Скоростной біг на коньках

Скоростной біг на коньках.

Скоростной біг на ковзанах має дуже давню історію. Відомості про перших забігах голландців на ковзанах по замерзлим каналам країни ставляться до XIII віці. У XVI століття змагання на бігу на ковзанах почали проводитися у країнах. У 1676 року відбулися перші змагання ковзанярів Нідерланди. Як вид спорту швидкісної біг на ковзанах розвивався у другій половині ХІХ століття. У 1867 року було проведено перші офіційні змагання ковзанярів в Норвегії, які організував «Христиания скёйте-клуб ». Цей вид спорту набув широкого поширення різних країнах Європи, у роки ХІХ століття стали проводитися національні чемпіонати. На початку 80-х минулого століття норвежці До. Вернер й О. Паульсен сконструювали спортивні бігові ковзани. У 1889 року у Амстердамі, Нідерланди, відбулося перше чемпіонат світу серед ковзанярів. У 1892 року було створено Міжнародна телекомунікаційна спілка ковзанярів ISU — ІСУ. Він заявив змагання, що відбулися 1889 року у Амстердамі, професійними й провів в 1893 року, в Амстердамі, першу офіційну чемпіонат світу, який виграв Яап Еден Нідерланди. Вже часи у програмі таких змагань входили чотири дистанції, довгі роки класичні у цьому виді спорту, — 500, 1500, 5000 і десяти 000 м. Проте умови завоювання звання чемпіона світу тоді відрізнялися від прийнятих пізніше правил класичного багатоборства. До 1908 роки здобуття права отримати титул чемпіона світу, потрібно було виграти змагання щонайменше ніж трьох дистанціях з чотирьох. У зв’язку з такими правилами 1894 року, 1902 року, 1903 року, 1906 року і 1907 року переможці чемпіонатів світу виявлено були. Змагання з швидкісному бігу на ковзанах проводилися — і сьогодні проводяться — по замкнутої доріжці, складається з двох прямих і двох поворотів. Класична довжина такий доріжки — 400 м. Які Беруть Участь у перегонах ковзанярі біжать парами. Серед найсильніших у цьому виді спорту першому-другому десятиліттях ХХ століття найбільших успіхів досяг норвежець Оскар Матисен. Він п’ять разів виграв чемпіонати світу — в 1908 року, 1909 року, 1912 року, 1913 року і 1914 року. Двічі - в 1910 року і 1911 року — чемпіоном світу ставав російський ковзанярем Микола Струнників. Після закінчення першої Першої світової чемпіонати світу з швидкісному бігу на ковзанах відновилися в 1922 року. Переміг тоді норвежець Харальд Стрём. 1923;го чемпіоном світу став фінський ковзанярем Клас Тунберг. У 1924 року — норвежець Руальд Ларсен. До 1926 року переможці на чемпіонатах світу та Європи визначалися за сумою місць, зайнятих конькобежцем на окремих дистанціях. З 1926 року було запроваджено система, за якою чемпіон і власники усіх наступних місць визначалися за сумою окулярів у багатоборстві, нарахованих кожному ковзаняреві з кожної з чотирьох дистанцій залежно від показаних їм результатів. З 1936 року чемпіонати світу з швидкісному бігу на ковзанах стали проводитися як серед чоловіків, а й у жінок. Але вони першість в багатоборстві визначалося за сумою очок, набраних кожної спортсменкою у перегонах на чотирьох дистанціях — 500, 1000, 1500 і 3000 м. Першої чемпіонкою світу стала ковзанярка США Кітті Клейн. Потім на жіночих чемпіонатах світу перемагали норвежка Лайла Шоу-Нильсен, в 1937 року і 1938 року, та фінський спортсменка Верне Льоші, в 1939 року і 1947 року. До 1960 року чемпіонати світу залишалися для женщин-конькобежек власне єдиними великими змаганнями світового масштабу. Чемпіонами світу, в багатоборстві, ставали радянська спортсменка Марія Ісакова в 1948 року, 1949 року і 1950 року, Ээви Хуттунен з Фінляндії 1951 року, радянські спортсменки Лідія Селихова в 1952 року і 1954 року, Халіда Щеголеева в 1953 року, Римма Жукова в 1955 року, Софія Кондакова в 1956 року, Інга Артамонова в 1957 року, в 1958 року, в 1962 року і 1965 року, Тамара Рылова в 1959 року та інші спортсменки. З 1972 року за рішенням Міжнародної спілки ковзанярів, крім згадуваних вище чемпіонатів світу у класичному багатоборстві, серед чоловіків, і у жінок, стали проводитися окремі чемпіонати світу з спринтерського багатоборства. Як і чоловіків, і в жінок нього входять змагання на чотирьох дистанціях: 500 і 1000 м — першого дня, потім знову 500 і 1000 м другого. Запровадження таких змагань викликано тим, що у чемпіонатах світу з класичному багатоборства конькобежцам-спринтерам, за рідкісними винятками, важко було очікувати на лаврового вінка і золоту медаль на перемогу в многоборье.