Термінова допомога студентам
Дипломи, курсові, реферати, контрольні...

Человек на війні

РефератДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Наука ненависті" закінчується словами Герасимова про ненависті і кохання: «… І воювати навчилися по-справжньому, і ненавидіти, і любити. Такою бруску, війна, все почуття відмінно вигострюються… Непереливки я ненавиджу німців за все, що вони завдали моєї Батьківщині мені особисто, й те водночас всім серцем люблю свій народ і хочу, щоб довелося страждати під німецьким ярмом. От то й примушує мене… Читати ще >

Человек на війні (реферат, курсова, диплом, контрольна)

Человек на войне

(По одному з художніх творів сучасної літератури.)

Великая Вітчизняна війна була найбільш важкій з війн, які лише довелося зазнати нашому народу упродовж свого багатовікову історію. Війна була найбільшим випробуванням і перевіркою сил народу, і цю перевірку наш народ витримав з честю. Війна була ще й серьёзнейшим випробуванням для всієї колишньої радянської літератури, що у дні війни показала всім світу, що з неї немає не може бути інтересів вище інтересів народа.

Замечательные твори були написані М. Шолоховым, А. Фадеевым, А. Толстым, К. Симоновым, О. Твардовським і багатьма іншими писателями.

Особое місце серед творів періоду Великої Вітчизняної Війни займає розповідь М. Шолохова «Наука ненависті», опублікована червні 1942 года.

В цьому оповіданні автор показує, як мужніє і міцніє у людях почуття любові до батьківщини й народові, як зріє презирство та ненависть потрапить до ворога. Письменник створює типовий образ учасника війни — лейтенанта Герасимова, у якому втілює кращі риси воюючого радянського народа.

Шолохов в попередніх про свої твори малював дивовижні картини російської природи, яка в нього не була тлом на дію, а завжди допомагала розкрити глибші й повніше людський характер, психологічні переживання героев.

Рассказ починається з описи природи. Вже першої фразою Шолохов зближує людини з природою, і цим хіба що підкреслює, що вона залишилася байдужою до розпочатий важкій боротьбі: «На війні дерева, як і, мають кожне свою долю». Символічне значення має тут у тому оповіданні образ покаліченого снарядом дуба, який, попри зяючу рану продовжує жити: «Рвана, зяюча пробоїна висушила полдерева, але друга половина, пригнутая розривом до воді, весною чудово ожила і покрилася свіжої листям. І на сьогодні, напевно, нижні галузі покаліченого дуба купаються в поточної воді, а верхні - усе ще жадібно ваблять до сонцю соковиті тугі листя…» Розбитий снарядом дуб, але зберіг життєві соки, дає можливість краще розкрити і зрозуміти характер основного героя оповідання лейтенанта Герасимова.

Уже перше знайомство читачів з героєм, дозволяє зробити висновок у тому, що це мужня людина із великою силою волі, дуже багато перенёсший і передумавший.

Виктор Герасимов — потомствений робочий. До війни вона працювала одному з заводів Західного Сибіру. До армії мав протягом перших місяців війни. Уся родина доручає йому боротися ворогами до победы.

Трудового людини Герасимова від початку іракської війни охопило почуття ненависті до ворога, разрушившему мирне життя народу і ввергнувшего країну у вир кривавої войны.

Вначале до полоненим німцям червоноармійці ставилися добродушно, називали «камрадами», пригощали цигарками, годували зі своїх казанків. Потім Шолохов показує, як наші бійці і командири під час війни з фашистами пройшли своєрідну школу ненависти.

Страшные сліди фашистського порядкування знаходили наші війська, изгонявшие гітлерівців з тимчасово окупованій території. Не можна спокійно читати описи жахливих злодіянь ворогів: «…Сожжённые дотла села, сотні розстріляних жінок, дітей, старих, знівечені трупи яких спіткало полон червоноармійців, зґвалтовані і по-звірячому убиті жінки, дівчини та дівчинки-підлітки…» Ці звірства потрясли бійців, які зрозуміли, що фашисти — не люди, а осатаневшие від крові изуверы.

Тяжёлые, нелюдські випробування випали частку лейтенанта Герасимова, що у полон. Описуючи поведінка героя у полоні, письменник розкриває нові риси характеру, притаманних російському людині. Поранений, втративши багато крові, Герасимов зберігає відчуття власної гідності й сповнений презирства та ненависті до врагу.

Одно бажання володіє лейтенантом — не померти. У колоні полонених, ледве пересуваючи ноги, він думає тільки про втечу. Величезна радість охоплює Герасимова і це змушує його забути про жадобі і фізичних страждання, коли фашисти немає в нього партквитка, це саме й надає йому мужність і стійкість найважчі дні неволи.

В оповіданні змальовується табір, у якому німці тримали полонених, де «їх піддавали найжорстокішим мукам, де було вбиральні і испражнялись тут і стояли і лежали бруді й в лиховісної жиже. Найбільш ослабілі вже не вставали. Воду і їжу давали разів у добу. Інший день зовсім забували щось дати…» Але ніякі звірства, пише Шолохов, ми змогли зломити могутній дух у російському людині, погасити уперту спрагу мести.

Многое виніс лейтенант, багаторазово дивився він смерті очі, і самі смерть, побеждённая мужністю цієї людини, відступала. «Фашисти могли вбити нас, беззбройних і знесилених з голоду, могли замучити, але зломити наш дух ми змогли, і не зломлять!» Це завзятість російського чоловіки й незламне мужність допомогли Герасимову тікали з полону. Лейтенанта підібрали партизани. Тижні два він відновлював сили, брав участь водночас і в бойових операциях.

Затем його переправили в тил, до лікарні. Після лікування він незабаром знову на фронт.

«Наука ненависті» закінчується словами Герасимова про ненависті і кохання: «… І воювати навчилися по-справжньому, і ненавидіти, і любити. Такою бруску, війна, все почуття відмінно вигострюються… Непереливки я ненавиджу німців за все, що вони завдали моєї Батьківщині мені особисто, й те водночас всім серцем люблю свій народ і хочу, щоб довелося страждати під німецьким ярмом. От то й примушує мене, та й усіляких нас, битися з такою жорстокістю, саме ця два почуття, воплощённые на дію, приведуть до нас победу».

Образ лейтенанта Герасимова — з перших узагальнюючих образів у літературі періоду Великої Вітчизняної Войны.

Особенность його характеру у тому, що вона завжди почувається сином народу, сином Батьківщини. Саме ця відчуття до до великої армії російського народу, почуття беззавітну любов зі своєю Батьківщині відповідальності її долю надають Герасимову сили як перенести усі жахи полону, а й бігти, щоб знову розпочати ряди месників на злодіяння, які фашисти принесли нашої стране.

И цілком переконливо дано у своєму оповіданні порівняння долі лейтенанта на долю могутнього дуба, покаліченого снарядом, але зберіг сили та волю до життя. І як велично прекрасний образ російського людини, минулого крізь важкі випробування, що випали йому, і зберіг невичерпну віру в перемогу захоплюючою й прагнення продовжити війну до переможного розгрому фашизму!

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.

Показати весь текст
Заповнити форму поточною роботою