Хронологія волейболу

Хронология волейбола.

Приоритет винаходи волейболу належить Вільяму Моргану (1872−1940), викладачеві фізичного виховання коледжу YMCA — Асоціація молодих християн, у місті Холиоке, штат Массачусетс, США. У 1895 року він придумав гру руками із м’ячем через сітку і назвав її «минтонетт ». Рік тому гра демонструвалася в Спрингфилде на конференції керівників фізичного виховання YMCA, де отримала нову назву — волейбол. Правила нової гри були прості. Висота сітки 6 футів 6 дюймів — 1,83 м; розмір майданчики 25 на 50 футів — 6,75 на 13,8 м. Кількість гравців однієї команди не обмежена. Кількість ударів необмежена. Окуляри зараховували лише за своєї подачі; за першої невдалої спробі подачу можна повторювати. Дотик До Інших м’ячем сітки — помилка. Поширенню і популяризація волейболу сприяли члени YMCA. У 1900 року гра відомою у Канаді, в 1906 року — на Кубі, в 1908 року — у Японії, в 1910 року — на Філіппінах, в Бірмі, Індії, та Китаї. У 1913 року було включено до програму перших Ігор країн Південно-Східної Азії вже в Манілі. Під час Першої Першої світової 1914;1918 роки, волейбол разом із американським експедиційним корпусом з’явився і в європейському континенті. Основні правил гри сформувалися період із 1915 року у 25 рік. У країнах Америки, Африки, Європи практикувався волейбол з 6 гравцями на майданчику; в Азії - з дев’ятьма чи дванадцятьма гравцями. У 1922 року проведено перші загальнонаціональні змагання — в Брукліні відбувся чемпіонат YMCA Північної Америки з участю 23 чоловічих команд навіть Канади. У тому ж року було освічена федерація баскетболу і волейболу Чехословаччини — перша група у світі спортивна організація по волейболу. Офіційна дата народження волейболу у Росії вважається 28 липня 1923 року, коли у Москві було проведено матч між чоловічими командами Вищих художніх і театральних своїх майстернях і Державної школою кінематографії. У другій половині 20-х років виникли національні федерації Болгарії, СРСР, навіть Японії. Того ж період формуються головні технічні прийоми — подача, передачі, атакуючий удару й блок. На основі виникає тактика командних дій. У 1930;ті роки з’явилися груповий блок і страховка, варіювалися атакуючі і облудні удари. Після закінчення Другої світової війни стали розширюватися міжнародні контакти. 18−20 квітня 1947 року у Парижі відбулося перше конгрес Міжнародної федерації волейболу — FIVB з участю представників 14 країн: Бельгії, Бразилії, Угорщини, Єгипту, Італії, Нідерландів, Польщі, Португалії, Румунії, США, Уругваю, Франції, Чехословаччини і неподільної Югославії, що й стали першими офіційними членами ФИВБ. ФИВБ затвердила офіційні міжнародні правила, а у складі створили арбітражна комісія, і комісія з розробки й удосконаленню правилами гри. Першим президентом ФИВБ був обраний Поль Або, Франція, що згодом неодноразово переизбиравшийся цю посаду до 1984 року, коли президентом ФИВБ був обраний доктор Рубен Акоста, Мексика. У 1954 року у Манілі освічена Азіатська конференція волейболу, а через рік у Токіо проведено перший чемпіонат Азії, який розігрувався як у міжнародних правил — з 6 гравцями на майданчику, і по азіатським — з дев’ятьма гравцями. У тому ж року волейбол було включено у програмі Панамериканських ігор. У 1967 року розіграно перший чемпіонат Африки, а через рік у Мексиці проведено перший чемпіонат Північної та Центральною Америки і більш Карибського басейну. У 1972;му році конгрес ФИВБ у Мюнхені створив нові самостійні конфедерації волейболу: Азії - AVC, Африки — CAVB, Європи — CEV, Північної та Центральною Америки і більш Карибського басейну — NORCECA, Південної Америки — CSV. У 1998 членами ФИВБ були 220 національних федерацій — більше, ніж будь-коли інший міжнародної спортивної організації. У 1948 у Римі відбулися перші офіційні змагання ФИВБ — чемпіонат Європи серед чоловічих команд, завершений перемогою команди Чехословаччини. У 1949 у Празі проведено перший чемпіонат Європи у жінок і нарешті перший чемпіонат світу серед чоловіків, переможцями яких стали команди СРСР. Три роки у Москві проведено перший чемпіонат світу у жінок у якому перемогла команда СРСР. У період із 1949 року у 1997 рік, відбулося 20 чемпіонатів Європи — й 12 чемпіонатів світу у жінок. Переможці жіночих чемпіонатів світу: 1952 року, 1956 року, 1960 року, 1970 року, 1990 року — СРСР; 1962 року, 1967 року, 1974 року — Японія; 1978 року, 1994 року — Куба; 1982 року, 1986 року — КНР. Переможці жіночих чемпіонатів Європи: 1949 року, 1950 року, 1951 року, 1958 року, 1963 року, 1967 року, 1971 року, 1975 року, 1977 року, 1979 року, 1985 року, 1989 року, 1991 року — СРСР і 1993 року, 1997 року — Росія; 1955 року — Чехословаччина; 1981 року — Болгарія; 1983 року, 1987 року — НДР; 1995 року — Нідерланди. У період із 1948 року у 1997 рік відбулося 20 чемпіонатів Європи — й 13 чемпіонатів світу серед чоловіків. Переможці чоловічих чемпіонатів світу: 1949 року, 1957 року, 1960 року, 1962 року, 1978 року, 1982 року — СРСР; 1956 року, 1966 року — Чехословаччина; 1970 року — НДР; 1974 року — Польща; 1986 року — США; 1990 року, 1994 року — Італія. Переможці чоловічих чемпіонатів Європи: 1948 року, 1955 року, 1958 року — Чехословаччина; 1950 року, 1951 року, 1967 року, 1971 року, 1975 року, 1977 року, 1979 року, 1981 року, 1983 року, 1985 року, 1987 року, 1991 року — СРСР; 1963 року — Румунія; 1989 року, 1993 року, 1995 року — Італія; 1997 року — Нидерланды.

В 1924 року під час VIII літніх Олімпійських ігор Парижі відбулися показові змагання з волейболу, а представники США виступили з ініціативою включення волейболу на офіційну програму Олімпійських ігор. 1932;го року під час X літніх Олімпійських ігор Лос-Анджелесі відбулася дискусія уніфікацію правилами гри та створення міжнародного органу з керівництву волейболом у світі. Історичний рішення про визнання волейболу олімпійським виглядом спорту сталося 24 вересня 1957 року в 53-й сесії Міжнародного Олімпійського комітету, а 1964 року волейбол уперше включено до програми олімпійських змагань. На початку 60-х років ФИВБ стало проводити офіційні змагання для клубних команд. У 1960 року проведено перший розіграш кубку європейських чемпіонів серед чоловічих клубних команд, а 1961 року — серед жіночих. Першими володарями цих почесних трофеїв стали волейболісти ЦСКА, Москва, СРСР і жіноча команда «Динамо », Москва, СРСР. У 1965 року у Польщі відбулося перше розіграш нового престижного турніру — Кубка світу серед чоловічих національних збірних команд, у якому перше місце посіла команда СРСР. У 1973 року у Уругваї вперше розіграно Кубок світу серед жіночих команд, який завоювала команда СРСР. Переможці Кубка світу серед жіночих команд: 1973 року — СРСР; 1977 року — Японія; 1981 року, 1985 року — КНР; 1989 року, 1991 року, 1995 року — Куба. Переможці Кубка світу серед чоловічих команд: 1965 року, 1977 року, 1981 року, 1991 року — СРСР; 1969 року — НДР; 1985 року — США; 1989 року — Куба; 1995 року — Італія. Популярність волейболу росла всіх континентах нашої. Так, 100 тисяч глядачів дивилися на товариських матчем стадіону «Маракана «в Ріо-де-Жанейро між чоловічим командами Бразилії, і СРСР, що відбувся 19 липня 1983 року. Шукаючи нових форм популяризації волейболу ФИВБ організувала 28−31 грудня 1985 року галаматчи в Пекіні і Шанхаї. Жіноча збірна команда світу «All Stars «грала з командою Китаю, чемпіоном Олімпійських ігор 1984 року. Чоловіча збірна команда світу провела перші галаматчи 16 і 17 грудня 1988 року у Сінгапурі проти команди США, чемпіона Олімпійських ігор 1988. У 1989 року проведено перший чемпіонат світу серед чоловічих клубних команд, який виграв клуб «Максиконо », Парма, Італія. У 1991 року переможцем першого чемпіонату світу серед жіночих клубних команд став клуб «Садия », Сан-Паулу, Бразилія. Продовжує удосконалюватися й розширюватися календар міжнародних змагань ФИВБ. У 1990 року вперше проведено змагання Світова ліга серед найсильніших чоловічих команд світу, призовий фонд яких становило один мільйон доларів. Перемогла у тих змаганнях команда Італії. Переможці цих турнірів 1990 року, 1991 року, 1992 року, 1994 року, 1995 року, 1997 року — Італія; в 1993 року — Бразилія; 1996 рокуНідерланди. У 1993 року вперше проведено змагання «Гран-прі «серед найсильніших жіночих національних збірних команд світу, призовий фонд яких становив 1 млн доларів. Переможці цих турнірів в 1993 року — Куба; 1994 року, 1996 року — Бразилія; в 1995 року — США; 1997 року — Росія. 1995 року під гаслом «100 років волейболу в 100 днів «у світі святкування ювілею волейболу. Зірки світового волейболу Жінки: Бразилія — Ф. Вентурини, А. Мозер, КНР — Лан Пін, Чен Мэйчжу, Ян Силань, Куба — Р. Белл, І. Гато, Л. Изкуэрдо, М. Карвахал, М. Луїс, М. Эрнандес, Р. Торрес, СССР-Россия — Л. Булдакова, М. Єремєєва, І. Ільченко, Л. Леонтьєва, У. Огієнко, І. Рыскаль, А. Рижова, Р. Салихова, М. Смолеева, А. Чудина, Японія — М. Касаи. Чоловіки: Бразилія — А. Гувейя, М. Ліма, М. Неграо, Італія — Л. Бернарди, А. Гардини, А. Джані, А. Зорзи, А. Люкетта, П. Тофоли, Куба — Ж. Деспайн, Нідерланди — П. Бланже, Б. ван де Гоор, Р. Зверфер, Польща — Т. Вуйтович, СРСР — І. Бугаенков, У. Зайцев, У. Кондра, Р. Мондзолевский, Ю. Поярков, До. Рева, А. Савін, Ю. Чесноков, У. Шагін, А. Якушев, США — Д. Дворак, До. Кирай, П. Пауерс, З. Тиммонс, Чехословаччина — До. Брож, До. Лазничка, Й. Мусил, До. Тесарж, Японія — Ю. Моріта, До. Некода, З. Око. Тренери: Бразилія — Ж. Гимараэш, Італія — Х. Веласко, КНР — Джан Ронфан, Юань Веймин, Куба — Еге. Хеорхе, Нідерланди — Й. Алберда, Польща — Х. Вагнер, СССР-Россия — Р. Ахвледіані, М. Карполь, Ю. Клещев, У. Платонов, А. Якушев, США — Д. Бив, М. Данфи, Чехословаччина — Й. Козак, Японія — Х. Даймацу, Я. Мацудайра, З. Ямада.