Памятники перемоги у Великої Вітчизняної Войне

Вступ.

Меморіал «Могила Невідомому солдату».

Поклінна гора…

Монумент «Захисникам Москви» (Ленінградське шосе 40-ї кілометр).

Пам’ятник московським героям-ополченцам…

Вулиця Михайлова.

Рогачевский провулок…

Монумент воїнам 3-ей ударної армії. Срібний бір. Таманська вулиця…

Завод «Компресор» Меморіальну дошку, монумент.

Вулиця Яблочкова. Це й сквер, памятник-монумент.

Меморіальні дошки на будинках колишніх госпіталів…

Будинок французького військового представництва…

Пам’ятник Г. К. Жукову…

Укладання…

Список використаної літератури…

Москва! Ти у солдатській шинели.

Пройшла, не схиливши головы.

І скільки пісень не пели,.

Їх мало нашій Москви. М.Светлов.

Вступ.

Вогневі сорокові роки. Багато про неї написано і буде ще написано, бо тема ратного подвигу неисчерпаема. Никогда не зітруться у пам’яті народу суворі роки Великої Вітчизняної Війни. Яскраву сторінку до історії війни вписали трудящі міста-героя Москви. До Москвебыли прикуті погляди мільйонів совєтського люду і лише волелюбного людства. Москва була них уособленням волі до перемоги, олицетворениемгероизма, стійкості і мужності. У бронзі, граніті і мармурі обелісків, скульптур, меморіальних дощок, і назвах вулиць та площ Москва увековечилапамять про славних воїнів, стали гордістю нашого народу. Відвідати ці місця — отже долучитися до слави батьків і дідів, схилитися перед мужністю игероизмом, виявленим боротьби з ворогом.

Німецький фашизм, растоптавший державну й національну незалежність більшості народовЗападной Європи, 22 червня 1941 року напав нашу держава. У одній швидкоплинною кампанії гітлерівське командування розраховувало знищити нашиВооруженные Сили і крізь 1,5 місяця виходити лінію Архангельск-Волга-Астрахань. Захоплення Москви й Центрального промислового районабыл головної політичної і стратегічною метою цього плану. Восени 41 року тут відбулася вирішувалося майбутнє цілого человечества.

Щодня Москва набувала нових рис прифронтового міста. Вона ставала все суворіше і суворіші. Завантажилися на темряву її вулиці ипроспекты. Через війну камуфляжу Московський Кремль став невпізнанним. Щільними чохлами закрили світло кремлівських зірок. На білокамінних стінах Успенского, Благовещенского і Архангельського соборів з’явилися чорні, зелені, косі і ламані смуги. Завжди гучні московські вулиці стали вузлами фронтових дорог. Ночью й удень на дорогах стояв гуркіт танків, гул тягачів. Серед захисників Москви чільне місце займають воїни кремлівського гарнізону, оборонявшеговажнейшие об'єкти столиці та її найдавніші пам’ятники. Робота із вшанування полеглих героїв будинку Арсеналу у Кремлі встановлено дошка, де написані волнующиеслова: «Вічна слава солдатам, сержантам і офіцерам гарнізону Московського Кремля, загиблим при захисту Москви й Московського Кремля від нальотів фашистскойавиации в року Великої Вітчизняної Воїни «.

Мемориал"Могила Невідомого солдата".

У грудні 1966 г., до відзначення 25-річчя розгрому фашистських військ під Москвою, у древнейКремлевской стіни, в Олександрівському саду, були поховані останки Невідомому солдату, поваленого смертю хоробрих при захисту радянської столиці. Доти прахгероя знайшов спочинок на 40-му кілометрі з Москви по Ленінградському шосе — межі, де восени 1941р йшли запеклі бої. Прийнявши свою священну землю останкигероя, Москва цим увічнила пам’ять всіх, хто віддав життя за свободу Батьківщини.

Пам’ятник є монументальний архітектурний ансамбль (автори — архітектори Д. Бурдин, В. Климов, і Ю. Рабаев). Над місцем захороненияНеизвестного солдата, у центрі розташована велика майданчик. З неї височить надгробна плита з п’ятьма сходинками червоної граніту. На плиті начертаныволнующие слова: «Ім'я твоє невідомо, подвиг твій безсмертний». У підставу майданчики вмонтовано бронзовий світильник як п’ятикутною зірки. У еецентре горить вогонь Вічної славы.

Зліва від могили — гранітний пилон[1], на ньому напис: «1941 полеглим за Батьківщину 1945». Праворуч — ряд меморіальних блоків. Під їхнім плитами встановлено капсули зі священної землею міст-героїв. Здесьземля з Пискаревского цвинтаря, де поховані захисники Ленінграда, отстоявшие місто під час блокади, з братніх могил Київ та Мамаєва кургану, на которомшли бої великої битви на Волзі. Тут земля з Малахова кургану, з «Пояси Слави» Одеси й земля, узята біля воріт Брестської фортеці. Інші три мемориальныеблока увічнили пам’ять Мінська, Керчі, і Новоросійська. Десятий меморіальний блок присвячений місту-герою Тулі. Усе це меморіальний ряд складний изтемно-красного порфира[2]. Надгробок солдата навічно вкрило бойове червоний прапор, відлите з нестареющеймеди. На цьому самого металу виконані солдатська каска і лаврова гілка — символ народної почесті герою. У Вічного вогню, палаючого у центрі Москвы, блистают слова: Ленінград, Київ, Мінськ, Волгоград, Севастополь, Одеса, Керч, Новоросійськ, Тула, Брестська фортеця. За кожним із про ці назвибезмежна відданість Батьківщині, безмежні стійкість і героизм.

Поклоннаягора.

Поклінна гора — найбільший пам’ятник, побудований честь перемоги у Великої Вітчизняної Війні. Урочисте відкриття Москві МемориалаПобеды відбулося 9 травня 1995 р. 23 лютого 1958 г на Поклонній горі встановили пам’ятний гранітний знак з написом: «Тут споруджено пам’ятник Победысоветского народу Великої Вітчизняної Війні «. Повз нього пройшли церемоніальним маршем пройшли солдати. Навколо посадили дерева, заклали парк, который назвали ім'ям Перемоги. У 70 — 80-ті роки від проведених суботників та особистих внесків громадян було зібрано 194 млн. рублів. На сув’язь былоотведено шматок землі в 135 га.

Почалася велику роботу з проектування, обговоренню і вибору кращого проекту головного монумента свободи. Тоді, проте, вопросоставался невирішеним, бо ні одне із представлених до конкурсу ні прийнято. Усі залишалося не змінювалась, поки загальне керівництво строительствомМемориала не взяв він мер Москви Ю. М. Лужков. І будівництво, грозившая зірватися, скінчилася упродовж трьох года.

У Меморіал входять: головний монумент Перемоги (автор проекту З. Церетелі) заввишки 142 метри, Центральний музей Великої Вітчизняної Войны1941;1945гг. площею 33 992 кв. м з що прилягає картинної галереєю площею 3550 кв. м, Парк Перемоги, розкинувся на 135 га, храм Святого ВеликомученикаГеоргия Переможця, освячений 6 травня 1995 года (архитектор А. Полянский, художнє оздоблення З. Церетелі), виставки під музей просто неба — военнойтехники та озброєння, бойової техніки ВМФ, залізничних військ, інженерних споруд, адміністративні корпусу музею, фондосховище среставрационной майстерні тощо. У Парку Перемоги встановлено пам’ятники «Захисникам землі Російської» (скульпторА.Бичугов), «Усім полеглим» (скульптор В. Зноба) і пам’ятний знак «Тут споруджено пам’ятник полеглим захисникам Москвы».

Центральний музей Великої Великої Вітчизняної війни 1941;1945 рр. лежить у самомцентре Парку Перемоги. Вступний зал музею прикрашає мармурова драбина, наприкінці якій поміщено Щит і Меч Перемоги роботи златоустовских майстрів. Здесьже встановлено погруддя Маршала Радянського Союзу Г. К. Жукова, генералісимуса О. В. Суворова, генерал-фельдмаршала М. И. Кутузова.

Меморіальна частина музею — зал Слави, заввишки 25 метрів, діаметром 50 метрів. На мраморныхстенах цього залу — прізвища, імена і по батькові Героїв Радянського Союзу, удостоєних на звання за подвиги вгоды Великої Великої Вітчизняної війни. У центрі залу скульптура «Солдат Перемоги», заввишки 10 метрів. Автор цієї скульптури В.І. Зноба. Під куполом залу находятсябарельефы міст-героїв, вище вінок слави. Звід бані вінчає орден «Перемога».

У експозиційних гвардійських залах розгорнуто воєнно-історична експозиція з реліквіями військових років. Глибоке враження залишає зал Памятисо скульптурою «Скорботна мати» (скульптор Л. Кербель). У книгах Пам’яті можна побачити імена які загинули у Велику Вітчизняну війну. На зовнішньої боці залу Пам’ятіномери і почесні найменування військових сполук Червоною Армією.

Навколо залу Пам’яті розміщено 6 диорам найбільших боїв: «Контрнаступ радянських військ під Москвою на грудні 1941р», «Соединениефронтов. Сталінград», «Блокада Ленінграда», «Курська дуга», «Форсування Дніпра. 1943 г.», «Штурм Берліна». Діорами виконані майстрами батальнойживописи студії імені М. Б. Грекова, займають площа 1500 кв.м.

Автор діорами «Контрнаступ радянських військ під Москвою на грудні 1941р» Данилевський Євген Михайлович основою сюжету поклав событияноября-декабря 1941р на північному заході з Москви у районі Яхромы і з початком розгрому німецько-фашистських військ. Головний удар на Москву ворог хотелнанести через Дмитров по східному березі каналу Москва — Волга. Тут було зосереджені основних сил ворога: одна танкова, одна піхотна, однамоторизированная дивізії. Результатом цієї битви стало серйозної поразки угруповання «Центр». Лінія фронту перемістилася на 100−170 км на Захід Москвы. Это була перша перемога наших войск.

Багатий архів кінофотодокументів дозволяє показати відвідувачам музею військові будні буквально щодень. Цикл кінохроніки про бойові действияхна фронтах і життя тилу, який демострируется у музеї, і названо — «День Войны».

Екскурсоводи Центрального музею Великої Великої Вітчизняної війни з урахуванням унікальних матеріалів розповідають відвідувачам на роботу трудівників тылав роки, про антигітлерівської коаліції, про роль Російської православної церкви у розгромі ворога, про знаменитих битвах і боях, про прославлених полководцахи командирах, про солдатів і матросах, чий ратний подвиг призвів до капітуляції фашистської Німеччини 8 травня 1945 г., до проведення Параду Перемоги у Москві наКрасной площі 24 червня 1945 г і завершення Другої світової війни.

Монумент"Защитникам Москви" (Ленінградське шосе 40-ї километр).

40-ї кілометр Ленінградського шосе… Місто Зеленоград — одне із нові й найгарніших районів Москви. Привільно розкинувся він у підмосковному лесув районі станції Крюково. Тут у листопаді-грудні 1941р. Стояли до смерті захисники Батьківщини. Звідси вони нарешті почали свій переможний шлях захід. У историивеликой битву за їхню Москву бій під Крюково — одне з яскравих її сторінок. Наприкінці листопада 1941р. у цей район прорвалися дві групи німецько-фашистських войск, действовавшие раніше одна на Волоколамському, інша — на Клинском напрямах. Ворог прагнув відразу ж зламати оборону наших військ та прорватися до столице. Защищать Крюково довелося воїнам восьмий гвардійської імені І.В. Панфілова стрілецької дивізії, другого гвардійського кавалерійського корпусу генерала Л. М. Доватора і першою гвардійської танкової бригади генерала М.Є. Катукова. Відчайдушно, попри смерть, вони виборювали кожну вулицю, кожний будинок. Нашивоины відступили лише у ніч на 3 грудня. Вони розуміли, що Крюково стало опорним пунктом ворога, вклинившегося до нашого підмосковну оборону. Вибити його сэтих позиційзавдання першочергової важливості. Четвертого — шостого січня удари по ворогу, окопавшемуся в Крюково завдали частини 44-ой кавалерійської і 8-ойгвардейской дивізій що з 1-ой танкової бригадою. Гітлерівці завзято пручалися, доклали зусиль, щоб стримати тиск наших військ. У цих боях нашивоины зробили подвиги немеркнучої слави. Лише у 6-ое грудня знищено 200 ворожих солдатів. Через війну важких боїв ворог былсломлен і 8-ого грудня він у паніці втік із Крюково. Тисячі солдатів загинули, ціною своїх життів відкинувши ворога від Москвы.

24 червня 1974 г. відбулося відкриття памятника-монумента захисникам Москви, створеної за проекту архітекторів И. Покровского, Ю. Свердловского иА.Штеймана. На врочистому відкритті були такі, котрі пройшли дорогами війни до Берліна, і ті, хто, залишаючись на теренах, кував грізна зброя, й ті, хто, родившисьпосле війни, будь-коли чув грому гармат.

На пагорбі Слави, що навічно покрив прах героїв, височіє сорокаметровый обеліск форми трехгранного багнета. Нанем вибиті контури п’ятикутною зірка. Під кутом до обеліска стоїть монументальна стела з барельєфом воїна. Важка каска тінню прикриває егоглаза, суворо дивлячись із каменю. В одному з блоків викарбувано лаврова гілка. Поруч написані слова: «1941р. Тут захисники Москви, загиблі в бою заРодину, залишилися навіки бессмертны».

У підніжжя пагорба на чорній мармуровій плиті - бронзова чаша. З її внутрішній стороні прокладено орнамент із червоної міді - дубова гілка — символвечной життя. На чаші напис: «Ніколи Батьківщина-мати не забуде своїх сыновей».

Памятникмосковским героям-ополченцам.

У грізну годину небезпеки, навислої над Батьківщиною, у народне ополчення йшли сотні тисяч робочих Москви. Лише у перші ж дні війни москвичиподали 167 470 заяв. Протягом чотирьох діб у Москві створено 12 дивізій народного ополчення. Передбачалося, що вони нести оборону на ближнихподступах до столиці. Але обстановка на фронті склалася отож у середині липня все ополченские дивізії просунулися до далеким підступам, зайнявши другу линиюобороны межі: озеро Селігер — Ржев — Вязьма — Дорогобуж — Людиново. У вересні 1941р. московські дивізії народного ополчення були у составрегулярных сполук. Московське народне ополчення високо пронесло свої бойові прапори, свято зберігаючи славні бойові традиції москвичів. За мужність истойкость, виявлені фінансовий боєць і з ворогом, три дивізії - Ленінградського, Київського університету та Куйбишевського районів Москви удостоїлися високого звання гвардійських. Союзхудожников подарував трудящим Ворошиловського району скульптурну композицію, що у бронзі увічнила подвиг ополченців. Вона встановлено на улицеНародного Ополчення 8 травня 1974 г. Скульптор О.Кирюхин. В одному з житлових будинків відкрита пам’ятна дошка. Тут золотом написані слова:

Вулиця Народного Ополчення наименована 1964 р. на вшанування сформованих у Москві 1941р. дивізій народного ополчення, боролися за свободу инезависимость нашої Батьківщина ОБСЄ й що у розгромі фашистських полчищ під Москвою.

УлицаМихайлова.

До славних льотчиків, повторивших подвиг Миколи Гастетелло, належить і Євген Віталійович Михайлов.

Пам’ятник йому установлено в вулиці його від імені (скульптор Г. Шакиров). Обличчя парубки у льотному шоломі хіба що виступає з сталевої стели, символизирующейкрыло самолета.

У тому 1944 г. з його бойовому рахунку було 83 бойових вильоту і п’яти збитих ворожих літаків. Він був двічі нагороджений бойовими орденами, про немписали фронтові газети. 17 березня 1944 г. Євген Михаилов, виконавши завдання, направив свого літака на базу. З землі били фашистські зенітники. Бензобакпробило осколком, на крилі замигтіли розкошлане полум’я. Можна було вистрибнути потім із парашутом, але землі вороги. Відважний сокіл віддав перевагу полоні смерть. Але онхотел, щоб ця смерть дорого обійшлася фашистам. І льотчик направив палаючий літак складу з пальним, котрий стояв шляхах залізничної станции…

26 жовтня 1944 г. Євгену Віталійовичу Михайлову надали високе звання Героя Радянського Союза.

У вестибулі московської школи, де навчався герой, є пам’ятна дошка. На місці загибелі Михайлова вищому мармуровому постаменті установленбронзовый погруддя героя.

Рогачевскийпереулок.

1 грудня 1941р. на роздоріжжі Рогачевского шосе біля села Кіово провалилася останню спробу німецько-фашистських військ прорвати нашу оборону. Позиции там утримували артилеристи 13-ой батареї 864-ого зенітного полку. Два 85-ти міліметрових гармати цієї батареї, розташовані на сторонам Рогачевскогошоссе, в жорстокому і кровопролитному бою одну одною відбивали атаки гітлерівців, знищивши 6 танків і сотні фашистів. 2 грудня був нанесенпоследний контрудару. Через війну спроба ворога прорватися до Москви по Рогачевскому шосе була зірвано. На пам’ять про боях на Рогачевском шосе получилсвое назва одне із московських провулків, що у тимирязєвській районі. На роздоріжжі Рогачевского і Краснополянского шосе споруджено меморіалзенітне знаряддя на бетонному постаменті.

Монументвоинам 3-ей ударної армії. Срібний бір. Таманська улица.

27 квітня 1975 р. до 30-річчя Перемоги народу над фашистської Німеччиною в Срібному Бору — одному з мальовничих районів Москвивідбулося урочисте відкриття монумента, присвяченого воїнам 3-ей ударної армії. Він є велику прямокутну стелу, створену по проектухудожника — москвича А.А. Андрєєва. Фасад монумента — гігантська п’ятикутна зірка, виконана зі сталі. Під кольорової фотографією палаючого в огнефашистского рейхстагу червоною смугою, майстерно вмонтованої в бетон, вказано бойової шлях цієї прославленої армии.

Напис говорить:

Тут у Срібному Бору у грудні 1941р. розміщався штаб 3-ей ударної армії, війська якої брали участь у розгромі ворога під Москвой, освобождали міста Київ і населених пунктів Калінінської і Псковської областей, радянської Латвії з Польщею. У 1945 г. штурмували в Берлін і встановили стяг победынад Рейхстагом.

Завод"Компрессор" Меморіальну дошку, монумент.

Московський завод «Компресор» був першим підприємством країни, яка налагодила серійне виробництво прославлених реактивних мінометів — «катюш».Такая задачу поставлена перед керівництвом заводу наприкінці червня 1941р. Робітники заводу виявили справжній трудовий героїзм, й у серпні первыеустановки БМ-13 було винесено на испытания.

Артилеристи, присутні них, були вражені дією цього грізного зброї. Кначалу грудня 1941р. у трьох фронтів, які перейшли у контрнаступ, вже було 415 установок реактивної артилерії. Натерритории заводу, як пам’ятник трудовий слави робочих слід за гранітному постаменті «катюша», але в фасаді будинку встановлено пам’ятна дошка. На мраморезолотом горять слова:

Тут у суворі роки Великої Вітчизняної Війни 1941;1945гг. робітниками заводу «Компресор» ковалосьгрозное для ворога зброю: реактивні міномети, прославлені «катюши».

УлицаЯблочкова. Це й сквер, памятник-монумент.

Палаючий танк мчав вперед, крізь обстріляйте ворожої артилерії, через мінного поля, у якому вже підірвалося кілька танків. Доконца залишалося лише кілька метрів, як під гусеницею вибухнула міна. Сміти наздогнала героїчний екіпаж, але прохід в мінному полі було зроблено, й у негоустремились наші танки. Цей подвиг під стінами старого міста Козельска зробили танкісти одній з частин 3-ей танкової армії. Ця армія склалася в1942г. переважно з добровольців — москвичів і туляков і став першим великим танковим з'єднанням. Тепер у маленькому сквері надворі Яблочкова в Москвевысится памятник-монумент, увінчаний бойової вежею прославленого Т-34. Висічені на граніті слова свідчать, що монумент споруджено вчесть воїнів 3-ей гвардійської танкової армією.

Мемориальныедоски на будинках колишніх госпиталей.

На ряді будинків медичної служби, розміщених у різних районах Москви, встановлено пам’ятні доски, имеющие майже однакове содержание:

У цьому будинку від перших днів Великої Вітчизняної Війни 1941;1945гг. розміщався госпіталь для поранених воїнів радянської армии.

Такі дошки є на будинках: лікарні імені С.П. Боткіна, 6-ї міської лікарні, інституту скоройпомощи імені Скліфосовського, 1-ой міської лікарні. За скромними словами тексту пам’ятних дощок стоїть подвижницька праця сотень московських медицинскихработников. Наприкінці 1941р. у Москві області налічувалося понад 200 госпіталів, які мали лікуванні десятки тисяч поранених. Медицинаодержала величезну перемогу у Великої Вітчизняної Війні. Вона повернула до ладу 72% поранених і хворих воїнів. Робота із вшанування славних патриотов-медиков у Москві у здания1-ого медичного інституту імені І.М. Сєченова споруджено пам’ятник (скульптор Л. Кербель).

Зданиефранцузского військового представительства.

На Кропоткинській набережної коштує двоповерховий будинок із фігурного дахом, оформлене в давньоруському стилі. Протягом років Другої світової війни здесьпомещалась французька військова місія. У травні 1956 г. відбулася урочиста церемонія відкриття меморіальної дошки будинку місії на згадку про французскихлетчиков полку «Нормандія-Неман». На дошці викарбувано напис французькою і російською мовою:

На згадку французьких льотчиків полку «Нормандія-Неман», полеглих під час другої Першої світової, борючись пліч-о-пліч з воїнами Радянської Армии.

Далі перераховані імена сорока двох французьких льотчиків. Бойовий шлях полку пройшов від Підмосков'я до Східній Прусії. Його льотчики совершили5300 вильотів, провели 869 повітряних боїв, збили 268 літаків і їх знищили землі значну кількість живої сили та техніки гитлеровцев.

ПамятникГ.К. Жукову.

Георгій Костянтинович Жуков вніс величезний внесок у перемогу нашої країни над фашистської Німеччиною. Завдяки його вмілим діям гітлерівці былиразгромлены.

До п’ятдесятиріччю перемоги на Манежній площі було споруджено пам’ятник цій талановитій полководцеві. Г. К. Жуков зображений верхом на коне.

Заключение

.

У ніч на 1 травня 1945 г. після майже чотирирічного перерви, у Москві, як і по країні, було знято затемнення, знову спалахнули огниуличного освітлення і спалахнули рубінові зірки Кремля. Світло над Москвою віщував останню годину войны.

Пізнього вечора 8 травня 1945 г. пролунав урочистий голос диктора, котра повідомила про капітуляцію Німеччини. 9 травня 1945 г. былобъявлен Днем Перемоги. Цього дня Москва двічі салютувала: в 20.00 — на вшанування звільнення столиці Чехословаччини Праги й у 22.00 — до полнойпобеды над Германией.

Бойові подвиги на фронтах Великої Вітчизняної Війни більш 800москвичей отримали звання Героя Радянського Союза.

А 24 червня 1945 г. на Червоній площі відбувся парад Перемоги, у якому брали участь зведені полки десяти фронтів, що складаються з наиболееотличившихся воїнів — героїв боїв. Після урочистого маршу 200 бійців під барабанний бій кинули до підніжжя ленінського Мавзолею 200 знаменповерженной фашистської армії, захоплених боях.

Доблесні вояки та невтомні трудівники — то вони принесли Москві і Батьківщині заслужену славу. Напередодні 20-річчя Перемоги над гітлерівської ГерманиейМосква удостоїлася почесного звання города-героя.

Списокиспользованной литературы.

1. Москва — героям Великої Вітчизняної. «Московський робочий» Москва-1977г. Криворучко М. Г., Мішин П.И., Смирнов І.Г.

2. У пам’яті народній. «Московський робочий» Москва-1973г. Алексєєва Н.Г., Бонарцева Н. А., Ваулин Н.П.

3. Перемога під Москвою. Військове видавництво Міністерства оборони СРСР, Москва-1982г. Кир’ян М.М., Перечнев Ю. Г., Соколов А. М., Хорошилов Г. Т.

4. Москва. Короткий путівник. «Московський робочий» Москва-1971г. Двінський Э.Я.

5. Матеріали Центрального музею Великої Вітчизняної Війни.

[1] споруду на вигляді усіченою пирамиды.

[2] під назвою для вивержених гірських порід що характеризуються виділенням крупныхкристаллов, вкраплених в основну мелкозернистую масу.