Новые підходи до розвитку спритності у боксерів

Новые підходи до розвитку спритності у боксеров

Президент міської федерації боксу І.С. Колесник, Ульяновська міська федерація боксу, Ульянівськ, Доктор педагогічних наук, професор Л. Д. Назаренко, Ульяновський державний педагогічний університет, Ульяновск Специфика змісту рухової діяльність у боксі зумовлена зокрема високою динамічністю, постійної зміною стресових ситуацій різного характеру, необхідністю підтримки оптимальної ваги, що дозволяє забезпечити раціональне співвідношення компонентів рухового акту й узгодженість їх основних параметрів.

Двигательные дії боксі супроводжуються больовими відчуттями як у навчально-тренувальних заняттях (забиті місця, різноманітних ушкодження опорно-рухового апарату), і у процесі змагальній діяльності (удари і протидії противника, спортивні травми). Вочевидь, що вміння непохитно переносити больові стреси сприяє формуванню мужності, сили волі і потрібна інших чорт характеру. Проте зниження ймовірності травмуючих чинників у процесі ведення поєдинку дозволило б, на думку, істотно підвищити результативність змагальній діяльності; вивільнити значно більше і для творчого пошуку нових прийомів ведення бою.

Высокая швидкість дій боксера, насиченість різноманітними рухами різної складності створюють жорсткі умови ведення поєдинку: в десяті частки секунд знайти ефективний прийом щодо нейтралізуючого чи випереджаючого удару. Ці завдання не лише вимагають високого рівня усіх сторін спортивної підготовленості боксера, а й передбачають, на погляд, пошуку нових підходів, які розкривають додаткових резервів реалізації природних можливостей організму.

Такие резерви закладено у розвитку й удосконаленні комплексу рухових координаций, серед яких провідну роль грають спритність, точність, гнучкість, рухливість, рівновага й ін. [1, 2, 5]. Традиційна система підготовки боксерів передбачає формування спритності [6, 7], але не конкретизуються особливості лише її вияви у різних ситуаціях, не уточнюються кошти й на методи вирішення техніко-тактичних завдань, що виникають у процесі ведення боксерського поєдинку.

Ловкость як складне двигательно-координационное якість має низку основних різновидів і проявів [4], цілеспрямоване розвиток яких залежить дозволить помітно поліпшити рухові координації. Вибір стилю ведення бою, використання прийомів, характер дій, величина швидкості пересування тощо. значною мірою визначаються вагою спортсмена мірою формування спритності.

В своєму дослідженні ми виходили з гіпотези, що вдосконалення спритності у боксерів з її основним різновидам і проявам дозволить підвищити результативність їх змагальній діяльності. Для перевірки обгрунтованості висунутої гіпотези було проведено педагогічний експеримент, у якому брали участь дві групи юних боксерів 1-го розряду у віці 16−17 років, по 14 осіб у кожній: експериментальної (ЕГ) і контрольної (КГ). Перед початком дослідження було проведено перевірку вихідного рівня общефизической підготовленості по наступним видам контрольних вправ: біг 30 м (з); біг 11 хв (м); біг 4×2 хв (м); стрибок завдовжки з місця (див); згинання і розгинання рук в упорі лежачи (кількість раз); підтягування в висі (кількість раз). Крім цих вправ спортсмени виконували рухові завдання, спрямовані на виявлення вихідного рівня розвитку спритності по основним різновидам і проявам:

— серія ударів різної сили (від 10 до 30 кг), фіксованих динамометром з середньої, ближньої і ударної дистанцій сильної волі й слабкої рукою в задану вразливу зону;

— кілька нападаючих ударів великий (понад 50 відсотків кг) і середній сили (30−40 кг) з самих дистанцій з різною швидкістю. Критерієм оцінки якості виконання вправи була точність влучення в задану вразливу точку;

— нанесення серії нападаючих ударів по рухливому мішку, передвигаемому з різну швидкість з допомогою ухилів і нирків.

Обработка отриманих вихідних даних показала відсутність суттєвих відмінностей в рівні загальної фізичної підготовленості котрі займаються ЕГ і КГ, соціальній та показнику, що характеризує рівень розвитку спритності з її основним різновидам і проявам (р<0,05).

В КГ навчально-тренувальний процес здійснювався по традиційної методиці, яка передбачає розвиток спритності в першій половині більшості заняття до ознак втоми, взагалі (у системі О.Т. Ширяєва, 2002). У ЕГ поруч із вправами, розвиваючими скоростно-силовые якості, спільний державний та спеціальну витривалість тощо., в зміст тренування включалися рухові дії, які б вдосконаленню спритності з її основним різновидам і проявам.

Дифференцирование пространственно-силовых параметрів рухів мало допомогою наступних рухових завдань:

1. Нанесення атакуючого удару з різним додатком зусиль (від 10 до 30 кг) з середньої, ближньої, захисної і ударної дистанцій. Розмір зусиль вимірювалася з допомогою динамометра, прикріпленого до рухливому мішку зі спеціальним розміткою, що означає уразливі місця (нижня і бічна поверхні щелепи, груди зліва, верхня частина живота — область сонячного сплетіння, праве підребер'я — область печінки).

При цьому використовувалися все основні види пересування: боксерський (ковзний) крок; вышагивание; челночное пересування; дрібні боксерські кроки; семенящие кроки; підскіки. Зміна способу пересування здійснювалася за сигналом тренера. Зміна сили удару проводилося як у наростаючою величині, і з різким переходом від максимальної до мінімальної, і навпаки.

2. Виконання атакуючого удару різною сили по силуету суперника, завданого на рухливий мішок, переміщуваний з допомогою спеціальних шнурів вгору-вниз, вліво-вправо, ні з невеликими ухилами. У цьому вимірювалася сила кожного удару, і спортсмен своєчасно отримував строкову інформацію величину доданих зусиль і точності нанесення удару в задану точку. Характер пересування боксера визначався тренером в протягом період часу виконання завдання.

Дифференцирование просторово-часових параметрів проводилося шляхом застосування миллисекундомера, котрий фіксує швидкість кожного атакуючого удару з різною дистанції з урахуванням точності влучення у визначені уразливі місця.

Скорость атакуючого удару для сильнішою і слабкої руки задавалася звуковим сигналом (свистком). Велике увагу приділялося використанню обманних рухів (фінтів), покликаних дезорієнтувати суперника: показ руками, пересування, фінти тулубом. Одержуючи строкову інформацію відповідності швидкості рухів заданим параметрами, боксер використовує надану для максимальної мобілізації увагу конкретному завданні. У цьому формується специфічне «почуття часу «з кожної дистанції і за відповідному вигляді пересування, що сприяє формуванню індивідуального стилю боксера.

Для цього виду спорту, характеризується проявами спритності в прогнозованих і нестандартних умовах, має значення розвиток саме цих проявів аналізованої рухової координації.

Решение зазначених завдань мало допомогою наступних вправ:

1. Боксер спостерігає за характером переміщень груші чи мішка з нанесеними ними точками уразливих місць, запам’ятовує величину амплітуди їх рухів й працює на «випередження », вгадуючи оптимальне місце нанесення атакуючого удару. Точність дій спортсмена фіксувалася в балах і оцінювалася експертної групою за такими критеріям:

5 балів — нанесення атакуючого удару до центру уразливого місця за збереження заданого темпу ритму рухів;

4 бала — досить висока точність влучення в зазначену точку при незначному зниженні темпу рухових дій;

3 бала — усунення удару на 2−3 див від центру уразливого місця.

2. І це завдання з допомогою різних способів пересування; разом із на різні форми фінтів, соціальній та поєдинку з партнером.

Точность прогнозування дій суперника залежить від рівня уваги, спостережливості, здатність до аналізу характеру рухів противника. Розвиток цих якостей у котрі займаються ЕГ мало допомогою наступних прийомів:

— запам'ятовування найчастіше використовуваних видів пересування суперника, його кращою дистанції; встановлення взаємозв'язку способу пересування, виду дистанції і різновиду фінту противника;

— концентрації увагу напрямі атакуючого удару суперника виявлення його «коронних «ударів;

— виявлення особливих індивідуальних прийомів та способів ведення поєдинку противником (початкова швидкість рухів, різка чи плавна зміна характеру рухових дій; величина і кут використовуваних ухилів тощо.).

Свои спостереження спортсмени вантажили у спеціальний щоденник «Аналіз навчально-тренувального заняття » .

Для боксу характерно прояв спритності в нестандартних умовах. Точність і сила атакуючого удару залежить від ваги самого спортсмена та її суперника. Розмір ваги може бути незмінною і підвищення чи зменшення його навіть у грами має чимале значення для результату змагальній діяльності. Характер ведення бою, а отже, та її підсумок визначаються також настроєм боксера, його холоднокровністю, умінням контролювати свій стан.

В ЕГ особливе значення надавалося культивувати повагу до супернику. Здатність вбачати у реформі противника гідного людини, вміє терпіти больові відчуття, долати великі фізичні, психологічні, моральні, емоційні навантаження, котрий прагне постійному вдосконаленню, змушує спортсмена вдумливо і уважно ставитися до кожному поруху суперника, виявляти готовність до вивчення й розуміння його індивідуального стилю. Усе це робить дії боксера більш обдуманими, зваженими, цілеспрямованими, допомагає точніше знаходити слабких місць противника.

.

Динамика показників спритності по її основним проявам у боксерів контрольних і эксперименталь ных груп. 1 — пространственно-силовые параметри; 2 — просторово-часові параметри; 3 — в прогнозованих умовах; 4 — в нестандартних умовах.

Настрой ведення бою в незвичних, нестандартних умовах мобілізує боксера. Щоб сформувати спритності, що проявляється в нестандартних умовах, пропонувалися такі рухові завдання:

— виконання атакуючого удару по силуету, нанесеному на мішку тяжчого ваги, із визначенням уразливих місць;

— використання утяжеленного мішка, переміщуваного у різних напрямах, з ухилами, з вищої швидкістю;

— нанесення атакуючого удару при підвищеному темпі рухів тощо.

Проведение повторного виміру рівня загальної фізичної підготовленості, включаючи показники спритності з її основним різновидам і проявам у котрі займаються ЕГ і КГ за тими самими видам контрольних вправ, через 8 місяців систематичних занять показало, що з спортсменів, які взяли що у дослідженні, достовірно поліпшилися показники, що характеризують рівень розвитку спритності по пространственно-силовым і просторовочасових параметрів, і навіть по прояву даної рухової координації в прогнозованих і нестандартних умовах (див. малюнок).

Кроме цього у ЕГ поліпшилися показники у бігу на 30 м (з), р<0,05; з бігу 11 хв (м), р<0,05 й у бігу 4×2 хв (м), р<0,05, що, очевидно, пов’язане зі спільним підвищенням рівня розвитку спритності, що його зменшенню латентного періоду розв’язання складних рухових завдань за умов вибору конкретної історичної ситуації; збільшенням швидкості моторного компонента під впливом специфічних навантажень, вкладених у вдосконалення різних різновидів та запобігання проявам спритності; підвищенням рівня синхронізації рухових і вегетативних функцій організму, досягненням їх оптимальної узгодженості.

Таким чином, результати засвідчили, що у сучасної системі підготовки боксерів недостатню увагу приділяють розвитку таких двигательнокоординаційних якостей, як спритність, точність та інших. У штатівській спеціальній літературі не знайшли свого відображення питання формування спритності з її основним різновидам і проявам. Застосування комплексу рухових завдань, вкладених у вдосконалення пространственно-силовых, просторово-часових параметрів, і навіть спритності, що проявляється в прогнозованих і нестандартних умовах, зумовило істотне поліпшення її показників по основним різновидам в ЕГ та підвищення рівня общефизической та програмах технічної підготовленості. У цьому підході до системи підготовки боксерів є, на наш погляд, певні резерви підвищення результативності їх змагальній діяльності.

Данные педагогічного експерименту показали, що під впливом системи спеціальних рухових завдань зі розвитку й удосконаленню спритності з її основним різновидам і проявам відбуваються глибші фізіологічні зміни у організмі, що зумовлює кращої мобілізації резервних можливостей та відкриває додаткових можливостей задля її подальшого вдосконалення вітчизняної методики підготовки боксерів.

Список литературы

1. Бальсевич В. К., Лубышева Л. И. Фізична культура: молодь і сучасність // Теорія і практика фіз. культури. 1995, № 4, з. 2 — 7.

2. Бальсевич В. К. Онтокинезиология людини. — М.: Теорія і практика фізичної культури, 2000. — 275 з.

3. Бокс. Програма для дитячо-юнацьких спортивних шкіл, спеціалізованих дитячо-юнацьких шкіл олімпійського резерву, шкіл вищої майстерності (навчально-тренувальної групи і групи спортивного вдосконалення). М., 1985. — 162 з.

4. Назаренко Л. Д. Розвиток двигательно-координационных якостей як головний чинник оздоровлення дітей і підлітків: Монографія. — М.: Теорія і практика фізичної культури, 2001. — 332 з.

5. Туревский І.М. Спритність як комплекс психічних і моторних здібностей: Автореф. канд. діс. М., 1980, з. 33.

6. Ширяєв О. Г. Бокс. Вчителю і учневі (вид. 2-ге, перераб. і доп.). — СПб.: Вид-во «ШАТОН », 2002. — 192 з.

7. Чудинов В. А. Фізична підготовка початківця боксера. — М.: ФиС, 1971. — 44 з.

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.