Понятие політичну партію

Понятие «політичну партію «

Партии є істотним елементом політичною системою суспільства. Вони виступають носіями конкуруючих друг з одним політичних курсів, служать виразниками інтересів, потреб і цілей певних соціальних груп, ланцюгом між громадянським суспільством й державою. Завдання партій — перетворити безліч приватних інтересів окремих особистостей, соціальних верств, зацікавлених груп у їх сукупний політичного інтересу. Через партії та виборчі системи відбувається формалізація участі громадян, у політичного життя. Партії приймають активну участь у функціонуванні механізму політичної влади — чи надають опосередкований вплив нею. Досить важливою рисою діяльності партій був частиною їхнього ідеологічне вплив на населення, значна їх роль формуванні політичної свідомості та страхової культури. Істотною є роль політичних партій на становленні демократії у России.

Термин «партія «означає частина, група. Він здобув поширення ще Давньому світі. Аристотель писав про партії жителів гори, рівнини і прибережної частини міста, у Афінах. Риси політичних груп типу партій були властиві ворогуючим коалициям придворних в середньовічний Європі. У Італії боролися партії гвельфов (прибічники тата Римського) і гибеллинов (прибічники короля). Власне політичні партії з’являються у процес становлення парламентаризму (ХVIII-Х1Х ст.). Спочатку що це елітарні клуби, які діяли парламенті. Поза парламенту вони виявляли себе лише під час виборів. Цих партій були оформлені організаційно, не визнавали принципу членства. Лише на середині ХІХ століття, коли мільйони людей отримали право голоси, виникають партії як спеціалізовані організації для боротьби за завоювання чи повалення політичної власти.

Среди численних визначень політичних партій найоптимальнішим представляється таке. Політична партія — це «організована злочинна група однодумців, що становить інтереси частини народу і що за мету реалізацію шляхом завоювання державної влади чи участі вагу здійсненні «.

Функции і структура політичних партий

Наиболее наочно природа політичну партію проявляється через її функції. Найважливішими прийнято вважати следующие:

. соціального представительства;

• соціальної інтеграції і социализации;

• боротьби за власть;

• політичного рекрутування, формування правлячої элиты;

• розробки та здійснення політичного курсу, Спочатку розглянемо функції, що характеризують зв’язок партії із соціальної групою, суспільством загалом. Насамперед, це функція соціального представництва. Будь-яка політичну партію є виразником певних соціальних інтересів, спирається в своєї діяльності на конкретні соціальні групи і бідні прошарки, був частиною їхнього представником на політичної арені. У минулому багато партій прагнули підкреслити свою соціальної бази в назві: Польська об'єднана робоча партія, Болгарський землеробський союз та інших. У тому чи іншою мірою це було запозичена в пролетарських партій багатьма буржуазними партіями Західної Європи. Нині (з бО-70-х років ХХ століття) практично жодна партія немає як своєї бази лише одне який-небудь соціальна верства. Кожна партія прагне об'єднати наскільки можна широкі прошарки нашого суспільства та представляє різні соціальні групи. Західнонімецькі соціал-демократи проголошують себе партією всього народу. Аналогічно надходять, і інші соціал-демократичні партії Західної Європи. Спочатку була орієнтація більш широку соціальної бази у конфесійних партій — ХДП Італії, ХДС/ХСС до ФРН та інших. Успіх то, можливо забезпечено лише тієї партії, яка висловлювати не узкогрупповые, а загальнонаціональні інтереси, що і у самому назві багатьох партій — народні, національні і т.д.

Следующая функція — соціальної інтеграції. Йдеться тут про досягнення згоди з існуючим строєм, про соціальний конформізмі, примирення інтересів конфліктуючих соціальних груп. Слід розрізняти функцію політичної соціалізації, тобто включення особистості світ політики, впливом геть формування ціннісними орієнтаціями, соціальних і розширення політичних установок, навичок суспільно-політичної діяльності. Мета соціалізації - забезпечення стабільності і наступності у розвитку общества.

Другая група функцій показує роль партії, у політичній системі. Чільне місце належить тут функції боротьби влади. У парламентських демократіях сенс існування багатьох політичних партій зводиться до того що, аби перемогти на виборів і сформувати правительство.

Серьезное увагу діяльності партій приділяється функції політичного рекрутування, під яким слід розуміти добір, підготовка й висунення кадрів як самої партії, так інших структур політичною системою, зокрема висування кандидатів до представницькі органи влади й в виконавчий апарат государства.

В різних політичних системах по-різному проявляється функція розробки та здійснення політичного курса.

Возможны інші функції, інші підстави для класифікації. Залежно від принципів, на яких будується діяльність тій чи іншій партії, від неї роль політичної системі суспільства є і самі організаційну структуру партии.

Партии мають складну внутрішню структуру. Іспанським політологом Л. З. Санистебаном вирізняються такі елементи: а) вищий лідер і штаб, виконують керівну роль; б) стабільний бюрократичний апарат, виконуючий накази керівної групи; в) активні члени партії, що у її життя, які входять у бюрократію; р) пасивні члени партії, які, приєднуючись до неї, лише незначній мірі беруть участь у її діяльність. До перелічених групам слід додати осіб, які підтримують партію, яка є її членами, і меценатів. Вони можуть належати до партії, а можуть принадлежать.

Руководящее меншість приймає основні партійні рішення, має великої інформацією, зазвичай, недоступною рядовим членам, нерідко маніпулює свідомістю і поведінкою партійних мас. Керівна група неоднорідна. У ньому можуть бути внутрішньопартійні течії, які оспорюють право контролю над всієї організацією. Боротьба різних угруповань у Комуністичній партії старанно переховується сторонніх та пересічних членів. Щоправда, ці розбіжності важко приховати від громадськості й поклали засобів у демократичній суспільстві. Рідко кого можуть обдурити фрази у тому, що «партія будь-коли була така єдина, як тепер », запропоновані вищими партійними функціонерами до друку у найбільш лихоліття для єдності рядів партии.

Различные течії у партіях очолюються лідерами, які користуються авторитетом у функціонерів та пересічних членів. Вони прагнуть одноосібного керівництву, щоб направити партію за певним ними програмному шляху. Конфлікти між соперничающими лідерами іноді призводять до розколу партії або ж угоді з-поміж них і відновлення єдності організації. Чим більший авторитет і вплив лідерів партії, тим більше відстань відокремлює керівне ядро від рядових партийцев.

Источники і способи фінансування партий

Основным джерелом придбання масових політичних партій є членські і вступні внески. Для діяльності більшості політичних партій бракує коштів, вступників у вигляді членських внесків. Тому їм дозволена коммерческо-предпринимательская діяльність. Певну економічну підтримку партіям держава, особливо у період виборчих кампаній, насамперед із тим, які пройшли виборчий поріг (Франція, ФРГ).

Рассмотрим докладніше питання меценатів, тобто людей та організаціях, підтримують діяльність партій фінансовими пожертвуваннями, що фінансують виборчі кампанії. Зазвичай, цей бік партійного життя приховується. М. Бебер писав: «По зрозумілих причин партійні фінанси постають перед дослідником як одне з найменш ясних у тому історії, але найважливіших глав ». (Цит. по: Санистебан К. С. Указ. тв. З. 74.) Меценатами (а сьогодні їх прийнято називати спонсорами) можуть виступати власники великих станів, потужні фірми чи компанії, вітчизняні чи зарубіжні підприємницькі, профспілкові, політичні, релігійні і культурних організації. Іноді підтримка спонсорів незамінна. У разі можливо управління партією ззовні. Більшість законодавств демократичних держав світу обмежує можливість фінансової підтримки політичних партій через рубежа.

Некоторые політичні партії мають значної власністю. Так було в власності КПРС перебували видавничі комплекси, пансіонати і майже відпочинку, підприємства, спецгостиницы і транспортні засоби, включаючи авіації). На рахунках партії, у країни й зарубіжних банках були накопичені значні суми. Для оплати витрат партійних функціонерів там використовувалася валюта з державного бюджету. І сьогодні багато загадок у фінансовому діяльності КПСС.

В законопроекті політичні партії Російської Федерації надходження коштів партій передбачається з таких джерел: вступні і членські внески, добровільні пожертви, надходжень від лекцій і виставок, прибутки від видавничої, просветительско-пропагандистской діяльності, інші надходження, не заборонені законом. Це відповідає аналогічним законодавчих актів, що у в Данії та Швеції в 1966 р., мови у Франції - 1968;го і 1990 гг.

Законопроект забороняє партіям приймати пожертвування добродійних і релігійних організацій, державних організацій та підприємств, іноземних громадян, організацій та підприємств, анонімних пожертв. Аналогічні становища ухвалюватимуть у Іспанії, Італії, Португалії, Німеччині й інших країнах. Підприємства та молодіжні організації партій, здійснюють господарську діяльність, оподатковуються відповідно до податковим законодавством загальних підставах. Керівні органи партій повинні публікувати звіти про джерела і витрачання коштів, що у партійні каси, про майно партій. Пропонується обмежувати суми пожертвувань окремих граждан.

В у світовій практиці ухвалено положення необхідність декларування доходів населення і майна кандидатами в парламентарії, міністри і президенти. Причому вони мають надавати декларацію про доходи як із вступі на посаду, і при виході в отставку.

Повсеместно прийнято обмеження у сумі пожертвувань, суму витрат на передвиборну кампанию.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.