Тема Росії у поезії Андрія Бєлого

Тема Росії у поезії Андрія Белого

Плененный дух.

М. Цвєтаєва.

Мне здається, ніхто краще М. Цвєтаєвої не сформулював сутності цього художника слова. У нарисі про А. Білому «Полонений дух» вимальовується образ бунтівливої душі, палко люблячої людей, життя, своєї батьківщини.

Тема батьківщини завжди хвилювала поета. Про своїй книжці віршів «Попіл» критики казали, що це явний поворот до Некрасову, до народництва. Сам А. Білий завжди закавычивал слово «народництво» у зв’язку з своїм «поворотом до Некрасову». Він робив це оскільки випадало починати відповідати на критику тонко. Він казав:

«Мне відмовляли у праві писати про російський народ лише тому що автор „декадентських симфоній“. Говорили у тому, мій поворот до Некрасову цілком несподіваний… Мої „народницькі“ вірші з’являлися вже у друку чотири роки тому… У вашій книзі „Попіл“ складені й перероблені мої колишні вірші; трохи більше. А любити Росію властиво російському людині; напрям, літературна форма я тут ні до чого».

Хочу відзначити, що А. Білий однією з перших символістів зумів побачити Росію безкультурну й російський народ як земну реальність, а чи не якесь містичне початок, в котру багато хто художники просто заплуталися і зовсім втратили моральні орієнтири. Але що пильніше поет вдивлявся життя Росії, то більше відсувалися його сподівання її швидке відновлення. Образи світлі та яскраві дедалі більше витіснялися у його віршах похмурими за своєю тональністю картинами. Він чудово бачив безпросвітне і злиденне існування простого народу. У деяких віршах прозирає навіть почуття розпачу:

Роковая країна, крижана,.

Проклятая залізної долею —.

Мать-Россия, про батьківщина зла,.

Кто так жартував над тобою?

Эти рядки вірші «Батьківщина» написані ще 1908 року. Поет не знаходить відповіді здійснити фатальний питання. Далі народжуються в нього вірші, за силою заперечення які мають аналогів у російській поезії:

Исчезни у просторі, зникни,.

Россия, Росія моя!

С цим можна порівняти лише відомі й вірші Р. Іванова, де рефреном проходить думка: «Добре, що немає Росії», але там більше затвердження запереченням, ніж відмови від батьківщини. А. Білий явно болючіше Р. Іванова був спалюємо болісним почуттям розладу з моральним відчуттям батьківщини.

Несмотря на властиві А. Білому сумнівів у тому, що бути залежатиме від свого роду та племені (вона вже мітив в космополіти, намагався усвідомлювати себе людиною світу), саме у російського життя вона бачила змога дозволу духовного кризи людства.

А. Білий не була самотній такому устремлінні, але й ж… І як у серпні 1917 року, напередодні революційних подій, його мрія початку здійснюватися, він був готовий і, і свій творчість принести на поталу Вітчизні заради її свободи:

И ти, вогнева стихія,.

Безумствуй, спалюючи мене,.

Россия, Росія, Росія —.

Мессия прийдешнього дня!

Итак, за всієї багатогранності свого світовідчуття А. Білий котра з такий силою не захоплювався більше ні одним духовним чином. І його трагічна життя еміграції, його суперечки з літературою і політичною середовищем не заступили від цього цей прекрасний образ Росії.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.