Рассказ Л.Н.Толстого Після балу

Рассказ Л. Н. Толстого «Після балу «

Рассказ Толстого Після балу посідає досить міцне місце переважають у всіх шкільних програмах по літературі. Проте, попри хрестоматійність, навіть свого роду зачитанность, розповідь цей, можна вважати, ще реалізував всіх своїх можливостей у курсі літератури середніх класів. Цьому сприяє укоренившийся погляд на твір як у протест проти буржуазної дійсності, правдиве зображення безправного становища народних мас і т.п. Узятий у тому ракурсі, розповідь проходить повз учнів адже не про неї! залишаючись у пам’яті відчуттям нудної і сумній зобов’язалівки. Як уникнути цього Як максимально використовувати потенціал оповідання, з одного боку, для відпрацювання спеціальних речей (наприклад, елементів теорії літератури), а з іншого для залучення учнів в серйозний, зацікавлений розмова, близький і необхідний нею самою Як розкрити найважливішу філософську основу оповідання Пропонуємо вчителю свій варіант уроків за оповіданням Після балу (зазвичай 2−3 уроку, залежно від рівня підготовленості класу тут і глибини занурення в текст).

Разговор починаємо зі з’ясування особливостей будівлі оповідання, його композиції. Вже обізнані з цим поняттям учні легко визначать, що новела можна умовно розділити втричі частини: авторський текст відкриває і замикає розповідь, а всередині нього історія, рассказаная героєм, Іваном Васильовичем. (Якщо відразу провести таке отграничение вдасться, попросіть хлопців визначити, яким займенником замінюється ім'я Івана Васильовича на початку, середині й наприкінці оповідання. Іван Васильович він на початку й наприкінці оповідання, бо йдеться веде автор; я у середині, т.к. сам є суб'єктом промови.) Тут доречне познайомити хлопців з цими поняттями, як обрамлення, розповідь у своєму оповіданні, й згадати вже відомий термін оповідач. Де ми вже зустрічалися із оповідачем У сферу розмови може бути залучені Бородіно Лермонтова, Повісті Белкина Пушкіна та інші літературні твори, у яких автор хіба що довіряє герою ведення оповідання.

Уже у самому початку розмови треба чітко розмежувати поняття розповідь Толстого і подальша історія, розказана Іваном Васильовичем, бо найчастіше учні забувають про обрамлення, невеличке за обсягом, але надзвичайно важлива в смисловому плані. (Можна, до речі, ось на чому уроці перевірити ступінь усвідомлення хлопцями структури тексту, поставивши запитання: Як починається розповідь Після балу Неправильно, природно, будуть відповіді на кшталт Іван Васильович закохався, зробив бал тощо.) Саме обрамленні повідомляється поговорити якихось осіб, у якому історія Івана Васильовича є лише з реплік, доказів у суперечці. Про що йде цей суперечка Насамперед, про глобальну проблему вдосконалення світу людини. Із Віку віці відчував людина цю внутрішню потреба боротьби з поганим всередині себе зовні. Чи можлива боротьба Не буде вона безнадійної З її починати З зовнішніх умов, з середи чи із себе Допоможіть хлопцям усвідомити ці питання, приміряти їх й відпустіть із завданням: Яку позицію у суперечці захищає Іван Васильович (ми повернемося до цієї проблеми наприкінці розмови).

Следующий урок ми присвячуємо власне розповіді Івана Васильовича. (Не забудьте вкотре згадати відмінність між розповіддю Толстоо та Івана Васильовича!) Тут можна йти двома шляхами. Перший традиційний: безпосередній вихід на цю проблему композиції, двухчастного будівлі та співвіднесеності цих частин (Бал і Після балу). Друга можливість складніший, але й цікавий залежить від питання: Навіщо Толстой виводить на розповідь оповідача У чому переваги цього шляху По-перше, тут є можливість зіткнення різних точок зору (чого не скажеш першому шляху). По-друге, на розмову неминуче буде залучено вже відомі хлопцям Дитинство і Отроцтво, у яких розповідь ведеться також від першої особи, і йшлося у результаті про письменницької манері Толстого, зумовленої сугубим інтересом внутрішнім світом особистості, найтоншим переливам душевних переживань. (Не прогайте можливість підкреслити, що Дитинство це перше твір Толстого, а Після балу одна з останніх; після цього замикання кола спільність творчого підходу буде непереливки випадкової, сприйматиметься своєрідним стрижнем, що об'єднує раннього й пізнього Толстого.) Таке повторення можна буде усвідомити, основним об'єктом оповідання є внутрішнє почуття героя, його відчуття світу. Які ж змінюється це почуття на протязі всього оповідання нехай це питання стане визначальним питанням уроку. Отже, спочатку герой закоханий, але з просто, не звісно ж, а сильно закоханий. І світ бачиться їм крізь призму цієї закоханості: Бал був чудовий: залу прекрасна, з хорами, музиканти знамениті тоді кріпаки помещика-любителя, буфет чудовий і розливне море шампанського. (Зазначимо у тому пасажі роль прикметників у створенні враження від балу.) Аж ось предмет закоханості Варенька: Її було реабілітовано білій сукні з рожевим поясом й у білих лайкових рукавичках, трохи не доходивших до худих, гострих ліктів, й у білих атласних пінетках. Зверніть увагу до форсоване виділення білого кольору це знадобиться в подальшому.

По ходу балу почуття героя зростає від закоханості до стану щастя, блаженства: Мені випало бути не лише веселим і чи задоволений, був щасливий, блаженний, був добрий, був не я, а какоето неземне істота, яке знає зла й здатне одне добро. У цьому стані герою здається, що ні тільки він, а увесь світ захоплюється його Варенькй. Танець Вареньки ж із батьком (звернімо особливу увагу на отой портрет полковника, підкреслено соотносящийся з портретом дочки) хіба що підливає оливи у вогонь: почуття героя виростає до небачених розмірів, порівн.: …як і раніше, що був, здавалося, безмежно щасливий, щастя моє все посилювалось, Я обіймав в той час увесь світ своєю любов’ю. Я любив і господиню в фероньерке…, та її чоловіка, і його гостей, і його лакеїв, і навіть дувшегося прямо мені інженера Анісімова. Бал закінчено але триває у душі героя. Вектор почуття постійно спрямований вгору світ бачиться цільним, гармонійним, заповненим тільки любов’ю. І це відчуття непросто збережеться, а й посилиться надворі: розчулення викликатимуть навіть візники, шлепающие по брудних калюжах.

И раптом щось може бути. Це ще щось не усвідомлюється, вона схожа на раптово підставлену занадто разлетевшемуся людині підніжку: Коли посів полі, де була їх будинок, я побачив наприкінці його, по напрвлению гуляння, щось велике, чорне й почув що лунали звідти звуки флейти і барабана. І змушує читача насторожитися Безсумнівно, чорний колір і нове, нехороша музика. Стан балу різко обривається. Вихор мазурки змінюється заціпенінням, застиглістю чорних людей, верескливої мелодією флейти і барабана. Та не зовнішні контрасти впадають правді в очі герою новим змістом наповнені й вже бачені деталі. Замість строкатих бальних одягу строкатість посмугованої, перетвореної на криваве місиво спини наказываемого, білий колір стає тепер кольором страждання при кожному ударі нещасний вискалює білі зуби, благаючи прощення. І найголовніше той ж рум’яний, пещений полковник. У ньому, здається, щось змінилося (лише тверда, тремтить хода замість танцювальних рухів) але новому тлі образ його страшний.

И точно як і, як від споглядання балу герой переходив до внутрішнього погляду, почуття, народженій цим спогляданням (найважливіший, до речі, оповідний принцип Толстого, відзначений ми ще під час читання Дитинства і Отроцтва), і зараз, у зв’язку моторошною сценою покарання, оповідач поринає у себе. Від переполнявшего його блаженства не лишилося й сліду лише сором, туга, майже фізична нудота і відраза. Понад те й тут найчастіше учні престают розуміти героя Іван Васильович як пориває з коханою жінкою, а й байдужіє до військової служби й службі взагалі, цурається початкових життєвих планів, круто змінює все своє життя. Чому така гиперреракция Адже, зрештою, як один семикласник, не Варенька ж била в обличчя солдата своїй прекрасній ручкою Ось проблема, яка породжує у п’ятому класі жвава суперечка. Вирішувати яку можна по-різному. Наведемо лише дві думки з цілого спектра суджень учнів. Перше: герой неспроможна любити просто одну людину він повинен неодмінно любити увесь світ (порівн. її почуття любові навіть до препротивному інженеру Анісімову), розуміти й сприймати його повністю. Коли ж вона зіштовхується у світі з чимось, і що може прийняти Європу і полюбити (сцена покарання), рущится усі його відчуття гармонійності, цілісності світу і він воліє ненавидьте ніяк, ніж любити частково. Усе, або нічого. Інше думка повертає нас до питання позиції Івана Васильовича у спорі про вдосконаленні. Герой, зіштовхуючись із проявом зла у мирі та абсолютної (по крайнього заходу, зовнішньої) упевненістю що у ньому людей правильності скоєних ними дій, розуміє, що єдине можливе йому у цій ситуації це усунення від зла. Не вільний змінити світ, перемогти зло, але і лише я вільний погодитися або погодитися брати участь у цьому зло ось логіка міркувань героя. Й Іван Васильович свідомо вибудовує свій життєвий шлях, пролагая його повз зла, не беручи участь у ньому й хіба що стверджуючи усім своїм життям теза про можливість і першорядності особистого, внутрішнього самовдосконалення. У цьому позиція самого Толстого, це важливо підкреслити вже нині.

Мы пропонуємо можливо, досить несподівано завершити розмова читанням оповідання Варлама Шаламова Прокуратор Іудеї. Зіставлення настільки далеких здавалося б творів може бути плідним, бо розповідь Шаламова про ту ж ситуації зіткнення і зла, лише вихід з неї інший, цілком протилежний: герой воліє заплющити очі, забути зло та свого участі у ньому.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.