Французская література XVII століття та прозу Афры Бен

Французская література XVII століття та прозу Афры Бен

В.С. Трофімова.

Влияние французьких письменників на англійську літературу епохи Реставрації важко переоцінити. Так було в 12-ї млосному зборах «Совре-менных романів» (1692) з 46-ти творів майже всі є перекладами з французької (v.: Sutherland J. Restoration Literature 1600−1700. Dryden, Bunyan and Pepys. Oxford, 1990. P. 215). Особливою популярності Англії під другої половини XVII століття користувалися такі французькі романи, як «Астрея» Оноре буд «Юрфе, «Великий Кір» і «Клелия» Мадлены де Скюдери, «Кассандра» Ла Кальпренеда та інших. Це твори так званої прециозной школи, які представляли аристократичне крило бароко. Одночасно були популярними бытоописательные романи, які традиційно належать до демократичної літературі бароко — «Комічний роман» П. Скаррона, «Франсион» Ш. Сореля.

В творчості Афры Бен, першої професійної письменниці Англії, проявилися риси і ще, чи іншого течій (і прециозной школи, і «низового» бароко). У беноведении упор зазвичай робиться на виявленні впливу однієї з цих стильових течій. Так, Еге. Бейкер називає Бен «ученицею у шкільництві Ла Кальпренеда та інших авторів чутливого роману» (Baker E. The History of English Novel. London, 1929. Vol. 3. P. 89). У монографії С. А. Ватченком, тим щонайменше, відзначені обидві лінії впливу, але щось говориться про те творах Бен, які можна віднесено безпосередньо до прециозной школі («Лисидас, чи Зразковий закоханий», «Годинник закоханого»).

Остановимся спочатку на вплив французьких письменників «низового бароко», передусім — Скаррона. Ми чи знайдемо у Афры Бен безпосередні переклади чи переробки творів тих авторів. За традицією, «Двір короля Бантама» було написано нею на суперечка, щоб довести, що вони можуть писати в манері Скаррона. Але це твір вийшло дуже навіть англійським. Можливо, С. А. Ватченком кілька перебільшує гідності цієї «комічної історії», говорячи про ній, як одну з найбільших творчих удач Афры Бен, поступається лише «Оруноко» (див.: Ватченком С. А. Біля джерел англійського антиколониалистского роману. Київ, 1984. З. 66). Разом із цим у плані описів деталей побуту, атмосфери різдвяного свята цей витвір Бен насправді становить неабиякий інтерес для дослідника. «Двір короля Бантама» належить до групи про «лондонських історій». Інші твори цієї групи — «Пригоди Смаглявої леді» і «Щаслива бессребреница» — не відзначені настільки безпосереднім скарроновским впливом. Проте й на них можна знайти ознаки «низового» бароко. «Реально-бытовая» стихія «Пригод Смаглявої леді» зближує цю невелику повість коїться з іншими творами даного течії. У «Щасливої бессребренице» Афра Бен намагається з'єднати «комічне» і «романическое». Попри менша увага до побутовим деталей, у цій повісті присутній стисле, але барвисте і геть правдоподібне опис обстановки борделю.

Со Скарроном «лондонські історії» Афры Бен зближує, передусім, манера викладу: відсутність експозиції, швидкий темп розповіді. Є й інші подібні риси. Наприклад, початок «Пригод Смаглявої леді» віддалено нагадує початок новели Скаррона «Лицеміри»: героїня приїжджає до великого міста, після чого поступово відбувається розкриття її таємниці. Разом про те традиція шахрайського роману, яка досить сильна у творах Скаррона, у Афры Бен ослабе-вает. Немає в нього і того пильної інтересу до малими деталями побуту, притаманним для французького письменника. Чи у творах Бен можна знайти щось таке як «пригоди нічного горщика» з «Комічного роману» Скаррона. Тоді як в Скаррона місцем дії більшості новел є Іспанія, у Афры Бен іспанська тематика присутній в новелі «Черниця, чи Клятвопреступная красуня» (об'єктивно, у одному з найменш значних її творів), і навіть у вставних історіях в анонімному «Життєписі і мемуарах місіс Бен». Останні представляють певний інтерес, але оскільки авторство «Мемуарів» точно б не встановлено, їх можна з упевненістю розглядати, як твори, належать перу Афры Бен.

Еще одну серйозну відмінність англійської письменниці від Скаррона — інший соціальний статус героїв її творів. Якщо «Смішному романі» більшість дійових осіб — представники третього стану, то «лондонських історіях» Афры Бен — це дворяни, яких вона, щоправда, зображує без будь-яких прикрас. Обидва автора критично ставляться до сучасного їм суспільству — суспільству, у якому мірилом всього є гроші. Афра Бен у своїй, на відміну від Скаррона, рідко засуджує знає своїх героїв через те, що вони відіграють за правилами несправедливого світу, в котрому їм випало жити, й прискіпливо відтворює суми доходів своїх персонажів.

Рассматривая прозові твори Афры Бен, що примикають до прециозной школі, необхідно відзначити, передусім, їх перекладної характер. Роман «Лисидас, чи Зразковий закоханий» є вільним перекладенням віршем та прози «Подорожі на острів любові» абата Таллемана де Рео і з тематиці перегукується з «Картами Ніжності» з «Клелии» Мадлены де Скюдери. Лисидас розповідає у тому, як підступи Байдужості розлучили його з Сільвією, його коханої, удалившейся острова Відрази, після що він змушений шукати розсіювання в подорож за новими місцях, іменованим Розвага, Поступливість і Нерішучість, де зараз його пережив чимало нових любовних авантюр. Трилогія «Годинник закоханого» є перекладом «La Montre» Балтазара де Боннекорза. Історія пари галантних закоханих проведена через книжки: «Годинник закоханого», «Футляр до годинника» і «Дамське дзеркало у цукровій прозі і віршах» (v.: Baker E. Op. cit. Vol. 3. P. 86). Мотиви галантно-героического роману присутні й у «Оруноко», самому значному творі Бен, але це тема заслуговує на окремий обговорення.

Особое місце у прозі Бен займають «історії черниць», написані не без впливу «Португальських листів» Гийерага. П’ять листів португалки Марианы виділялися спільною для тлі «штучної» французької прози і до початку сучасності вважалися справжніми. Тема монастиря присутній у повістях «Черниця, чи Клятвопреступная красуня» і «Історія черниці, чи Прекрасна порушницю обітниці», а й у «Прекрасної обманщице» і епістолярний роман «Любовне листування дворянина та її сестри». Проте з «Португальських листів» Афра Бен, можливо, запозичила саму цю тему і епістолярну форму, але з зміст.

Новелла «Агнес де Кастро», яке критики вважали переказом твори французької письменниці де Брильяк, в дійсності її перекладом, причому практично дослівним.

Одной із найцікавіших проблем під час розгляду прози Афры Бен вивчення її перекладів «Розмов про множинності світів» і «Історії оракулів» Фонтенеля, а також «Максим» Ларошфуко. Інтерес Афры Бен творчості останнього свідчить як здійснений нею переклад «Максим», а й несподіване згадка Ларошфуко («великого герцога», як її називає) в «Годиннику закоханого». Цей інтерес пояснює істотні боку світогляду письменниці та, крім того, безліч парадоксів на кшталт французького автора у її творах, як «Щаслива бессребреница» і «Прекрасна ошуканка».

Разумеется, проблема впливу французької літератури на творчість Афры Бен — проблема надзвичайно широка не може бути, у повною мірою розкрито у невеликий статті. Ми постаралися тут у найзагальнішому вигляді намітити лише основні лінії цього впливу, обмежившись лише матеріалом XVII століття.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.