Гребля байдарками і каноэ

Гребля байдарками і каноэ.

Как засіб пересування воді байдарки і каное вірою і правдою служили людству невідь-скільки років. Байдарки як ескімоські човни — каяки, а каное — індіанські пироги. Та лише початку 20 століття люди використовували своєрідну форму цих човнів з однією веслом у розвиток нового виду гребного спорту. Так було в Європі виникли човни нових типів — з’явилися байдарки з веслом, у яких дві лопаті, і каное з веслом, у яких одну лопата. Але як вид спорту «безуключенная веслування «зародилася наприкінці 18 століття, коли у багатьох країнах Європи з’явилося багато гребних баз на берегах рік і озер. Ці клуби, служили місцем заміського відпочинку на воді, спочатку почали організовувати тривалі туристські багатоденні походи на човнах, і потім і змагання у гонках на швидкість. Неофіційні змагання байдарками і каное активно проводились 1920;ті роки у країнах Європи й Америки. У 1924 року у Копенгагені побудоване Міжнародне представництво каное — IPK, ІЗК, що й взяла він організацію міжнародних змагань з гребному спорту. У 1933 року ІЗК провело перший чемпіонат Європи на Празі, а 1939 року — у місті Ваксхольм, Швеція — перший чемпіонат світу. У олімпійський програму змагання з греблі байдарками і каное були включені у 1936 року у Берліні на XI Олімпіаді. До програми ввійшли змагання чоловічих екіпажів на одинаках і двійках. Змагання жінок байдарками були проведено вперше у рамках XIV Олімпійських ігор 1948 року. У період 1930;1940;е роки, найширше гребний спорт культивувався в Австрії, Німеччини, Швеції, Данії, Великобританії, Англії, Чехословаччини, Фінляндії, Канаді. У 1946 року ІЗК перейменували на ICF (ИКФ) — Міжнародну федерацію гребли байдарками і каное, що об'єднує представників більш 150 країн світу з стану на 2000 рік. Щорічно проводяться чемпіонати світу, серії змагань «Гран-прі «- многоэтапные Кубки світу, разів у двох років проходять чемпіонати Європи, першості для юніорів — до 18 років, численні міжнародні регати всіх континентах нашої. Програма і формула гонок на офіційних міжнародних змаганнях неодноразово змінювалася. На 1948 року, жінки розігрували медалі лише у одинаках, а чоловіка на одинаках і двійках тільки дистанції 1000 м. У 1956 року у олімпійських змаганнях з’явилася й довга дистанція чоловікам — 10 000 м (пізніше була виключено зі програми). У 1960 року програма змагань у жінок була доповнена гонками на байдарках-двойках. З 1964 року почали розігрувати олімпійські медалі на байдарках-четверках серед чоловіків, на дистанція 1000 м. У 1976 року у олімпійську програму були ще 4 виду гонок — змагання чоловіків байдарками і каное на 500 м — одинаки і двійки. Нині веслярі розігрують 12 комплектів олімпійських медалей на дистанціях 500 метрів і 1000 м. До програми змагань серії «Гран-прі «, чемпіонатів світу та Європи включені 26 номерів. До 1993 року основними видами змагань були гонки на дистанціях 500 м, 1000 метрів і 10 000 м. Але, починаючи з 1994 року, скасовується «марафонська «10-кілометрова дистанція чоловікам і 5-километровая тоді і натомість вводиться нова «спринтерська «гонка на 200 м. Сьогодні програма всіх чемпіонатів та Міжнародних регат включає у собі змагання на 200 м, 500 метрів і 1000 м байдарками і каноэ-одиночках, двійках і четвірках. У гонки байдарками почали популярним в 1930;ті роки, в олімпійських змаганнях радянські веслярі вперше взяли участь на XV Олімпіаді Гельсінкі. Протягом року доти, 1951 року, грунтувалася Федерації гребли байдарками і каное СРСР. Вагомий внесок у створення збірної команди веслярів вніс ленінградський тренер Ніл Савін, у минулому переможець багатьох всесоюзних регат. Він підготував майстрів гребли різних поколінь, зокрема, призера Олімпійських ігор 1952 року Ніну Савину, призера Олімпійських ігор 1956 року Ігоря Писарєва, трикратну олімпійську чемпіонку Людмилу Пинаеву — 1964 року, 1968 року, 1972 року. У період із 1952 року у 1957 рік у СРСР було створено нові секції гребли за десятки міст. Ризька судноверф налагодила масовий випуск човнів. Висококваліфіковані тренери з’явилися торік у Білорусі, в Україні, Молдови, Грузії, у низці міст Російської Федерації. І закономірним результатом цього масового зростання майстерності веслярів з’явилися перемоги на XVI Олімпіаді 1956 року у Мельбурні. Чемпіонами Олімпіади стали Єлизавета Кислова (Дементьєва показова) з Костроми — байдарка-одиночка, і двоє ленінградця — Грациан Ботев Павло Харін — каноэ-двойка. На чемпіонаті світу 1958 року у Празі перемогли Єлизавета Кислова на байдарці, Геннадій Бухарин на каное-одиночці, Степан Ощепков і донеччанин Олександр Силаев на каное-двійці. Найвищих досягнень радянські веслярі досягли на XX Олімпіаді у Мюнхені 1972 року і XXII Іграх у Монреалі в 1976 року, де їх завоювали шість золотих медалей з семи разыгрывавшихся. За час участі у олімпійських регатах з 1936 року у 1996 рік спортсмени СРСР, і з 1996 — Росії, завоювали 54 медалі - 30 золотих, 14 срібних, 10 бронзових медалей. У моєму особистому заліку найбільших успіхів домоглися байдарочники Людмила Пинаева, Ленінград, Володимир Морозов в 1964 року, 1968 року, в 1972 року, Київ, Сергій Чухрай в 1976 року, в 1980 року, Нова Каховка, і актор Володимир Парфенович в 1980 року, Мінськ. Усі вони почали триразовими олімпійськими чемпіонами. Ще семеро: Антоніна Середина, Москва — дворазова олімпійську чемпіонку 1960 року, Олександр Виноградов, Юрій Філатов, Москва, Олександр Шапаренко 1968 року, в 1972 року, Київ, Сергій Петренко, Одеса, Віктор Ренейский, Бобруйськ, Микола Журавський, Кишинів — дворазові олімпійські чемпіони. Другими після Олімпійських ігор за значенням є щорічні чемпіонати світу. На перших чемпіонатах лідерами водних доріжок були представники Німеччини, Чехословаччини, Швеції, Данії, Австрії, Норвегії. Але, починаючи з чемпіонату світу 1956 року у Празі, лідерами світової гребли стають спортсмени СРСР. Радянські байдарочники і каноисты брали участь у 20 чемпіонатах світу, в 16 їх завоювали перше загальнокомандне місце. Найбільш знаменитими, найбільш нобілітованими за історію світової гребли є шведський «король байдарки «шестиразовий олімпійський чемпіон Герт Фредрикссон, десятикратний чемпіон світу Рюдигер Хельм, виступав за НДР, дев’ятиразовий чемпіон світу Володимир Парфенович, СРСР. Серед каноїстів світовими лідерами є Іван Пацайкин з Румунії, угорець Тамаш Вихман і Юрій Лобанов, СРСР. Серед жінок видатної спортсменкою є німецька байдарочница Биргит Фішер, Шмідт, яка 27 раз вигравала чемпіонати світу. Цей рекорд занесли у книжку Гиннеса.