Лингвистические погляди Є. Д. Поливанова і ідеї його вчителя І. А. Бодуэна де Куртенэ

Лингвистические погляди Є. Д. Поливанова і ідеї його вчителя І. А. Бодуэна де Куртенэ История становлення наукових поглядів Є. Д. Поливанова пов’язана з безпосереднім впливом з його світогляд вчителя І. А. Бодуэна де Куртенэ. Будучи вірним учнем і послідовником І. А. Бодуэна де Куртенэ, Поліванов — як і Л. У. Щерба, Л. П. Якубинский і про його учні - було не сприйняти та її методологічну позицію щодо як найбільш мови, так і мовознавчої науки. Щоправда, як відомо, позиція Бодуэна у питаннях була непослідовна, суперечлива і могла цілком задовольнити його учнів, але, у разі, початковий «поштовх» дали і сприйнятий.

Существо філософських поглядів Бодуэна де Куртенэ, його основу лінгвістичної концепції становить матеріалістичний монізм (філософське вчення, яке, на противагу дуалізму, приймає в основі всього існуючого одне початок). Це філософське вчення привело Бодуэна де Куртенэ до розумінню мови як явища психосоціального. Він символізував соціальну природу мовних актів: «… індивід може повинна розвиватися у мовному плані місто й взагалі духовно лише у суспільстві, т. е. в зносинах коїться з іншими индивидами».

Бодуэн де Куртенэ вважав, що порівняльне вивчення мов можуть грунтуватися на виявленні загального подібності незалежно від історичних чи генеалогічних зв’язків: «Ми постійно знаходимо однакові властивості, однакові зміни, однакові історичні процеси та переродження в мовами, далеких одне одному і історично, і перебуває географічно. З цього погляду ми можемо порівнювати розвиток мов романських з недостатнім розвитком мов новоиндийских, розвиток мов слов’янських з недостатнім розвитком мов семитических, розвиток мови російського з недостатнім розвитком мови коптського і т.д.». Ось він наближається до виділенню і зіставленню в мовами цілісних систем, певних структурних відносин, у яких виявляються функционально-тождественные спільні риси. Саме такою підхід прийнятий у сучасних напрямах типологічного вивчання мов.

Итак, розуміння мови як системи, розуміння множинності причин змін мови, соціальна обумовленість мовних змін, елементи знаковою теорії мови, теорія фонем і морфонологических змін (альтернаций), типологія мов склали той коло труднощів і завдань загального мовознавства, які вирішували у своїх працях представники Казанської лінгвістичної школи, яскравий представник якої було вчитель Є. Д. Поливанова — І. А. Бодуэн де Куртенэ.

Правомерно казати про наступності ідей між І. А. Бодуэном де Куртенэ та її учнем Є. Д. Поливановым. Йдеться може тут йти передусім про всім комплексі лінгвістичних ідей, про лінгвістичному світогляді узагалі і колі наукових інтересів Поливанова.

Опираясь на теоретичні становища, які у працях його учителів І. А. Бодуэна де Куртенэ і Л. У. Щербы, Є. Д. Поліванов розвинув в свої роботи концепцію, яка відображатиме його власне розуміння мови та мовних процесів, і навіть завдань лінгвістичної науки.

Автор статті, присвяченій 90-річчю від народження вченого, Л. П. КРИСІН пише так: «Є. Д. Поліванов мав яскравим талантом лингвиста-исследователя, разючими здібностями поліглота й мав глибокі знання у галузі теорії мови. Це щасливий і рідкісне сполучення багато в чому пояснює незвичайну ретельність його найкращих робіт в аналізі конкретного матеріалу, оригінальність теоретичної інтерпретації і ваша сміливість лінгвістичної думки, дозволяла Є. Д. Поливанову робити наукові відкриття».

Обладая дуже широким діапазоном дослідницьких інтересів, Є. Д. Поліванов не віддавав переваги якогось одного з цих двох які у лінгвістиці підходів до вивчення мови — диахроническому чи синхроническому. У його працях ми бачимо органічне поєднання тонкого й усебічного аналізу системних відносин у цьому мові з фундаментальними описами історії мовних явищ. Така зв’язок обох підходів — синхронического і діахронічного — дозволяла Є. Д. Поливанову розкривати істинні причини даної, що призвели до сучасного стану мови. Правильному розумінню цих причин сприяло й те, що щодо мовних явищ Є. Д. Поліванов велике увагу приділяв багатокультурному і этнографическому фону цих явищ, дослідженню побуту і звичаїв носіїв даного языка.

Весом внесок Є. Д. Поливанова й у русистику.

Изучая процеси, які відбувалися російській мові після революції, Є. Д. Поліванов дав їм всебічне теоретичне висвітлення, досліджував рушійні сили мовних змін і особливо уважно аналізуючи характер впливу мову соціальних, чинників. Є. Д. Поліванов висунув ідею створення «соціологічною лінгвістики» (термін Є. Д. Поливанова), т. е. такого розділу мовознавства, яка б вивченням соціальних стимулів розвитку та функціонування мови, механізму взаємодії між розумом і обществом.

Т.о., зупинимося докладніше на заслуги Є. Д. Поливанова, пов’язаних із становленням социолингвистики.

При підготовці цієї праці були використані матеріали із російського сайту internet.