Экология фізичної культури людини

Экология фізичної культури человека

Доктор біології, академік Міжнародної академії інформатизації, професор Р. А. Абзалов, кандидат біології A.И. Зиятдинова, Казанський державний педагогічний университет Актуальность екологічних проблем підкреслюється тим, що у Міжнародному стандарті вищого освіти з фізичну культуру є спеціальна навчальна дисципліна — «Екологія ». Оскільки всі предмети навчального плану розглядають із погляду професії, «Екологія «на факультеті фізичної культури також вимагає професійного підходу. Цю навчальну дисципліну необхідно розглядати, з погляду, як екологію фізичної культури. Екологія як галузь встановлює закономірності взаємодії організмів між собою й оточуючої їх середовищем, але в етапі це сприймається як взаємодія людини з природним середовищем [5], оскільки фізична культура як частина загальної культури суспільства спрямовано оздоровлення, розвиток фізичних здібностей людини. Формування фізичної культури здійснюється за участі коштів фізичної культури: фізичних вправ, гігієнічних чинників, режиму праці та відпочинку, природних сил природи, які впливають на організм людини комплексно.

Исходя від цього, ми розглядаємо екологію через призму фізичної культури. Екологія фізичної культури вивчає взаємовідносини людини з довкіллям в умовах м’язових тренувань у процесі мінливих обставин довкілля людини. Цей процес відбувається включає комплекс морфологічних, фізіологічних змін у організмі, який би можливість специфічного образу життя жінок у певних умов довкілля. Багато природні і особливо адаптогенные чинники поруч із позитивним впливом надають й негативний вплив на організм людини [2]. Знання закономірностей і фізіологічних механізмів пристосування людини до різним климато-географическим, виробничим умовам, фізичних навантажень залежно екологічних закономірностей, дозволить обгрунтувати принципи їхніх стосунків, спрямованих зберегти й зміцнення здоров’я [2], особливо у процесі його росту та розвитку з допомогою основних засобів фізичної культуры.

Двигательная діяльність, будучи специфічної формою людської діяльності, сприяє вдосконаленню організму, включаючи всі кошти фізичного виховання [6]. З допомогою рухової діяльності здійснюється взаємодія організму з довкіллям, відбувається пристосування його до постійно змінюваних умов середовища. Тренований фізичних навантажень організм стає стабільнішим до постійно змінюваних умов середовища, а також характеризується специфічними особливостями функціонування окремих фізіологічних систем як і спокої, і під час навантаження. Наші експериментальні дослідження, у протягом багато часу, і навіть спостереження природних умовах проживання організму у процесі на нього різних рухових режимів дозволив встановити закономірності функціонування серцево-судинної системи та механізмів її регулювання, в частковості в дедалі вищому організмі. Як відомо, рухові режими різної інтенсивності можна як чинники, викликають різні зміни у людини. Рухова активність за умов наданої рухової свободи, зазвичай, веде до нормальному ростові, і розвитку організму, зокрема її фізичних якостей, і навіть функціонального стану серця [6]. Це можемо уявити, як екологічну норму. Посилена рухової активності, викликаючи значне занепокоєння всіх систем організму, зокрема серцево-судинної, веде до стимулюванню процесу розвитку, і навіть функціональному дозрівання його систем [7]. Так, систематичні тренування плаванням лабораторних тварин призводять до гіпертрофії міокарда, розвитку вікової брадикардии тренованості і збільшення серцевого викиду [1, 3]. Це можна як слідство порушення екологічного рівноваги, тобто. на організм посиленого рухового режиму. З іншого боку, нами було вивчено впливом геть організм обмеження рухового режиму — гипокинезии. У умовах ми виявили повільність функціонального розвитку організму, зокрема серця. У лабораторних тварин сповільнюється процес вікового збільшення маси серця й маси тіла. На щодо рівні зберігається ЧСС, процес гіпертрофії міокарда розвивається малими темпами, як наслідок — низькі показники серцевого викиду [1, 3]. У разі ми це розглядаємо як і вихід організму з екологічного рухового рівноваги. Ці дві рухових режиму є крайніми варіантами рухової діяльності, бо, відповідно до класифікації професора Р. А. Абзалова (1985), є решта 2 режиму рухової активності: різко посилена рухової активності і різко обмежена рухової активності, що викликають більш виражені і глибокі зміни у дедалі вищому організмі. Але й вищевказані режими рухової активності супроводжуються значними функціональними змінами молодого організму, їх вважатимуться що виходять межі кордону оптимального функціонування фізіологічних систем. Вони є характерними саме з даних умов взаємодії організму із дуже природою рухової діяльності. Привертає увагу те що, що це умови рухової активності як по-різному впливають на функціональне розвиток організму, а й виразність цих змін виявляється різної. М’язові тренування більшою мірою стимулюють функціональне розвиток серцево-судинної системи, а гіпокінезія, навпаки, меншою мірою гальмує розвиток основних функцій організму. Проте обидва випадку можна розглядати, як зміна екологічного рівноваги у руховій активності людини. На думку, найголовніше, що віддалені наслідки впливу вищевказаних відхилень в екології рухової активності організму невідомі і вимагають изучения.

В нашої лабораторії як проводили дослідження з виявлення функціональних змін підростаючого організму за умов різних рухових режимів, але й вивчалися діяльність серця й фізична працездатність організму дітей за умов загазованого атмосферного повітря [4]. Дослідження проводилися зі школярами 8−10 років, де одна група мешкала за умов загазованого атмосферного повітря, інша — щодо чистого атмосферного повітря. З іншого боку, експериментальна група виконувала посилені м’язові навантаження. Вікове урежение показників ЧСС у спокої в дітей віком групи ослабленою рухової активності незначно. Отже, ступінь загазованості атмосферного повітря істотно не відбилася на. показниках ЧСС. Тож якщо ЧСС за умов незагазованного повітря знизилася з 79,00+2,07 до 71,00+1,35 уд/мин, то загазованих умовах ці показники перебувають у межах 80,32+2,31 — 76,00+1,95 уд/мин. Через війну систематичних м’язових тренувань в дітей віком показники ЧСС за умов загазованого атмосферного повітря два роки знизилися на 9,29 уд/мин, а умовах незагазованного повітря — на 13,10 уд/мин, тобто. посилена рухової активності призводить до практично однаковому зниження ЧСС школярі, що як в незагазованных, і в загазованих умовах. Зміни ударного обсягу крові (УОК) дають важливу інформацію про функціональному стані серця дітей. У школярів, котрі займаються м’язовими тренуваннями і проживають в незагазованных умовах, показники УОК два роки збільшилися на 5,53 мл проти групою з ослабленою рухової активністю. У школярів, що у загазованих умовах, УОК при посиленою рухової активності збільшився на 9,63 мл проти двигательно ослабленими детьми.

Следовательно, як свідчать вищенаведені результати досліджень, за умов посиленою рухової активності вплив загазованого повітря на функціональне стан організму, і зокрема на продуктивність серця менш виражено, ніж у умовах звичайній рухової активності, тобто. за умов наданої рухової свободи. Понад те, зміна функціональних показників серця при систематичних м’язових тренуваннях навіть за умов загазованого повітря більш виражено, ніж в дітей із трохи обмеженим руховим режимом.

Таким чином, екологію фізичної культури ми розглядаємо, як одне з найважливіших чинників фізичного виховання, й зміна її умов викликає значні зміни у дедалі вищому організмі, зокрема у серцево-судинної системі. Понад те, екологія фізичної культури включає у себе та режими м’язової тренування, визначення оптимальних зон м’язових навантажень. Усе це дозволяє виділити екологію фізичної культури у самостійну область екологічних знаний.

Список литературы

1. Абзалов Р. А. Рух і розвивається серце. — М., 1985.

2. Агаджанян Н. А., Торшин В.І. Екологія людини. — М., 1994.

3. Зиятдинова А.І. Регуляція функцій серця пацюченяти, та розвитку за умов гипокинеза і м’язової тренировки: Автореф. діс. … канд. биол. наук. — Казань, 1994.

4. Ишмухаметов І.Б. Діяльність серця дітей 8−10 років у умовах загазованого атмосферного повітря і фізичних тренувань: Автореф. діс. … канд. биол. наук. — Казань, 1993.

5. Реймерс Н. Ф. Популярний біологічний словник. — М.:Наука, 1991.

6. Фомін Н.А., Вавілов Ю.Н. Фізіологічні основи рухової активності. — М.: ФиС, 1991.

7. Хрущов С. В. Вплив систематичних занять спортом на серцево-судинну систему дітей і підлітків //Дитяча спортивної медицини. — М.: Медицина, 1980.

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.