Статистика сільського господарства

=shur@= [email protected].

У З Т У П.

Статистика як суспільна наука вивчає стан й розвиток людського суспільства, включаючи матеріальні умови його життя, тобто суспільне виробництво. Алі сус-пільство й суспільне виробництво є про «єктом вивчення багатьох наук: історичного матеріалізму, політичної економії, економічної географії, суспільствознавства, права, економіки галузей народного господарства й інш. Всі ці дисципліни, Незважаючи на тісний зв «язок між собою, не повторюють одна одну, а мають свій зміст й свої методи. Коли ж представляє собою специфічний предмет статистики?

Предметом статистики як суспільної науки є особливі про «єктивні ознаки стану й розвитку суспільства й матеріальних умів його життя. Такі ознаки здобули назву про «єктивних статистичних показників. На відміну від звичайних ознак, котрі означають лише якісну подібність чи відмінність, статистичні показники, що дають міру масовим явищам, представляють собою ознаки более складного складу. Про «єктивні статистичні показники як особливі про «єктивні ознаки характеризуються такими якостями.

По-перше, це ознаки, котрі представляють собою єдність якісних й кількісних сторін явищ, тобто ознаки, що мають певний зміст й відповідну цьому змісту величину (міра явищ).

По-друге, це загальні ознаки, тобто ознаки, котрі відносяться не дуже до одиничного факту чи випадку, а охоплюють всю сукупність фактів чи одиниць спостереження цого роду, цієї якості. Пізнання таких ознак неможливе без статистичного зведення, яку забезпечує перехід від індивідуальних характеристик одиниць сукупності до узагальнених характеристик сукупності; це дало основу статистикам називати їхнього зведеними ознаками. Статистичний показник як загальна ознака завжди передбачає визначену кількість сукупності (в абсолютному показнику кількість — складова частина величини; в середній величині кількість передбачається як один з членів ставлення, результатом якого є сама середня); він також містить в згорнутому виді визначену варіацію охоплених (узагальнених) ним індивідуальних величин. Ця варіація отримує міру в вигляді особливого показника.

По-третє, це ознаки реального суспільства у тому чи інший період чи момент його розвитку, тобто ознаки історично конкретні.

По-четверте, це ознаки, істотні для характеристик стану й розвитку суспільства, ознаки, котрі виявляють закономірність його розвитку.

Кожний, навіть самий простий, статистичний показник як про «єктивна ознака того чи іншого явища життя суспільства.

Про «єктивні статистичні показники тихий чи інших явищ не можна представити як ті, що знаходиться поза цими явищами, бо смердоті - про «єктивні сторони цих явищ.

Разом із тім, кожний статистичний показник як про «єктивний статистичний факт, про «єктивна рису дійсності отримує відображення в процесі пізнання в статистичному показнику як в особливому розумінні, особливій категорії. Найважливіше заподіяння статистики — забезпечити достовірність цого відображення.

Ознак й відповідно показників того чи іншого явища дуже багато. Серед них є суттєві, котрі розкривають важливе, докорінне у явищі, й несуттєві, котрі виражають короткочасне, зовнішнє, поверхневе, другорядне. Неіснуючі ознаки часто відіграють роль своєрідного кривого дзеркала, затушовує, ховає головні риси явища, створює хибне, перекручене уявлення про характер процесу.

Статистика як наука має справу із суттєвими ознаками, із показниками, котрі відображають суттєві сторони суспільного життя, суспільного виробництва.

Одне з головних завдань науки полягає саме у відділенні суттєвого від несуттєвого. піддаючи спеціальному вивченню суттєві ознаки, виділяючи показники, здібні надійно й правильно характеризувати явища, котрі вивчаються й їхні взаємозв «язки, статистика може розкривати на масових матеріалах відповідні закономірності зміни цих явищ, закономірності їхні розвитку.

Алі сам процес суспільного відтворення, який проходити різні присутні йому стадії (виробництво, звернення, споживання й т.п.), відповідно характеризується системою багатьох ознак. У цьому процесі беруть доля й взаємодіють усі, розглянуті вище, суспільні підрозділи. Відповідно система про «єктивних статистичних показників народного господарства представляє собою систему про «єктивних ознак, про «єктивних показників суспільного відтворення на різних його стадіях й етапах як в цілому, то й диференційовано по основних суспільних підрозділах (суспільних, галузевих, регіональних й т.п.).

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА.

Поняття продукції сільського господарства, заподіяння й соціально-економічне значення її статистичного вивчення.

Сільське господарство нашої країни — це складний різноманітний про «єкт, який вивчається сукупністю природних, технічних й загальних наук.

Серед загальних наук, котрі вивчають сільське господарство, назвемо економіку, планування, бухгалтерський облік, статистику. Ці науки досліджують як економічні, то й соціальні явища й процеси, котрі відбуваються в галузі. Сільське господарство розглядається при цьому як одна з галузей народного господарства.

При загальноприйнятому розумінні сільського господарства як галузі матеріального виробництва в літературі по різному трактується зміст галузі й визначаються її границі. У одному випадку функцію сільського господарства зводять до оброблення сільськогосподарських культур й розведення тварин для отримання продукції рослинництва й тваринництва та первинної переробки рослинної й тваринної продукції; в іншому — до виробництва первинних сирих продуктів рослинного й тваринного походження, котрі використовуються для харчування населення й промислової переробки.

Сучасне сільське господарство — особлива галузь матеріального виробництва, в якому праця людини спрямовано розширення відтворення у великих масштабах культурних рослин й тварин, але в використання життєдіяльності рослин й тварин для одержання продукції цієї галузі. До сільського господарства також відноситься виконання робіт сільськогосподарського характеру (із експлуатації іригаційних й меліоративних систем, захист рослин від хвороб й шкідників й т.п.). Господарське управління визначає функцію сільського господарства в тихий випадках, коли витрати по ньому включаються в собівартість продукції. Відтворення в сільському господарстві здійснюється у межах соціальноекономічних категорій господарств.

Статистика сільського господарства є самостійною учбовою дисципліною. У учбових цілях статистика сільського господарства викладається в зв «язку зі статистикою заготівель. Курс сільськогосподарської статистики вивчається із основами соціально-економічної статистики.

Статистика сільського господарства є однією із особливих галузей статистичної науки. Перш ніж дати визначення предмета статистики сільського господарства, слід вказати на існуюче різне поняття цієї науки. Деякі статистики у визначенні предмета застосовують відоме формулювання статистики як науки, котра вивчає кількісну характеристику масових суспільних явищ у нерозривному зв «язку із їхнього якісною характеристикою, й механічно заговорили українською у «язують це формулювання із оцінками явищ у сільськогосподарському виробництві. Інші вважають, що статистика вивчає явища й процеси відтворення матеріальних благ й суспільних відносин в сільському господарстві в їхнього якісному вираженні, даючи їм відповідну цифрову характеристику. Заслуговує особливої уваги думка, що предметом сільськогосподарської статистики є система про «єктивних статистичних показників стану й розвитку сільськогосподарського виробництва.

З врахуванням викладеного сформулюємо визначення предмета. Статистика сільського господарства вивчає сукупність кількісних характеристик сільського господарства як галузі народного господарства у нерозривному зв «язку із їхнього якісними характеристиками. Статистика досліджує кількісні тенденції, зв «язку й закономірності в сільському господарстві у просторовочасових границях. Статистика сільського господарства має справу, по перше, із різними видами характеристик, котрі в певній мірі заговорили українською у «язані між собою. Це означає: статистика сільського господарства займається класифікацією цих характеристик (показників). По одному, сукупність характеристик (показників) відноситься до сільського господарства, яку включає виробничі й обслуговуючі функції.

Теоретичною й методологічною основою статистики сільського господарства як науки є діалектичний й історичний матеріалізм, політична економія, науковий соціалізм. Українська статистика — могутнє знаряддя соціально-економічного пізнання й перебудови дійсності. Статистика при вивченні характеристик явищ й процесів сільського господарства та його основних елементів й структур використовує наслідки, одержані природничими, технічними та іншими науками.

Сільське господарство нашої країни ведеться на великій територї, Яка включає у собі різноманітні природні, економічні, соціальні, національні та інші структури. Статистика вивчає стан й розвиток сільського господарства України як в цілому, то й диференційовано із врахуванням існуючих територіальних, галузевих й соціально-економічних структур. Значення цієї статистики особливо підвищується в умовах переходу на принципи регіонального госпрозрахунку, самоуправління й самофінансування. Завданням статистики є розробка методології побудови системи показників, інформаційного забезпечення й аналізу статистичних даних, котрі відображають територіальну, галузеву й соціально-економічну структуру сільського господарства України. Статистика вивчає цю структуру у визначеному порядку, на основі класифікації й угруповань.

У органах державної статистики сільське господарство завжди вивчалось у національно-територіальному й регіональному аспектах, а також із врахуванням галузевої структури й соціально-економічних категорій господарств, щоправда в деяких випадках навчальна література обмежувалась лише аналізом класифікації галузей й угрупованням категорій господарств.

Статистика сільського господарства як соціально-економічна наука використовує загальний метод пізнання — діалектичний метод, який вимагає розглядати явища й процеси в їхнього взаємозв «язку й розвитку, вивчати перехід від кількісних змін до якісних, виясняти внутрішні протиріччя як джерело розвитку й як процес боротьби нового зі старим.

Соціально-економічні особливості полягають в багатогранності форм користування власністю колгоспами, радгоспами та іншими державними сільськогосподарськими підприємствами, організаціями орендарів, кооператорів, особистих господарств громадян. Для сільського господарства характерне посилення інтеграційних зв «язків різних форм господарювання.

Економічні особливості проявляються до того, що відтворення в цій галузі здійснюється безпосередньо на особистій основі в натуральній формі. Це означати, що більша частина продукції залишається в сільському господарстві й використовується для відновлення виробництва: насіння й посадковий матеріал витрачаються на посів й посадку, молоко — на напування телят, яйця птиці - на виведення молодняку, мед — для годування бджіл й т.п. Більше того, вся продукція кормових культур й кормових угідь використовується у тваринництві, а така продукція тваринництва як гній — цінне органічне добриво.

Певна частина продукції сільського господарства перетворюється в засоби роботи. Так, наприклад, молоді сади переходять у плодоносний вік, а молодняк великої рогатої худоби — в основне продуктивне стадо. Доросла продуктивна худорба на відгодівлі й нагулі вважається предметом роботи. як предмети, то й засоби роботи в сільському господарстві піддаються более чи менш довготривалим природним, фізичним, фізіологічним й іншим змінам, а процес роботи у тій годину повністю чи частково призупиняється.

Зміст статистичного показника й його величина мають велику різноманітність форм.

Вивчаючи свій специфічний предмет із усіма його особливостями, статистика в процесі такого вивчення висловлює міру різних явищ життя суспільства. характеризує їхнього обсяг, структуру, рівні, динаміку, інтенсивність й т.п.

З розвитку суспільства й суспільного виробництва змінюються й їхнього про «єктивні статистичні показники. Частина показників зникає; натомість із «є нові зі специфічним суспільним змістом; інші міняють свою суспільну форму, змінюється величина статистичних показників й т.п.

Сукупність, загальні ознаки які вивчає статистика, складаються з відповідних одиниць, підлягають спостереженню, котрі отримали в зв «язку із цим найменування одиниць спостереження. Величини тихий чи інших ознак цих одиниць сукупності змінюється, варіює від однієї одиниці до іншої. Вивчення статистичних сукупностей, їхні загальних ознак, до того числі їхнього варіацій, незалежно від специфіки змісту, тобто незалежно від того, суспільні чи природні, хімічні чи біологічні процеси отримують відображення, яку є завданням математичної статистики.

Показники обсягу й складу продукції рослинництва й тваринництва в натуральному виразі, методи їхнього обчислення.

Всі елементи факторів виробництва можуть й повинні бути охарактеризовані із боці їхні розміру й якості. У ролі показників розміру використовуються перш на натуральні й цінні показники. Натуральні - це, як правило, дуже конкретні, специфічні, окремі показники, придатні для характеристики окремих елементів засобів виробництва чи продукції. Однак в певних економічно-допустимих границях натуральні показники виступають також в агрегованому виді. Тому серед натуральних показників відрізняють агреговані (укрупнені) й деталізовані показники. Системну єдність таких показників можна бачити в широко поширеній сільськогосподарській статистиці класифікаціях (класифікація сільськогосподарських угідь, класифікація великої рогатої худоби по вікових й статевих чи технологічних групах й т.п.), де поряд із загальною (екстенсивною за своїм характером) величиною (показником) про «єкта, який класифікується, виділені його складові деталізуючі показники.

Ціннісні показники можуть про «єднувати всю масу створених засобів виробництва чи виробленої продукції чи представляти в грошовій формі їхні окремі елементи.

За ціннісними показниками ховаються в кінцевому рахунку затрати сукупної суспільної роботи. Тому в певній сфері широке поширення мають безпосередньо трудові показники. По засобах виробництва чи продукції, заговорили українською у «язаних визначеними суспільними якостями, використовують різні форми суспільних показників, так звані умовно натуральні показники (енергетична потужність, кормові одиниці калорії й т.п.). Якісна характеристика також може бути дана диференційовано по окремих елементах чи із певним ступенем узагальнення.

Показники обсягу продукції рослинництва й середньої продуктивності. Розмір всієї продукції рослинництва може бути визначений в ціннісній формі. Якщо qі - кількість продукції шкірного виду, рі - ціна, то загальний обсяг продукції якщо qірі. Алі продукція шкірного виду є витвір двох елементів — площі, із якої вон здобуто, й середнього збору із гектара. Отже, якщо позначити площу p. s, а середній збір із гектара — у, то загальний обсяг продукції якщо sіуірі. Розділивши sіуірі на sі, одержимо середній вихід продукції із гектара сільськогосподарських угідь у грошовому виразі - ур.

Продукція рослинництва створюється на різних видах угідь (рілля багаторічні насадження, натуральні сінокоси, пасовища). Якщо площу кожної культури, Яка виробляється на ріллі позначити sn, а урожайність — уп, відповідно площа кожної культури, Яка обробляється садом, — sc, а урожайність вус, й т.п., тоді.

syp = snynp + scycp + sлyлp + sвyвp. вся продукція продукція продукція продукція продукція пасовиськ рослинництва ріллі саду луки (випасів).

Порівнюючи продукцію шкірного виду угідь із загальною площею цого виду угідь, одержимо середній вихід продукції в грошовому виразі із одиниці площі.

Ос-кільки продукція на орних землях одержується фактично лише із посівної площі, можна вирахувати, крім середнього виходу продукції із гектара ріллі, також середній вихід продукції із гектара посівної площі.

Продукція тваринництва поділяється на дві групи:

1) продукція нормальної життєдіяльності тварин, реалізація якої для вживання за межами тваринництва не заговорили українською у «язана із забоєм (ліквідуванням) самих тварин (молоко, вовна, яйця, мед й т.п.). У створенні цієї продукції тварини виступають в якості засобів праці;

2) продукція приплоду й приросту, чи продукція вирощування тварин. Реалізація цієї продукції за межами тваринництва пропонує забій тварин. Використання цієї продукції вирощування тварин для відтворення стада заговорили українською у «язано із подальшим його залишенням в сфері тваринництва. Таким чином, тварини, котрі ростуть чи відгодовуються, виступають як заговорили українською у «язані у виробництві предмети роботи, чи інакше, незавершене виробництво м «ясного контингенту, а також тварин основного стада. Вирощена доросла худорба, племінна, представляє собою закінчену готову продукцію, котра використовується в ролі засобів праці.

До завершеної продукції тваринництва, одержаної в результаті вирощування худоби, відносять:

1) тварин, вирощених для племінних цілей (комплектування основного стада);

2) тварин, вирощених для експлуатації в якості тяглової сили;

3) тварин, вирощених для вибою на м «ясо;

4) приріст живої ваги, вибракуваних дорослих тварин, котрі поставлені на відгодівлю.

Слід відмітити, що якщо не враховувати приріст живої ваги дорослої худоби й скороспілість видів тварин, то готова продукція тваринництва (в виді дорослих, племінних, робочих й призначених до вибою м «ясних тварин) створюються протягом более чи менш довгого години (1,5 — 3 рокта). У зв «язку із цим до кінця року, коли визначають продукцію всіх галузей значна частина поголів «я знаходиться в стані незавершеного виробництва. Однак це незавершене виробництво через особливості своєї натуральної форми дуже специфічне, оскільки: а) можлива реалізація частини такої худоби набік для подальшого вирощування на плем «я чи забій; б) можливо порівняно в великих розмірах зміну години передачі худоби для вибою (хоч економічно худорба того чи іншого віку й призначення чи до незавершеного виробництва, чи до функціонуючих засобів роботи, при певних умовах ця худорба може бути також забита на м «ясо).

Внаслідок відмічених обставин в якості готової продукції тваринництва сільськогосподарських підприємств предстає, по-перше, вся реалізована за межі господарства худорба племінного й м «ясного призначення, до того числі й незакінчена виробництвом взагалі (молодняк), по-друге, худорба, котра вирощується для поповнення свого стада й для внутрігосподарського вибою. Алі худорба, реалізована набік, й худорба, залишена на плем «в собі чи забита на м «ясо, — результат виробництва одного року (у кожному разі цей період виробництва виходить за межі календарного року). Більше того, реалізована после відгодівлі вибракувана худорба й куплена худорба містить частину продукції, котра був врахована за інші періоди чи в інших господарствах. Тому продукцію цого року можна визначити лише розрахунковим шляхом — методом відповідних балансових рівностей у двох формах: в грошовій й в живій вазі.

1. У грошовій формі. У цьому випадку з вартості худоби на кінець року й вартості реалізованої забитої худоби вираховують вартість худоби, котра є на вушко року й купленої.

2. У живій вазі. Визначення продукції тваринництва в живій вазі має відоме економічне значення із двох підстав: 1) вирощування на плем «я й м «ясо, а також відгодівля худоби характеризується зміною живої ваги; 2) вся худорба м «ясного призначення, а також (протягом відповідного періоду) й худорба основного стада представляє комплексну сировину для виробництва м «яса, сала, шкіри й т.п. Разом із тім необхідно відмітити, що цей показник живої ваги дуже грубий й неточний, оскільки: а) підсумовується жива ваги худоби різних видів, Яка відрізняється виходом м «яса й його якістю (калорійність, смакові якості, й т.д.); б) жива ваги значно коливається незалежно від забійної ваги через один стан тварини; в) врахована продукція живої ваги може бути втрачена при наступному недогодовуванню худоби.

перший недолік може бути в певній мірі ліквідований перерахунком живої ваги на забійну. Однак, стосовно до вирощування племінної худоби це не дає особливої переваги. Інший недолік не можна перебороти нормативним перерахунком на забійну ваги. Для цого необхідно визначити забійну ваги по про «єктивних ознаках тварин, що потребує спеціальних навичок й здійснювати лише на заготівельних пунктах. Третій недолік, на шкода, представляє специфічну трудність обліку невиправданих втрат виробництва.

Сільськогосподарська продукція реалізується в натурі по наступних каналах: а) відшкодування в цій галузі (насіння, поповнення худоби, Яка вибула й ін.); б) накопичення в цій галузі (насіння для розширення посівів, вирощена для збільшення стада худорба й ін.); в) відшкодування в інших галузях господарства; р) накопичення в інших галузях господарства; буд) невиробниче споживання всередині господарства: оплата роботи та інші форми розподілення (допомоги престарілим, загальні споживчі потреби й т.п.); е) реалізація продукції за межі господарства (товарна продукція); ж) втрати при зберіганні.

Частина продукції, котра споживається в своєму господарстві чи реалізується за межі підприємства може попередньо піддаватися промисловій переробці. Така продукція реалізується державі в порядку планового й надпланового продаж державним заготівельним органам, різним торговельним державам й кооперативним установам, на колгоспному ринку, в порядку обміну із іншими підприємствами, як Повернення натуральних суд й як натуральна оплата за проведені послуги.

Річні звіти сільськогосподарських підприємств звичайно не містять повної характеристики розподілення продукції відповідно до економічного змісту її частин. Наприклад, виділяється продукція, Яка залишається на насіння (насіннєві фонди колгоспів). Алі насіннєвий фонд може включати й просте відшкодування витраченого насіння, й накопичення, призначене для розширення чи інтенсифікації посівів, й страхові запаси. Тому необхідні додаткові розрахунки по визначенню розміру кожної з цих частин, що при наявності відповідних даних зробити неважко. Облік розподілу продукції шкірного року по вищезазначених каналах ускладнюється також в зв «язку із тім, що залишки, котрі переходять із минулих років, продукція свого виробництва цого року й куплена продукція часто про «єднуються. У такому випадку можна лише визначити частку шкірного джерела в загальному обсягу надходження (різниця перехідних залишків, продукція свого господарства й куплена) й розповсюдити на кожний із цих джерел фактичні середні пропорції між видатковими статтями.

Рух (розподіл) різних видів продукції сільського господарства вивчається шляхом складання балансів цих видів продукції за відповідний рік. Так, наприклад, по рослинництву статистичні органи складають за кожний календарний рік натуральні баланси зерна й продуктів переробки зерна, соняшника, картоплі, овочів й баштанних продуктових культур, фруктів й ягід, винограду й цитрусових культур, сіна й соломи, кормових коренеплодів й кормових баштанних культур, цукрового буряка у годівниці худобі, силосу.

По зернових культурах й картоплі баланс в натурі складає також за сільськогосподарський рік (умовно із 1 июля попереднього року по 1 июля поточного року).

Баланси по тваринництві розробляють за календарний рік по про такі види продукції, як молоко, включаючи продукти його переробки, м «ясо в забійній вазі в цілому й по видах тварин, яйця, вовна.

Баланси продуктів сільського господарства складають по кожній категорії господарств (радгоспи, підсобні та інші державні господарства, міжгосподарські підприємства, колгоспи, колгоспники, робітники, службовці та інші групи населення) й в цілому по всіх категоріях.

У прибуткових й видаткових статтях балансу рослинництва та продуктів тваринництва передбачені усі види надходжень й реалізації, включаючи внутрігалузевий (внутрісільський) обіг та запаси сільськогосподарських продуктів на вухо та кінець року.

Показники валової, кінцевої й товарної продукції сільського господарства. Товарність продукції, методи її обчислення.

Статистика винна забезпечувати правильне визначення обсягу валової продукції й характеристику розподілення й реалізації продукції відповідно до її економічного змісту й зростаючих суспільних потреб. Важливе заподіяння цого розділу статистики — розглянути показники виконання плану виробництва й реалізації продукції, вивчити динаміку виробництва продукції й міжгалузеві зв «язки реалізації продукції, виявити резерви збільшення валової й чистої продукції галузей.

Валова продукція сільського господарства обчислюється методом валового обороту, тобто як сума сирих продуктів рослинництва й тваринництва. У валову продукцію сільського господарства включають приріст багаторічних насаджень в розмірі витрат по догляду за молодими насадженнями із первинним обліком вартості закладання насаджень, продукцію приплоду, приросту й привісу худоби й зміну величини незакінченого виробництва (озимі посіви, оранка под зяб й т.п.) на кінець року в порівнянні із початком року. Останню частину, Яка не є продукцією, а роботою, зважаючи на її якісну своєрідність було б б правильніше використати лише при аналізі виробництва.

До сирої первинної продукції сільського господарства статистика відносить продукцію, котра не піддається переробці в інших галузях, наприклад зерно, бавовна-сирець, цукровий буряк, насіння соняшника, картопля, сирі овочі, плоди, молоко; продукцію приплоду, продукцію приросту молодняку й привісу відгодовуваної худоби в живій вазі, вовну (немиту) й т.п.

Переробка зерна на борошно, насіння соняшника на олію та макуху, молока на олію, сметану, сир й т.п., забій худоби на м «ясо розглядаються як процеси несільськогосподарського, а промислового виробництва, хоч смердоті й відбувалися на сільськогосподарському підприємстві. Відповідно й продукція такого типу є продукцією не сільськогосподарської, а переробних галузей промисловості.

Валова продукція сільського господарства в натуральному виразі (валовий збір, валовий надій молока, валова продукція вирощування худоби й птиці, валовий настриг вовни й т.п.) представляє собою характеристику виробництва — основної стадії відтворення продукції. Результати проходження продукції сільського господарства по інших стадіях відображаються специфічними показниками. Тім самим утворюється система показників відтворення продукції сільського господарства. У цій системі подані показники, котрі відображають початкові проміжні й кінцеві підсумки роботи, серед них — валова, кінцева, товарна реалізована й чиста продукція.

Для деяких видів продукції відображаються усі показники вказаної системи, наприклад, для зерна, картоплі. Для інших видів продукції визначаються лише деякі показники, так для бавовни-сирцю показник валової продукції приймається на рівні товарної продукції. Порядок продуктів немає товарної продукції, майже вся валова продукція використовується на виробничі потреби в самому сільському господарстві (наприклад, кормові коренеплоди).

Кінцева продукція сільського господарства в натуральному виразі на відміну від валової продукції характеризує кінцевий результат відтворення цого продукту в галузі, котра вивчається (наприклад, рослинництва) чи всього сільського господарства.

Кінцева продукція сільського господарства в натуральному виразі визначається відрахуванням з валової продукції тієї частини продукції, котра використана до того ж році на виробничі потреби, а також відрахуванням розміру природного спаду, збитків при зберіганні, загибелі й псуванні. Якщо матір на увазі лише витрати продукції на потреби, заговорили українською у «язані із виробництвом цого продукту, то, наприклад кінцева продукція — корів «яче молоко — знаходиться відрахуванням з валового надою кількості молока, яку використовується для напування лише телят (а чи не інших видів тварин). У практиці органів статистики при розрахунку кінцевої продукції корів «ячого молока з валового надою виключають всю кількість молока, витраченого на корм тварин.

При визначенні кінцевої продукції - зерна — береться до уваги не лише витрата зерна на особисте відтворення, але й і використання зерна на посів однорічних трав у годівниці. Більше того, з валового збору зерна відраховуються також витрати зерна у годівниці худобі. Поряд із розмірами збитків зерна виключають з валового збору розмір відходів й усихання при дообробці.

Кінцеву продукцію в натуральному виразі можна вирахувати підсумовуванням елементів, з які вон складається: товарної продукції й приросту залишків, запасів, фондів на кінець року порівняно із його початком.

Товарна продукція в натуральному виразі - це частина валової продукції, котра реалізується (пройшла стадію обміну) у звітному році призначеної для реалізації в наступному році, включаючи натуральний обмін. Товарна продукція багато років розраховувалась в залежності від поставленої мети.

Першим варіантом товарної продукції є розмір позагалузевої товарної продукції. Раніше цей варіант називався позасільською товарною продукцією. Складові частини позагалузевої (позасільської) товарної продукції в натуральному виразі такі: продажів державі; продажів торговельним організаціям Мінторгу, ОРСу, та іншим організаціям для потреб торгівлі й громадського харчування; продажів споживчій кооперації за цінами згідно із домовленістю й здача на комісію; реалізація робітникам й службовцям радгоспів й підсобних господарств; продажів населенню на колгоспних ринках.

Інший варіант товарної продукції - це внутрігалузевий (внутрісільський) обіг, який розуміється як безпосередній продажів й обмін продуктами сільського господарства між окремими сільськогосподарськими підприємствами й сільським населенням. Вирахування позагалузевої й внутрігалузевої товарної продукції сільського господарства проводитися на основі балансів продукції. Необхідність корінного перегляду методології обліку цих показників товарної продукції пояснимо на двох прикладах. З змісту показників видно, що продукція, продано робітникам й службовцям радгоспів вважається позагалузевою товарною продукцією, хоч ця продукція залишається в середині сільського господарства, а продажів й видача продукції колгоспникам відноситься до внутрігалузевої товарної продукції. Перебудова колгоспів й радгоспів й навпаки впливає на розміри товарної продукції сільського господарства, товарна частина продукції рослинництва визначається з врожаю сільськогосподарських культур, а товарна частина тваринництва за календарний рік. На наш погляд у визначенні товарної продукції тваринництва допущена неточність. У відношенні деяких продуктів тваринництва йде мова не про товарну, а реалізовану продукцію. Наприклад, це стосується реалізації худоби на м «ясо, котра здійснюється не було за рахунок валової продукції вирощування худоби цого року, а й за рахунок реалізації продукції минулих років.

Товарна продукція сільського господарства має не лише самостійне значення. Порівнюючи її розмір із валовою продукцією, визначають відсоток товарності тієї чи іншої продукції сільського господарства.

Останнім годиною в статистичній практиці вивчаються особливі варіанти товарної продукції. Наприклад, визначається загальний обсяг продаж тої чи іншої продукції в загальносоюзний фонд для торгівлі й громадського харчування. При ув «язці цого обсягу зі всією валовою продукцією одержуємо відсоток централізації продукції, котра виробляється. разом із тім потрібно врахувати, що місцеве постачання йде за рахунок поставки з державних ресурсів. Інший приклад. Колгоспам й радгоспам встановлюється приріст кількості продукції, котра реалізується державі на звітний рік в порівнянні з середнім рівнем. Цей показник необхідний для ув «язки із розміром нарахованих грошових надбавок за таку продукцію.

Реалізована продукція сільського господарства в натуральному виразі представляє собою розмір всієї відчуженої у звітному році продукції, виробленої протягом звітного року й в минулі рокта. По таких продуктах як картопля, овочі, й плоди, продукція минулого року в реалізації звітного року може займати значне місце. Реалізація худоби й птиці включає у собі реалізацію молодняку, тварин й худоби із відгодівлі, а також продажів вибракуваної худоби основного стада (із перекладом й без перекладу на відгодівлю).

Чиста продукція в натуральному виразі необхідна для оцінки ефективності відтворення деяких культур. Вона визначається вирахуванням від валової продукції розміру продукції, котра був використана на посів (посадку) цієї культури. У літературі стосовно до продукції ряду культур застосовується поняття «чистий збір «чи «урожайність за вирахуванням насіння ». Чиста продукція в натуральному виразі може бути обчислена не лише по зерну, але й й по соняшнику, картоплі й деяких інших культурах.

Розмір чистої продукції в натурі в порівняні із витратою насіння й посадкового матеріалу показує, в якій мірі чиста продукція перевищує витрати. Для зернових культур порівняльну оцінку ефективності потрібно давати не було за результатами виробництва, але й й із врахуванням витрат насіння на посів.

У дійсності галузі в процесі виробництва взаємопов «язані одна із другою; тому справа значно складніша, ніж її можна було б представити в умовах абстрактного допущення незалежності галузей. Продукт одного виробництва чи однієї галузі протягом періоду, за який береться обсяг сукупного продукту вживається як сировина в іншому виробництві чи іншої галузі цого підприємства чи інших підприємств, тобто здійснює визначений оборот. У цьому випадку при обчисленні сукупного продукту як суми продукції різних галузей якщо неминучий повторний рахунок.

Сукупний продукт, який визначається як проста сума продуктів різних взаємопов «язаних в процесі виробництва галузей, тобто із включенням взаємного обороту, який відбувається між ними, представляє собою валовий оборот.

Якщо з валового обороту відрахувати ту частину продукції цого року, Яка знову використана у виробництві, залишиться кінцева продукція, котра складається з вартості сировини минулого року, використаної у виробництві, й вартості доданої переробкою, тобто створеної живою працею й в результаті переносу вартості засобів роботи (в розмірі середнього зносу) на продукт.

У статистичній практиці валову продукцію різних галузей матеріального виробництва вираховують, використовуючи три принципи її визначення:

1) за методом валового обороту, тобто як суму продукції різних цехів;

2) по заводському методу, тобто як суму кінцевої продукції виробництва; хоч обчислена в такий спосіб валова продукція в статистичній практиці не розглядається як валовий оборот, в дійсності тут повторний рахунок знятий лише всередині підприємства, й залишається до того чи іншому ступені між виробництвами різних галузей внаслідок послідовно зроблених протягом року переробок (переробіток);

3) як вартість, додану обробкою, чи як знов створений працею цого підприємства продукт, включаючи амортизацію без вартості матеріалів, котрі надійшли на підприємство для переробки чи ремонту.

Розподіл фізичного обсягу сільськогосподарської продукції може бути представлено в грошовому виразі при умові єдиних цін для всіх каналів розподілу (реалізації). Розподіл продукції по вартості (витрати виробництва) є передумовою фактичного обліку цін, котрі утворилися.

Процентне ставлення товарної продукції даного виду до валової продукції цого ж виду є показником товарності продукції. При визначені показника товарності всієї сільськогосподарської продукції підприємства обсяг товарної й валової продукції беруться в грошовій формі в однакових цінах.

При обчисленні показників товарності в статистичній практиці застосовуються деякі обмеження. Показники товарності сільськогосподарської продукції обчислюють звичайно для даного врожаю; отже, смердоті не повинні включати реалізацію залишків минулих років, котрі уточнюють рівень товарності продукції цих років. Вочевидь, що фактична товарність продукції, визначена до кінця року для врожаю даного року, завжди якщо нижче дійсної (кінцевої) на відносну величину наступної реалізації. Тому в товарну продукцію із врожаю цого року поряд із фактичною включають й припустиму реалізацію залишків врожаю. Однак припущення можуть розходитися із дійсністю, в зв «язку із цим виникає необхідність в відповідних корективах. Практично трудність полягає до того, що в складі продукції, реалізованої в кожному році, не завжди можна виділити продукцію даного року й минулих років. Тому потрібно застосовувати спеціальні орієнтовні розрахунки.

При обчислені показника середньої товарності продукції по сільськогосподарському підприємству звичайно не приймають до уваги (тобто не включають ані в товарну, ані в валову продукцію) нетоварні в основному види продукції (сіно, солому, силос, зелений корм й т.п.).

Розрізняють також поняття товарності продукції підприємства, району, сектору, галузі. У одній на якості товарної береться продукція, реалізована за межі підприємства в іншому — за межі району, сектору чи галузі. Такі показники не зовсім співставленні за змістом й вирішують свої специфічні заподіяння. Поряд із цим для визначених цілей використовують й показник товарності продукції сукупності підприємств району, сектору, галузі отриманий як ставлення суми товарної продукції цих підприємств до їхнього сумарної валової продукції. Крім показника товарної продукції в даний годину широко використовується особливо в галузях промисловості, показник реалізованої продукції як продукції фактично відпущеної покупцю й сплаченої ним.

Одною з важливих завдань при статистичному вивчені товарної продукції є аналіз зміни рівня товарності. Величина показника товарності міняється внаслідок зміни системи господарства, ступеня спеціалізації, форми оплати роботи (в колгоспах), рівня інтенсифікації й продуктивності й ряд інших факторів.

Статистичне вивчення динаміки виробництва продукції сільського господарства.

Виробництво валової продукції в сільському господарстві здійснюється по законах розширеного відтворення. Алі при загальній тенденції планомірного збільшення виробництва тут внаслідок можливих різких змін метеорологічних умів року, котрі впливають на врожай, будуть матір місце істотні відхилення в загальному обсягу продукції.

Це вол «язує при порівняні за окремі рокта притягувати поряд із показниками, котрі характеризують засоби виробництва й трудові ресурси, а також показники метеорологічних умів. У порівняні по періодах метеорологічні умови зрівнювальних періодів до того чи іншому ступені вирівнюються, що дає можливість уже досить чітко бачити зв «язок між змінами обсягу продукції й величиною факторів виробництва.

Зіставлення динаміки урожайності й найважливіших факторів інтенсифікації. Одним з необходимых вихідних прийомів факторного аналізу динаміки урожайності є порівняння паралельних рядів змін врожайності й основних факторів інтенсифікації сільськогосподарського виробництва (землеробства). Маючи на увазі значні щорічні коливання врожайності, котрі викликані щорічними змінами метеорологічних умів, вказане зрівняння проводитися чи посередництвом застосування методу кореляційного аналізу, чи по збільшених періодах.

Фактичний обсяг виробництва продукції тваринництва за рік (також зростаючим підсумком по роках) зрівнюється із плановим завданням й рівнем попереднього року (чи відповідних періодів). Першорядне значення мають показники, котрі характеризують виконання плану (державного замовлення) по продаж продукції тваринництва державі.

Аналіз змін обсягу продукції тваринництва як в цілому по стране, так й окремо по громадських категоріях (секторах), регіонах й виробничоекономічних типах підприємств можу бути проваджень із боці форми відтворення цієї продукції й із боці основних факторів. Обидва підходи органічно заговорили українською у «язані між собою. У першому випадку зіставляються динаміка чисельності сільськогосподарських тварин ї їхнього продуктивність. Збільшення продукції за рахунок простого збільшення чисельності худоби представляє екстенсивну форму виробництва, а й за рахунок підвищення продуктивності - інтенсивну. Своєрідність, також, полягає до того, що, по-перше, саме поголів «я худоби — первинний чинник виробництва продукції тваринництва, який підлягає організованому людиною природного відтворенню, що робить необхідним спеціальний аналіз якісного рівня цого складного процесу, по-друге, продуктивність — це явище чи функція сільськогосподарських тварин. При цьому рівень продуктивності тім вищий, чим вище якість самого худоби й забезпеченість іншими чинниками, котрі приймають доля в формуванні продукції тваринництва.

У іншому випадку розглядається безпосередній зв «язок зміни виходу продукції з зміною його факторів, в числі які, якщо абстрагуватися від простого збільшення поголів «я худоби й заговорили українською у «язаного із цим рівня змісту, який склався (приміщення для худоби, корму й т.п.), в основному фактори інтенсифікації тваринництва, котрі підвищують продуктивність худоби (поліпшення середньої якості худоби, підвищення рівня годівлі, покращання умів утримання й т.п.). Тому центральною ланкою факторного аналізу збільшення виробництва продукції тваринництва є аналіз продуктивності худоби, виявлення можливостей її подальшого підвищення на основі всебічної інтенсифікації виробництва.

Аналіз продуктивності за чинниками проводитися як в динаміці, то й порівняно за групами підприємств, а також групами сільськогосподарських тварин на підприємствах із використанням даних про бонітування худоби. Ос-кільки основним джерелом кормів для тваринництва є особіста кормова база, котра створена в рослинницькому цеху, оскільки представляє собою інтерес факторний аналіз продукції тваринництва на 100 га сільськогосподарських угідь (ріллі).

У зв «язку із тім, що у виробництві продукції тваринництва є визначенні сезонність, одним з направлення аналізу є вивчення сезонності виробництва протягом року. До важливого направлення аналізу належить вивчення структурних зрушень в тваринництві, зв «язаних із різницею темпів зростанню по видах худоби, соціальних секторах й регіонах.

Аналіз даних про стан тваринництва виробляється із метою дати оцінку рівню розвитку, визначити основні тенденції динаміки показників чисельності тварин й птиці, їхнього продуктивності й виходу продукції тваринництва, виділити фактори, котрі зумовили фактичний рівень продуктивності тварин й обсяг виробленої продукції й виявили резерви їхнього росту.

На обсяг виробництва продукції тваринництва безпосередньо впливає рівень продуктивності тварин й їхні чисельність. Рівень впливу факторів вивчається із використанням багатьох методів, до того числі індексного методу.

Для аналізу змін обсягів продукції в динаміці можна обчислити індекс.

Іоп = [pic].

де ВП — обсяг продукції визначеного виду; Чж1 і Чжо — чисельність тварин, від які отримують дану продукцію, в окремих господарствах за аналізуючий й базисний рокта; ПРж1 й ПРжо — середній рівень продуктивності тварин в окремих господарствах за відповідні роки.

Вплив факторів, котрі обумовлюють зміни обсягу виробництва продукції, виміряються за допомогою взаємозв «язку індексів.

Іоп = Іпрж Ічж, де Ічж = [pic].

Індекс середньої продуктивності обчислюється по формулі індексу змінного складу:

Іпрж = [pic]: [pic].

Зміна продуктивності тварин, Яка показує цей індекс, залежить від двох причин: від рівня їхні продуктивності в окремих сільськогосподарських підприємствах й від питомої ваги тварин шкірного господарства в загальній чисельності тварин по групі сільськогосподарських підприємств, тобто від структури поголів «я із різним рівнем продуктивності.

Для винятку впливу структурних змін в поголів «ї тварин на їхні середню продуктивність розраховують індекс продуктивності фіксованого складу:

Іпржф = [pic].

Щодо виявлення впливу змін в структурі поголів «я на динаміку виробництва продукції обчислюють індекс структури поголів «я Ісп:

Ісп =[pic].

Тоді індекс динаміки обсягу виробництва продукції якщо дорівнювати добутку трьох індексів.

Іоп = Ічж Іпржф Ісп .

Велике значення має вивчення змін показників кількості тварин й птиці, їхнього продуктивності й вихід продукції за кілька років для встановлення тенденцій у змінах, котрі відбуваються. Для цого розраховують цінні базисні й середньорічні абсолютні прирости, темпи зростанню й темпи приросту, а також проводять вирівнювання динамічних рядів.

У аналізі показників тваринництва в динаміці рекомендується порівнювати не лише річні, але й й їхні середні рівні за кілька років. Велике значення мають середні показники.