Уже шістнадцять або ще шістнадцять?

Уже шістнадцять або ще шістнадцять?

Наше покоління живе у дуже складний час. Нам дісталася не легка завдання — залишити щось по собі, дітися непоміченими й те водночас впоратися з усіма проблемами, що стоять по дорозі досягнення цієї мети. Адже справді, дуже багато складнощів виникає перед людиною, які поставили собі за мету зробити щось неабияку, незвичне, залишити свій відбиток в истории.

Но як час дуже складний, як наше покоління відчуває труднощі. Були часи (сорокові року минулого століття), коли також було затишшя. Лермонтов говорив, що його покоління нема, не залишивши сліду історія. І що це різні причины.

В час ми зіштовхуємось із найрізноманітнішими проблемами. І це наркоманія, і алкоголізм, і злочинність. Також наші батьків на чимось так інколи перешкоджають нам: в деяких сім'ях ми можемо зіштовхуватися з проблемою алкоголізму чи наркоманії, і у підлітків, а й в батьків. І це дуже страшно! Адже ми знаємо, скільки відведено нам життя, а й навіть не намагаємося жити кожної хвилиною, а лише скорочуємо життя, знищуючи здоровье.

Среди підлітків ми бачимо зараз бажання, прагнення зробити щось корисне. Лише одиниці із усіх хочуть залишити свій відбиток історія (і може бути, навіть над історії, просто прожити жити розумно, намагаючись витягти всі, які можна, з те, що есть).Сколько нині є серед підлітків наркоманів, алкоголіків або ж просто злочинців! Це було модним. Пити, колотися, курити — це «класно «(вважає нинішня молодь). І весь цей не сприятиме підвищенню занять у шкільництві, інституті. Коли раніше (мені випала у вигляді покоління шістдесятих-сімдесятих років) все учні шкіл, за рідкісними винятками, позитивно сприйняли знань, досконалості, той зараз навпаки: лише маленький відсоток учнів хоче мати чогось свого життя. Не розуміють, що це надзвичайно важливо (щоб підтримати ваше покоління залишило хоч у історії). Їм найпростіше забути про все й жити «як хочеться, не думаючи про чем.

Современная молодь дуже розбещена. Так, бували ж часи у російській історії, коли щось відбувалося, коли покоління йшли, не залишаючи свого сліду історія. Але вони пройшли. Причому люди переживали ще більше важкі часи. Але вони був нічого. На наш час є усе, що треба задля пізнавання і вивчення. Та наше молодь гребує використовувати такий шанс. Вона просто ігнорує его.

И у тому не можна нікого звинуватити. Просто настали такі часи. Не можна, звісно, сказати, що підлітки не винні. Ні. Вони, природно, у тому теж замішані, вони хочуть нічого. На них накладає свій відбиток час. Якби, припустимо, всі ці сучасні технології існували років тридцять тому, то самому Богові відомо, хоч би скільки тоді з’явилося учених, діячів искусств.

Но не можу сказати, що зараз покоління аж надто неосвічене і ліниве. Ні. Безперечно, є такі люди, що все-таки хочуть щось зробити і навіть вже роблять щось. Але таким людей, на жаль, единицы.

А адже до нас вже з шістнадцять років. Багато це частина або мало? З одного боку, це це тільки початок життя, але з іншого боку, далі - хтозна, скільки нам відведено жити. Адже якщо і історію, то й у шістнадцять років вже ставали відомими. Отож усе-таки, багато це частина або мало?

Будем сподіватися, що це замало. І що це ще кінець діяльності. Що він ще образумится та все ж зробить щось незвичне. І ми й є ще чимало шансів, що зараз покоління не пройде непоміченим, що про неї будуть говорити через багато років повертається, причому говорити будуть лише хорошее.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet internet.