Тема міста, у комедії Ревізор і поемі Мертві душі Н.В.Гоголя
До теми міста безсумнівно належить тема побуту і народу. Гоголь зміг повно і, найголовніше, правдиво зобразити чиновників, поміщиків, простий народ… В особі Городничого, Сквозника-Духмановского, представлено чиновництво. Добчинський і Бобчинський представники помещичества. Абдулин — купець, Пошлепкин — міщанин. Суниця — завідуюча богоугодними закладами. Всіх їх, чиновників і поміщиків, об'єднує… Читати ще >
Тема міста, у комедії Ревізор і поемі Мертві душі Н.В.Гоголя (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Тема міста, у комедії «Ревізор «і поемі «Мертві душі «Н. В. Гоголя.
Гоголь завжди намагався зачепити серце читача плодами свого таланту. Його метою буде завжди був видати щось оригінальне, здивувати. Його твори завжди були і буде ставитися до скарбниці російської літератури. Однією з його шедеврів з права вважається комедія «Ревізор», написана 1836 году.
У цій книжці Гоголь торкається кількох тим. Але тема міста заслуговує на увагу. Насамперед оскільки Гоголь спробував зібрати все погане у Росії крихітному повітовому місті й посміятися над цим. Оголити темні сторони російського жизни.
До теми міста безсумнівно належить тема побуту і народу. Гоголь зміг повно і, найголовніше, правдиво зобразити чиновників, поміщиків, простий народ… В особі Городничого, Сквозника-Духмановского, представлено чиновництво. Добчинський і Бобчинський представники помещичества. Абдулин — купець, Пошлепкин — міщанин. Суниця — завідуюча богоугодними закладами. Всіх їх, чиновників і поміщиків, об'єднує кілька речей. По-перше, усі вони хочуть жити без турбот, при це не роблячи. Удругих, хабарництво їм — звична справа. І ніхто також не намагається приховувати цього. І, нарешті, бажання бути найвище, багатим, з високим чином стоїть у їхнього життя. А суто людські у ставленні всьому відходить другого план.
Місто, перебувають у руках таких «господарів», з визначення неспроможна виглядати пристойно. Бешкетництво, пияцтво, несправедливість панують у місті. Гусаки у приймальній суду, нещасні хворі без чистої одягу вкотре доводять, що чиновники не працюють і зайняті несвоїм справою. І що найбільш жахливе — всіх чиновників це устраивает.
Отже, Гоголь хотів сказати, будь-якому чого Росії було притаманні риси цього маленького повітового міста. Недаремно ж автор це не дає йому назви, символізуючи цим стандарт. Приблизно через років Гоголь написав ще більше геніальний твір, ніж «Ревізор» — «Мертві душі». Воно й за обсягом, і з інформативності перевершує «Ревізор». У «Мертві душі», як й у «Ревізорі», автор малює місто через образи чиновників, тому що особа міста безпосередньо залежить від цього у чиїх руках перебуває Під час читання цього твору очевидно, що у життєвому укладі чиновників щось змінилося. Вони продовжують бути бездіяльними, займатися несвоїм справою. Посада їм продовжує бути засобом придбання чинів. Хабарництво як і вважається абсолютно нормальним явищем. Має рацію і Собакевич, коли говорить, що «все місто разбойничий вертеп». Одне слово, позитивних зрушень не наблюдалось.
Випадок із прокурором вкотре свідчить про думка Гоголя. Його смерть розцінювалося як щось дуже трагічне — горі «великої». По суті, що у труні, що наяву і той ж лежачий мішок. Вона за життя був «мертвий». Отже, коли місто в «Ревізорі» і в «Мертві душі», то складається враження, що герої у цих творах — це одні й самі особи. Просто імена разные.