Лірика Пушкіна

О дев’ятій класі починається систематичне вивчення літератури. Початковий курс літератури в розмірі 5 — 8 класах дав учням деякі дані про життя письменників, історичної обстановці їх творчості, перші навички аналізу тексту. Тому, розпочинаючи вивченню творчості Пушкіна о 9-й класі, вчитель може використовувати ті знання учнів поета, що вони отримали за програмою 5 — 8 классов.

Історичний розвиток російської літератури XVIII — на початку ХІХ століття зумовило закономірність появи її найбільшого художнього генія. І вчителю необхідно, на конкретні приклади провести учнів до такого розуміння творчості поэта.

Після вступної розмови модно притупити до вивчення біографії і творчого шляху Пушкіна, приділивши увагу переважно характеристиці ідейно-художнього розвитку поета. Питання суто біографічні повинні займати другорядне місце, оскільки багато фактів із цивілізованого життя Пушкіна вже відомі учням. На вивчення цієї підтеми слід відвести три уроку, ладу в формі лекції із елементами розмови. У основу плану уроків можна взяти положення навчальної програми з літератури, у своїй необхідно старанно підібрати ілюстрований материал.

Завдання викладача літератури у тому, аби до свідомості людини та почуттів учнів ідейний і емоційне зміст лірики Пушкіна, виходячи з аналізі небагатьох ліричних віршів поета. Учні повинні сприйняти і ідейний багатство лірики Пушкіна та досконалість її художньої формы.

Лірика дружби і любви.

Пушкін володів переважно талантом дружби. Близькі відносини з Пущиным, Дельвигом, Кюхельбекером, Чаадаєв, Рилєєв, Плотовим, Пестелем, Орловим, Вяземським, Нащокиным відігравали велику роль його життя. Він вмів віддано любити своїх друзів, це і кохання народжувала у тому душі великі відповідні почуття «Записки про Пушкіна». І. І. Пущина просякнуті справжнім культом дружби і такій глибокій любові до великому поетові, яка захоплює своєї сердечністю і сейчас.

Натомість скільки тепла й відданого приятельського почуття ми знаходимо… у віршах, присвячених Пушкіним свого першого другу! Треба неодмінно розповісти у п’ятому класі дружбу Пушкіна та Пущина їх своїми власними словами — уривками з «Нотаток про Пушкіна» і віршами поэта.

Пущин згадує, як зароджувалася та поступово росла, дружба останнім і Пушкіним у Ліцею. «Щоб полюбити його справжнім образом,—говорит Пущин про поэте,—нужно було подивитись нього про те повним прихильністю, яке знає і якими бачить все нерівності характеру та інші недоліки, мириться з ними кінчає тим, що полюбить навіть в друге-товарище. Щиро кажучи це швидко і непомітно устроилось».

Така ж глибоке почуття звучить й у віршах Пушкіна,. присвячених Пущину. «Товариш милий, друг прямий», — звертається до нього поет у вірші «Бенкетуючі студенти» (1814). У 1817 р., перед випуском з Ліцею, Пущкин написав у альбом своєму другу:

Подивившись колись таємний цей листок,.

Пописаний колись мною,.

Тимчасово полети в ліцейський уголок.

Всесильної, сладостной мечтою.

Ти згадай швидкі хвилини перших дней,.

Неволю мирну, років соединенья,.

Суму, радості, мрії душі твоей.

Суперечки приятельства і солодкість примиренья,—.

Що було буде вновь…

І тихим туги слезами.

Ти згадай першу любовь.

Мій друг! Вона впевнено пройшла… але з першими друзьями.

Не резвою мрією союз твій заключен;

Перед грізним часом, перед грізними судьбами,.

Про милий, вічний он!

Після закінчення Ліцею Пущин вступив у таємне суспільство. «Ця висока мета життя самої своєї таємничістю і накресленням нових обов’язків різко, і глибоко добулася душу мою; як ніби раптом отримав особливе значення у власних очах… Перша моя думка була відкритися Пушкіну: вона завжди відповідно до зі мною мислив у справі загальному (res publica), по-своєму проповедывал у нашій сенсі — і усно і письмово віршами і прозой».

Показуємо учням портрет Пущина роботи А. Д. Соболевського (1825) [1]. Вдивімося ж на відкрите, просте, добре лицо—это саме «товариш милий», «друг прямий», чисті помисли якого приваблюють до нього; в стриманому русі злегка відкинутої тому. голови відчувається якісь м’яке, але у той час непохитне вольове решение.

Взимку 1825 р., коли Пушкін нудився одинаками у селі Михайлівському, Пущин відвідав свого друга.

Викладач вивішує репродукцію картини М. М. Ге «Пущин на погостинах в Пушкіна у Михайлівському», та був читає уривок із листа «Нотаток» Пущина, який малює цей эпизод[2]. Після читання пояснень до картини не знадобиться. По зауваженню Пущина, Пушкін до цього побачення видався йому дуже схожим на портрет роботи Кіпренського. Такою вона і зображений до картини Ге. Фитура Пущина часто розчаровує учнів своїм відмінністю з розглянутим раніше портретом роботи Соболевского.

Після діяльного участі у подіях 14 грудня 1825 р. Пущин був заарештований. У його «Записках» ми читаємо: «Сцена змінилася. Я засуджений: 1828 року, 5 січня привезли мене з Шлиссельбурга до Чити, де з'єднався, нарешті з товаришами мого вигнання і ув’язнення, колись мене прибулими в тамтешній острог. Що робилося з пушкін у роки мого мандри по різним поневірянь, я геть немає знаю; знаю тільки і глибоко відчуваю, що Пушкін перший зустрів моїй Сибіру задушевним словом. Того самого дня мого приїзду Читу закликає мене до частоколу А. Р. Муравйова і віддає аркуш паперу, у якому неизвестною рукою написано было:

Мій вірний мій друже друг бесценный!

І долю благословил,.

Якщо я пишу двір уединенный,.

Сумним снігом занесенный,.

Твої дзвіночок огласил.

Благаю святе провиденье:

Так голос мій душі твоей.

Дарує те утешенье.

Так опромінить він заточенье.

Променем ліцейських ясних дней!

(Псков. 13 грудня 1826 г.).

Втішно відгукнувся у мене голос Пушкіна! Сповнений глибокої, живлющої подяки, не міг, обійняти їх у изгнании".

Але Пущин ніколи не зміг більше обійняти свого друга: в січні 1837 р. він знав про дуелі і смерть Пушкіна. «Здається, якби при мені мала статися нещаслива його история,—пишет Пущин, — і якби був дома До. Данзаса, то фатальна куля, зустріла б мою груди: б знайшов засіб зберегти життя поэта-товарища, надбання России…

У сумні хвилини я втішав себе тим, що не помирає і що Пушкін мій завжди живий тим, хто, який у мене, його любив, і всіх, вміють відшукувати його живого в безсмертних його творениях…".

Показуємо учням останню фотографію Пущина, зроблену саме його повернення з Сибири[3]. Перед нами чудовий старий, той самий скромний, «милий», як замолоду, але роки боротьби, і страждання залишили своє слід, зробивши її старече обличчя і постать ще більше одухотвореними, осветленными, енергійними й те водночас зворушливо безсилими у своїй старості. Дружба Пущина і Пушкіна розкриває як особистість та життєве справа Пущина, але якось особливо висвітлює і багатогранну душу Пушкина.

«Пригадую чудесна мить… «.

Поруч із темою дружби велике місце у ліриці Пушкіна належить і темі любові. До програми VIII класу включено вірш «Пригадую дивовижне мить…». Саме VIII класі. Коли чиста юнацька любов зароджується в душах учнів, треба дати можливість «пережити» почуття, виражене у вірші «Пригадую дивовижне мить…» з незвичною силою і глубиной.

Роботу над віршем можна розпочати з слухання романсу М.II.Глинки.

Показуємо портрет Анни Петрівни Керн Розповідаємо коротко неї, повідомляємо, зокрема, у тому, що вона написані чудові згадки Пушкіна. Пропонуємо учням прочитати вірш себе. Стихотворение—целая «поема» про справжньої любові, про її етапах. Перша зустріч із А. П. Керн на балу у Петербурзі в 1819 р. і короткочасне захоплення нею влітку 1825 р. на селі Михайловском—вот реальна основа вірші. Звернемо увагу учнів на композиційну стрункість стихотворения—оно чітко ділиться втричі однакові частини, але дві строфи у кожному. Така композиція організує сприйняття вірші читачем і дає гармонійне єдність загалом. Любопь сприйнята поетом як непередавана світла радість, справді високе чувство:

… стала ты,.

Як побіжну виденье,.

Як геній чистої красоты.

Незвично гармонійно й музично вірш Пушкіна — у тому проявилося поетичне майстерність великого поэта.

Звернемо увагу учнів на промовистість музики Глінки і його відповідність стихотворному тексту: «Музика —майже мова, вона тече з ясністю, легкої як людина просто сказываемой"[4].

Спробуємо проаналізувати жіночий образ, намальований поетом в вірші. Зазначимо риси, якими характеризується цей спосіб. Їх дуже трохи: «голос ніжний», «милі риси», «небесні риси». Дани найзагальніші контури чарівного жіночого обличчя. Двічі повторені порівняння «як побіжну бачення, як геній чистої краси» теж надають жіночому образу конкретного характеру — навпаки вони посилюють враження чогось незвичайно прекрасного, піднесеного, але позбавленого живих, визначальних ознак. Не знайдемо у вірші чорт реальної Анни Петрівни Керн, окрім хіба свідчення про «голос нежный"—Керн чудово співала. Отже, центральний образ стихотворения—это не образ конкретної жінки. А який ж? Це спосіб любові, як надзвичайно чистого що підносить людини почуття, величезної радости:

І серце б'ється в упоенье,.

II йому воскресли вновь.

І божество, і вдохновенье,.

І життя, і сльози, і любовь.

Цей образ охарактеризований основний мелодією романсу Глинки—чистой, чарівної, простий, задумчиво-радостной. Така сама чистота, сила, глибина почуття укладено у вірші «На пагорбах Грузії…», «Я вас любив…». Ці вірші вчитель читає в класі. Обидва ці вірші тісно пов’язані собою: «Основа первого—утверждение, що серце поета любить, бо може любити. У другому розкривається природа, сутність великий, справжньої любви». 5] Краще, забрати ці (вірші ні біографічного коментування, ні філологічному анализу—они щось виграють від прийняття цього, свіжість і глибина сприйняття учнями тексту може бути порушена. Але вчителю треба навчитися добре читати цей вірш, т. е. читати їх просто, виразно, ритмічно. (Це, звісно, важче всего.).

У. Р. Бєлінський писав про ліричних віршах Пушкіна «…Кожне почуття, лежаче під аркушами кожного вірші, вишукано, граціозно і віртуозно саме собою: це буде непросто почуття людини, а й почуття людини-митця, человека-артиста. Є завжди щось особливо благородне, лагідне, ніжне, запашне і граціозне у кожному почутті Пушкіна. У цьому плані, читаючи його твори, можна чудовим чином виховати у собі людину, і такий читання особливо корисно молодих людей обоего статі. жодного з російських поетів може бути стільки, як Пушкін, вихователем юнацтва, образователем юного чувства». 6].

1. О.С. Пушкін. Избранное.

2. Н.А. Дьомін. «Вивчення О. С. Пушкіна у вісім класі» М., «Просвітництво». 1971.

3. Д.Д. Благої. Творчий шлях О.С. Пушкіна (1826−1830), стор. 414.

4. В. Г. Бєлінський. Повне зібрання творів, т. VII, стор. 339.

5. І.І. Пущин. Записки про Пушкіна і автора листа. М., ГИХЛ. 1956.

———————————;

[1] Портрет Пущина роботи Л. Д. Соболевського зазвичай відтворюється в виданнях «Записок».

[2] І. І. Пущин. Записки про Пушкіна і автора листа. М., ГИХЛ, Р стор. 77—79, 81—84. Усі й з «Нотаток про Пушкіна» дано у цій изданию.

[3] Вона вміщена в рб. «Декабристи та його час. Матеріали й повідомлення» під ред. М. П. Алексєєва і Б. С. Мейлаха. М.-Л., Вид-во АН СРСР, 1951.

[4] Б. У. А, а ф и е в. Избр. праці, т. I. М., Вид-во АН СРСР, стор. 297.

[5] Д Д. Та й. Творчий шлях Пушкіна (1826—183. стор. 414.

[6] В. Г. Белинский. І. Повне зібр. тв., т. VII, стор. 339.