Правосознание: поняття, структура і у правову систему

Правосознание: поняття, структура і у правової системе

ВВЕДЕНИЕ

.

Правосознание є основу органічну складової частини правової життя організованого на державу суспільства. Воно виникло біля підніжжя розвитку людства разом із формуванням держави у раннеклассовых суспільствах і розвивалося разом із ним. Правові системи сучасності мають витоки у правовий думки і юридичній практиці древніх цивілізацій Греції, Риму, Стародавнього Сходу, Індії, Китаю. Рабовласницький лад, феодалізм, затвердження Кабміном і розвиток буржуазного суспільства відбито у системі права, правосвідомості, юридичної науці. На формування та розвиток правосвідомості як жодну з форм суспільної свідомості надають вплив соціально-політичні, економічні, культурні чинники, воно взаємозалежне і взаємодіє зі політичним свідомістю, мораллю, мистецтвом, релігією, філософією, наукою.

Понятие правосвідомості, його структура і функції.

Правосознание є система почуттів, емоцій, поглядів, ідей, теорій, традицій, переживань, і інших духовних проявів, виражають ставлення громадян як до чинного законодавству, юридичній практиці, правам, свобод і обов’язків громадян, і до бажаного праву. Правосвідомість є відбитком правової життя суспільства, правових відносин, сутності та ролі правових установлень у свідомості суспільства, особистості. Правосвідомість є знання на право, оцінка чинного правничий та думки, ідеї про бажаних змін у праві, т. е. правосвідомість — не лише результат відображення об'єкта, а й засіб на об'єкт, протягом усього правову систему держави.

Правосознание суспільства націлене справедливий врегулювання відносин людей, що забезпечує збереження цілісності суспільства. Сучасне правосвідомість народів виступає важливим засобом підтримки та розвитку мирного і справедливого співпраці між державами міжнародною рівні. Закріплення у юридичних актах, конституціях найважливіших почав політики держави, його інститутів, політичних права і свободи громадян слугує однією з показників те, що правосвідомість безпосередньо з політичним свідомістю. Є й інших форм суспільної свідомості. Це моральне, національне, естетичне, релігійне свідомість. Особливість правосвідомості, як одній з форм суспільної свідомості в следующем:

В правосвідомості відбиваються лише ті явища, що є правову бік життя суспільства. Воно охоплює процес створення правових норм, реалізацію їх вимог щодо життя. Але спочатку, ніж отримати вираження у правових нормах, в на практиці їхній застосування, вони мають пройти через правосвідомість, тобто отримати правову форму як правових ідей уявлень.

Особенность правосвідомості виражається й у способі відображення явищ життя. Усвідомлення правових явищ життя суспільства здійснюється з допомогою спеціальних юридичних понять і категорій, як-от правомірність, неправомірність, правоотношение, юридичну відповідальність, законність.

В структурному відношенні правосвідомість і двох елементів: правової ідеології й правової психології.

1. Правова психологія, що виникає під впливом оточуючої правової дійсності і є першою початковій емпіричну щаблем правосвідомості. Правова психологія охоплює сукупність правових уявлень, бажань, почуттів, настроїв, притаманних конкретної соціальної групи і товариство загалом. Правова психологія є найбільш безпосереднім відбитком життєвих відносин людей, що у государственно-организованном суспільстві, складових нації, народності, класи, групи населення. У формуванні правової психології соціальної групи, суспільства загалом беруть участь усіх членів цієї групи, всього суспільства. У цьому люди керуються своїм повсякденним змістом. Правова психологія тлумачать як відбиток безпосереднього досвіду людей правових відносинах, практичного участі у правової сфери життя суспільства. Правова психологія є правосвідомість практичне, заснований на правових почуттях, переживаннях, вона пов’язані з елементарним знанням правових фактів, явищ, їх оцінкою, які висловлюються й у правових почуттях, й у правових навичках, звички.

2. Правова ідеологія — вищий, научно-теоретический концептуальний рівень правосвідомості, глибше осмислення людьми правової дійсності. Саме, з урахуванням набутого, конкретно-чувственного матеріалу відбувається остаточне оформлення ідеї ставлення до правової дійсності. Правова ідеологія дає обгрунтування встановлених чи гаданих юридичних відносин, ролі права, законності та правопорядку. У розробці правової ідеології беруть участь вчені-правознавці, практичні працівники юридичних установ, політичних діячів. Фактично йдеться про формуванні правосвідомості на теоретичному рівні, у якому беруть участь професіонали.

Из від цього видно відмінність правової ідеології від правової психологии:

1). Правова ідеологія відбиває правову реальність з допомогою ідей, уявлень, теорій, а правова психологія проявів (моралі, почуттів, емоцій).

2). Віддзеркалення громадського буття у правовий ідеології відбувається лише на рівні теоретичного наукового усвідомлення, теоретичних знань і оцінок правової дійсності, а у правовий психології - лише на рівні повсякденного, повсякденного свідомості.

Функции правосвідомості - основних напрямів втілення правосвідомості в жизнь:

Гносеологическая функція — характеризує пізнання правових явищ в об'єктивну реальність.

Регулирующая функція — дає можливість шляхом зіставлення своєї поведінки з вимогами правових розпоряджень коригувати його.

Моделирующая функція — дозволяє моделювати відповідну модель поведінки.

2. Роль правосвідомості у правовий системі.

Правосознание відіграє у «вдосконаленні та розвитку правової життя общества:

1. Правосвідомість є необхідною чинником під час створення норм права. Адже як отримати вираження у юридичних нормах, результатах діяльності правотворческих органах, певні інтереси й потреби людей проходять через волю і знепритомніла індивідів, створюють правові норми. Тому якість правових норм, відповідність потребам у суспільному розвиткові нерозривно пов’язані з правовими уявленнями, рівнем правосвідомості тих, хто створює правові норми.

2. Правосвідомість є важливим і досить необхідною умовою точної та повної реалізації правових норм. Що рівень правосвідомості громадян держави, тим точніше виконуються розпорядження правових норм. Розвинене правосвідомість забезпечує добровільне здійснення правових вимог, розуміння їх правильності і розумності. Воно викликає в людей почуття нетерпимості щодо порушень правопорядку.

Т. е. правосвідомість є важливий чинник розвитку законодавства, стабільності правопорядку, реальності права і свободи громадян. Досконале правосвідомість свідчить також високої загальної економічної й правової культурі особистості.

3. Правова культура: поняття і структура.

«Под правової культурою — пишуть Камінська У. І. і Рестинов А. Р. , — пропонується розуміти систему овеществленных і ідеальних елементів, які стосуються сфері дії правничий та їхні відбитки у свідомості та поведінці людей».

В склад правової культури входять такі найбільші культурні комплексы:

право як система норм, виражають державні веління;

правоотношения, т. е. система громадських відносин,, регульованих правом;

правовые установи як система державних громадських організацій, які забезпечують правової контроль, регулювання і виконання права;

правосознание, т. е. система духовного відображення усієї правової дійсності;

правовое поведінка (діяльність) як правомірне, і протиправне.

К цьому переліку, попри широту, треба, здається, додати критерії політичної оцінки правничий та правового поведінки, правотворческую діяльність, правову науку.

Очевидно, правова культура представляє явище винятково складна зі своєї внутрішньої структурі та багатством соціальних зв’язків. Вона не зводиться до знання законів, норм права, хоч і припускає його як обов’язкову умову. Правова культура включає крім правосвідомості що й рівень правоисполнительной діяльність у інтересах забезпечення і зміцнення правопорядку і принцип законності.

В укладанні можна сказати, що з обгрунтовано подчеркиваемой стороною правової культури — знанням та дотриманням правових норм — має найважливіше значення її змістовний аспект, що полягає у цьому, що виконання правової норми служить охорони та реалізації об'єктивно існуючих класових інтересів.

4. Правове виховання як формування правосвідомості.

Само що у правової життя суспільства впливає на правосвідомість індивіда, сприяє засвоєнню їм правових знань і навиків. Суспільство і держави зацікавлені у формуванні соціально активних й те водночас законослухняних громадян. Однак у сучасних умовах почастішали випадки деформації правосвідомості. Найбільш м’яка форма спотворення правосвідомості - правової інфантилізм — залежить від несформованості, недостатності правових знань й установки. Друга форма — правовий нігілізм, т. е. усвідомлене ігнорування вимог законів, виключаючи, проте, злочинний умисел. І третій форма — феномен та її переродження, т. е. ігнорування права, інших соціальних і суспільної моралі, інакше кажучи — «свавілля».

Эти прояви соціального зла мусять бути подоланими, й з найважливіших складових частин всієї хірургічної роботи із викорінювання сваволі, нігілізму, соціальну апатію є заходи для правовому вихованню громадян. Виховання правової свідомості в органічної в зв’язку зі началами моральності, демократичного свідомості всіх громадян представляє процес підвищення культури суспільства, людини, здобуття їм гідності, волі народів і справедливості.

Очень актуальними нині є питання співвідношення законності і свободи особистості, правами людини та її цивільну відповідальність, розвитку демократії. Вочевидь, що демократія, законність прав людини несумісні з анархією, вседозволеністю, сваволею. Свобода людини у її моральних та правових нормах означає такий її варіант поведінки особи, у якому реалізація його здорових, розумних і шляхетних інтересів поєдналася б із повагою інтересів інших, суспільства, держави.

Естественно, що правосвідомості починається з засвоєння моральних цінностей, норм у ній, школі, в духовному спілкуванні, зокрема і іграх з однолітками, товаришами і друзями. У спостереженнях за життям, роздумах про нормально що відбуваються подіях і побутових подіях і побутових, соціальних конфліктах, що з нормами права, юридичними оцінками, затверджуються правові уявлення, погляди, розвиваються почуття молодих громадян. У правовому вихованні велика роль належить художньої літератури, засобам масової інформації. Виховання на кшталт права, законності не обмежується правовим просвітою, формуванням позитивного ставлення до закону, праву, а віднаходить своє завершення правової активності особистості, у її правової культурі. Правова культура особистості виявляється у оволодінні нею, основами юридичних знань, у повазі до Закону, праву, у свідомому дотриманні норм права, в розумінні соціальної, юридичну відповідальність, в непримиренності до правопорушень, боротьби з ними. Знання громадянами своїх прав, свобод, і навіть обов’язків перед державою та постсовєтським суспільством є складовою правової культури. Теоретично та методиці правового виховання виділяється потрійна ієрархія цілей у діяльності, спрямованої формування комплексу специфічних якостей особистості правової сфері жизнедеятельности:

ближайшая мета — формування системи правових знань;

промежуточная мета — формування правової переконаності;

конечная мета — формування мотивів і звичок правомірного соціально активного поведінки.

Можно також сказати, що суттю правового виховання є формування установки на узгодження своїх очікувань, устремлінь з його інтересами та сподіваннями суспільства. А також впевненості у тому, що він знайде в держави, його органів допомогу у захисту своїх прав, законних інтересів, держава справедливо жадає від неї виконання покладених обов’язків що він дорівнює прав коїться з іншими громадянами, дорівнює з усіма перед законом і судом. Правове виховання покликане забезпечувати поведінка, узгоджується до потреб, інтересами і цінностями гуманного суспільства, які мають знаходити втілення у нашій правовій системі.

4. Правосвідомість і правова культура працівників органів внутрішніх справ.

Реализация прав особи у суспільстві включає їх охорону здоров’я та захист, необхідну найбільш повного та безперешкодного досягнення політичних, соціально-економічних та особистих прав, свобод і управлінських обов’язків громадян.

Правоохранительные функції у суспільстві виконують суд, прокуратура, органи внутрішніх справ України та інші органи, уповноважені те що законом.

Правоохранительные органи сприяють зміцненню законності та правопорядку, попередження і викоріненню злочинів, охороні інтересів товариства, права і свободи громадян, у дусі неухильного дотримання Конституції та законів.

Правовая культура посадових осіб правоохоронних органів відрізняється від правової культури інших громадян більш повними правові знання, умінням застосовувати їх практично.

Правовая культура працівників органів внутрішніх справ означает:

знание чинного законодавства як умову дотримання законності, правильного використання обов’язків працівниками цих органів, гарантія здійснення працівниками цих органів, гарантія здійснення права і свободи громадян;

уважение правових вимог, переконання у правильності і необхідності правових розпоряджень;

привычное ставлення до дотриманню закону, у якому працівник органів внутрішніх «не замислюється щоразу з того, треба або треба виконувати вимогу закону, він сприймає ці вимоги як належне через те, що формальна необхідність виконувати закон перейшов у його внутрішню потреба».

Требования до діяльності працівників органів внутрішніх справ, пов’язані із необхідністю формування правової культури, зростає у час, коли особливо зросла їх частка відповідальність За зміцнення порядку й дисципліни за захист прав громадян, інтересів.

Заключение

.

Развитие правосвідомості громадянина, суспільства сприяє подоланню відсталих поглядів, отклоняющегося поведінки людей, запобіганню випадків свавілля та насильства над особистістю. Внесення науково обгрунтованих, зважених правових уявлень, поглядів, у свідомість громадян, боротьби з злочинністю є передумовами зміцнення законності та правопорядку, без чого неможливо побудувати громадянське суспільство так і правової держави.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet bizforum. ru/.