Комедії Плавта

Державна Полярна Академия.

Кафедра російської мови й литературы.

Реферат на тему:

КОМЕДІЇ ПЛАВТА.

Виконав: студент 1-го курса.

Філологічного факультета.

Ремизов Дмитрий.

Група: 211.

Санкт-Петербург 2002 Содержание:

I. Біографія автора — стор. 3.

II. Найвідоміші твори — стор. 4.

III. Грецькі джерела комедій Плавта — стр. 6.

IV. Кантики Плавта — стор. 7.

V. Мова Плавта — стор. 7.

VI. Укладання — стор. 8.

VII. Список використаної літератури — стор. 9.

I. Біографія автора.

Тіт Макций Плавт (прибл. 250 — 184 рр. е.) народився Умбрии, області привертає північного сходу від Лация. Досить точних біографічних даних про Плавте немає, і навіть ім'я їх цілком достовірно. Плавт рано приїхав до Рим і почав працювати у театрі у якомусь невідомому ролі, можливо — робочим сцени чи костюмером. Він зумів нагромадити грошей немає та розпочав торгові операції - це були тоді досить ризиковано, бо в території західного Середземномор’я не припинялися інтенсивні військові дії, — у результаті залишився без шеляга у задній кишені. Після закінчення своєї ділової кар'єри Плавт, змушений якось боротися зі злиднями, надійшов на службу до мельнику і проробив в нього що час, достатнє, щоб знову поправити грошові справи. До цього часу не заперечений думка про тому, що ця біографічна подробиця вичитана граматиками з тексту плавтовских комедій отже перестав бути цілком достовірної. Очевидним є одне: на той час, коли невдалий купець повністю присвятив себе театру в змішаному ролі драматурга, антрепренера і актора, він зумів якось роздобути кошти, необхідних постановки спектаклів. Далі було швидке й приголомшливий успіх, у якому важливу роль зіграло роль те, що Плавт обслуговував своїм дотепністю новий державна інституція — священний свято, учреждавшийся регулярно, інколи ж — негайно, у зв’язку з несприятливими знаменнями, щоб умилостивити божество, долженствующее відбити від народу і американські війська якусь напасти. Так, про комедії «Псевдол «повідомляється, що її поставлено в 194 року на святі, влаштованому на вшанування екзотичної богині малоазійського походження Великої Матері. У війську лютувала чума і могутня Мати богів призывалась зупинити хвороба. Заодно представлялася чудова нагода розважитися, і саме комедіограф розпочав свої права. Повністю невідомо, чи мав Плавт, як і можна говорити про у греків, змагатися коїться з іншими поетами — в прологах досить часті жебрання неупередженості. Платню він, як та інші, отримував від начальника ігор по уговору, й інші гонорари, які дозволяли Плавту закінчити свої дні безбідним людиною, зазначають, що у римських сценічних іграх значення забави завжди превалювало над служінням божеству І що латинські комічні поети зводилися на становище ремісників і шутов.

Традиція дає правильне тричастинне ім'я — Тіт Макций Плавт, а саму себе він називає кілька разів Плавтом, якось Макком і Макком Титом. Перші частини стандартного римського імені приблизно відповідали нашим імені Ілліча та прізвища, а вона була прозванням, яке давалося з найрізноманітніших ознаками, і зокрема по фізичної організації. Плавт — «плоскостопый «- стандартний зразок такий прізвиська — свідчить про плясуна-мима, актора народної комедії, виступав на пласкою взуття на низьких підборах. Ім'я Тіт залишилося в древніх письменників синонімом римлянина. Набір прізвищ була в римлян більш обмежений, ніж у сусідніх мовами, отже якщо існувало фамільне ім'я Макций, воно неодмінно трапилося б деінде. Але такий прізвища немає, і це дивовижно, оскільки Макк означало жодну з характерних масок народної италийской комедії «ателанны» — дурня і обжеру. Мабуть, якетой час Плавт був актором народного театра.

Дуже популярний у римського глядача, Плавт залишив дуже багато комедій. Давні називали 130 п'єс, ставившихся на сцені у його ім'ям. З цього числа римський учений Теренций Варрон відібрав двадцять одну комедію як безперечно приналежну плавтовскому спадщини. Усі вони сягнули наших днів — двадцять комедій з декотрими утратами тексту і жодна комедія в фрагментах. Точнісінько відомі лише дві дати постановок комедій Плавта — «Вірш» в 200 р. І «Псевдол» в 191 р. е. Хронологія інших п'єс неизвестна.

Розквіт творчості Плавта збігається з другий пунічної війною, найнебезпечнішої і кровопролитної із усіх зовнішніх війн Риму. Тим більше що у Плавта зустрічається лише одне беззмістовне згадка цих вражаючих подій («Скринька », вірші 202−203).

Плавт уникав політичних дотепів. В нього був вельможних покровителів, а Рим, що був суворий до острословам і за військовому становищі, природно, мусив більш жорсткими цензуру, міг не те обійтися зі своїми блазнем. Так само і виведення богів, у ролі персонажів комедії положень навряд чи могла бути схвалено, чому, як здається, в усьому варроновском списку присутній лише така п'єса — «Амфітріон ». Плавта року приваблювала доля старшого побратима з мистецтва Гнея Невия, посадженого за грати за спробу стати латинським Аристофаном. До речі, наш автор реалізував випадку посміятися над необережним конкурентом («Хвалькуватий воїн », вірші 211- 212).

Так, подперши підборіддя, варварський поет сидит,.

При якому невсипно сторожать два сторожа.

Натомість у угоду воєнізованої публіці Плавт рясно уснащает свої вірші військовими метафорами — тут і балісти хитрощів, і ковбасні когорти, і тарани долі, і легіони нещасть (останнє перекочувало в пізнішу літературу, і тепер стало ходовим). Це, як і побажання бути сміливими, як відомо, на страх ворогам — типовий плавтовский підлабузництво тієї самої низького штибу, як і випрошування в глядача оплесків в кінці кожної пьесы.

II. Найвідоміші произведения.

Амфітріон. Єдиний до нас приклад пародії на сюжет старовинного міфу, Амфітріон зображує відому легенду у тому, як Юпітер з’явився до Алкмене, прийнявши образ її чоловіка, Амфітріона. Наприкінці п'єси розповідається про обставини появи світ Геракла. Оскільки супроводжував Юпітера Меркурій прийняв образ Сосии, раба Амфітріона, присутністю на сцені двох пар двійників створюється чудовий фарс. Цнотлива чоловіка Алкмена є одним із найдостойніших і привабливих героїнь римської комедії. Серед сили-силенної переробок і наслідувань цієї комедії слід сказати твори Мольєра і Драйдена, при цьому сюжету звертався, і Жироду (Амфітріон 38). Кубышка (Клад). Герой цієї комедії - бідняк Эвклион, який знайшов в себе у домі скарб і намагається приховати своє скарб. Виникають кумедні непорозуміння, коли горщик із золотом зникає, і Ликонид, готовий зізнатися у цьому, що згвалтував дочка Эвклиона, натомість звинувачують у злодійстві. Кінець комедії втрачено, швидше за все, Эвклион відшукав своє багатство, дозволив Ликониду одружитися з дочкою, а золото дав на ролі посагу. Найбільш прославлена п'єса той самий сюжет — Скупий Мольєра. Два Менехма. Найбільш вдала з комедій помилок Плавта. Менехм, разыскивающий свого зниклого у дитинстві брата-близнюка (що є ще його тезкою, оскільки що залишився хлопчика перейменували на честь зниклого), в Эпидамн, де живе зниклий брат. Тут Менехм стикається з коханкою, дружиною, дармоїдом і тестем свого брата, котрі всі приймають його з іншого Менехма, і ще, що він повертається з форуму, не пускає на поріг дружина, жене коханка, а близькі готові оголосити божевільним. Плавт майстерно заплутує фарсовий сюжет, перетворюючи комедію в нагромадження сміховинних епізодів. Найвідоміша переробка Менехмов — Комедія помилок Шекспіра. Хвалькуватий воїн (около204 р), одне з найбільш прославлених сюжетних комедій Плавта. У його центрі - воїн Пиргополиник, похваляющийся своїми військовими подвигами і впевнений, що цілком непереборний тоді. У сюжеті використані два досить хитромудрих ускладнення. По-перше, між будинками воїна й його сусіда виконано потаємними хід подій і наложниця воїна вдає, ніби в неї є сестра-близнюк (з цим ходом ми часто зіштовхуємося як і арабських, і у європейських казках). По-друге, ловка гетера погоджується видати себе дружину сусіду й прикидається, ніби закохана в Пиргополиника. Через війну хвалько потрапляє у пастку й повністю осоромлений. Тип хвалькуватого воїна зберіг своєї популярності й у новій європейської комедії, з невеликими змінами ми дізнаємося їх у Ральфе Ройстере Дойстере (Н.Юдолл) і Фальстафі Шекспіра. Канат, одне з найбільш вдалих комедій Плавта, насичена дією і складними характеристиками персонажів. Навіть арена тут незвичайно: морське узбережжя після бурі. Лабрак, звідник, терпить аварію корабля саме тому місці, де домовився зустрічі з молодим афінянином, якому обіцяв продати дівчину Палестру. Престарілий Демонес, живе неподалік берега, виявляється батьком Палестри. Спроба молодий рабині бігти від Лабрака і виявлення рибалкою Грипом у мережах належала Палестрі шкатулки скарбів породжують безліч сцен, де гумор і патетика змішані в точних пропорциях.

III. Грецькі джерела комедій Плавта.

Збережені комедії Плавта — паллиаты, тобто. комедії грецькою сюжет, дія яких відбувається у Греції і персонажі яких носять грецькі імена. Комедії ці створювалися з урахуванням оригінальних творів нової комедії, передусім які вийшли з-під пера Менандра, Дифила і Филемона. Однак у Плавте чудово передусім, що він переробляє оригінал настільки, що комедія стає италийской за духом. Плавт привносить у свої твори безліч місцевих алюзій, а завдяки грубоватому дотепністю і прекрасному володінню розмовної латиною світ є блискучі фарси, дуже віддалено схожі на грецьких предшественников.

Герої Плавта живуть по грецьким законам, справляють грецькі святкування, їдять і п’ють грецькою. Проте часто-густо миготять суто римські деталі: згадуються латинські божества (Лібер, лари), обігруються подробиці римського правового укладу; (прямою вказівкою в «Псевдоле «на Плеториев закон, який обумовлює права неповнолітніх під час укладання ними ділових угод), нерідко який-небудь афінський чи фиванский персонаж давнини недвозначно натякає на сучасні Плавту римські події та обличчя. бентежна суміш елементів двох цілком різних культур і епох змушує нас припускати в автора легкодумство, надмірне навіть для комічного поэта.

Плавт, як та інші римські автори комедій, безперечно (цього є прямі вказівки грамматіков), вживав прийом контамінації - змішання двох або кількох п'єс, окремо недостатніх для виконання художнього задуму нової, вже латинської драми. Сліди цього змішання у Плавта годі розгледіти загалом хаосі різнопланових сюжетних основ. Проте Плавт контаминирует грецькі п'єси знов-таки задля здобуття права з допомогою нової фабули чи виведення на Майдані сцену нового характеру досягти необхідного інтригуючого чи облагораживающего ефекту, як це пізніше робив Теренций, але з метою створення великої кількості комічних положень, оскільки його єдина завдання — смішити публику.

IV. Кантики Плавта.

Музыкально-лирический елемент, властивий давньогрецької драмі був майже викорінено в «нової» комедії. Роль хору звелася до интермедиям в проміжках між діями; арії акторів хоча й зникли цілком, проте, судячи з фрагментами, майже зустрічалися у кращих авторів. Римські переробки повертають комедії втрачену музыкально-лирическую бік, але над вигляді хорових партій, складових рідкісний виняток, а формі арій («кантиков») акторів, дуетів і терцетов. Комедія Плавта будується як чергування діалог із речитативом і арією і є свого роду оперетою. Кантики Плавта були різноманітні зі своєї метричної, отже, і музичної структурі. Цілком можливо, що поєднання комедійній ігри робилися із мимическим музичним монологом мало вже свої зразки у літак якихось «низових» різновидах грецької комедії; у римській комедії воно стає театральним принципом, відповідно до яким переробляються грецькі п'єси інший структури. Плавт майстерно володіє найскладнішими ліричними формами і зробила їх засобом висловлювання найрізноманітніших почуттів і настроїв. Любовні сповіді у вигляді монологів і дуетів, серенада, прикрощі закоханого юнаки й касаційної скарги обманутою жінки, подружні сцени, і лайки рабів, роздратування і навіть жах, розпач і радість, млість самотності й розгул бенкетів, — усе це вбирається до форми кантика. Характерно, що кантики нерідко містять філософський елемент, міркування і настанови. Музична сторона (ми б тепер «романсная» форма) зм’якшувала для римської аудиторії новизну і необычайность міркувань і почуттів, із якими виступали на сцені дійових осіб грецьких п'єс. Охоче вибирається форма арії для пародії на трагічний стиль, тим військових метафор, який нерідко розмовляє у Плавта раб — стратег комедійній інтриги (одну з найкращих прикладів — арія раба Хрисала у комедії «Вакхиды», парадирующая трагічну монодію на задану тему про загибель Трої). У часто кантик являє собою самостійну ціле, вставну арію, не рушійну дії вперед.

V. Мова Плавта.

Слід зазначити кілька слів про мову Плавта. Надзвичайно багата та ба, нелегко піддатлива художньому перекладу архаїчна латину Плавта являє собою таку точний зліпок мови тієї епохи переважають у всіх його як жаргонних, і літературних шарах, що ми дивуємося, коли оратор Лициний Красі знаходять у промовах своєї тещі Лелии «плавтовское звучання ». У цьому Плавт виявляє виняткове майстерність звуковий і словесного гри. Раб Сагастрион у комедії «Перс «питанням, як його звати, відповідає: Vaniloquidorus (Пустобрехоподатель), Virginisvendonides (Девочкоторговец), Nugiepiloquides (Чепухоречивовещатель), Argentumexterebronides (Денежковысверливатель), Tedigniloquides (Поделомругатель), Nummosexpalonides (Льстивомонетчик), Quodsemelaripides (Койкогдастибритель), Numquampostreddonides (Никогдазатемневозвращатель) і Numquameripides (Нипочемнеотдаватель). Принадність цих «імен «полягає й у тому, що з латинськими іменниками і дієсловами в них змішані ті грецькі слівця, хто був слуху в кожного римлянина (порівн. анг. money, що було у нашій мові жаргонним). Знаменитий німецький філолог в XIX ст. Фрідріх Ричль, який «відкрив нову добу в вивченні Плавта залученням порівняльних матеріалів мови латинських архаїчних написів «(Я. М. Боровський), підтвердив спільну думку античних цінителів у тому, що головним надбанням нашого поета є мову його комедий.

VI.

Заключение

.

Плавт писав для народу, щедро вдавався до каламбурам, двозначностям і жартів будь-якого сорти. По винахідливості в комічних ефекти з нею можна порівняти лише Арістофана і Шекспіра. Комедії Плавта багаторазово переводилися, переробляли і правили за взірець для наслідування багатьом драматургам Італії, Іспанії, Німеччині й Англії. Плавт послужив зразком для Мольєра і Шекспіра; Німеччина, та Англія пишаються своїми школами плавтинистов; його п'єси досі витримують театральні постановки. Плавт — драматург, близька до настроям римського плебсу, розмежує його симпатії та перспективи антипатии.

Список використаної литературы:

1. Плавт. Комедії. Т. 1: Пер. з латин. / Коммент. І. Ульянової. — М 1987.

2. І.М. Тронский. Історія Античної Літератури. Ленінград 1951.

3. Н. Ф. Дератани, Н.А. Тимофєєва. Хрестоматія по Античної літературі. Том.

I.

Москва 1958.

4. М. Позднев. Театр Плавта. Традиції і своєрідність. Передмова до книге.

«Плавт. Комедії. Том I» М. 1997.

5. «Енциклопедичний словник Брокгауза і Єфрона» (1890−1907).