Норми права

Нормы права

Курсовая робота студента I курсу Жданова П.Е.

Томский державний університет.

Новосибирский юридичний факультет.

Кафедра теорії й історію держави й права Новосибирск, 1997.

1. Поняття і види соціальних норм ПРАВа

На відомому етапі розвитку суспільства виникає потреба упорядкування наявних у ньому відносин. Важко уявити людське суспільство без регулювання поведінки людей допомогою певних зразків, моделей, масштабів. У тому числі і укладаються у результаті багаторазового повторення норми, куди в подальшому орієнтується общество.

Норма (1. каже Алексєєв С.С.) — загальна правило поведінки, чинне безупинно у часу у відношенні невизначеного кола осіб і необмеженої кількості випадків. З процесом громадського регулювання поведінки людей пов’язано формування та розвиток соціальних норм.

Ñîöèàëüíûå íîðìû - социально-волевые, історично сформовані чи цілеспрямовано встановлені масштаби поведінки, регулюючі поведінка людей суспільстві (2. Алексєєв С.С.).

Социальные норми утворюють єдину систему, і у своїй системі вони забезпечують всебічне і глибоке вплив життя суспільства, попри всі її сфери. Ці норми розраховані те що, щоб спрямовувати поведінка людей майбутньому, тобто у заздалегідь не зафіксованих випадках. Оскільки соціальні норми діють у системі, то îíè ìîãóò ïîäðàçäåëÿòñÿ ïî ðàçëè÷íûì îñíîâàíèÿì. Головним є розподіл цих норм за сферами регульованих відносин. Таким чином, виділяються: нормы-обычаи, нормы-морали, нормы-права і корпоративні нормы.

Нормы-обычаи — це історично сформовані і цього багаторазового повторення, ввійшли до звичку природні правил поведінки людей. Звичай спирається на силу звички й існує у силу наявності фактичних відносин. Тут правничий та обов’язки збігаються — це головне відзнакою його з інших соціальних норм. У цьому вся виражається його регулятивна особливість.

Нормы моралі - це принципи, у яких виражені: стосунки або погляди на гуманізм, справедливість, гідності чоловіки й життя.

Нормы-морали по своєму походженню пов’язані з державною владою, існують усно і як реалізуються з урахуванням внутрішнього переконання людини, з урахуванням внутрішнього суспільної думки. У нормах моралі, немає свідчення про вид можливого чи належного поведінки, оскільки вже зазначив, де вони пов’язані з государством.

Корпоративные норми — це загальні правил поведінки громадських організацій. Ці норми, як правило, формалізовані, тобто зберігають у статутах цих громадських организаций.

По регулятивним особливостям близькі до норм права — у яких окреслюються правничий та обов’язки членів цих об'єднань. Корпоративні норми забезпечуються заходами, передбаченими даної громадська організація. Виокремлюючи різновиду соціальних норм необхідно зазначити особливе становище норм права у цій системі. Норми права виступають основних пунктів зосередження, визначають риси всієї системи та характер відносин між її частями.

— - - - - - - - - - - - - - - - - - - ;

1. Алексєєв С. С. Держава право, Початковий курс, 1993.

2. Алексєєв С. С. Проблеми теорії права, тому 1.

2. Юридичні правові норми

Понятие і ознаки правової нормы:

Норма права — це що йде від держави і охоронюване загальнообов’язкове, формально певне правило поведінки (безпосередньо чи сполученні з іншими нормами права) надає учасникам громадського відносини цього виду суб'єктивні юридичні правничий та накладає них суб'єктивні юридичні обов’язки (1. Алексєєв С.С.).

Бабаев В.К. (2.) трохи інакше дав поняття норм права. На його думку юридична норма — це загальнообов’язкове веління, виражене як державно владного розпорядження й що регулює громадські отношения.

А ось Голлунский С. А. (3.) вважає, що норма права це всяке має юридичний характер розпорядження, лише таке розпорядження, яке є загальне правило, інтерв'ю, розраховане багаторазове його применение.

Пиголкин О.С. (4.) у роботі правову норму визначив, зазвичай, поведінки, яке є вимогою, велінням, зверненим до суб'єктів права, погоджувати свою поведінку з розпорядженнями норми під загрозою невигідних наслідків при порушенні цих вказівок. У нормі формулюється правило поведінки, через норму певна ідея перетворюється на суспільні відносини. Процес формування та прийняття норми проходить через держава та її органы.

Юридическая норма є важливим елементом позитивного права. ''Право, вважає Бабаєв В.К. (2.), — складається з нормативних установок (що є елементом природного права). Юридична норма це теж нормативна установка, але належним чином оформлена, тобто котре виражається у законодательстве''.

Далеко в усіх нормативні установки є юридичними нормами. Одночасно багато юридичні норми (організаційні, організаційно-технічні і з процедурні). Взагалі пов’язані, або мало пов’язані з природним правом. Каркунов М. М. (5.) розглядаючи право в загальсоціальному сенсі програми та юридичному сенсі запропонував його розподіл природну і позитивне (позитивне). Тривалий час радянської юридичної літературі вважалося, що позитивне право розглядалося як «оману умів», що призводить до порушення правопорядку ‘'(Алексєєв С.С. 6.).

С цієї точки зору правом є лише позитивне право, тобто тільки те, що виражено в законодавстві (Нерсесянц В.С. 7.).

— - - - - - - - - - - - - - - - - - ;

1. Алексєєв С. С. Проблеми теорії права, тому 1.

2. Бабаєв В. К. Загальна теорія права (курс лекций).

3. Голлунский С. А. До питання пам’яті правової норми теоретично радянського.

права. // Радянське держава й право. 1961. N4.

4. Пиголкин О. С. Норми радянського правничий та їх структура. Збір. Статей. Питання.

общей теорії радянського права. 1960.

5. Коркунов М. М. Лекції із загальної теорії права. 1909.

6. Алексєєв С.С. Теорія держави й права. 1985.

7. Нерсесянц В. С. Право у системі соціальної регуляції. 1986.

Естественное право — цього права, що належить людині від народження (під собою підстави і таке інше). Позитивне право — це те частина соціальних норм, яка виражена в офіційних документах, походять із держави й гарантованих державою. І позитивне право не заперечує природного права, з місця зору сучасної науки. Спостерігається певна взаємозв'язок з-поміж них. Як вже зазначав вище, цю взаємозв'язок добре показав Бабаєв В.К. (1.).

Обладая усіма якостями соціальних норм, юридичні норми мають специфічних рис, зумовлені їх нерозривному зв’язком із державою і які отримують виключно регулюючі можливості. Юридична норма має такими признаками:

Норма права — це норма позитивного права, регулююча відносини у позитивному праве.

Формальная визначеність норми права, норма права носить формалізований характер. Це означає те, що цього правила поведінки, виражене державою і є джерело, де закріплена норма. Зміст правової норми викладається і існує лише у формально-закрепленном виде.

Определенность норм права. У нормах права правило поведінки викладено в головних, істотних рисах. Відрізняється чітким детальним викладом і точністю. Тут відбивається вид громадських відносин, регульований нормами права. Тут мають на увазі регулювання взаємин у галузі права: в цивільному, адміністративному, кримінальному право і тому подобному.

Общеобязательность норм права означає те, що норми права поширюються на учасників відносин цього виду та залежною від цього, якого суб'єктивне (особисте) ставлення до норм тих чи інших людей, згодні вони до нових норм чи ні, схвалюють їх або нет.

Принудительность означає те, що норма права охороняється примусової силою держави. Норма права — це встановлення, спрямоване у справжнє, а й у майбутнє. Зміст, сенс, мета норми у тому, аби впорядкувати громадські відносини певного виду, підпорядкувати їх певному режиму, сприяти їхньому розвитку у цьому чи іншому направлении.

Регулятивной особливістю юридичних норм і те, що вони свідчить про можливе чи належне поведінка.

‘'Праву властива нормативність, це провідне об'єктивне властивість права'' (Алексєєв С.С. 2.). Тут слід сказати у тому, що у своїм змістом право є певні масштаби поведения.

Право полягає з норм, які неперсонофицированы, звернені до заздалегідь невизначеному колу осіб, розраховані на багатократну реалізацію в фактичних відносинах, äåéñòâóåò íåïðåðûâíî â òå÷åíèи äëèòåëüíîãî âðåìåíè. Однак у нормах права вказуються суттєві риси того відносини, для регулювання яку вони існують. У загальному, юридичні норми відіграють роль обеспечителя нормативної регламентації громадських відносин (2.).

Право є регулятором громадських взаємин у єдності, у системі своїх норм. Право об'єктивно складається у систему. У межах єдиної права окремі юридичні норми виконують різні функції, і только.

— - - - - - - - - - - - - - - - - - - ;

1. Бабаєв В. К. Загальна теорія права (курс лекций).

2. Алексєєв С. С. Проблеми теорії права, тому 1.

в певному поєднанні у системі юридичні норми надають правове вплив. Система права, це об'єктивно існуюче будова права, поділ на норми, інститути та галузі. Не всі етичні норми права містять правило поведінки (звідси буде вказано пізніше), тому іноді однієї норми права замало характеристики норм права чи права загалом, або заради врегулювання громадських відносин. І лише сукупності, у поєднанні юридичних норм можна розв’язати проблеми. Дія однієї норми виявляється неминуче пов’язані з дією інших і лише своєї сукупності, в системі норми права регулюють суспільні відносини.

Содержание юридичних норм приймає певну форму. Такий найпоширенішої формою є законодавчі нормативні розпорядження, містять у собі правил поведінки. Будь-яка система права, зокрема і наш переповнена вказівок, які навряд можна назвати правилами поведінки (тобто не містять самої моделей поведінки), тобто еталоном, якого мають слідувати в свої вчинки. Це розпорядження котрі закріплюють певні юридичні поняття (дефініції), принципи права, завдання і цілі правовим регулюванням, описи правил юридичної техніки, розпорядження, що виводять, обставини, які б дії норм містять саме правило поведінки. Зіставлення таких розпоряджень із правилами поведінки показує, що вони у здебільшого безпосередньо не впливають на поведінка людей, не закріплюють правий і обов’язків тощо, який завжди можна покласти в основу юридичного справи. Але вони нормативны і мають правової характер (1.).

Интеллектуально-волевое зміст норм права характеризується наявністю інтелектуального моменту, це відбиток ту модель громадського відносини, яку ‘'запрограмировал'' законодавець. Також характеризується наявністю вольового моменту, який містить у собі активне, наказове початок, спрямованість законодавця до того що, що відносини реально виникли. Юридична зміст норм права хіба що оформляє інтелектуальний і вольовий моменти, надають їм юридичний ‘'образ''(2.). Юридична зміст норми права може розглядатися, як виражене у самій нормі права правило поведінки й щодо його виявлення потрібно лише прочитати законодавчий текст. З цієї погляду юридичне зміст — це безпосереднє зміст норми. Правило поведінки що міститься гаразд визначає юридичні наслідки, пов’язані з дією даної норми правничий та обов’язки учасників відносин, регульованих нормою (3.).

Информационное зміст норми права виявляється з погляду того, яка модель поведінки (інформацію про майбутньому) у яких закладено. Зміст норм права то, можливо, розглянуто з погляду теорії пізнання. Тут треба сказати, що з регулятивної функцією є й пізнавальна функція.

Баранов В.М. говорить про можливість незалежного існування пізнавальної функції від регулятивної. ''Від, що норма права перестає бути регулятором, її пізнавальне значення жевріє, що міститься у ній значення залишається, хоча і втрачає зі своїх практичних функцій''(4.).

— - - - - - - - - - - - - - - - - - ;

1. Бабаєв В. К. Загальна теорія права (курс лекций).

2. Алексєєв С. С. Проблеми теорії права, тому 1.

3. Йоффе, Шаргородський. Питання теорії права. 1961.

4. Баранов В. М. Правдивість норм радянського права. 1989.

Это отже, що пам’ятники історії права, які коли те були регулятором громадських відносин перестали ними бути тепер, але водночас із цим вони втратили своєї пізнавальної функції. Ці пам’ятники стають обгрунтуванням майбутніх норм.

Виды правової нормы:

Важное місце у теорії та практиці дії юридичних норм належить їх класифікації. Правильність і повнота класифікації залежить передусім, від вибору її підстави, яким виступають найбільш суттєві ознаки, які визначають інші ознаки классифицируемого явища. Норми права поділяються на види з найрізноманітніших підставах. І тут три чинника надають найістотніший вплив. Це — функції правничий та індивідуальне регулювання громадських відносин (1.). Оскільки социально-юридические функції зумовлюють будова права, найголовніше, те підрозділ функцій на регулятивні і охоронні визначає і головні види юридичних норм. Але відразу ж потрапити потрібно враховуватиме й дію такого чинника, як спеціалізація права. І загальна класифікація доповнюється третім ланкою, і в такий спосіб норма підрозділяється на охоронні, регулятивні і специализированные.

Регулятивные (правоустановительные) норми безпосередньо створені задля регулювання громадських відносин шляхом надання учасникам правий і покладання ними обов’язків. Наприклад: п. 3. ст. 261 ДК РФ ‘' Власник земельних ділянок вправі використовувати на власний розсуд усе, що перебуває над й під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не передбачено законами надра, про використанні повітряного простору, іншими законів і не порушує прав інших осіб''.

Правоохранительные норми спрямовані на регламентацію заходів юридичну відповідальність, і навіть специфічних державно примусових заходів захисту суб'єктивних прав. Наприклад: ст. 306 ДК РФ ‘'У разі прийняття Російською Федерацією закону, перестає право власності, збитки, завдані власнику внаслідок прийняття цього акта, зокрема вартість майна, відшкодовуються державою. Суперечки про відшкодування збитків дозволяються судом''.

Регулятивные норми, відповідно до своїми функціями (статичної і динамічної) діляться на управомочивающие, які забороняють і які зобов’язують. Основним юридичним засобом поведінки динамічної функції є покладання до осіб активних обов’язків — виконувати певні позитивні дії. І тому, норми, встановлюють обов’язок особи виконувати певні позитивні дії, називаються зобов’язували. Наприклад: п. 1 ст. 227 ДК РФ ‘'Знайшов втрачену річ зобов’язаний негайно повідомити про це особу, яке зазнало втрат її, чи власника речі або будь-кого іншого з відомих йому осіб, котрі мають отримати її, і знайдену річ йому''. У нормах такого типу досить вказати лише з зміст обов’язки.

Средством проведення статичної функції є така побудова правових зв’язків, в відповідно до цього в наявності покладаються пасивні обов’язки утримуватися від дій знаної родини передусім. Тут суб'єктивне право и.

— - - - - - - - - - - - - - - - - - ;

Алексеев С. С. Проблеми теорії права, тому 1.

юридическая обов’язок мають самостійне зміст (можуть класифікуватися по характеру змісту правий і обов’язків чи з формі висловлювання розпорядження). І тому поруч із зобов’язували нормами, регулятивні норми мають ще різновиду — управомочивающие і не дозволяли норми. Управомочивающие норми встановлюють суб'єктивні права з позитивним змістом, тобто права на вчинення управомоченным тих чи інших позитивних дій. Наприклад: ст. 301 ДК РФ ‘' Власник у праві зажадати трубку, насос з незаконного владения.‘'.

Запрещающие норми встановлюють обов’язок осіб утриматися від дій знаної родини передусім. Наприклад: п. 3. ст. 302 ДК РФ ‘'Гроші, і навіть цінних паперів на пред’явника неможливо знайти витребувані від сумлінного пред’явника''.

Регулятивные і правоохоронні норми служать самостійної основою виникнення правовідносин. Пиголкин вважає неправильним розподіл норм на які зобов’язують, які забороняють і управомочивающие. ‘'Враховуючи те, будь-яка норма має представительно-обязывающий характер, що вона стосується, по крайнього заходу, двох суб'єктів, необхідно дійти невтішного висновку, будь-яка норма права управомочивает одне обличчя зобов’язує інша людина регульованого відносини. Тут, щодо справи, змішуються дві різні речі - норма правничий та її вираження у статтях, пунктах і параграфах нормативних актів. І у вигляді класифікації норм права дається класифікація статей нормативних актів. Особливо це видно з прикладу, коли сама й той самий правова норма то, можливо, виражена у різних статтях нормативних актів, й у формі заборони й у формі обязывания''(1.).

И автор наводить такий приклад, де сама й той самий норма права, що зобов’язує батьків допомагати дітям, виражена тільки в нормативні акти у вигляді розпорядження, а інших — у вигляді запрета.

Специализированные норми на відміну регулятивних і охоронних що неспроможні служити самостійної підвалинами виникнення правовідносин, вони мають додатковий характер. І, залежно від цього яку функцію виконують, спеціалізовані норми поділяються п’ять основних разновидностей:

Общие (общезакрепительные) — це норми, створені задля фіксування в узагальненому вигляді певних елементів регульованих відносин. Наприклад: в ст. 309 ДК РФ зафіксовано такі моменти — ‘'Зобов'язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умовами зобов’язання та вимогами закону, інших правових актів, а за відсутності таких умов й виконання вимог — відповідно до звичаями ділового обороту чи інші зазвичай що висуваються требованиями''.

Дефинитивные норми, чи дефініції це норми створені задля закріплення в узагальненому вигляді ознак даної правової категорії, вони закріплюють науково сформульовані поняття, визначення понять. Наприклад: в ст. 14 КК РФ дано легальне визначення поняття преступления.

Декларативные норми (норми принципи) — це норми, у яких сформульовані правові принципи, завдання, мети. Наприклад: в п. 2. ст. 17 Конституції РФ встановлено, основні правничий та свободи людини неотчуждаемы і належать кожному від народження.

Оперативные норми, з допомогою з дій системи права вилучаються права, застарілі норми і вводять нові. Наприклад: ст. 3 Федерального закону про запровадження частини першої ДК РФ ‘'З січня 1995 р. На території РФ не застосовуються: розділ 1 ‘'Загальні засади‘', розділ 2 ‘'Право власності'' тощо.

— - - - - - - - - - - - - - - - - - - ;

1. Пиголкин О. С. Норми радянського правничий та їх структура. Збір. статей. Питання.

общей теорії радянського права. 1960.

Коллизионные норми покликані вирішувати зіткнення норм, дозвіл конфліктних і перед конфліктним ситуаціям. Наприклад: ч.2. п. 2. ст. 7 ДК РФ ‘'Якщо міжнародним договором РФ встановлені інші правила, ніж, передбачених цивільного законодавства, застосовуються правила міжнародного договору''.

По методу правовим регулюванням норми права поділяються на заохочувальні і рекомендательные.

Поощрительные норми — це розпорядження про надання відповідними державними органами певних видів заохочення за схвалюваний державою суспільно-корисний працю (нормативні розпорядження про орденах, премії, медалях та інших видах поощрения).

Рекомендательные норми встановлюють варіанти найбільш бажаного з погляду держави врегулювання громадських відносин. Рекомендаційні норми адресуються, переважно, колгоспам, державних підприємств і научно-производительным об'єднанням (1.).

По ступеня категоричності (чи з формі розпорядження) правові норми поділяються на диспозитивные і императивные.

Диспозитивные норми діють тоді, коли боку своїм угодою не встановили інших умов своєї поведінки. Наприклад: ч.2. ст. 273 ДК РФ ‘'Якщо інше не передбачено договором відчуження будівлі споруди до покупцеві переходить право власності на частина земельних ділянок, яка зайнята будинком (спорудою) і необхідна щодо його использования''.

Императивные норми, у яких розпорядження викладаються категорично і ініціатива учасників відносини пов’язані з соподчинением. Наприклад: п. 1. ст. 22 ДК РФ ‘'Ніхто неспроможна бути обмежений у правоздатності і дієздатності, як і випадках і порядок, встановлених законом''.

По міри визначеності слід розрізняти: бланкетные і відсильні нормы.

Бланкетные норми — це такі правил поведінки, які полягає в змісті специфічних правил. Наприклад: п. 1. ст. 216 КК РФ ‘' Порушення правил безпеки під час гірських, будівельних чи інших робіт, якщо це призвело до необережно заподіяння тяжкого чи середньої важкості шкоди здоров’ю человека…''.

Отсылочные норми безпосередньо називають інші норми права як у умова свого дії. Наприклад: ст. 265 КК РФ ‘'Залишення місця дорожньо-транспортного події обличчям, управляючим транспортним засобом і які порушили правила дорожнього руху очей чи експлуатації транспортних засобів, у разі наступу наслідків, передбачених статтею 264 справжнього кодексу…''(2.).

По галузям права норми класифікуються на: норми державного права, норми громадянського права, норми кримінального права, норми трудового права, норми сімейного права.

Алексеев С.С. розглядає підрозділ на норми матеріального і процесуального права.

Нормы матеріального права — регулюють змістовний бік реальних громадських відносин, служать мірою юридичного права і управлінських обов’язків їх учасників. Наприклад: п. 1. ст. 40 Конституції РФ ‘'Кожен має право жилище.

— - - - - - - - - - - - - - - - - - ;

Бабаев В. К. Загальна теорія права (курс лекций).

Коваленко А.І. Короткий словник-довідник. М., 1994.

Никто неспроможна бути довільно позбавлений жилища''.

Нормы процесуального права регулюють юрисдикционную процедуру (порядок) діяльності компетентних органів держави за здійсненню і захист норм матеріального права, правий і законних інтересів учасників громадських відносин. Наприклад: п. 1. ст. 123 Конституції РФ ‘'Розгляд справ переважають у всіх судах відкрите. Слухання справи в самісінький закрите засідання допускається у разі, передбачених федеральним законом''(1.).

По ознакою обсягу (сфери) своєї діяльності норми права також можуть ділиться на загальні та спеціальні. Спільними називаються норми, які поширюються на цілий ряд даних взаємин у цілому. Спеціальні - це норми які лише не більше окремого виду відносин. Наприклад: в 3 параграфі глави 30 ДК РФ містяться загальних положень договору поставки. А норми 4 параграфа тієї ж глави регламентують поставку товарів для державних потреб. Також норм із обсягу дії може бути розмежовані по колі осіб. Тут також існують загальні та спеціальні норми. Проте яка їх особливості пов’язані з певною категорією суб'єктів. Так було в трудовому праві загальні норми що ширяться усім працівників, поєднуються зі спеціалістами, диференційованими спочатку окремо стосовно робітників і кількість службовців, та був ще і з особливим категоріям робочих, і з особливим категоріям службовців. Норми по обсягу їхні діяння ще може бути розмежовані на загальні та місцеві. Так загальними будуть норми, що ширяться до осіб незалежно від цього, який території особи перебувають чи склад який організації вони входять. Наприклад: п. 1. ст. 17 Конституції РФ ‘' до визнаються, й гарантуються правничий та свободи чоловіки й громадянина відповідно до загальновизнаним принципам і нормам міжнародного права…''. Місцевими нормами називаються ті норми, що діють у відношенні осіб в тому разі, якщо особи перебувають у певній території. Наприклад: п. 1. ст. 98 Конституції РФ ‘'Члени Ради Федерації і Державної Думи мають недоторканністю протягом всього терміну їхніх полномочий…''.

По часу дії юридичні норми може бути підрозділені на загальні норми і тимчасові. Загальні норми встановлюються на невизначений термін дії до їх скасування. А тимчасові норми встановлюються визначений термін. Припустимо тимчасово стихійного лиха чи час воєнного положения.

Структура правової нормы:

Структура правової норми — це спосіб організації змісту правил поведінки, що у цієї нормі. Це поведінки можна як структурних елементів, які послідовно розкривають зміст норми права. І таких структурних елементів всього три:

Гипотеза — елемент норми, який би ті життєві обставини, за наявності чи відсутність яких норма права вводять у дію. Гіпотеза є необхідним елементом структури, що виступає умовою обов’язковості диспозиции.

Простой гіпотезою називають ту гіпотезу, у якій зазначено одна обставина з наявністю чи відсутністю, якого пов’язується дію юридичних норм.

Например: ст. 444 ДК РФ ‘'Якщо договорі немає місце реєстрації, договір визнається укладеної місці проживання громадянина чи місці перебування юридичного особи, який направив оферту''.

— - - - - - - - - - - - - - - - - - ;

1. Алексєєв С.С. Теорія держави й права. 1985.

В складної гіпотезі дія норми залежить від наявності або відсутність одночасно двох чи більше обставин. Наприклад: п. 4. ст. 101 КК РФ ‘'Примусове лікування психіатричному стаціонарі спеціалізованого типу з інтенсивним наглядом може бути призначена особі, яку за своїм психічному стану представляє особливо небезпечні собі чи інших і вимагає постійної і інтенсивного наблюдения''.

Альтернативная гіпотеза ставить дію норм залежно одного з кількох переказаних у законі обставин. Наприклад: ст. 387 ДК РФ ‘'Права кредитора по зобов’язанню переходять до іншого особі відповідно до закону і наступу однієї з вказаних у ньому обставин…'', і далі перераховуються все можливі обставини.

2. Диспозиція — це важливий елемент юридичної норми який би на правило поведінки, якого мають слідувати учасники правовідносин. Це стрижень юридичної норми, її серцевина, модель правомірного поведінки. Лише поєднані із гіпотезою і санкцією, диспозиція діє, виявляє свої регулюючі здібності. Залежно від цього, як викладається правило поведінки, диспозиція то, можливо, простой.

Простая диспозиція вказує називає варіант конкретного поведінки, але з розкриваючи його. Наприклад: п. 1. ст. 269 ДК РФ ‘'Обличчя, якому земельну ділянку надано для щогодинного користування, здійснює володіння і користування цим участком…''.

Сложная чи описова диспозиція вказує перераховує всі істотні ознаки поведінки. Наприклад: ст. 249 ДК РФ ‘'Кожен учасник пайовий власності зобов’язаний пропорційно зі своїми часткою брати участь у сплаті податків, зборів та інших платежів з загальному майну, соціальній та витратах з утримання і сохранению''.

Альтернативная диспозиція вказує кілька варіантів поведінки й учасники правовідносин можуть слідувати одного з них. Наприклад: п. 2. ст. 246 ДК РФ ‘'Учасник пайовий власності вправі зі свого розсуду продати, подарувати, заповідати, віддати під заставу земельну частку або розпорядиться нею іншим образом…''.

3. Санкція — це логічно завершальний елемент (структурний елемент), у якому вказівку на неприємних наслідків, що у результаті порушення диспозиції. Це поняття санкції дано з погляду. Але з погляду філософського і соціологічного підходів під санкцією розуміють як негативні явища (показання, осуд) а й позитивні наслідки (заохочення, схвалення) за соціально корисне поведінка (1.).

Простой чи абсолютно-определенной санкцією є, де розмір несприятливих наслідків точно зазначений. Наприклад: ст. 137 КоАП ‘'Виготовлення і радіо передавальних пристроїв без дозволу, спричиняє накладання штрафу у вигляді 50 рублів з повним конфіскацією використовуваної радиоаппаратурой''.

Сложной чи относительно-определенной санкцією є, де кордону несприятливих наслідків вказані від мінімального до максимального або тільки до мінімального. Наприклад: п. 1. ст. 161 ‘'Розбою, тобто відкрите розкрадання чужого майна, — карається виправними роботами терміном від року до два роки, або арештом терміном від чотирьох до шість місяців, або позбавленням волі терміном чотирьох лет''.

Альтернативная санкція — це санкція де названо й перераховані кілька видов.

— - - - - - - - - - - - - - - - - - ;

1. Бабаєв В. К. Загальна теорія права (курс лекций).

неблагоприятных наслідків, у тому числі правоприменитель вибирає лише одна, найбільш доцільне для решаемого випадку. Наприклад: ст. 125 ''Відоме залишення без допомоги особи, що у небезпечному життю чи здоров’ю стані перебуває й позбавленого можливості вжити заходів для самозбереження по малолітству, старості, хвороби чи внаслідок своїх безпорадності, у разі, якщо винний мав можливість допомогти йому і він зобов’язаний мати про неї турботу або сам поставив його у небезпечніша життя або здоров’я стан, — карається штрафом у вигляді від п’ятдесяти до ста мінімальних розмірів оплати праці, або у вигляді заробітною платою чи іншого доходу засудженого у період до місяця, або обов’язковими роботами терміном від ста двадцяти до ста вісімдесяти годин, або виправними роботами терміном до один рік, або арештом терміном близько трьох месяцев''.

Такое розподіл норми на гіпотезу, диспозицію і санкцію називається логічного нормою, елементи логічного норми пов’язані між собою і злочини виявляються з тексту нормативних актів по умовної схемою: ‘'якщо…, то…, а іншому разі…''. Розподіл юридичних норм на гіпотезу, диспозицію і санкцію було вперше запропоновано Голлунским і Строговичем (1.). І думка зазначених авторів одержало найбільш стала вельми поширеною. Не все правознавці згодні про те, що юридична норма складається з трьох структурних елементів. Приміром багато дореволюційні юристи виходили з двучленного будівлі юридичної норми й у з цим визнавали наявність норм не забезпечених санкціями (2.).

Черданцев в свою роботу захищає двучленное будова юридичної норми. Він: '' …що після кожної нормі права, щоб бути забезпеченої примусової силою держави, не обов’язково мати за свого структурного елемента санкцію. …У першій частині норми встановлюються факти, обставини, за наявності яких цю норму діє, тоді як у другий — юридичні наслідки, наступаючі за наявності визначених гіпотезою обставин… З огляду на сформованою традицією друга частина регулятивних норм називається диспозицією ''(3.).

В сучасної юридичної літературі досі немає єдиної думки про структуру правової норми. Думка правознавців розділилося на прибічників тричленної структуры.

Двучленное будова юридичної норми називається норма — розпорядження, що складається з гіпотези і диспозиції (чи санкції). Норма-предписание складається з цілої частини й повністю міститься у статті нормативного акта. Її можна прочитати по умовної формулі ‘'якщо — то''.

Сторонник тричленної структури Голлунский, пізніше зазначив, що ця структура юридичної норми (структура логічного норми) характерна задля всіх галузей права. ‘'Можна вважати цілком відповідної типову схему юридичної норми як умовного пропозиції ‘'если-то''. Автор зазначає, що тричленна структура переважно заперечується лише у питанні, чи санкція обов’язковий елемент кожною юридичною норми, чи ні…'' (1.).

Алексеев вважає, що: ‘'…внаслідок відокремлення охоронних заходів, санкції виявляються обов’язковим елементом не всіх, лише охранительных.

— - - - - - - - - - - - - - - - - - ;

Голлунский, Строгович. Теорія держави й права. 1940.

Коркунов М.М. Лекції із загальної теорії права. 1909.

Черданцев А.Ф. Спеціалізація і структура норм радянського права. //Правознавство. 1970. N1.

предписаний''(1.).

Пиголкин О.С. має іншу думку з цього приводу: ‘'Забезпечення і захист норм права зазначеними в нормативні акти заходами на правопорушників є найважливішим моментом, який вирізняє правові норми від інших соціальних норм, які у суспільстві. Без санкцій норма права втратила б своє специфічне, государственно-принудительное значення і розчинилося серед інших напрямів соціальних норм. Не завжди санкцію норми права легко знайти у статті нормативного акта. Існують такі правові норми, санкцію яких можна знайти лише через логічне аналізу. Наприклад: беручи статтю громадянського кодексу, зовні тут видно лише дві елемента — після закінчення терміну позовної давності (гіпотеза), декларація про позов погашається (диспозиція). Але розмірковуючи логічно, ми доходимо висновку, що й все-таки суддя вирішить справу за позовом з пропущеним терміном позовної давності, то вищестоящий суд скасує це рішення як незаконне, тобто застосує санкцію по недійсності актів, суперечать закону''(2.).

Томашевский стверджує, що: ‘'неіснує таких норм права, які з трьох елементів. У цьому вся наочно переконує правильний аналіз за елементами будь-який норми, до котрої я б галузі права де вони ставилися б. Наприклад: ‘'після закінчення терміну позовної давності, декларація про позов погашається''. У цьому прикладі немає санкції''(3.).

Из наведених мною вище думок різних авторів, не можна точно визначити, якою ж з зазначених підходів є правильною, бо кожен автор наводить вагомі арґументів на користь свою думку. Я згоден із думкою Алексєєва щодо те, що: ''не можна абсолютизувати лише з зазначених підходів і уявити двучленную чи тричленну схему як єдино можливою… Тільки за паралельної характеристиці елементів і логічного норми і норми розпорядження забезпечується всебічний аналіз інтелектуально вольового і юридичного змісту''(1.).

Сторонники логічного норми розглядають абстрактну норму правничий та беруть логічний структуру норми. Прибічники двучленного будівлі розглядають реальну норму правничий та беруть фактичну структуру нормы.

Выявление двучленной структури норми має важливе практичного значення. Оскільки дозволяє вбачати у реформі кожному розпорядженні лише елементи, що у ньому дійсно існують і отже, проводити чіткий аналіз норм (1.).

Логическая норма також має менш важлива теоретичне і практичного значення. Логічний норма існує у тому, щоб висловлювати зв’язок між спеціалізованими нормами вказівок. У разі дедалі більше посилюється спеціалізації права, лише за такий підхід (оскільки тричленна схема дозволяє вбачати у реформі юридичної нормі державно примусовий регулятор громадських відносин) можливо, розкрити юридичний, государственно-властный характер спеціалізованих правових розпоряджень (наприклад дефинитивных, норм-принципов тощо). Інакше можна скласти враження, що норма зникає, або що право не тільки з норм але й з теоретичних положень, принципів, і багато іншого (1.).

— - - - - - - - - - - - - - - - - - ;

Алексеев С. С. Проблеми теорії права, тому 1.

Пиголкин О. С. Норми радянського правничий та їх структура. Збір. Статей. Питання загальної теорії радянського права.1960.

Томашевский Н. П. Про структурі правової норми і класифікації її елементів. Збірник: Питання загальної теорії радянського права .1960.

3. Співвідношення правової норми і нормативно правового акта

Нормы права отримують своє зовнішнє вираз через тексти нормативно правових актів, які конструюються з статей, параграфів, пунктів, абзаців. Основою структурної одиницею нормативно правового акта є стаття. Стаття — це структурно відособлена частина нормативно-правового акта, що є государственно-властное веління і змістом одну норму права, кілька норм права чи частину норми права. Структурна відособленість виражається тим, що у кодифікованих нормативно правових актах стаття має заголовок чи порядковий номер. З поняттям статті можна ототожнювати поняття ‘'пункту'', ''параграфа''. Стаття є формою окремих норм права, організацією тексту окремих норм права, отже, найперше співвідношення статті і норми, як форми і змісту. Співвідношення між статтею і нормою великою мірою залежить від того, що маємо — логічна норма чи норма розпорядження. Якщо це норма — розпорядження, вона повністю міститься у статті. Норма-предписание в жодному разі то, можливо ‘'розколотою'' між статтями. Наприклад: п. 1. ст. 138 КК РФ ‘'Порушення таємниці листування, телефонних переговорів, поштових, телеграфних чи інших повідомлень громадян — карається штрафом у вигляді від п’ятдесяти до ста мінімальних розмірів оплати труда…''.

В статті можуть утримувати два чи більш норми розпорядження. Наприклад: в ст. 213 КК РФ міститься визначення хуліганства міститься покарання нього; й у цієї статті міститься поняття хуліганства із застосуванням зброї та боєприпасів покарання него.

Логическая норма, зазвичай ‘'розчинена'' з тексту, тобто то, можливо, розташована у різних статтях. Наприклад: ст. 15 і ст. 16 Кодексу одруження та сім'ї РФ містять умови створення сім'ї (гіпотеза); ст. 13 і ст. 14 визначають порядок створення сім'ї (диспозиція), а ст. 43, 45, 46 цього ж Кодексу вказують основи, а наслідки визнання шлюбу недійсним (санкція). Черданцев свідчить, що частини норми (елементи норми) може бути розташовані у різних статтях, а й у різних нормативно правових актах (1.).

Например: ст. 249 КЗпП РФ про відповідальність порушення законодавства про працю містить гіпотезу і диспозицію. А ст. 138 КЗпП РФ щодо порушення законодавства про працю ст. 143 КК РФ щодо порушення правил охорони праці, містить санкцию.

Логическая норма може у складі трьох її елементів та однієї цілої статті, але тоді диспозицію чи санкцію потрібно виводити у статті логічним шляхом. Наприклад: як я зазначав вище, тут може бути стаття, з громадського кодексу наведена Пиголкиным: ‘'після закінчення терміну позовної давності (гіпотеза), декларація про позов погашається (диспозиція). А санкцію виводить таким чином: ‘'якщо все-таки суддя вирішить справу за позовом з пропущеним терміном позовної давності, то вищестоящий суд скасує це рішення як незаконне, тобто застосує санкцію по недійсності актів, суперечать закону''(2.).

— - - - - - - - - - - - - - - - - ;

Черданцев А.Ф. Спеціалізація і структура норм радянського права. //Правознавство. 1970. N1.

2. Пиголкин О. С. Норми радянського правничий та їх структура. Збір. Статей. Питання загальної теорії радянського права. 1960.

Если дотримуватися думки деяких із зазначених мною авторів, що складається з норм-предписаний, те, як тоді бути з цими нормами де, наприклад: в ст. 14 КК РФ міститься поняття злочину (це дефинитивная норма), а умови, при яких відбувається злочин (гіпотеза) і міри покарання (санкція) не зберігають у цій самій статті, а зберігають у інших статтях. Як тоді бути з твердженнями авторів, що норму розпорядження не можна ‘' роздрібнити ‘' між кількома статтями. Або тоді доведеться про те, що полягає з норм права, а також з теоретичних положень, принципів, понять тощо. Але це не допустити, тут слід застосувати логічний норму. Але логічна норма який завжди зручна і характерна, задля всіх норм права. І як я наводив, приклад норма права то, можливо розчинена з текстів різних нормативних актів і навіть у різних галузях права (1.).

С кожним, наведених мною, висновком не можна погодитися, й у автор дуже обгрунтовано і доказово відстоює свою думку. Тому вкотре напрошується висновок Алексєєва С.С., що тільки за паралельної характеристиці обох видів норм то, можливо забезпечений чіткий аналіз.(2.).

— - - - - - - - - - - - - - - - - - - ;

1. Черданцев А. Ф. Спеціалізація і структура норм радянського права. //Правознавство. 1970. N1.

2. Алексєєв С. С. Проблеми теорії права, тому 1.

Приемы і способи викладу правових норм в статтях нормативно правового акта:

Нормы права по ступеня узагальнення конкретних показників може бути викладено абстрактним способом, тобто таких способом формулювання, у якому фактичні дані охоплюються родовими ознаками. Наприклад: абз.1 п. 1 ст.49 ДК РФ ‘'Юридична обличчя може мати цивільні права, відповідні цілям діяльності, передбачених у його установчих документах, і терпіти пов’язані із метою обов’язки…''. Абстрактний спосіб викладу відповідає більш високого рівня культури та розвитку юридичної техніки. Він дає змогу в коротких формулюваннях охопити все факти даного рода.

Казуистический чи казуальный спосіб — це таке спосіб формулювання норм в статтях нормативно правового акта, коли фактичні дані вказуються з допомогою індивідуальних ознак. Наприклад: ст. 758 ДК РФ ‘' За договором підряду виконання проектних і изыскательных робіт підрядчик зобов’язується за завданням замовника розробити технічну документацію і (чи) виконати изыскательные роботи, а замовник зобов’язується прийняти Європу і оплатити їх результат''. Казуальный спосіб ще називають описовим, бо за допомоги цього способу в статтях докладно описуються правничий та обов’язки, чи міри покарання, чи правил поведінки за якими мають слідувати учасники правоотношений.

По прийому (способу) викладу елементів норми права, є підстави викладено прямим способом це що означає, що законодавець прямо формулює, перераховує все елементи норм права цієї статті. Наприклад: п. 1. ст. 253 ДК РФ ‘' Учасники спільної власності, якщо інше не передбачено угодою з-поміж них, спільно володіють ще й користуються загальним майном''.

Также норми права може бути викладено ссылочным способом, у якому окремі елементи норми не формулюються цієї статті нормативно правового акта; у ній робиться посилання решти нормам, де утримуватися потрібні розпорядження. Цей прийом застосовується задля встановлення зв’язок між частинами і для запобігання повторень. Наприклад: п. 1 ст.117 КК РФ '' Заподіяння фізичних чи психічних страждань шляхом систематичного нанесення побоїв або іншими насильницькими діями, якщо це призвело до наслідків, вказаних у статтях 111 і 112 справжнього кодексу, — карається позбавленням волі терміном у три роки ''.

Бланкетный спосіб є різновидом засланого способу. Тут окремі елементи норм теж прямо не формулюються, але відсутні елементи норми вказуються в статтях не цього ж Кодексу, а статтях інших нормативно правових актів. Наприклад: абз.2. ст. 10 Федерального закону про набрання чинності частини першої ДК РФ ‘' До передбаченому пунктом 2 статті 181 Кодексу, позову про визнання оспорюваною угоди недійсною про застосування наслідків її недійсності, декларація про пред’явлення, якого виникло до 1 січня 1995 року застосовується строк позовної давності, встановлений для відповідних позовів раніше які діяли законодавством ''.

Бланкетный спосіб дозволяє як встановити непотрібні повторення, а й забезпечити стабільність правовим регулюванням з допомогою поточного законодательства.

Список литературы

Нерсесянц В. С. Право у системі соціальної регуляції. 1986.

Нерсесянц В. С. Право і закон: З теорії правових навчань. 1983.

Баранов В.М. Правдивість норм радянського права. 1989.

Иоффе, Шаргородський. Питання теорії права. 1961.

Пиголкин О. С. Норми радянського правничий та їх структура. Збір. Статей. Питання загальної теорії радянського права.

Редокол, Лівшиць. Теорія права: нові театральні ідеї. Збірник статей.

Томашевский Н. П. Про структурі правової норми і класифікації її елементів. Збірник: Питання загальної теорії радянського права .1960.

Голлунский С. А. До питання пам’яті правової норми теоретично радянського права. // Радянське держава й право. 1961. N4.

Черданцев А.Ф. Спеціалізація і структура норм радянського права. //Правознавство. 1970. N1.

Коркунов М.М. Лекції із загальної теорії права. 1909.

Голлунский, Строгович. Теорія держави й права. 1940.

Алексєєв С. С. Держава право, Початковий курс, 1993.

Алексєєв С.С. Теорія держави й права. 1985.

Алексєєв С. С. Проблеми теорії права, тому 1.

Бабаєв В. К. Загальна теорія права (курс лекцій). 1960.

Підручник. Теорія держави й права. Під редакцією Манова.

Коваленка А.І. Короткий словник-довідник. М., 1994.