Хокей

.

Реферат по физкультуре Тема: «Хоккей».

ученика 11 «Б» класу 978 школы Коптева Іллі Вячеславовича.

План реферату :

1. Народження хоккея.

2. Хокей в СССР.

3. «Золота шайба».

4. Декілька слів про хоккее.

5. Чемпіонати світу та Європи, Олімпійські игры.

6. Правила ігри та зовсім проведення игры.

7.

Заключение

.

1. Народження хокею.

І де та коли народився хокей? Точної відповіді це питання немає вже, напевно, нічого очікувати. Є дані, що гри, схожі на хокей, існували і з найдавніших часів. На таку гру грали у XVI-XVII століттях в Англії. Ще знали таку гру у Китаї ще чотири з століття тому. Хокейними поєдинками захоплювалися й давні індіанці. Свідченням цього є служать фрески, які експонуються у національному антропологічному музеї Мехіко. Там зображені спортсмени, що у невеличкий кулю вигнутими палицями. Така сама картина — і барельєфах знаменитої стіни Фемистокла в Афінах, Батьківщині Олімпійських игр.

Деякі стверджують, що народження хокею з шайбою пов’язані з життям індіанців півночі Америки, які змагалися на льоду у грі з ключками. Відкривачі Нового Світу назвали її «айсрэкет». Голландці, наприклад, вважають, що саме їх країна є батьківщиною хокею. Вони на гравюру однієї з співвітчизників, запечатлевшего на початку XVIII століття розкішно одягненого вельможу, стоїть на ковзанах з ключкою до рук. Чим, мовляв, не хокеїст? Певне, цей пан вирішив наситити популярний у роки у Голландії гольф ще більше гострими відчуттями і посів лід, прихопивши і ключку для гольфу.

Якщо ж ж вдатися по допомогу мовознавців, можна дізнатися, що слово «хокей» — французького походження. «Хокэ» — так французькою звучить назва пастушого посоху з загнутої ручкою. Можливо, справді перший хокейний поєдинок провели французькі пастухи ?

Але все-таки більшість істориків говорять про тому, що гра народилася Канаді, а перший матч провели Монреалі в 1879 року. Втім, останній факт оспорюють і з сьогодні жителі міста Кінгстона провінції Онтаріо і Галифакса у новій Шотландії - й ті, та інші, стверджують, перший матч проходив їх городе.

У наступній біографії хокею різночитань ми маємо. У 1893 року генерал-губернатор Канади лорд Стенлі заснував Кубок для кращої канадської команди. До 1910 року ця приз — він став називатися Кубком Стенлі - розігрували як любителі, і професіонали, виступаючи, як кажуть, в змішаних командах. У 1917 року було освічена Національна хокейна ліга (НХЛ), об'єднала все канадські професійні команди. А ще через сім років, в 1924 року, до канадцям в НХЛ приєдналася й перша американська команда з Бостона.

У Європу хокей прийшла на початку ХХ століття — перший чемпіонат Старого Світу було розіграно в 1910 року. Брали участь у ньому збірні Великобританії (вона почала переможницею), Німеччини, Бельгії й Швейцарії. Чемпіонати ж світу, як було вирішили зробити 1983 року, ведуть відлік від турніру, проведеного на 1920 року під час VII літніх Олімпійських ігор. Переможцями почали канадці, що до 1954 року, як у світовій першості дебютувала збірна СРСР, мали своєму рахунку вже п’ятнадцять вищих титулів (з двадцяти можливих). Двічі чемпіонами світу ставали чехословацькі хокеїсти і з разу — збірні Великобританії, навіть Швеції. Такою була стрій у світовій хокеї до 1954 году.

2. Хокей в СССР.

Нині ж, пройдемося неквапливо по віх нашої хокейної истории.

Что стосується зародження хокею з шайбою нашій країні, то тут ми можемо спиратися більш надійні і точні відомості :

Росіяни люди споконвіку любили кататися на ковзанах. Щойно мороз сковував лід, затівали удалые гри, сперечалися, хто швидше, сильніше, сміливіше …

Народні ігри робилися із палицею і дерев’яним кулею були популярними ще Стародавньої Русі. Особливо коханою була гра в кубарь. Дерев’яний кулю (кубарь) гравці ганяли полками кригою. Кубарь потрібно було загнати виносять за межі на середину застиглого озера чи, якщо грали з водящими, потрапити до коло, який креслив собі кожного учасника гри.

Згодом кулю замінили чавунної кулькою. Це винахід було зроблено з обережності. Кубарь при ударах кричав вгору й за наносив гравцям травми (захисного спорядження тоді, природно, не випускали). Пулька ж завжди сковзала лише з льоду. У різних районах ця гра носила різні назви: дзига, казан, ключки, клюшкование …

Коли почали з’являтися ковзани (їх спочатку майструвати дерев’янний, кістки, міді), гри ще більше стали нагадують сучасний хокей. У дев’яностих роках уже минулого століття члени гуртка «Петербурзькі любителі спорту» створили оформили правил гри в хокей, а 1907 року була створена Петербурзька ліга хокеїстів. І хокей в мандрівку країні: Москва, Твер, Владивосток, Архангельськ, Новгород, Павловський Посад, Харків, Саратов …

Отже, історія хокею пішла в ХХ століття. Тим часом Америка, Канада, Західна Європа вже процвітали в хокеї з шайбою. Однак, природно, ми їх догнали.

А наздогнали ми їх тож :

Достижения радянського хокею базуються на теоретичних розробках, у яких враховуються під час першого чергу принципи різнобічного виховання молоді нашій країні - високого інтелекту фізична одарённость, особлива потяг молоді колективу, до діям задля слави його. Наша хокейна школа враховує сильні й слабкі боку суперників, розробляє стратегію розвитку окремих компонентів гри. Їх, компонентів, чотири. Перший — атлетична готовність, до цього поняття входить розвиток спортсмени таких якостей, як сила, швидкість, спритність, витривалість. Невипадково у вмінні розвивати певні, необхідних конкретного хокеїста і конкретного амплуа якості, в рівні функціональної готовності як команд, і гравців, нашому хокею немає рівних. Тому хоча й збірна СРСР, та клуби турніри, навіть тривалі, проводять без особливих перепадів. Тому стихія нашого хокею — высокотемповая игра.

Другий компонент — технічне майстерність. Виховання індивідуально яскравого, сильного, вміє творчо виконувати своєї ролі гравця — одна з найважливіших умов переможного розвитку. І наше хокей, який виховав чимало видатних хокеїстів, з цим погляду явно випереджає інші хокейні школи. Більше того, радянський хокей змусив переглянути критерії якими гравця відносили (або відносили) до вищої разряду.

Третій з китів, у яких грунтується хокей, — тактика. Принципове відмінність у нашої тактиці - її колективна основа. А коротко принципи нашої тактики можна сформулювати так: у разі втрати шайби — перехід до оборони; після відбору, повернення її - організація контратаки з її продовженням у неповній середній зони і, головне, розвиток виробництва і завершення атаки у чужий зоне.

І, звісно, успіхи збірної СРСР стали і клубів — свідчення правильної постановки тренувальної та виховної (і є четвертий компонент, невіддільний від перших трьох).

Однак не думати, що в країні хокей з’явився відразу після його міжнародного визнання. Минали роки колись, ніж радянський уболівальник побачив «західний хоккей».

3. «Золота шайба».

Вже значно пізніше з’явилося назва «Золота шайба» :

Первый всесоюзний турнір клубу «Золота шайба». За всією Москві розклеєні яскраві афіші. Любителів хокею запрошують на трибуны.

" А що таке «Золота шайба», звідки з’явилася ця назва? «- дивувало багатьох, затримуючись біля афіш із зображенням кудлатого усмішливого хлопчака, вбраного у могутні зброю хокейного вратаря.

На афіші не напишеш, як народився клуб «Золота шайба» (занадто довго), але але він зумів у ж сезон поставити під свій прапор понад мільйон маленьких лицарів хоккея.

4. Декілька слів про хоккее.

Нині ж можна сказати взагалі про хокеї :

Хоккей нам близький своїм багатим внутрішнім змістом. У жагучої неприборкану боротьбі суперників, в багатстві і віртуозності виконання технічних прийомів, у розмаїтості тактичних побудов ніби бачимо частку життя, а ній — себе, відсвіт своєї справжньої чи минулої бойової частини і задерикуватої молодості. Якоюсь мірою відчуваємо втілення своїх устремлінь. Багато хто й багато, спостерігаючи матч з трибун чи екрані свого телевізора, щиро заздрять спортсменам, зазначаючи подумки, які вони сильні, спритні, які вони умільці. Мимоволі зароджується прагнення наслідувати своїх кумирів, як і майстерно, як і вони, виконувати на льоду хокейні приемы.

Хокей — соціальне явище, яке користується колосальним успіхом у мільйонів людей різних економічних і полі-тичних системах. Воно перебуває у ряду найвищих проявів людської діяльності, скидається на мистецтво чи науці. Щоб на це переконається, досить осмислити все, ніж характеризується хоккей.

Насамперед — це надзвичайно тяжкий працю, пов’язані з тим, що людина віддає своє й дійшов зрілому віку певним чином скаліченим. Це дуже складний структурою явище — висока техніка на неприродною опорі. Людина звичайно з перших кроків бігає землею, а ви тут — лід, і це дуже непроста дело.

Нарешті, хокей жадає від організму людини постійної концентрації психофізичних зусиль, максимального взаємодії й порозуміння, що дається лише великим напругою сил. Вочевидь, що людина, що у хокей фаховому рівні, зайнятий страшно важкою працею. Як і будь-яке явище, хокей повинен розвиватися за своїми об'єктивним законам. Їх дію, звісно, можуть призупинити вольові рішення. І тут розвиток явища стане суб'єктивним та неминуче призведе не туди, куди мала б привести об'єктивне протягом событий.

Саме так це явище і зі нашим хокеєм. Як складне соціальне явище, хокей вимагає найвищої самовіддачі - як від спортсменів, і від організаторів — і лише у це разі, може справді вирішувати свої завдання — як і прекрасне видовище, як і все остальное.

Систематичні заняття хокеєм сприяє вихованню мужніх, сміливих, вольових спортсменів. Інтенсивні руху на свіжому повітрі зміцнюють здоров’я хокеїстів й у поєднані із заняттями інші види спорту дозволяють успіш-но розв’язувати завдання фізичного воспитания.

У нашій країні хокей став масовим виглядом спорту. Радянські хокеїсти з більшим успіхом виступають на міжнародних змаганнях. Вони чотири рази ставали олімпійськими чемпіонами і було багаторазовими переможцями Європи — й світу. Радянська школа хокею нині є визнаним лідером хоккея.

5. Чемпіонати світу та Європи, Олімпійські игры.

У 1910 року було проведено перший чемпіонат Європи. З 1932 року титули «Хокейних королів Європи» розігруються лише чемпіонатів світу і зимових Олімпійських игр.

У 1924 року хокей вперше ввійшов у олімпійську програму зимових Олімпійських игр.

Перші три місця місця у сучасних Олімпійських іграх :

26.01. — 1.02. 1956 р., Італія: 1. СРСР, 2. США, 3. Канада.

18.02. — 28.02. 1960 р., США: 1. США, 2. Канада, 3. СССР.

27.01. — 8.02. 1964 р., Австрія: 1. СРСР, 2. Швеція, 3. Чехословакия.

6.02. — 17.02. 1968 р., Франція: 1. СРСР, 2. Чехословаччина, 3. Канада.

5.02. — 13.02. 1972 р., Японія: 1. СРСР, 2. США, 3. Чехословакия.

6.02. -14.02. 1976 р., Австрія: 1. СРСР, 2. Чехословаччина, 3. ФРГ.

12.02. — 24.02. 1980 р., США: 1. США, 2. СРСР, 3. Швеция.

7.02. — 19.02. 1984 р., Югославія: 1. СРСР, 2. Чехословаччина, 3. Швеция.

Як бачимо СРСР завжди займало одні із перших трьох місць. І на наступні роки, до сьогодні, наша команда займала також одне із перших трьох мест.

У чемпіонатах світу та Європи наша команда займала те й перших місць, зрідка третье.

У 1954 року радянська хокейна збірна панувала своєму першому чемпіонаті мира.

У межах чемпіонатів світу та Європи збірна СРСР до 1987 року провела 267 матчів, в 227 їх здобули перемогу при 16 нічиїх і 24 ураженнях. Різниця шайб 1825 — 484.

Збірна команда СРСР на 1987 рік була 20-кратным чемпіоном світу, 7-кратным срібним призёром і 4-кратным бронзовим призёром світового першості, 25-кратным чемпіоном Європи, 4-кратным срібним призёром і дворазовим бронзовим призером європейського чемпионата.

Підбиваючи підсумки можна сказати, що у чемпіонатах світу і призначенням Олімпійських іграх зазвичай займали одні із перших трьох місць (до сьогодення): СРСР, Канада, Швеція, Чехословаччина і рідше США.

6. Правила ігри та зовсім проведення гри.

Нині ж щодо правил ігри та зовсім щодо правил проведення гри :

Хоккей проводиться на крижаної майданчику розміром 61×30 м, прямокутної форми, з закругленими кутами. Уся майданчик огороджена дерев’яними бортами заввишки 122 см.

Гравці, пересуваючись у льоду на ковзанах, прагнуть ключками закинути шайбу в одні ворота супротивника й захищати свої ворота.

Гра триває 60 хв. «чистого часу» (3 періоду по 20 хв. з перервами по 10 хв. між періодами). У самі грі беруть участь 6 гравців: воротар, два захисника і трьох нападающих.

Високий темп сучасної ігри та зовсім часта зміна ігрових ситуацій створюють велике змістове навантаження, тому гравці, зазвичай замінюються через 1 — 2 хвилини. Але заміна під час гри виробляється виключно за місцях, тобто. центральний нападаючий замість центрального, правий захисник замість правого.

Попри всю у своїй можна додати внаслідок чого карають як і карають :

Найбільш поширений у хокеї штраф — видалення з поля на 2 хвилини чистого часу. Він призначається ось що :

1. За затримку противника ключкою. Підніжка ключкою, коньком.

2. За вибивання ключки особисто від противника.

3. За небезпечну гру ключкою, піднятою вище плеча.

4. За гру поламаною клюшкой.

5. Притискання шайби до борта або до підставі воріт, коли на гравця не нападає противник.

Дуже рідко, проте виходять у іграх такі ситуації, коли суддя змушений видалити хокеїста з поля п’ять хвилин чистого часу без права заміни. Під час 2- хвилинного штрафу, якщо покарана команда пропускає гол, то винний гравець відразу ж потрапити триватиме місце на крижаному полі. 5-минутный ж штраф хокеїст відбуває повністю за такі порушення правил :

1. Ушкодження, нанесённое противнику ключкою, піднятою вище плеча.

2. Затримка ключки суперника з небезпекою завдати йому повреждение.

3. Кидок ключки чи шайби в игрока.

Наступні порушення правил ведення силовий боротьби караються 2-минутным видаленням з майданчики :

1. Поштовх противника, не володіє шайбой.

2. Поштовх на борт.

3. Поштовх руками (ліктем).

4. Умисне падіння під противника з єдиною метою збити его.

5. Затримка противника руками.

Видалення п’ять хвилин :

1.Толчок противника на борт з небезпекою завдати йому повреждение.

2. Поштовх воротаря в площі ворот.

Видалення остаточно гри :

1. Зумисно груба гра у будь-якій зоні (заміна іншим гравцем через 5 хвилин).

2. Зумисно груба гра, у яких противник отримав ушкодження (заміна іншим гравцем за хвилин).

Одночасно більше двох гравців з однієї команди судді не видаляють. Третього порушника заміняє на полі хтось із партнерів. Час штрафу обчислюється із моменту появи на лід однієї з двох удалённых.

Становище «поза процесом» фіксується у разі :

1. Якщо гравець атакуючої команди увійшов до зони суперника раніше, ніж там опинилася шайба.

2. Якщо гравець прийняв шайбу за центральної лінією, проброшенную його партнером зі свого зони защиты.

3. Якщо шайба проброшена зі своїми половини поля за лінію воріт противника.

У цьому розповідь основних правил можна закінчити, його правила постійно змінюються, то писати їх повністю просто більше не має смысла.

7.

Заключение

.

І у висновок можна сказати що, попри що, хокей, відповідно хокеїсти завжди будуть лицарями не боячись і упрёка, які підтверджують своїм чудовим мистецтвом державність радянського спорту !

Використовувана література :

1. Анатолій Тарасов «Справжні чоловіки хокею», Москва «Фізкультура і спорт» 1987.

2. Хокей 89−90 календар — довідник, «Лениздат» 1989.

3. Ю. И. Портных «Спортивні гри», Москва «Фізкультура і спорт» 1975.

4. Анатолій Ісаєв «Це і хокей», Москва «Молода гвардія» 1984.