Автор-повествователь — герой в повісті О.С. Пушкіна Капітанська дочка

Автор-повествователь — герой в повісті О.С. Пушкіна «Капітанська дочка «

В повісті «Капітанська дочка» А. З. Пушкін має свою улюблений прийом: він виступає у ролі видавця, а автором начебто є Гриньов. Також від імені вигаданого автора написані, наприклад, «Повісті Белкина» і «Історія села Горюхина». А. З. Пушкін створює цілком певний спосіб оповідача — помісного дворянина. Дитинство його відбувається на селі, зростає він недорослем, потім батько посилає його на військову службу, і крізь певний час він повертається у родове маєток і вирішує зайнятися творчістю. Приблизно так само виглядає історія оповідача «Капітанської доньки»; лінія «автор — оповідач — герой» тут простежується доволі реально.

Пушкин як ніби будує драбинку у часі: він дивиться із середини ХІХ століття на оповідача, який у часи чергу говорить про собі у молодості. Отже, до читача доходить багатовимірна історична картинка, складна, як саме життя.

А. З. Пушкіна, безумовно, дуже хвилювала тема повстань у Росії, як селянських бунтів, і як-от події грудня 1825 року, у яких брали участь його близькі друзі. Роздуми з цього звернули думку до драматичним подій історії, і він пише нарис «Історія Пугачова». Але митець, А. З. Пушкін не зміг повністю самовиразитися в історичному праці, і вона виник задум мистецького твору про пугачевском повстанні. Герої «Капітанської доньки», відносини із своїми звичайними людськими долями, опиняються у у самісінькому центрі історичних подій. Ми читаємо про далекому навіть А. З. Пушкіна у вісімнадцятому сторіччі, але тому, розповідь тягнеться з першої особи, все описане близько і зрозуміло сказати нам. Не дивимося із боку, а разом із молодим Гриньовим беремо участь в подіях його життя. Ватажок селянського бунту, кривавий, який знає жалості лиходій постає маємо живим людиною, із достоїнствами і вадами, — завдяки Гриневу.

Юный Петруша Гриньов — герой «Капітанської доньки», вона вміє оцінювати події, безпосереднім учасником яких стає. Він просто живе і це відчуває й надходить оскільки велить йому совість. Обеззброююча чесність неодноразово рятує йому життя. І ця чесність — заставу особливого довіри читача до всього, що розповідає Гриньов.

Мы поспіль не можемо зіставляти Л. Гриньова з А. Пушкіним ні з розуму (пригадаємо його оповідання про життя жінок у рідний дім до армії), ні з душевним якостям (багатства і багатогранність духовного світу поета не викликають сумнівів, чого не скажеш Гриневе), але у понятті честі та внутрішнього боргу їхні думки збігаються. Дворянин, не що вважає за можливе змінити присяги й перейти набік повсталих, — це міг і Пушкін. Невипадково підлість проявляється у кожному слові і вчинок дворянина-предателя Швабрина: у його ставлення до Маші, і дуелі, і після арешту.

А. З. Пушкін під Нидом видавця пише, єдине доповнення його до рукописи Гриньова — це епіграфи. Отже, лише у эпиграфах автор безпосередньо висловлює свою позицію. Перше і головне їх — «Бережи честь змолоду». Проблема честі — одне з головних в «Капітанської дочці». Позитивні герої ті, хто «берег честь змолоду»: Гриньов, Маша, сім'я Мироновых тощо. буд. До них ж у певної міри можна вважати і Пугачова. По крайнього заходу, щодо Гриньова він поступив чесно.

Повествователь в «Капітанської дочці» — це той самий Гриньов, але вже старості. Він дивиться на себе з боку, посміюється над помилками молодості, над своєї недосвідченістю, але й пишається тим, що ні втратив свого дворянського гідності, основні життєві принципи його сформувалися вже тоді залишилися незмінні. На відміну очікувати від молодої Петруші, все думки якого було зайняті улюбленої дівчиною, Гринев-повествователь дає оцінку й історичним подій. Це він каже: «Не доведи Боже бачити російський бунт — безглуздий і нещадний. Ті, які планують ми неможливі перевороти, чи молоді й не знають нашого народу, чи вже люди жорстокосерді, яким чужа голівонька — полушка, та й своя шийка — копійка…».

Итак, у самому центрі вирішальних подій історії перебуває середній, значно більше звичайний людина, ніж сам Пушкін, тим щонайменше ним обраний. Розповідь щирого і відкритого Гриньова малює об'єктивної картини того що відбувається, не подає приводів для підозр у якомусь «умничаньи» (до речі, улюблене його слово). Мова Гринева-повествователя простий і доступний, без викрутасів. Пушкин-поэт міг використовувати опис бурану як алегорію селянського повстання: «Ну, пан, — закричав ямщик, — біда: буран!» Гриньов просто описує заметіль, завдяки якій він познайомився з Пугачов.

«Капитанская дочка» — повість непросто про народне повстання, а про загальнолюдських проблемах. Ніде в повісті ми зустрінемо описи пригніченого народу, навпаки, наприклад, Савельїч безкорисливо любить господарів й піддав їм. І всі ж «Капітанська дочка» — глибоко народне твір, навіть загальнонародне, примирне все стану. Майже всі епіграфи до голів взяті з народних пісень. Їх слова стають вираженням почуттів героя-дворянина. Пушкін каже нам, що життя складніше будь-яких схем, що.

для об'єднання людей недостатньо їхньої належності одного стану. Гриневу набагато більше симпатичний Пугачов, ніж Швабрин — той самий, як і, офіцер. Кожен герой повісті — непросто представник свого стану, але самостійна особистість: і Савельїч, і Пугачов, і імператриця. Пугачов — представник народу, але змішується із натовпами людей, які йдуть його, він вождь і розуміє, що самотній і раніше чи пізно його зрадять. Обговорюючи калмицьку казку про орлу і вороні, Пугачов і Гриньов висловлюють свою життєву позицію. Пугачов неспроможна жити інакше, для нього бунт — сенс усього життя, для Гриньова ж — «жити вбивствами та розбоєм отже клювати мертвечину». Герої не поділяють думку визначенні основи життя і тих не менш залишаються доброзичливі друг до друга.

В повісті щодо мало описів кровопролиття, всіма гаразд відома жорстокість селянської війни. Але туди, у яких такі сцени є, у яких зображені страждання обох сторін — те й башкирец з знівеченим обличчям, і смерть подружжя Мироновых. Знову А. З. Пушкін руйнує будь-які схеми й головним виміром сюжету робить таке людське якість, як сострадательность, звичайна доброта. Пригадаємо, як озивається вперше в повісті з’являються Пугачов і імператриця — як двома полюсами. Герої зустрічаються із нею і з звичайними людьми, і потім з’ясовується, що обидві вони наділені владою. Милосердя ж виявляють тільки в тим, кому особисто симпатизують. Вибірково.

В «Капітанської дочці» багато казкового. Тут відбилася мрія поета про можливість устрою такого світу, де всі грунтується на добрих і мудрих людські стосунки; герой і оповідач допомагають навіяти саме цю думку читачеві.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.