Роль мови становлення особистості человека

Горят, як жар, слова.

Іль холонуть, як камни,;

Залежить від того,.

Чим наділив їх ты,.

Якими до них у свій час.

Прнитронулся руками.

А скільки віддав им.

Душевної теплоты.

М. Рыленков.

Сьогодні є надзвичайно актуальним усе, пов’язане з понятием.

" культура «- поняттям дуже багатозначним і емким.

Культура — це сукупність потребує матеріальних та духовних ценностей,.

створених людським суспільством, і характеризуючих определенный.

рівень розвитку общества.

Сьогодні гуманізація і демократизація заявлені як основні прин;

ціпи системи освіти. Саме освіту розглядається как.

засіб безпечного і комфортного існування особистості совре;

менном світі, як засіб саморозвитку особистості. У умовах про;

виходить зміна пріоритетів освіти, стає можливим уси;

ление його культуро-образующей ролі, з’являється новий ідеал человека.

освіченого як «людини культури », «людини облагороженного.

образу ", який володіє розумової, етичної, естетичної, общес;

твенно-духовной культурностью.

Засобом і умовою досягнення цієї ідеалу, самої метою обра;

зования стає комунікативна культура особистості, включающая.

у собі як складові емоційну і мовну, информационную.

і логічний культуру.

У документах з реформи середньої школи (1984 рік) було записано:

" Вільне володіння російською мовою має стати нормою для моло;

дежи, яка закінчує середні навчальними закладами. «.

Ці установки збережені на минулих документах по перестройке.

народного образования.

Чому так нестримно падає престиж освіченості? Почему.

так лякаюче неповноцінні духовні потреби і запити наших вчерашних.

і сьогоднішніх учеников?

Що допоможе зупинити катастрофічно згасаючий інтерес к.

знань, книгам? Як зупинити девальвацію національного досто;

яния — рідної мови, відродити традиції шановливого ставлення к.

слову, чистоті, багатством промови? Усі названі вище питання связаны.

з проблемою духовного стану суспільства, з мовної культурою его.

членів, культурою їх общения.

Сталося отже живе у словах і словами, а чи не реальностью,.

привчаючи до значеннєвий однозначності, люди втрачали способность.

розуміти різних значень слів, бачити ступінь відповідності дей;

ствительности.Любопытно, что вміння співвіднести слово з действитель;

ностью академік І.Павлов розглядав як найважливіше властивість ума.

Спостерігаючи те, що переживала Росія, він у 1918 1961 році говорив в своей.

публічної лекції: «Російська думка… не у день лаштунки слова, не.

любить оцінювати справжню дійсність. Ми займаємося кол;

лекционированием слів, а чи не вивченням життя ". (І.Павлов «Про рус;

ском умі «» Літературна газета ". 1981 рік, N30).

Разрушаемая традиція оцінкової ставлення до промови, складывающаяся.

(на сприятливому грунті низької культури) фетишизація слова приво;

ділі до нездатності передбачити наслідки впровадження военизирован;

іншої лексики (озброювати, боротися, формувати, виковувати) в про;

свещенческие проблемы.

Входячи в педагогічне свідомість, ця лексика предопределяла.

підпорядкування освітньо-виховної діяльності казарменным.

законам, обумовлювала командно-директивные форми взаимодействия,.

жорстко регламентовані моделі отношений.

Усе це дегуманизировало освіти, не залишало места.

реалізації найважливішої його функції - до у л и т у р про про б р, а ;

із у ю щ е і, спрямованої в розвитку та вдосконалення культуры.

особи й суспільства в целом.

За результатами проведеного анкетування учнів різних воз;

растных груп є підстави вважати, що розвиваючий потенциал.

школи плані формування культури мови і культури спілкування реали;

зуется слабко, непослідовно і нецеленаправленно. Культура речи.

і культуру спілкування, будучи умовами і коштами розвитку уча;

щихся, формування індивідуальної культури, повинні рассматри;

ваться як мету, результат гуманізації і гуманітаризації системы.

образования.

Досягнення цього це можливо за профессионально-ком;

муникативной компетентності учителя.

Нині починає усвідомлюватись найтісніша зависимость.

між економікою, вихованням, ставленням до праці і культурою чело;

століття. Найактуальніша проблема сьогодні - зв р, а з тонн на е зв зв и й.

про б л і до, до у л и т у р, а л і год зв про з т і, позаяк у решении.

економічних, общесоциальных і культурних питань важливі усилия.

як колективу, а й кожного человека.

Підвищений інтерес до моральної проблематики за останнє время.

викликаний також усвідомленням досить низької культури у сфері общения.

Спілкування — складного процесу, що передбачає прагнення истине.

Спілкування — складного процесу, що передбачає вміння чути і слу;

шать іншого человека.

Спілкування — складного процесу, що передбачає на повагу до личности.

співрозмовника, з яким ведеться диалог.

Справді людське спілкування будується на повазі достоинства.

іншу людину, дотриманні виробленого людством норм.

нравственности.

У широкому плані поняття культури поведінки входять все аспекты.

внутрішньої і до зовнішньої культури людини: етикет, культура побуту, ор;

ганизация особистого часу, гігієна, естетичні смаки в выборе.

предметів споживання, культура труда.

Окрему увагу слід привернути до себе культуру промови: вміння гово;

рить і - слухати, вести розмову — важлива умова порозуміння, про;

верки істинності чи помилковості своїх думок, представлений.

Йдеться — найбільш змістовне, ємне і выразительноле средство.

общения.

У и з про до, а я р е год е в, а до у л и т у р, а п р е буд п про л а;

р, а е тонн на и з про до у ю до у л и т у р у м и ш л е зв і це, ибо.

незрілі думки не можна висловити в ясною доступною форме.

Культура промови — це складова частина загальної культури человека,.

вміння точно, виразно передати свої мысли.

Мова відбиває стан моральності у суспільстві. Просторечие.

і жаргон виділяють ліньки мислення, хоча, здавалося б, помогают.

спілкуванню, спрощуючи той процес. Неправильна, пересипана жаргон;

ными висловлюваннями мова свідчить погане вихованні человека.

У цьому видаються актуальними думки К. Паустовського о.

тому, що кожної людини до своєї мови можна совер;

шенно точно судити як про його культурному рівні, а й его.

р р, а ж буд, а зв з до про і цінності. Справжня любов зі своєю стране.

немислима без любові до своєї мови. Людина, байдужий до родному.

мови, — дикун. Він шкідливий за своєю суті, оскільки его.

байдужість до рідної мови пояснюється цілковитим байдужістю до прошлому,.

справжньому і майбутньому свого народа.

Мова як чуйний показник інтелектуального, нравствен;

ного розвитку людини, його загальної культури, а й найкращий воспи;

татель.

Чітке вираз своїх думок, точний добір слів, багатство речи.

формують мислення людини її професійних навиків у всех.

областях людської деятельности.

Академік Д. С. Лихачев зауважує, що «неохайність в.

одязі - це неповагу до оточуючим вас людей і до самого себе.

Не в том, чтобы бути одягненим щегольски. У франтівський одежде.

є, то, можливо, перебільшене уявлення власної эле;

гантности, і з більшу частину чепурун слід за межі смішного. Надо.

бути одягненим суто і охайно, у цьому стилі, який найбільше вам.

йде, і залежно від його віку. Мова у ще більшою мірою, чем.

одяг, свідчить про смак людини, про його ставлення до окру;

жающему світу, себе. «.

Наша мова — це найважливіша частина нашого спільного поведінки й жиз;

ні. І того, як людина каже, і ми і легко можемо судить.

у тому, з ким ми маємо справу: ми можемо визначити рівень интелли;

гентности людини, ступінь його психологічної уравновешенности,.

ступінь його можливої закомплексованности.

Наша мова — найважливіша частина як нашого плведения, а й на;

ши душі, розуму, нашої з п про з про б зв про з т і зв е п про буд буд, а а т ь;

з я впливам среды.

Усі, що ми говорили, й завжди із, а і сек. і т про т.

з про з т про я зв і це зв р, а з тонн на е зв зв про з т і. Я із и до е т о.

год у в з тонн на у е т. У е т про метрів за повітря все буд е л про .

Н.М.Карамзин говорив: " … Мова і словесність суть… главные.

з п про з про б и народної освіти; багатство мови є богат;

ство думок,… вона є першим училищем для юної душі, незамет;

але, але з тих сильніше впечатлевая у ній поняття, на яких основываются.

самі глибокодумні науки… «.

У мовознавстві початку ХХ століття поділяли поняття «мову «і «мова » ,.

відокремили соціальне від індивідуального, історично развивающуюся.

систему мови та особливу діяльність человека.

Мова як соціальне явище сприймається як знаковий меха;

низм спілкування, система дискретних знаків, службовців для спілкування и.

здатних висловити всю сукупність уявлень людини про мире.

Мова — дуже складна система значень і стосунків, предписаний.

і оцінок, етики й естетики, ще віри і переконань, концепції часу и.

пространства.

Розмежування мови та промови необхідно враховувати під час обсуждении.

ролі (вживання, призначення, використання) мови в челове;

ческом суспільстві, становлення особистості, освіті ее.

Вважаючи істотною ролі мови висловлення почуттів, эмоций,.

для на особистість та формування її, до цих двом функци;

ям (тобто функція комунікативна — функція спілкування, і когни;

тивная — пізнавальна) додають третю: одні вчені - е м о;

ц і зв, а л т зв у ю (функцію впливу), інші - буд і р е к;

т й у зв у ю (функцію формування особистості). Ці три функции.

мови (спілкування, пізнання і впливу), звані базовыми,.

взаємодіють у різних актах промови, у різних текстах, проявляясь.

у яких на підприємства різної степени.

Представники герменевтики (мистецтва тлумачення текстів), рас;

сматривая мова, як спосіб існування, вважаючи, що люди.

живуть словами й у словах, особливу увагу привертають до себе побудительную.

і оцінну функції мови. З цих позицій, емоційне, этическое,.

естетичне вплив слова, його потенційна переконуюча сила,.

навіювання і - оцінка, спонукання і управління виявляють свою приори;

тетную значущість діяльності під управлінням і коммер;

ции, в навчально-виховної сфері, і художньої, релігійної и.

політичної й т. д.

Основні функції мови усвідомлюються його носіями на интуитив;

ном рівні. Мовний досвід, мовна практика дають знання про языке,.

правилах її використання, законах його функціонування речи.

Ставлення до ролі мови у житті людей функціях доста;

точно образно та, несподівано відбито у відомої притчі про древне;

грецькому баснописце Езопа (VI століття до нашої эры).

Якось філософ Ксанфе, рабом якого було Езоп, запросив гостей.

й попросив Езопа приготувати обід: першого дня найгірший, во.

наступного дня — самий лучший.

Першого дня першу, друге й третє Езоп приготував язык.

— Чому ти подаєш одні мови? — запитали Эзопа.

— Мені наказали приготувати найгірший обід, що може быть.

гірше мови? Тільки оскільки є мову, ми огорчаем друг друга,.

бранимся, брешемо, обманюємо, хитрим, сваримося. Мова робить людей.

ворогами, руйнує міста, навіть цілі держави. Він вносить в нашу.

життя горі Ай-Петрі і зло. Чи може бути щось гірше языка?

Другого дня Езоп знову подав мови. Хазяїн і гості изумились.

— Мені веліли приготувати найкращий обід, — пояснив Езоп, — а.

що з філософа може краще мови! З допомогою мови изучаются.

науку й виходять знання, його допомогою ми объясняемся друг с.

іншому, вирішуємо різні запитання щодо, просимо, вітаємо, миримся,.

даємо, отримуємо, виконуємо прохання, надихаємо одне одного. При по;

мощі мови будуються міста, розвивається культура. Гадаю, що нет.

нічого языка.

Усі базові функції мови: спілкування, пізнання і вплив ;

відбито у цієї яскравою притчі. Парадоксальність противо;

поставляння, обігрування омонимичности посилюють її воздействия,.

переконуючи у цьому, що немає мови поганого чи хорошого, що немає вообще.

в людини «нічого мови ». Інакше висловлюючись, мову завжди хорош,.

поганий може йтися чи носій мови, створює з хорошего.

мови погану речь.

Будь-яка мова, акумулюючи досвід народної життя в її повноті и.

розмаїтті, є і дійсним свідомістю. Кожне новое.

покоління, кожен представник конкретного етносу, освоюючи язык,.

прилучається нього до колективному досвіду, колективному знанию.

про навколишньої дійсності, загальновизнаних норм поведения,.

отвергаемым чи прийнятою народом оцінкам, соціальним ценностям.

З цього випливає, що мова неспроможна не проводити досвід конкретного.

індивіда, її поведінка, культуру. Під явним чи неявним воздей;

ствием літературної мови, його установлень, традицій находятся.

всі сфери життєдіяльності людини, і його успішність в немалой.

мірою залежить від цього, як і мовної середовищі проходить життя че;

ловека, як і він освоїв рідний язык.

Неусвідомлений потреба особистості грамотності, навязываемой.

згори, демократизируя мовленнєвий поведінка, стала основою речевой.

вседозволеності, призвела до того, сучасна мовна жизнь.

суспільства відзначено рисами втрати ціннісних мовних ориентиров.

Мовна здатність особистості у психолингвистике.

як механізм, який би мовну діяльність. Р е год е в, а я.

буд е я т е л и зв про з т т, що з використанням мови, одна из.

найважливіших у житті - істоти мислячого, думаючого, позна;

ющего, спілкується, рассуждающего, роз’яснював, спорящего, убежда;

ющего. Обговорення ролі мови становлення (формуванні, самообра;

зовании) особистості вимагає оперування поняттями «языковая.

особистість ", «мовна здатність », «мовне свідомість », «языковое.

мислення ". Потрібно скористатися також методом, який можно.

назвати коммуникативно-ориентированным читанням. Він дасть возможность.

під час читання малярських творів визначатиму фрагменти текста,.

які становлять комунікативні ситуації, які рассматрива;

ются теоретично мовних актів у взаємозв'язку певних компонентов:

який провіщає, слухає, висловлювання, комунікативні средства,.

обставини, мета, прогнозований результат мовного акта.

Коммуникативно-ориентированное читання дає також возможность.

брати до уваги авторські коментарі промови, містять харак;

теристики конкретних ситуацій спілкування. Воно допоможе побачити авторс;

кую оцінку мовної особистості реальних проявах її языковой.

ерудиції, мовної здібності, психічного стану в момент.

мовної діяльності, що відбиває її мовне свідомість. Є з л и.

про з зв про в зв и м п р і із зв, а до про м л і год зв про з т і, е е п сек. і ;

x і до і це в л я е т з з про із зв, а зв і е, т про р л, а зв и м.

п р і із зв, а до про м я із и до про в про і л і год зв про з т і це в л я е т;

з я зв, а л і год і е я із и до про в про р про з про із зв, а зв і це і це із ы;

до про в про р про з, а м про з про із зв, а зв і це .

Про розвиток мовного свідомості. Свідомість іноді визначають как.

знання, який з допомогою різних знакових систем (у цьому числе.

мови, також це знакову систему) може быть.

передано, щоб стати надбанням інших члени суспільства. Усвідомити ;

це що означає придбати потенційну можливість повідомити, передать.

своє знання іншому. Уявлення ці скоріш побутові, ніж научные,.

але вони допомагають можливість перейти до науковому визначенню поняття «языко;

витті свідомість " .

Термін цей неоднозначний, в «Словнику лінгвістичних термінів «.

О.С.Ахмановой дається таке визначення: «Свідомість мовне… Осо;

бенности культури та життя даного людського кол;

лектива, визначили його психічне своєрідність і які позначилися в.

специфічні риси даного мови… «Визначення виходить из.

ставлення до мові як сховище культури етносу, словнику как.

вмістилище знання світу і т. п. Пригадаємо вкотре, що став саме в.

мові зображений весь пізнавальний досвід народу, його морально-эти;

ческие, социально-эстетические, мистецькі організації і воспитательные.

ідеали. Мова зберігає історію руху народу шляхом цивілізації, он.

відбиває характер народу, його симпатії та перспективи антипатії, через відкликання сосед;

ними народами. Мова всмоктав у собі всі тонкощі оцінкової отношения.

відповідає дійсності, її сприйняття й відображення. Саме це аспект.

мовного свідомості фіксується у відомому высказывании.

К.Д.Ушинского у тому, що природа країни, її історія, позначаючись в.

людини, виражаються у слові. Люди зникали, але слова, созда;

ваемые ними, ввійшли до скарбницю — рідна мова, залишилися бес;

смертними. Поетові П. А. Вяземскому належать рядки, которые.

образно і ємно формулюють сказанное:

Мова є сповідь народа,.

У ньому чується його природа,.

Його душу та побут родной…

Для використання терміну «мовне свідомість «в личностном.

аспекті вивчення мови прийнятно вузьке (суб'єкт — направленное).

значення терміна, звернене суб'єкту промови. У разі го;

ворят про мовному свідомості як сукупності знань і представлений.

про мову, правила і закономірності функціонування його структур;

ных елементів. Співвіднесення терміна «мовне свідомість », употребля;

емого у вузькому значенні, з його вживанням у широкому понимании,.

близькому за значенням деяких інших термінів, як-от «народное.

свідомість ", «мовне уявлення », «чуття мови народом », «язы;

ковая картина світу ", «стратегія і тактика мовної поведінки » ,.

" чуття мови ", «мовна компетенція », «відчуття мови «тощо. п.,.

призводить до предметно-понятийным смещениям. Приміром, термин.

" відчуття мови ", входить у цей елітний реєстр, в понятійному плані сближает;

ся з вузьким, субъект-направленным значенням терміна «мовне со;

знання ", оскільки окреслюється кінцевий результат языковой.

практики, бувши насправді точні знання, ставшие.

підсвідомими. Оперуючи поняттям «мовне свідомість », следует.

пам’ятати, що з ним часто стоять досить віддалені друг від дру;

га реалії, саме тому склад терміна іноді расширяется,.

набуваючи у своїй понятійні-понятійне-понятійний-предметно-понятійну точність, і хлопці кажуть о.

мовному свідомості особистості. І тут мають на увазі «ті особен;

ности мовної поведінки індивідуума, визначених комму;

никативной ситуацією, його мовним і культурним статусом, социаль;

іншої приналежністю, підлогою, віком, психічним типом, мировоз;

зором, особливостями біографії й іншими константними і пере;

менными параметрами особистості. «(Нікітіна С.Є. Мовне сознание.

і самосвідомість особистості народної культурі // Мова і особу. ;

М., 1989.-с.34). Треба сказати, що це параметри й у целом.

все мовленнєвий поведінка особистості залежить від її комунікативних уме;

ний. Передусім від мовних комунікативних умінь, рассма;

триваемых як такий практичне володіння мовними средствами,.

що дозволяє організувати мовленнєвий висловлювання, оптимально.

вирішальне комунікативну завдання. Визнається, що вибір языковых.

коштів, процес розуміння висловлювань забезпечуються как.

несвідомими механізмами, і усвідомленими действиями.

Оскільки особистість усвідомлює лише невелику частину свого языкового.

поведінки, вже згадану вище твердження Н. М. Карамзина про том,.

що й словесність — головні способи освіти і училище.

для юної душі, знаходить конкретне дидактичну наповнення. Дей;

ствительно, словесність, художньої літератури безгранично.

розширюють змогу усвідомлення мовного поведінки, форми;

рования мовного свідомості особистості, її становлення (обра;

зования).

Використовуючи метод коммуникативно-ориентированного читання, можно.

ознайомитися з індивідуальними особливостями мовного поведения,.

формування (у процесі взаємодії, обговорення) языкового.

свідомості Олексія Пєшкова. Дослідження авторських коментарів речи.

в автобіографічної трилогії М. Горького «Дитинство », «У людях » ,.

" Мої університети «дає уявлення про те зв’язок мовних комму;

никативных умінь з декотрими соціальними і моральними усло;

виями формування мовної личности.

Актуальність вивчення мовних комунікативних умінь, їх роли.

на вирішення комунікативних завдань у різних ситуаціях спілкування бес;

спірна хоча б адже проблеми спілкування, разрабатывающиеся.

психологами і соціологами, досі ще стали предметом при;

сталевого і результативного уваги педагогів та лінгвістів. Как.

показують контролю над шкільної дійсністю, вивчення на;

учно-методической літератури, уявлення педагогів про способах,.

якими мову може стимулювати розвиток особистості, дуже поверх;

ностны. Але ще Гегель звертав увагу дослідження роли.

мови становлення свідомості, у розвитку психіки людини. Сегод;

ня досить емпіричних даних утвердження у тому, що ин;

теллект та емоції, воля і ставлення до, пам’ять, уяву тощо. д.

з’являються і існують завдяки мови. Лінгвісти, осмысливая.

ролі мови в навчально-виховному процесі, в коммуникативно-пе;

дагогической діяльності й недоліки у цій деятель;

ности, стверджують: «Головне… залежить від майже повальному не;

умінні наших шкільних учителів і вузівських викладачів владеть.

навчальної, педагогічної промовою. І це одна з основних компонентов.

педагогічного майстерності! У результаті нас досить часто.

обучаемые (особливо школярі) відчувають нехіть до заня;

тиям ". Немає сумнівів, що які займаються педагогічної дея;

тельностью важливо знати і володіти способами впливу мови на.

научение людини, що саме мову «надає кардинальное.

вплив нашу научение і навчання ", як цілком слушно считает.

відомий американський психолог Э.Стоунс.

Показово, що психологи, обговорюючи проблему коммуникативных.

умінь і називаючи у тому числі вміння розуміти іншу людину, уме;

ние розпочинати контакт, вести розмову, самовиражатися, як самосто;

ятельное вміння виділяють мовні способи спілкування. Цей термин.

використовує, наприклад, С. Б. Елканов, даючи підставу предположить,.

що з цим не слід необхідність розмежування вербальних і невер;

бальних коштів спілкування, спроба звернути увагу, что.

значення поняття «комунікативні вміння «включає у собі общекомму;

никативные вміння поруч із мовними комунікативними умениями.

Спілкування та розвитку особистості. Різні види громадської дея;

тельности людини обслуговуються різними функціональними разновид;

ностями мови, а самої поширеної формою социально-речевого.

впливу є буд і а л про р: «У діалозі видніше і слышнее.

форми виразності, експресії - інтонаційної і моторної, ко;

торые утворюють соціальний фонд на розкриття характерів, т. е.

індивідуальних образів у сфері їх психічних переживаний,.

у сфері їх навичок і схильностей, з суспільну поведінку на.

тлі социально-речевой характерології «, — пише академік В. В. Ви;

ноградов. Проте там, де види культурно-суспільного речевого.

спілкування витончені і складні, найбільш доречною формою спілкування, как.

вважає В. В. Виноградов, виявляється м про зв про л про р .

Мовленнєвий спілкування у всіх його формах, видах, жанрах, типах позво;

ляет людині отримувати в готовому вигляді соціальний досвід, осмысленный.

і систематизований попередніми поколіннями. Спілкування як лю;

баючи діяльність людини має низку спонукальних мотивів. Среди.

них — пізнання навколишнього світу, пізнання себе як і ре;

зультат пізнання — коригування своєї поведінки. Речевая.

діяльність героїв літературних творів, представленная.

майстрами слова відносини із своїми коментарями, дає зразки речевого.

поведінки носіїв мови різних вікових і соціальних групп,.

здатна служити збагаченню мовної практики читачів, совершен;

ствованию їх мовних комунікативних умінь. Автобиографическая.

трилогія Горького у сенсі виявляється особливо цінної как.

твір писателя-реалиста, глибокого і тонкого психолога,.

який створив достовірну картину формування та становлення личнос;

ти Олексія — «Максимыча «- Пешкова.

Альоша Пєшков — дитина, жадібно який навколишнє, пыта;

ющийся зрозуміти, хто є у цьому незнайомому світі, спрашивающий,.

выясняющий, познающий. Спілкування ввозяться стихії бытового.

взаємодії, в сімейної середовищі, переважають діалоги з бабушкой.

і дідусем, їх монологи, звернені щодо нього. Чітко видно, что.

бабуся, через монолог переконує і що викликає, рідше — повествова;

тельный і ліричний, формує емоційну сферу дитини, раз;

вивает його почуття, а дід, якому більш властивий монолог.

драматичний і ліричний, рідше — оповідний, будить мысль,.

організує сферу раціональну, интеллектуальную.

Спілкування із бабусею радісно, воно вселяє оптимізм, дає ощуще;

ние повноти життя. Каже вона зовсім не на других,.

" точно співає «, казки каже тихо, таємниче, її слова льются.

розмірено, вони «соковиті, вагомі, пам’ятні «. «Не вірити бабусі не можна ;

в ній йдеться так усе просто, переконливо " , — зазначає оповідач. Ре;

чевые комунікативні вміння, реалізовані в усіх проявах общения.

із бабусею, забезпечують багатий, різноманітний ритмічний рису;

нок промови, точний вибір слів, які мають такий виразної силой,.

що вони у пам’яті протягом усього життя, стають основою языко;

вого чуття, фактом мовного сознания.

Почуття справедливості, співчуття, пробудившиеся в ребенке,.

турбують його, породжують обурення покорою, яка видится.

Олексійку в бабусиному поведінці, і тоді йому хочеться, щоб бабушка.

сказала «якесь сильне слово, щось крикнула ». Але зойк у об;

щении — прийом заборонений. Він чи показник безпорадності, или.

крайня форма на співрозмовника, допустима, коли нару;

шена справедливість, інакше — вона сама у вищій степени.

несправедливий і може викликати ефект, зворотний очікуваному, як это.

відбувається у різкій, крикливою формі спілкування матері з Алешей.

Не вміючи бачити світ дитини, забувши у печалях,.

тривогах і нещастях, мати Олексія, сердячи і дратуючись, говорит.

спочатку тихо і суворо, потім кричить. І крик цей викликає в маль;

чика лише біль, і гіркоту, здивування і страждання: «Я подошел,.

спитавши її: «Навіщо ти кричиш прямо мені? «Це ж подив такой.

формою спілкування, якою є крик, лайка, виявляє глубоко.

запалий в душу Алеши-подростка кочегар Яків (повість «У людях »).

Уся безпорадність крику, уся її безглуздість як форми эмоци;

онального впливу криється у наивно-простодушном і житейски;

мудрого зауваженні Якова, адресованому кухарю Івану Ивановичу.

" Чого лаєшся? — дивується Яків… — Ти — не лайся, я ведь.

від цього краще неможливо стану ". Її світогляд, куль;

туру почуттів стають фактом мовного свідомості, самосознания.

личности.

Сила впливу слова, як з’ясувалося, залежною напрямую.

від сили його звучання. Дієвість і результативність слова.

визначаються доцільністю, яка передбачає облік говорящим.

умов і слабким місця спілкування, адресат. Мовні комунікативні умения,.

щоб забезпечити доцільний, коммуникативно-мотивированный вы;

бір слів, співвіднесені, як свідчить аналіз, з життєвої позицией,.

взаємопов'язані з формою поведінки. У мовному поведінці матері, в ее.

комунікативних уміннях відбивається особливе становище у сім'ї та не;

повторимость цієї гордої трагічної натури. «Вона вміла говорить.

стислі слова якось так, точно відштовхувала ними від себе, от;

брасывала їх, і вони умалялись " , — помічає автор. Сила слова в.

спілкуванні такою великою, що здатна непросто відштовхувати людей,.

але викликати реальні фізичні страждання. Одне з героїв повести.

" У людях «розповідає Пешкову-подростку: «Я, малий, і з про;

фессорами розмови водив. Одного попа доти заганяв словесным-то.

бичем, що він ажно кров носом пішла ". Словесні издеватель;

ства з людини письменник вважає жорстокістю і в один.

ряду зустрічей за кров’ю, побоями. Загострене ставлення до речі, для її воз;

дії на людини, вміння чути слово, користуватися им,.

сприймати усі його відтінки — складові компоненти оценочного.

ставлення до слову, складові мовних комунікативних умінь, фор;

мируемых у дитинстві у найближчому сімейному окружении.

На відміну від бабусі, дід спочатку лякає Алешу-ребенка, стра;

шитий своєї незрозумілістю, спілкування з нею тривожить, але так воно обога;

щает. Серцем Альоша так важко приймає діда, судить його и.

вчинки, вбачаючи у них визгливую нісенітність, жалюгідну безглуздість: «Мне.

здавалося, що дід злий: вона з усіма каже глумливо, обидно,.

підбиваючи і намагаючись розсердити будь-якого ". Драматичні моноло;

гі діда сповнені жестів, міміки, мовленнєвий оформлення, зміст в.

них — хоч як мене головне. Він казав «довго, затято, подвизгивая.

і притупуючи ногою ", «тупнув ногою і закричав люто », «бросил.

блюдечко на думку їй, покинув і заверещав… «- так комментирует.

оповідач мовленнєвий поведінка діда. Такі елементи його коммуника;

тивных умінь, є відбитком його складного нравственного.

образу, особливостей його мовної особистості. Іноді дід произносил.

слова, які, як і і бабусині, залишалися у душі мальчика.

протягом усього життя: «Приваливши до мене сухим складним тілом, він стал.

розповідати про дитячих своїх днях словами міцними і тяжелыми,.

складаючи одне з іншим легко і спритно ". Слова ці йдуть від люб;

ві, від щирого серця, від життєвого досвіду; легкість їх складання находит;

ся як у суперечності з їх вагомістю, фортецею. Мовні ком;

муникативные вміння реалізуються тут у вільний вибір слов,.

простому і невигадливому їх складання; ці вміння підкріплені со;

циально-психологическими комунікативними вміннями: умінням вести.

розмову, чуйно вловлюючи настрій співрозмовника, умінням понимать.

співрозмовника, ставити себе його місце, т. е. враховувати условия.

спілкування, і передбачити його результат, вміло поєднувати вербальні и.

невербальні кошти спілкування. Бабуся пояснює онуку: «Дедушка;

те, коли хотів, гаразд говорив, це вже потім, по глупости.

став замком серц-те замикати ". Ідеї гуманізму, оптимізм прони;

зывают автобіографічну трилогію М. Горького, і дополнительное.

свідчення того — це висловлювання, вкладене у вуста неграмот;

іншої жінки, випробуваної на міцність безліччю життєвих невзгод,.

не яка втратила ні доброти, ні сердечності, милосердної і мудрой.

Справді, для незлобивого душевного співбесіди, буд л я.

і з до р е зв зв е р про от до р и т про р про про б щ е зв і це — буд л я.

п про л зв про до р про в зв про і год е л про в е год е з до про і ж і із зв і ;

зв у ж зв про і м е т т повітря все р буд ц е, зв е із, а п е р т про е зв а.

із, а м про до. Це моральне правило, освоюване у дитинстві, ста;

новится основою загальної економічної й мовленнєвій культурі писателя.

Моральні цінності, вчинки оточуючих, відносини между.

людьми — все вбирає у собі дитина, спостерігаючи за взрослыми,.

спілкуючись зі ними. «У дитинстві уявляю себе ульем, куди разные.

прості, сірі люди зносили, як бджоли, мед своїх знань і дум о.

життя, щедро збагачуючи душу мою, хто ніж міг. Часто мед цей бывал.

брудний і гіркий, але будь-яке знання все-таки мед " , — підкреслював пи;

сатель, відводячи спілкуватися з людьми головну роль розвитку душі, язы;

кового свідомості, інтелекту. Звісно, знання видобувається що й из.

книжок, але він вимагає перевірки життям, вимагає виявлення его.

відповідності реальної буденної дійсності, знань про життя окружающих.

людей. Можливо, тому в начитану підлітка потреба в собе;

седникке виявляється особливо гострої. Йому мало лише убеждать,.

він повинен що й самому переконуватися, слухаючи заперечення собеседников,.

думаючих інакше, ніж он.

Особливо цікавить вчителя представляє повідомлення знань интим;

ного властивості, яке відважно і розумно робила зі спілкуванням с.

онуком бабуся. Письменник так розповідає звідси: «Вона поощряла.

нашу дружбу. Хлопчику з дівчинкою дружиться — ту хорошу дело!

Тільки балувати зайве… І найпростішими словами пояснювала нам,.

що таке «балувати ». Казала вона красиво, одухотворено, і я.

добре зрозумів, чого слід чіпати квіти, поки вони распусти;

лисій, а не бути заввишки від них запаху, ні ягід ". Ліричний монолог.

як тип спілкування взагалі найбільше придатний і використовується при.

обговоренні гострих, інтимних там.

Підростаючи, Альоша бачить багато бруду життя, людських страда;

ний, образ. Соціально-економічні умови буття определя;

чи суспільну свідомість і вкриваю його основі спілкування оточуючих людей.

Ворожнеча через спадщину породжувала злість, прорывавшуюся в семье.

Кашириных як потворних скандалів, бійок. Бабуся уговаривает.

ворогуючі боку, нетерпимі у своїй сліпий ненависті, і з ответ.

їй летить «ідіотська мерзенна російська лайка, смисл якої, должно.

бути, недоступний розуму і почуттю тварюк, изрыгающих її «, — гово;

рит автор. Мерзенні вчинки не людей — тварюк і мерзенні, недостой;

ные людини слова. Мовні комунікативні вміння зі знаком ми;

нус, оскільки здатність «вивергати «лайки неспроможна, не.

повинна визнаватися умінням, які забезпечують повноцінне общение.

П’яні, опускаються, непотрібні суспільству люди бурмочуть «поганые.

слова ". «Вона говорила слова брудні, слова п’яною вулиці - было.

моторошно чути їх " , — читаємо визнання автора в повісті «У людях » .

Драматичні монологи, у яких реалізуються мовні коммуника;

тивные вміння зі знаком мінус, мають яскраво виражене социальное.

обгрунтування: зломлений, розчавлений людина, оскільки у обществе,.

який живе без правив і законів, де нехтується особистість, не уважа;

ется її достоїнство, ти або хапаєш і тиснеш масі собі подібних, ли;

бо морально робота як фізично знищать тебе, і «брудні вчинки, чер;

ные слова, думки, обнаруживающиеся зі спілкуванням значної части.

людського співтовариства, є відбитком недосконалості общественного.

устройства.

Алеша-подросток приходить б служити у сім'ю кресляра. Побут мещан;

ской середовища з її дріб'язковими інтересами, бездуховністю, отсутствием.

високих ідеалів, цілей — усе це відбивається у сірих думках, серых.

словах, у дивній, образливій, принижуючою людське досто;

инство промови. «Мені немає подобалося, як вони всі кажуть, воспитанный.

на гарному мові бабусі та діда, я спочатку не розумів соединения.

непоєднуваних слів… «- помічає оповідач, фіксуючи внимание.

на сформованому в дитини естетичному ставлення до мови оригіналу й речи.

Роз'єднаність людей, нерозуміння одне одного, неминучі в услови;

ях антагонізму, накладають свій відбиток з їхньої мовленнєвий поведе;

ние, мовне свідомість, деформуючи особистість. Моральні формы.

поведінки, загальнокультурний рівень середовища визначають мовленнєвий пове;

дение, обумовлене певним набором комунікативних умений.

Підліток піднімається до усвідомлення, що, якщо його хозяева.

" перестануть судити людей, кричати, знущатися з ними, — они.

розучаться розмовляти, оніміють, не видно буде себе ". Это.

розуміння зміцнює у ньому віру у собі, на людину, у те, що мож;

але захисту від тих, чиї «липкі мови закидають мотлохом постыд;

ных слів «чисте і світле. Ця нова сила дає їй возможность.

" слухати злі глузування спокійно і беззлобно " .

Зростання самосвідомості підлітка, поглиблення його знань про окружа;

ющем світі, про мову, (мовна ерудиція) б’ють по його рече;

вом поведінці, мовної культурі. З’являється відчуття несовершен;

ства свого мовної поведінки, мовних комунікативних умений.

Оповідач свідчить: «Попри те що, що вже немало.

прочитав книжок, любив читати вірші та сам починав виписувати їх, говорил.

я «своїми словами ». Я відчував, що вони важкі, різання, але мне.

здавалося, що тільки ними можу висловити найглибшу плутанину мо;

їх думок ". Жадібно вслухаючись в мова оточуючих, він помічає, как.

змінюється мова говорить залежно від цього, де він каже, с.

ким каже, про що свідчить, виявляє протистояння між формой.

і змістом, між вчинком навіть, між умінням говорити и.

умінням действовать.

Аналізуючи авторські коментарі комунікативної деятельности.

героїв трилогії М. Горького, їх комунікативних умінь, можна уви;

подіти різне ставлення підлітка до співрозмовникам, до особливостей их.

комунікативного поведінки, динаміку його оцінкової відносини к.

речи.

У неї виникає естетичну насолоду від краси звучала ре;

чи: «Промови його я слухав уважно, відчуваючи їх красу ». У другом.

місці автор свідчить: «Розповідаючи, він ритмічно покачи;

вался. Голос він мав глухий, тьмяний, а слова — яскраві, і что;

то соловьиное співало у яких ". Слухаючи голос іншого говорящего,.

дивно глибокий, він зазначає у ньому «щось вражаюче ». Вспом;

ним, що чуття мови виховувалося, формувалося у оповідача в.

ранньому детстве.

Його заворожує таємниця нових незнайомих слів, майстерність их.

переплетення, коли який провіщає нанизує слово по слову «на.

стрижень своїх думок ". Автор визнається: «Я чекав цих изречений,.

як милості, — було приємно чути незвичні сполучення слів в.

домі, де всі говорили безбарвним мовою, закостеневшим в истер;

тых, одноманітних формах " .

Душевний дискомфорт, неспокій і тривогу викликає в него.

видиме протиріччя між формою і змістом промови, между.

вчинками розмовляючих та його словами. Дратує, коли говорят.

" книжно і незрозуміло ", коли який провіщає вживає какие-то.

невідомі імена, дивні поєднання слів, коли сірі, тяжелые.

слова котяться чи «нудно сіють, точно краплі дощу », як у речах.

" щось снодійне ". «Дивні слова, незнайомі імена надоедливо.

запам’ятовувалися, лоскотали мову, хотілося щохвилини повторювати їхніх ;

то, можливо, в звуках відкриється сенс? «- читаємо в повісті «У лю;

дях ". Це визнання є непряме підтвердження думки, высказы;

ваемой поруч учених, що т е із, а й у р у з (словник мови з полной.

значеннєвий інформацією) одна із способів представления.

мовного сознания.

Якщо людина каже короткий і переконливо, неголосно і задушев;

але, сухо і, діловито, це підлітку, як і ровная,.

проста, ясна, вагома мова, коли в говорить є «своя мера.

людей ", є чіткі думки. «Він, допитливо коли бачиш мене, помол;

чал, і потім заговорив чітко і чітко, певне, — дуже проду;

манные думки " , — пише автор.

Чітка думку, наділена в ясну і просту форму, не часто.

зустрічається. Частіше підліток почувається сп’яненим словами, не.

уловлює у яких думки, нерідко бачить, що «милосердні и.

любвеобильны лише з словах ", його осіняє здогад, що часто.

" в різких словах ховаються думки жалюгідні і лицемірні «, що не;

достойники ховаються за хорошими словами, пристосовуючи язык.

до своїх потреб, роблячи його, по Езопу, поганим, гірше якого нет.

нічого. Її оцінне ставлення до речі развивает.

оцінну культуру підлітка, мотиви його поведения.

Різко критичне ставлення, і неприйняття цікавить взрослеющего.

людини суперечки, у яких істина втрачається на достатку слів, і рас;

сказчик із вдячністю і повагою звертається пам’яттю до добрым.

своїм співрозмовникам, якими обдарувала його життя, згадує рас;

судження однієї з них: «Слова, друже, це — як листя на де;

реве, і аби зрозуміти, чому лист такий, а чи не інший, потрібно знать,.

як зростає дерево, — потрібно вчитися ". Оповідач дійшов необ;

ходимости вивчати мову, пізнаючи його закони, розвиваючи свою языковую.

ерудицію, удосконалюючи мовні здібності, мовні коммуника;

тивные умения.

Вироблення переконань, життєвої позиції іде у процесі активной.

роботи думки, переробної знання побутові і книжкові, сверяемые.

із практичною діяльністю, — такий шлях освоєння світу подраста;

ющим поколінням, і важкий цей нелегкий шлях без наставника, вчителя, собе;

седника. У повісті «Мої університети «М.Горький пише: «Мені толь;

до що минуло п’ятнадцять років, а часом відчував себе пожилым.

людиною, одного разу внутрішньо набряк і обважнів від України всього, що пе;

режил, прочитав, що неспокійно думалося. Зазирнувши у себе, я.

знаходив своє вмістилище вражень подібно темному прикомірку, кото;

рый тісно і хоч якось набитий різними речами. Розібратися у яких не.

було ні сил, ні вміння ". Це пронизливе відчуття одиночества,.

безжалісного і безглуздого відторгнення від людського співтовариства, не;

можливості реалізувати природне людське бажання быть.

почутим, зрозумілим, згадалося оповідачеві багато років повертається спустя,.

після ознайомлення з дивовижно правдивим розповіддю А. П. Чехова про.

візника, який розмовляє з конем про «смерть тато свого сина: «Я.

пошкодував, що у дні гострої туги був біля мене ні лошади,.

ні собаки І що я — не здогадався поділитися горем з пацюками… «.

Потреба поділитися роздумами, необхідність висловити мы;

сли, бажання обговорити сумніви, дозволити їх — прагнення специ;

фически людські, і що більш розвинена інтелект, ніж выше.

культура, самосвідомість особистості, тим більше коштів потреба у общении,.

у взаємодії з подобными.

Проведене коммуникативно-ориентированное читання позволяет.

побачити етапи становлення мовної особистості, розвитку языкового.

свідомості дитини, підлітка, юнаки. Розширюючи можливості для.

усвідомлення мовного поведінки особистості, художні произведе;

ния, як і грандіозної лабораторії, акумулюють важливу для язы;

ковой особистості інформацію. У разі витягнуті наблюдения.

спираються визначені наукові уявлення. У самому деле,.

р е б е зв про до зв м про ж е т р, а й у, а т т з я зв й зв ;

т е л л е до т у, а л и зв про, зв і зв р, а з тонн на е зв зв про, зв и.

е з т е т і год е з до й у зв е я із и до про в про і з р е буд и, б е з.

р е год е в про р про про б щ е зв і це. Йдеться оточуючих, їх мовленнєвий по;

ведення, звернене дитині із перших місяців його життя звучащее.

слово — основа розвитку, становлення особистості. І те, що це за.

мова, якості, властивостями вона має, яке несе со;

тримання, — певною мірою задає напрям культурного і ду;

ховного розвитку особи і соціального процвітання гражданина.

Важливе значення в мовному розвитку дитини має приобщение.

до творчості, зокрема, до прислів'ям і поговоркам.

Проведення уроку по прислів'ям і приказкам займає определен;

ное місце у естетичному і моральному вихованні школярів, в.

формуванні вони патріотичного почуття, значно обогащают.

мова учня, роблять її образною, яркой.

Збагнути прислів'я — це що означає глибше пізнати життя, обычаи.

над народом, свою Родину.

Проводити уроки на цю тему в 5-х класах і складно, і инте;

ресно.

Як устаткування использую:

стенд з яскравими ілюстраціями до прислів'ям і приказкам худож;

ніка А. Елисеева;

виставку книжок (В.П.Аникин «До мудрості сходинка », Л.Толстой.

" Нудний день до вечора, коли робити нічого ", Б. В. Шергин «Одно.

справа робиш, іншого не псуй ", Г. А. Галичев «Про прислів'ях » ,.

збірники прислів'їв, приказок, книжки Даля;

плакати з висловлюваннями письменників, учених, відомих общественных.

діячів про прислів'ях і поговорках.

Слово вчителя на уроці чергується із елементами розмови, чтением.

віршів, байок, инсценированием казок, игр.

Урок може бути такою. На початку уроку вчитель говорить про том,.

що хтозна, коли з’явилися прислів'я. Безсумнівно лишь.

одне: вони йдуть від далеких часу і супроводжують народу на всем.

протязі його фінансової історії. Росіяни прислів'я — крилата мудрість на;

роду. Чи знайдеться така людина, який користується мудры;

ми висловами. Недарма говотится: «Без кута будинок не будується, без.

прислів'я мова не мовиться ". Прислів'я нам — своеобразный.

підручник життя. Вони вчать, яким повинен бути чоловік у праці, в люб;

ві і дружбі, у відносинах на інших людей. Воістину волшебные.

слова укладено в мудрих російських прислів'ях. І це случайно.

Народ створював їх протягом багатьох століть. Спостерігаючи із століття в век.

різноманітні життєві явища, народ узагальнював їх, виділяв у яких са;

моє характерне, саме типове — свої спостереження висловлював в точной.

і вузьке словесної формулі прислів'я чи приказки. У цих кратких.

афоризмах народ передавав знання і вітчизняний досвід, накопичений веками,.

в наступному поколінні. «Щастя не шукають, а роблять », «Навчання свет,.

а неученье — пітьма " , — вчить російський народ. Мудрі прислів'я помога;

ют оцінювати за свої вчинки і дії іншим людям. Росіяни посло;

вицы охоплюють всіх сторін життя народу. Вони також висловлюють беззавет;

ную любов до батьківщини, волелюбність і працелюбність російського народа,.

його хоробрість, стійкість боротьби з ворогами, його чесність и.

прагнення відстоювати правду остаточно. Сам народ чудово пони;

малий значення прислів'їв у житті людей. Саме це стало причиной.

виникнення пословиц:

Недарма говориться, що російська прислів'я до всього пригодится.

Прислів'я — всім справам помощница.

Без прислів'я не проживешь.

Наголошую хлопців висловлювання про прислів'ях, поговор;

ках, написані плакатах:

Ну й розкіш, що з зміст у кожної приказці нашої. Що за.

золото! (А. З. Пушкін).

Прислів'я — це колір народного розуму, самобутньої статі, это.

життєва народна щоправда, свого роду судебник, ніким не судимый.

(У. І. Даль).

Народні прислів'я і приказки… служать відбитком народного.

розуму, характеру, вірувань, поглядів на природу. (М. А. Добролю;

бов).

Ось як просто складають наші мужики! Усі просто, слів мало, а.

почуття багато. (Л. М. Толстой).

У простоті слова — сама велика мудрість. Прислів'я і песни.

завжди короткі, а потужні мізки і почуття на них як на книги. (А. М. Горь;

київ).

Яскраві, соковиті, нев’януча свіжі, афористичні російські посло;

вицы використовувалися найбільшими майстрами слова у його случаях,.

коли було висловити власну думку дуже коротко, саме і выра;

зительно. Широко використано і використав у своїх произведениях.

прислів'я, приказки письменники і поети. Ставлю перед хлопцями зада;

ба: знайти прислів'я у його творах, які вони зараз услы;

шат, пояснити їх смысл.

Учні інсценують невелику казку Є. Перм’яка «Про торопли;

вую Куницю і терплячу Синицю " .

Стала кваплива Куниця шовковий сарафан до літа кроїти. Тяп-ляп.

Весь шовк пошматувала, порізала в клаптики. Не те, що сарафан,.

хустки з цих клаптиків не міг зшити. Стала терпляча Си;

ка з полотна фартух кроїти. Тут прикине Синиця, там смекнет,.

сюди підверне. Усі вона зметикувала, все вирахувала — потім за нож;

ницы взялась.

Ошатний фартух вийшов. Жодного лоскутика не пропало даром.

— Де ти кройке-шитью навчалася, Синиця? Які курси закінчила? ;

запитує її Куница.

— Ніяких я курсів не закінчила, — відповідає Синиця. — Бабуся ме;

ня гаптування выучила.

— Але як вона учила?

— Дуже просто. Шість чарівних слів веліла запомнить.

— Каких?

— Сім разів відміряй, одного разу отрежь.

Використовую та інші літературні твори: байку Крылова.

" Марнотратник і Ластівка ", вірш Л. Ошанина «Пісня дружбу », сти;

хотворение Р. Яковлєва «Подивися навколо «(хлопці їх навчають на;

изусть) і др.

Далі учням можуть запропонувати кілька форм роботи, что.

дозволить як перевірити їх знання цього жанру усного народ;

ного творчості, а й збагатити їх. Завдання може бути примерно.

такими. І р р, а «З, а до про зв год і п про з л про у і ц у » .

Я називаю першій половині прислів'я, а учні - вторую:

Праця годує, а ліньки портит.

Хто і багато говорить, той мало делает.

Повторення — мати ученья.

Той будь-коли помиляється, хто не делает.

Не поспішай мовою, квапся делом.

Зробив справа — гуляй смело.

Навчання — світло, а неученье — тьма.

Куй залізо, поки горячо.

З ким поведешся, від цього і наберешься.

Справі - час, потісі - час.

Краще гірка щоправда, ніж солодка ложь.

Меле до вечора, а слухати нечего.

Не усе те золото, що блестит.

Після того кілька ускладнюю завдання, запропонувавши ребятам.

буд р у р у ю і 2002 р р у: «М йдеться про у і п про з л про у і ц у » .

Показую школярам невеликі таблички з написаними них.

словами. Учні повинні відгадати, відновити прислів'я по этим.

словам.

Річ — неробство. «Маленька справа краще великого неробства » .

Дружба — служба. «Дружба дружбою, а служба службою » .

Гавкає - кусає. «На сміливого собака гавкає, а боягузливого кусає «.

Руки — нудьга. «Не сиди склавши руки, не буде нудьги » .

Праця — ліньки. «Праця крмит, а ліньки псує «.

Річ — потіха. «Справі - час, потісі - годину » .

Мова — справа. «Не поспішай мовою, квапся справою » .

Шило — мішок. «Шила в мішку сховати складно » .

Коса — камінь. «Знайшла коса на камінь » .

Світло — пітьма. «Навчання — світло, а неученье — пітьма » .

З цією гри можна скористатися й іншими прислів'я (меньшее.

чи більше). Наголошую учнів на стенд з ри;

сунками художника А. Єлисєєва до прислів'ям і приказкам, а затем.

показую їм свої малюнки і пропоную відгадати, які прислів'я на.

них изображены.

Можна запропонувати і завдання: от р, а буд, а і із, а р, а буд до и;

п про з л про у і ц и. Про які людях йдеться, які вади че;

ловеческого характеру зазнають критики у тих пословицах-загад;

ках? Мова без кісток: що хоче, те й белькоче у відповідь (Балаканина) Ел да.

втомився, спав так намаялся. (Лінь) Подав руку, так підставив ногу.

(Лукавство) Моє горі - стріла у мене, чуже горі - стріла у пне.

(Егоїзм).

Це завдання викликає в хлопців великий інтерес, що їх мы;

злити. З задоволенням школярі відповідають жартівливі вопросы,.

використовуючи як відповідь приказки: як і приказці насекомое.

перетворюється на ссавець? («Робить з мухи слона » .) Согласно.

який приказці слово перебуває у кишені? («За словом в карман.

не лізе " .).

Швидко, легко справляються п’ятикласники з наступним заданием.

" Ви весь знаєте багато поговорок-сравнений, — звертаюся до них. — Та;

киє, наприклад, як «холодний як лід ». Сьогодні ми усе разом, исполь;

зуя цю таблицю під назвою «Склади приказку », выполним.

таку роботу: потрібно словами підібрати відповідну по.

змісту картинку, тоді в вас вийде сім відомих приказок. «.

(Малюнки роблю на щільною кольорової папері. Учень, правильно.

становив приказку, дописує потрібне слово крейдою, який лег;

до стерти сухий ганчіркою. Це дає можливість использвать дан;

ную таблицю кілька разів.).

Умінню практично використовувати прислів'я у мові вчить хлопців за;

дание «Закінч пропозицію прислів'ям «(пропозиції заздалегідь напи;

сани на дошці). «Коли була хвора, мені допомагали друзі з мое;

го класу: приносили завдання додому, пояснювали важкі задания.

Правильно стверджує прислів'я: («друзі пізнаються у скруті «) » .

" Я кілька років дружила із Світланою, але якось ми посварилися. И.

тоді вже вирішила бути з Галею. Дізнавшись про сварці, мама сказала:

(«Ні друга, так шукай, а знайшов, так бережи », «Нових друзів наживай,.

а старих не утрачай ").

Розвитку промови учнів сприяє завдання «Склади небольшой.

розповідь, історію, висновком на яку може бути одне з посло;

виц. (Усно роботу ми готуємося вже робили на попередніх уроках.).

Пропоную 3 — 4 учням прочитати рассказы.

" Оля зайшла зі своєю подрузі та бачить, що Ганночка робить збирання в.

кімнаті. «Давай я тобі допоможу » , — каже вона. Стала Оля посуду.

мити, а посуд до рук ковзає, чашки падають, б’ються. Ганна і гово;

рит подрузі: «За всяке справа берися вміло » .

" У Віті було дві друга, Коля і Діма. Вони завжди грали вместе.

Якось Вітя зламав ногу не міг виходити на. Коля приходил.

щодо нього щодня, розмовляв, грав у шашки, допомагав вчити уроки.

А Діма жодного разу зайшов до Віті. Отак Віктор Цимбалюк та дізнався, хто ему.

справжній друг, оскільки друг пізнається у скруті «.

" Жив-був Ваня, любив на сонечку погрітися, не робити и.

мріяти. Ел і спав, товстий став, книжок не читав. Якось він гово;

рит матері: «Виросту, ученим стану ». А ця комісія їй відповідає: «Без муки.

немає науки " .

На закінчення читаю висловлювання М. А. Шолохова про пословицах:

" Улучний і образний російську мову особливо багатий прислів'ями. Їх ты;

сячи, десятки тисяч! На крилах, вони перелітають із століття в век,.

від однієї покоління до іншого, і видно та безмежна даль,.

куди звертає свій політ ця крилата мудрість. З безодні времен.

сягнули нашій цих згустках розум і життя, і стра;

данія людські, сміх і сльози, любов, і гнів, віра і безвір'я, правда.

і кривда, чесність і обман, працьовитість і лінощі, краса істин и.

каліцтво забобонів… «.

Прислів'я і приказки багато важать в культурному і нрав;

ственном вихованні учнів, в збагаченні їх мови, в развитии.

образного мислення та речи.

Цікавою то, можливо робота з розповіді У. Р. Короленка «Без.

мови ", у якому образно осмислюються факти мовного существо;

вания особистості. Автор образно досліджує явище «без'язикості «как.

соціального і морального феномена.

Спостереження, проведене над авторськими коментарями промови в про;

изведении У. Р. Короленка «Без мови », може дати материал.

до роботи з учнями, залучаючи увагу до рідної мови як умові че;

ловеческого існування, як засобу формування личности.

Звернення до цього твору допомагає вирішувати як обра;

зовательные, а й власне виховні завдання, пов’язані с.

формуванням національної самосвідомості, патріотизму, немыслимых.

без ставлення до зв р, а з тонн на е зв зв про і про з зв про в е я із и ;

до про в про р про з про із зв, а зв і це л і год зв про з т і, з воспитанием.

інтернаціоналізму, спочиваючого на визнанні та повазі языков,.

звичаїв, культур націй і народностей. Мова і в че;

ловеке невіддільні. Втрата, відсутність одного незмінно тягне за.

собою трагічну втрату та другого — цей мотив оповідання чрезвы;

чайно важливий до всіх, хто знайомиться з цим произведе;

нием.

Гостре почуття дискомфорту, розгубленості відчувають короленковские.

герої, залишили батьківщину, — Іван Диму і Матвій Лозинський. І пока;

зывает це письменник через предметно несподівані зовнішні проявления:

народну, лякаюче незрозумілу чужу речь.

" І всі колом, — чужу мову звучить, незнайома мова хлебче в.

вуха, незрозуміла й дикі, як хвиля, що брыжжет піною під ногами " .

Показ майнового статку тих через їхнє ставлення до промови (саме чужой.

промови), через її сприйняття вважатимуться ефективним та оригиналь;

ным літературним прийомом. Протягом усього оповідання У. Р. Коро;

ленко використовує цей прийом на найдраматичніших головного ге;

рою ситуаціях. Неможливість зрозумілим, ізольованість від мира.

людей, які розуміють мови Матвія, лишає її у власних очах окружающих.

і навіть власних — людських чорт, прилученості до цивилизо;

ванному світу. Письменник так розповідає звідси: " … Звідкись из.

тіні людський голос сказав щось англійською різко, і сердито.

Матвію цей окрик видався гірше бурчання лісового звіра. Він вздрог;

нул і лякливо пішов знову до узліссі. Тут зупинився і погрозил.

кулаком. Кому? Невідомо, але без мови відчував, що в.

ньому прокидається щось вовче " .

І знову порівнювати з тваринам (вовком) народжується у писателя,.

що демонструє зустріч із парку двох осіб, які говорять різних язы;

ках, нездатних зрозуміти одне одного й тому вже ворожих і на;

стороженных. Мова, покликаний і здатний об'єднувати людей, стано;

вится перепоною до зближення, коли в кожного він управі лише свій. Как.

важливо сьогодні, під час гострих національних проблем, наших размыш;

лений про мовної політиці, рішень питань про державному язы;

ке, про мову міжнаціонального спілкування вдуматися у кризовій ситуації, пока;

занные нам У. Р. Короленка, вчитатися у його провісні слова!

" Можливо, ці двоє знайшли одна друга братів до.

кінця свого життя, коли вони обмінялися кількома братскими.

словами у цю теплу, похмуру, тиху і сумну ніч на чужби;

не…

Людина без мови ворухнувся землі оскільки недавно ше;

вельнулся йому назустріч вовк у своїй клітині. Він подумав, що это.

той, чий голос він чув недавно, такий різкий і враждебный…

Він подивилася вгору з ворожнечею душі, і чотири людських глаза.

маємо справу з вираженням недовіри і переляку… «.

Братерські слова можуть произноситься й голосно, і тихо, і різко, и.

м’яко, але щоб стати братніми, може бути зрозумілий їх смысл,.

що можна лише прни знанні мови, володінні їм. Незнання языка,.

супутнє незнанню звичаїв, може призвести до трагедією. І как.

природний підсумок безъязыкового існування можна рассматривать.

наступні події. Коли Матвій, що йде вперед «з раскрытым.

серцем, з якимись словами на вустах ", з надією у душі, в поры;

ве почуття подяки нахиляється, щоб поцілувати руку высо;

кого пана у сірій капелюсі, високий пан, не зрозумів ні его.

слів, і його намірів, виявився при цьому поліцейським, резко.

змахує і опускає йому горілиць дубинку-наказание, дубинку-воз;

мездие.

І чуйні люди, ні до їх добре ставлення що неспроможні облегчить.

страждання людини, яка здатна від незнання мови поделиться.

своїми думками, чувствами.

" Вони розпочали Матвію з розпитуваннями говорять різними мовами, але он.

лише дивився ними своїми синіми очима, у яких виднелась.

щемлива туга, і повторював: «Міннесота… Диму… Лозинський… «.

Жалюгідний, безпомічний від неможливості порозумітися, через этого.

беззахисний, незважаючи на величезну фізичну силу, він преобра;

жается, потрапивши у колонію переселенців із Росії, освоюючи чужой.

мову, і з цим і чужу культуру, звичаї. Усвідомлення необходимости.

цього настає щодо нього постепенно.

" Він відчував, що йому знайшлося б місце у житті, якщо бы.

не відвернувся відразу від цього країни, від неї від її города,.

але засудив у ній відразу, заодно, і погане, і хороший… «.

Освоєння мови, прилучення нього до звичаям, культурі чужой.

країни змінили, духовно збагатили Матвія: «Навіть обличчя його измени;

лось, змінювався погляд, обличчя, вся постать. На душі всплы;

вали нові думку про людях, про порядках, про віру, про життя, про бога… ,.

багато що, що не спадало на думку в Лозищах. І некоторые.

з цих думок ставали все ясніше і стають ближчими… «Новий образ Мат;

віючи відбиває його нове самосвідомість, зросле багатство його язы;

ковой личности.

Але це її набуття себе нового, соціальна адаптація Матвея,.

попри удале пристрій нове життя, яку мріяв он.

на далекої батьківщині, йде котрі й болезненно.

" Ось тільки в нього є шматок землі, є свій дім, і телиці, і коровы…

Буде дружина… Але він забув це щось, і тепер це что-то.

плаче і тужить у душі… «.

Це плаче і тужить його душа, втрачає рідні коріння, родной.

мову. Смуток, щемлива біль пов’язані із втратою батьківщини, рідного языка,.

думками про майбутніх дітей, які «забудуть навіть рідна мова » .

Так через долю головний герой, через випробування, що випали на.

його, веде нас письменник до простий і ясною думку про кровной.

зв’язку та мови предків, про нерозривності любові до батьківщини і к.

рідної мови, до думки, що сама інтелект, емоції - все че;

ловеческое входить у людини через мову, що интеллектуальная,.

емоційна культура формується і підтримується мовою. І чем.

багатшими духом людина, що більш розвинений він емоційно і интеллек;

туально, то воно йому втрата батьківщини, втрата рідного языка.

Неодноразово У. Р. Короленка вдається до характеристиці героев.

через авторську оцінку їхні промови. Іноді робить її складовою частью.

портретної характеристики: «Диму був сухощав, балакучий, подви;

дружин…, очі бігали і виблискували, мову мав швидкий, находчивый,.

вуса носив довгі… Нікому спуску б не давав, часто зачіпаючи людей.

своїм колючим словом ". Запроваджена в такий спосіб авторська оценка.

своєї структурно-языковой основою «задає «свідомість речевой.

діяльності Дими як певної біологічної особливості, не входя;

щей що суперечило з його фізичними природними даними, дополня;

ющей їх, що є компонентом мовного свідомості. У другому месте,.

вкладаючи у вуста оповідача таку характеристику: «В нього розум ;

як вогонь, а мову — як молот. Ну, і перекував всіх… «- пи;

сатель звертає увагу до соціальної спрямованості, подчеркива;

ет суспільної значущості мовної діяльності личности.

Авторські коментарі промови дають цікавий матеріал для наблю;

дения й розуміння сили впливу словом, демонстрованою умелым.

оратором, оцінки своєї діяльності пресою; надзвичайно интересны.

коментарі оцінкової ставлення до слову, його звучання, значению,.

відповідності действительности.

Уявлення про те, що, де і треба говорити, — одне из.

базових у навчанні античних стилістів про ораторському мистецтві, — ле;

жит основу однієї з комунікативних якостей промови — уместности.

У. Р. Короленка, характеризуючи знає своїх героїв, звертає увагу как.

на особливий є фактом позитивним з їхньої здатність вести «подходящий.

розмова ": «сам із простим мужиком, інший — зі своїми братом,.

однодворцем чи міщанином, третій — із керуючим чи подпас;

кому… «І ці статечні селяни, знають, «як поводитися в.

світлі «, вирвані з звичних соціальних умов, з мовної сре;

ды, перетворюються з людей, ходили світом «з відкритими глаза;

ми ", «точно в сліпих ». Нездатність зрозуміти комунікативну ситу;

ацию, здійснити процес спілкування паралізує особистість, деформирует.

її, позбавляє саму можливість существования.

Твір У. Р. Короленка, у якому образно осмысливаются.

факти мовного існування особистості, то, можливо засобом рас;

ширения мовних уявлень, виховання та розвитку языкового.

свідомості, формування інтелектуальної й емоційної культуры.

личности.

На закінчення пошлемося на авторитетну думку академіка Д. З. Ли;

хачева про взаємозв'язку мови та особистості: «Найвірніший спосіб узнать.

людини — його розумовий розвиток, його морального образу, його ха;

рактер — прислухатися до того що, як він говорить… Є мову народа.

як показник його культури та мову окремої людини як показа;

тель його власних якостей, якостей людини, що користується язы;

кому народу. Мова людини — це її світогляд та її поведение.

Як сказав, так, отже, й думає про ". (Лихачов Д. З. Земля.

рідна. — М. , — 1983. — з. 31 — 32.).