Норвежская література

Норвежская литература

Норвежская література раннього середньовіччя який завжди то, можливо точно відділена ісландської, яка виростає з її, і естонську мови якої довгий час майже відрізняється від норвезького. Найдавніші пісні «Эдды» мабуть склалися в Норвегії в ІХ ст. (де у трохи відмінній від відомої нам художньої обробки, самі сюжети і мотиви могли існувати й раніше), але збереглися вони у ісландських рукописах, разом із пам’ятниками (як і пам’ятники) ісландської літератури (див. нижче). Легше віддільна норвезька література від исладнской у сфері поезії скальдів (див.); більшість скальдів маємо необхідні біографічні дані, тоді як творці «Эдды» невідомі нам навіть із іменам.

Скальдическая поезія — явище специфічно норвежско-исландское, хоча норвежск. і ісландські скальди і виступають при дворах шведських і датських конунгів. Вона виростає разом із зміцненням влади конунгу, навколишнього себе численної, особисто йому яка є, дружиною, до складу якої належать факти й скальди. З початку скальдическая поезія відрізняється від эддической тому, що це поезія переказів, а поезія на даний момент. Найбільш типовими творами скальдическ. поезії робляться пісні про події, гол. обр., битвах що з ім'ям оспівуваного конунгу чи ярла. Якщо скальди і кажуть до далекому і навіть легендарному минулому, лише щодо справжнього (як напр. в генеалогіях). Міфологічні і героїчні сказання служать їм для обрамлення і зміцнення, для побудови поетичного образу, або у випадках з’являються в них у через відкликання описом предметів, у яких зображені епізоди з цих сказань (як напр. при описаниии щита, отриманого у дарунок від конунгу). Для мови скальдів характерно безліч метафор, складних та вишуканих описових позначень, часте вживання спеціально поетичних слів. Скальдическая поезія застосовує давньогерманське алітераційний вірш, що у строфі так зв. дротткветта (a drottkvaett), що з 8 шестисложных трехударных полустихов, з внутрішніми римами і асонансами, вона повідомляє найбільшої насиченості співзвуччями. Найбільш великими (кілька десятків строф) і складними по пострению скальдическими віршами є драпи (drápur). А найбільш короткими і простими — «окремі строфи» (Lausar visur). — Найдавнішим скальдом, про яку є більш-менш докладні і вичерпні відомості про, був Браги Боддасон старий, котрий у Норвегії на початку ІХ ст. Мабуть скальдическая поезія зародилася порівняно незадовго перед ним (згадувані в ісландської літературі скальди Ульф і Эрп були очевидно безпосередніми попередниками Браги). Справжність приписуваних йому традицією фрагментів драпи підтверджується тим, що їх дротткветте ще є вільності, недопускаемые на більш пізньої скальдич. поезії. У пізнішої норвежско-исландской літературі Браги надавалося велике значення і він був обожнений як Браги — бог поезії. Навколо короля Харальда Прекрасноволосого (Haraldr Harfagri, 836—933), що й був скальдом, зібралася ціла плеяда скальдів: Торбьерн Хорнклофи (Þorbjörn; «Драпу бойового шуму», «Слово ворона») і Тьодольф з Хвіна (Þjodolf; генеалогічне вірш «Ynglingatal» і «щитова пісня» «Haustlong»), жінка — скальд Хильд Хрольфсдототир та інших. Найбільш значним норвезьким скальдом XX ст. був Эивинд Финссон «Згубник скальдів» (Skaldaspillir, прозваний так за наслідування своїм попередникам). У «Слові про Хаконе» він оспівав короля Хакона I (Hakon, розум. 961), в генеалогічному вірші «Haleygjatal» славив предків ярла Хакона (розум. 995). Эйвинд була останньою з відомих норвежских-скальдов: вже у його час висуваються ісландці. Ісландські скальди починають обслуговувати і Норвегію, а й за ними виникають і ісландські оповідачі саг. Саги (див.), навіть розповідають про норвезьких справах, у своїй масі належать ісландської літературі, але відоме участь у створенні саг приймали і норвежці. Принаймні, деякі саги є у норвезьких рукописах XIII в. (так зв. легендарна «Сага про Олафе Святому» — «Ólafs saga hins helga», старша «Сага про Олафе Трюггвасоне» — «Óglafs saga Tryggvasonar»). У XIII в. в Норвегії виникає досить велика ліра так зв. лицарських саг (riddarasögur), большею частиною що становлять перекладення у вигляді саг творів середньовічної французької літератури. Так «Пісня про Роланда» та інших з добірки Карла Великого є норвезькому мові як «Саги про Карла Магнусе» («Karlamagnussaga»). твори Кретьєна де Труа — як «Сага про Эреке», «Сага про Ивене», «Сага про Парицивале»; французьке ле про Тристані — як «Сага про Тристраме» («Tristramssaga»), написана ченцем Робертом. Можливо, що він ж належить і «Strengleikar» (собствен. «Наигрывание на струнах») — переклади ле Марії Французької. Исландско-норвежск. «Сага про Тидреке» («Þiðreks saga af Bern, т. е. сага про Дитрихе Бернском), цінна вивчення історія сюжету «Пісні про Нібелунгів», складена по німецьким джерелам. «Сага про Варлаама» («Barlaams saga) — переклад латинської легенди. Мабуть до тієї ж епосі належить «Королівське зерцало» (Konugsskuggsja «чи» Speculum regale) — керівництво, на живу діалогічної формі для купців і королівських служивих людей, цікаве своїми географічними описами та відомостями про придворному побуті, про посуду, зброї тощо. п. Чільне місце серед ранніх середньовічних письмових пам’яток Норвегії займають також записи (XII—XIV ст.) старих законів (Gulaþingslög, Frostaþingslög, Eidsivaþingslög, Borgarþingslög). З пам’яток XIV в. цікава «Йдеться проти духівництва Норвегії («Onatoi contra clerum Norvegiae»). Наступне за Кальмарской унією (1397) панування датського мови в писемності призводить до занепаду письмовій норвезької літератури, але усне творчість продовжує виявлятися у народних піснях та особливо у численних казках. Яскравим твором релігійного характеру є «Пісня про сновидінні» (Draumkvædet»), у якій від імені Олафа Астасона розповідається його надзвичайний сон про потойбіччя.

Средневековая норвезька література латинською мові немає значних творів; найважливішим є написана XII в. (1184—1187) по ісландським джерелам історія Норвегії з 858 по 1130 ченця Теодрика (Theodricus monachus, Historia de anti quitate regum Norvagensium").

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.