Особенности зміни результативності ігор футболі

Особенности зміни результативності ігор футболі

Кандидат технічних наук Г. А. Адоян, Інженер РР. Адоян, Москва.

В різних публікаціях періодично дебатується проблема низькою результативності в футбол і пропонуються деякі рекомендації з її підвищенню [1−3 та інших.].

Обычно під результативністю в футболі мається на увазі середнє кількості м’ячів, забитих за матч у цьому чи іншому турнірі. Зазвичай, як таких турнірів вибираються проведені по кругової системі регулярні чемпіонати вищої баскетбольної ліги (дивізіону, групи тощо.) різних країн.

В частковості, у межах роботи [3] було проаналізовано всі дані результативності проведених півстоліття чемпіонатів Радянського Союзу. Ці дані, оброблені з допомогою методів математичної статистики (лінійної апроксимації), дозволили визначити тенденцію до їх зниження результативності в футболі за аналізований період часу та дали наближену кількісну оцінку цього процесу, хоча, слід сказати, процес зниження результативності як перестав бути лінійним, а й, за своєю сутністю, може бути таким, а носить загасаючий характер, як це буде показано нижче. Прийом лінійної апроксимації результативності, використаний згаданого вище роботі [1], застосували переважно для наочності процесу щодо представлених даних.

В рамках справжньої роботи зроблено спробу порівняння характеру зміни результативності вітчизняного футболу за період проведення чемпіонатів СРСР із аналогічними даними за результативністю в футболі лише на рівні чемпіонатів світу. У цьому виходили з припущення, що зниження результативності в футболі характерно як для турнірів, які за кругової системі (наприклад, чемпіонатів країни), але й системи змішаного варіанта змагань, яка передбачає першому етапі проведення матчів в групових турнірах із кругової системі, але в другому — продовження ігор переможців групових турнірів по кубковою системі (системі з вибуванням). Зокрема, до турнірів подібного типу належить і фінальні частини чемпіонатів (кубків) світу, а також змагання європейських країн рамках Ліги чемпіонів.

Различия між двома останніми типами змагань полягають лише тому, що завершальний етап чемпіонатів світу розігрується «одномоментно «(спочатку — групові турніри, потім — ігри робилися із вибуванням) протягом місяця, зазвичай, біля однієї країни. Змагання ж Ліги чемпіонів більш тривалі за термінами, і матчі групових турнірів проводяться територій країн — учасниць цих чемпіонатів.

Данные про зміну результативності в футболі за період проведення чемпіонатів СРСР (1936 — 1991 рр.) і фінальній частині чемпіонатів світу із 1930 по 2002 р. (між 1938 і 1950 рр. з відомих причин чемпіонати світу з футболу не проводилися) представлені на графіці рис. 1, по осі абсцис якого відкладено порядкові номери чемпіонатів СРСР та світу (N), а, по осі ординат — результативність ®. У цьому криві 1 і 2 характеризують усереднений зміна результативності чемпіонатів СРСР і чемпіонатів світу відповідно.

Из аналізу представлених даних видно, що зниження результативності чемпіонатів світу з футболу має приблизно такою самою характер, як і зниження результативності чемпіонатів СРСР. У першому наближенні можна казати про зниженні результативності стосовно чемпіонатів СРСР приблизно 1,7 разу, а до чемпіонатів світу — приблизно 2,1 разу.

Таким чином, швидкість зниження результативності за літами з 1936 по 1991 (чемпіонати СРСР) і з 1930 по 2002 (чемпіонати світу) становить близько 0,03 … 0,04 голи протягом року.

Обращает він увагу перегин кривою 1 між 30-му і 35-му чемпіонатами СРСР, коли зниження результативності практично призупинилося, а після 40-го чемпіонату результативність стала навіть зростати. Однак ця обставина не було випадковим, а значною мірою стало наслідком зміни порядку нарахування очок командам у разі нічийної результату матчів. Цей лад передбачав певний ліміт на нічийні зустрічі, зокрема після восьми нічиїх команді - учасниці чемпіонату за наступні нічийні зустрічі припинялося нарахування очок. Отже, цей своєрідний мораторій на нічиї з’явився свого роду стимулятором ще повної свободи дій гравців лінії нападу, що призвело до стабілізації результативності лише на рівні 2,2 … 2,5 м’яча за матч. З цього випливає, що з допомогою своєчасного і правильного зміни правилами гри чи оцінки результатів матчів можна регулювати зміна результативності футболу лише на рівні чемпіонатів країни чи світу.

.

Изменение результативності чемпіонатів СРСР (1936;1991 рр.) та світу (1930;2002 рр.). 1. Чемпіонати СРСР. 2. Чемпіонати мира.

Достижению цих цілей служило правило нарахування трьох очок (замість двох) на перемогу в матчі, прийняте час практично в усіх країнах, у яких проводяться чемпіонати по футболу.

Интересно зазначити, що за проведення трьох останніх чемпіонатів світу (з 15-го по 17-ї) результативність мало знижувалася, залишаючись лише на рівні 2,65 … 2,7 м’яча за матч, будучи, можливо, наслідком нарахування трьох очок на перемогу.

Из наведених вище даних випливає також, що зниження результативності футболу з часом спостерігається під час проведення як турнірів по кругової системі [З], а й турнірів змішаного типу, коли частина турнірних ігор проходить за кругової системі, а частина — у системі з вибуванням.

В висновок слід підкреслити, що з підвищення результативності футболу потрібно серйозна коригування правил самої ігри робилися із привнесенням у ці правила прогресивних елементів сучасних высокорезультативных видів спортивних ігор типу гандболу, баскетболу та інших рекомендацій, які у роботі [1].

Правила і канони футболу, розроблені у Великій Британії понад століття тому, багато в чому застаріли, не відповідають реаліям сучасних вимог, що висуваються до стандартам спортивних ігор. В одному англійці були й залишаються безумовно мають рацію, приміром у тому, що вони регламентували тривалість самої гри з часу, а чи не за рахунком, (як і тенісі та інших подібних іграх), що у повної мері відповідає повністю духові ХХІ сторіччя.

Список литературы

1. Адоян Г. А., Адоян РР. Результати минулого століття, чи еволюція результативності футболу. «Компанія Супутник+ ». М., 2001, 54 стор.

2. Старостін Н.П. Нічийна неміч// «Наука життя й », 1969, № 10, з. 121 — 126.

3. Федосов Б. То навіщо ж бути порожніми трибун? «Вісті «. 12 серпня 1979 р., № 187.

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.