Лечебная фізкультура (ЛФ)

Лечебная фізкультура (ЛФК)

Юрий Новиков Большинству людей лікувальну фізкультуру відома із якихось певним елементам. Частіше за все це масаж, який якщо і можна зарахувати до фізичним вправ, то лише у пасивним. А загалом ЛФ — це система застосування найрізноманітніших коштів фізкультури з профілактики, лікування та профілактики реабілітації. Зверніть на дуже широкий, спектр: профілактика, лікування, реабілітація. Це означає, що заняття лікувальної фізкультурою можуть, наприклад, допомогти у зміцненні опорно-рухового апарату, тобто м’язів, кісток, суглобів і зв’язок із єдиною метою профілактики травм і захворювань, можуть забезпечити найефективніший процес лікування, якщо щось таки сталося, і може сприяти відновленню усіх її функцій по тому, як лікування закінчено. Причому й у профілактиці, і при лікуванні, й у реабілітації ЛФ діє і аж, опосередковано, одночасно надаючи позитивний вплив на багатьох інших системи та функції організму.

Так ж діє лікувальна фізкультура й на органи дихання, серцево-судинну систему і навіть зір. ЛФ допомагає запобігти запалення легень у післяопераційний період у «лежачих «хворих, нормалізувати артеріальний тиск у гіпертоніків і гіпотоніків, виправити поставу, забезпечити фізичну підготовку до пологів і післяпологове відновлення та взагалі вирішити дуже багато про жіночих проблем, зокрема ожиріння. З допомогою ЛФ можна підвищити потенцію чоловіки, відновити психо-емоційний комфорт і многое-многое інше. Важко знайти такі відхилення може здоров’я та перемоги захворювання, у якому не застосовувалася лікувальну фізкультуру чи стадії профілактики, чи лікуванні, чи відновленні.

От інших напрямів фізкультури ЛФ відрізняється як і, як вони відрізняються спорту — не змістом, а метою та мірою. Але не зовсім зрозуміло? І лікувальну фізкультуру, і фізкультура, і спорт використовують із досягнення своїх цілей одні й самі кошти — фізичні вправи. Різниця, навіщо й як це робиться. Адже усе є ліки і всі є отрута. А фізичні вправи, при цьому, засіб взагалі специфічне. Тобто одна і той вигляд фізичних вправ може використовуватися для профілактики, лікування та профілактики реабілітації різноманітних захворювань. Але фізичні вправи можуть лише лікувати, а й калічити. Ніколи не замислювалися у яких, наприклад, відмінність між боксом і масажем? У силі, і цілях впливу. Масаж, щоправда, ні фізичне вправу і навіть завжди фізичне вплив, але у лікувальної фізкультури застосовується дуже широко. Так і бокс, якщо розібратися, фізичних вправ не належить. Але способи впливу й у масажі, й у боксі дуже подібні. У певних умов я вважаю і масаж, і бокс використовувати можна й як фізичне вправу. Мало того — бокс може бути елементом ЛФ.

Тот факт, що лікувальну фізкультуру проводиться переважно у установах охорони здоров’я — лікарнях, поліклініках, санаторіях, диспансерах і, суворо по призначенню лікаря, зовсім не від означає, що ЛФ лише з онкозахворюваннями та лише лікування. Насправді лікувальну фізкультуру, як вже зрозуміли, лікуванням зовсім не від обмежується. Лікувальна фізкультура — ба більше профілактична і реабилитационно-восстановительная фізкультура, ніж просто лікувальна. Дуже давнє та широке застосування фізкультури у вигляді ЛФ у системі охорони здоров’я лише увиразнює серйозний підхід до організації занять та його безумовну оздоровчу спрямованість. Але, оскільки чіткої межі між здоров’ям і хворобою немає, то будь-який засіб має застосовуватися те щоб усунення відбувався тільки убік здоров’я, а чи не навпаки. Точна дозування фізичних вправ залежно від діагнозу та інших індивідуальних особливостей кожної людини — головна особливість лікувальної фізкультури. Займаються їй по чітким показанням, а чи не напризволяще чи навіть заради участі, як у спорті. Адже індивідуальний рівень норми й поняття «нижче «- «вище «можуть в багато разів відрізнятиметься від так званої середньої.

Когда що підкреслити точність чи чіткість у чомусь, то зазвичай порівнюють цю точність з аптечної точністю. Той самий принцип дозування навантажень в ЛФ. Як у аптеці. Точність у тій, скільки робити й чіткість у тій, що робити. Адже комусь і одну кг вже велике навантаження, а комусь 50 і навіть 150 дурниця. Комусь 10 метрів пройти — вже марафон, а комусь і марафон — це лікувальна фізкультура. Комусь масаж — це надзвичайно легке й лагідне погладжування, а когось потрібні дуже жорсткі ударні прийоми. Майже як і боксі. Зверніть, до речі, увагу до приклади з деяких інших розділів. Про загальної про фізичну підготовку, наприклад, або про роботі центру В.Дикуля.

Говоря універсальність лікувальної фізкультури тоді як іншими системами, треба сказати, що й загальна фізична підготовка має власної основний метою вдосконалення фізичних якостей, тобто внутрішнього, а культуризм у всіх його проявах удосконалює постать, тобто зовнішнє, то ЛФ займається і тих, та інших. Щоправда найчастіше робиться в різні люди і по рівня дуже далекому від фізичного досконалості. Тут бути реалістом. Але хто заважає кожному, використовуючи метод ЛФ у профілактиці та реабілітації, не обмежуватися мінімально необхідним, а піднімати «норму «до вищих світових рівнів, щоб дуже високі навантаження витримувати з запасом. Як хоча б Валентин Дикуль. Це саме можна сказати і до.

В загальному ж ми буде перебільшенням сказати, що лікувальну фізкультуру — це фізкультура у спільній фізкультури, а ніби в мініатюрі й те водночас більш рівні культури. Я маю у вигляді культуру використання фізичних вправ. ЛФ — це культурна фізкультура, якщо хочете.

Можно займатися лікувальної фізкультурою самостійно й більше поза установ охорони здоров’я. Ви що сказати? Більшість людей навіть лікуються самостійно вперше і не лікарні, а вдома. Отож лікувальної фізкультурою займатися можна скрізь. Та слід дуже обережно, не форсуючи навантажень, не перевищуючи дозувань, чітко по программе-рецепту (як і аптеці), і перетворюючи лікувальну фізкультуру в спорт. Хоча може бути навіть бажаний перехід більш високий рівень навантажень за програмою загальної фізичної підготовки й культуризму.

И ще важлива річ. Лікувальна фізкультура, на відміну інших — це завжди заняття активне. Навіть під час рівні свідомості. Часто людям, особливо дітям, ЛФ роблять, а чи не вони їй займаються. Причому роблять це інколи й виступав проти їх бажання чи стані, коли людина неспроможний адекватно оцінювати, а іноді взагалі сприймати реальність. Штучне подих, непрямий масаж серця, відкачування потопельників — це, напевно, найвідоміші приклади цілющої сили рухів, які доцільно організовані.

Традиционная ЛФ включає: лікувальну гімнастику у всіх її видах, гидропроцедуры (зокрема плавання), механотерапию, ходьбу тощо. Навіть гри.

А знаєте, до речі, звідки в фізкультуру і спорт прийшли сучасні тренажери? З механотерапії. Там вони застосовувалися ще тоді, що й слова фізкультура не було. У інституті травматології навіть є музей механотерапії з цими апаратами, що багато сучасних моделі до декого з тих не дотягують.

Лечебная фізкультура, як і фізкультура, і культуру взагалі - явище динамічний. Щось йде, щось з’являється нове. Нині у ЛФ, наприклад, дуже широко використовуються кошти й методи східних гімнастик й дуже званих практик. На здоров’я! Аби не шкодило. Хоча у класичної ЛФ аналогічних методик вистачало і зараз.

ЛФК — система відкрита й розвиваючись. Вона випиває у собі усе, що з’являється у фізкультури корисного та цінного і самі збагачує фізкультуру своїми методами. Обмеження із засобів й те, як їх використовувати, визначаються лікувальної фізкультури але їхні безпекою, доцільністю і доступністю. За інших видах фізкультури вони, особливо безпека продукції та доцільність, враховуються рідко й негаразд, як треба чинити. У спорті їх майже знають. У ЛФ основний принцип діяльності фахівців — «не нашкодь! «І це передбачає дуже високий рівень особисту відповідальність. Відповідальності й моральній, й адміністративної, і з юридичної за результати те, що робиш. У фізкультурі та особливо у спорті відповідальність за здоров’я котрі займаються і вже тим паче глядачів, як учасників опосередкованих — поняття примарне. Не випадково згадую про зрителях-болельщиках. Адже спорті як роблять, а й показують таке, що людина з здоров’ям навряд чи самотужки витримає.

В цьому сенсі дуже важливе запитання про науках у системі ЛФ. Нормальний фахівець, працюючий, скажімо, довгі роки зі спинальными хворими (від слова спина) не кине задля моді і особовому добробуту своїх пацієнтів і піде на салон краси робити масаж тим, кому треба лікувати не спину, а голову та сумління. Хоча в таких людей теж спина може хворіти.

Есть у фахівців ЛФ, що працюють у системі охорони здоров’я, і також фахова етика. Тому, як й лікарі, і взагалі справді хороші спеціалісти рідко змінюють свою професію, справі, точніше, людей, яким служать. Хоча завжди присягають на вірність. Якщо ж і присягають, як лікарі, то, на вірність справі, а чи не царя та батьківщині. І більше якомусь клубу чи команді, як у спорті. Ідеться справді хороших фахівців, а чи не тих, хто просто займає хороші місця. Сьогодні ж заради хорошого місця багато вчорашні спортсмени, котрі колись дипломи ИФК, або навіть без них, але все життя які працювали рубщиками м’яса чи торговцями пивом, переходить до масажисти, інструктори по який-небудь дуже оздоровчої, східної гімнастики чи відкривають «центр здоров’я ». Навчаючись свого часу в ИФК, запримітив, що масажистами, наприклад, сталі у основному найкращі студенти, а здебільшого двієчники, бельбаси і … дівчата. Хоча масаж вивчали все. Дивуєтеся? Я теж. Не цим «фахівцям », а тим, хто користується їх послугами. З того часу, як фізкультура, спорт і лікувальну фізкультуру повністю перейшли у сферу бізнесу, з’явилося дуже дуже чисельна, бажаючих цій справі заробити. Розумієте (Не зробити корисну справу, а першу чергу за-ра-бо-тать. Будь-який ціною. Навіть ціною здоров’я. Не свого, звісно, а споживачів.

В висновок скажу, що кожен людина, і далі, тим більше коштів, має якісь болячки чи недоліки фізичного розвитку (я вже не про розумових і моральних). Тому, використовуючи можливості ЛФ і відновивши з її допомогою до «нормального «рівня життя та здоров’я, і навіть фізичні кондиції, потім займатися інші види фізкультури і навіть спорту. Якщо потребуєш спинитися й коли треба. Але метою зміцнення здоров’я, ясна річ, в тому, щоб потім зіпсувати його, займаючись спортом.

К жалю, у житті усе навпаки. Почавши без належної перевірки здоров’я та перемоги фізичних якостей спорт, заробивши собі купу болячок від стресів від перенесених травм і, отримавши негативний досвід використання фізичних вправ, люди втрачають віру у тому цілющі можливості, якщо вона віра взагалі було. І добре, якби це так робилося лише із власного неуцтвом. Проте у більшості випадків усі відбувається з вини «фахівців », котрі знають, що у принципу «може «займатися фізичними вправами не можна. І більше знають, що неприпустимо без підготовки, керуючись лише олімпійським принципом, за яким головне — участь, спорт. Треба — зайве, шкідливо чи корисно — байдуже. Бери Участь і є. Звідси й результат — більшість людності фізичними вправами не займаються. Навіть у формі фізкультури. Якщо ж й роблять, то, зазвичай, це хронічні спортсмени або ті, хто змушений займатися фізичними вправами у вигляді лікувальної фізкультури жертвою тієї самої спорту або масової фізкультури.

Не дай вам Бог відновлювати довіру фізичних вправ у такий спосіб.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.