), пізніше Сєров від нього відмовився на користь портрета в інтер'єрі, що дозволив понад глибоко розкривати психологію персонажів. Увазі глядачів у цьому полотні представлені двоє українських дітей, подібні із зовнішністю та одязі, але різні за віку. Вочевидь, вони милувалися морем, але однієї з них відвернули від імені цієї заняття, він стоїть упівоберта, інший продовжує милуватися морем, не звертаючи жодної уваги на оточуючих. Художник чудово схопив і до картини душевне стан молодшого брата: він би повільно, ніяк не відривається від своїх переживань, він усе ще перебуває у їх до влади, належачи більше моря і небу, ніж художнику. Другий хлопчина у повній нерухомості і зосередженості продовжує розмову з природою, обретающей особливої цінності в гармонії дитячого сприйняття [10].

Казалось б, за всіма мірками жанру, маємо груповий портрет. Проте Сєров сміливо розширює її межі, створюючи художнє полотно, у якому гармонійно поєднується прибережний морської пейзаж і портрети хлопчаків. Прагнучи передати гармонію дитячого сприйняття із навколишньою природою, морської стихією, художник соковитими мазками відтворює колорит морського узбережжя — свіжий морської повітря, що вривається на веранду, де стоять хлопчики, золотаву широку стрічку піщаного берега, спокійний і «світлий морської обрій — всі ці мальовничі особливості картини дозволяють охарактеризувати її як твір, зі свого жанру які стосуються картине-портрету.

Имея у вигляді нашу тему — проникнення митця у світ дитинства, звернемо увагу на очевидно: він своєрідно типізує образи дітей: вони зображені над ролі соціальних типів, тобто. дітей художника, бо як представники дитячого світу, весело й невимушено пізнають таємниці буття, взирающие на навколишню їх природну стихію, частиною якого є. Знову маємо шедевр художнього генія чудового російського художника, зумів, як й у попередніх дитячих портретах, відбити прекрасний світ чарівного і неповторного світу дитинства, його дивовижну гармонію навколишнім світом природи.

Таким чином, бачимо, кожна картина В.А. Сєрова, обращённая до вічної темі - світу дитинства, — своєрідне творче відкриття художника, відкриття те, що колись відбувалося із нами і із нею (дітьми), те, що унікально і неповторно. Та не унікальність і мимолётность казкового світу дитинства блискуче втілив у своїх картинах видатний російський живописець. Він зумів в про свої твори передати найтонші нюанси внутрішньої злагоди й душевної стану дитячого мирозерцания. Чаруючий і прекрасний світ дитинства, втілений в портретах В.А. Сєрова, залишається нам сучасників, які живуть наприкінці XX в. ідеальним і піднесеним зразком, який ми повинні засвоїти і зрозуміти про те, щоб виховати і тримати це в дітях.

Список литературы

Кон І.С. Дитина й суспільство. М., 1988. С.6−8.

Островский Р. Розповідь про російської живопису. М., 1987. С. 92.

Мамонтов В. С. Спогади росіян художників. 1951. С. 82.

Грабарь И. Э. Валентине Олександровичу Сєров. Життя невпинно й творчість. М., 1914. С. 74.

Мамонтов В. С. Саме там. С. 83.

Грабарь И. Э. Саме там. С. 71.

Морозов М. Вибране. М., 1979.

Морозова М. К. Про моєму сина У кн.: М. Морозов. Вибране. М., 1979. С. 617.

Маршак С.Я. Пам’яті М. М. Морозова. У кн.: М. Морозов. Вибране. М., 1979. С. 622.

Леняшин В.А. Серов-живописец. У кн: Валентин Сєров.

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.