Жалости і милості

«Жалости і милості «

Комментарий одного стихотворению

Макс Ремпель Есть такий жанр — коментар до віршам, їх розшифровка, викопування пластів і посилань. Особливо у ньому досяг успіху T.S. Eliot — вона сама писав вірші та їх коментував. Потім їх коментували літературознавці. Через війну тоненький збірку віршів перетворюється на грубезний тому коментарів. Добре це частина або погано? Кому як. Інші люблять поезію за звуку й невловність. Мені ж від в поезії подобається ребусность і разгадываемость. Коли після кожної відгадки вірш набуває нового змісту, резонує новому хвилі.

Вот мої коментар до одного з найскладніших — ємних віршів Мандельштама.

Если ви доповните чи поліпшите — буду рад.

Вірш передусім чудовий ритмом. Кожне двустишие має власний ритм. Воно схоже спектр — кожне двустишие говорить про своєму і перегукується з ідеями із різних тим гаслам і різних времен.

Я благаю, як про жаль і милости, Франция, твоєї землі і жимолости, Весь вірш скріплений грою слів, недосконалими римами, за межею фолу. Вона починається з каламбуру, недосконалої рими — милости-жимолости, майже ботинки-полуботинки і закінчується ще більше спірною римою — козы-раздразни.

Это не недбалість, а стиль, що наближує вірші по ємності до прози, дозволяє зібрати воєдино речі несумісні, І що надзвичайно важко віршем — висловити складну філософські роздуми, не снизойдя до прози, залишившись біля поэзии.

Во Франції Мандельштам був у 1907 року, в 16 років, а вірш написаний 1937 року, в 46 років, протягом року до загибелі у таборах, коли була за залізним завісою, для більшості була чимось абстрактним і недоступным.

Правды горлинок твоїх і кривди карликовых Виноградарей у тому разгородках марлевых.

Речь про імпресіоністів, щоправда не знаю, яку конкретно картині. Я думав, що це повинен бути Моне, Клод, з Эрмитажа.

Заметьте протиставлення — кривди — правди — горлинок (паризьких городянок? чи голубів з паризьких мостових?) і виноградарів — сільських жителів, карликових і приземленных.

В легкому грудні твій повітря стриженный Индевеет — грошовий, обиженный…

Интересно, що тут грудень — 1907 роки або банку 1937ого?

Если легкий, то напевно — Паризький? Чому стрижений — бо Франції стригли кущі? Пригадаємо Бенуа, прогулянку короля…

Почему повітря грошовий? — це з приводу продажу колекції імпресіоністів з Ермітажу американцям? Приблизно те саме час — цікаво було б перевірити… За валюту — пам’ятаєте, у Булгакова: громадяни! Здавайте валюту…

Но фіалка й у в’язниці: з глузду з'їхати в безбрежности!

Свищет пісенька насмішниця, небрежница, ;

Фиалка у в’язниці - картина у музеї в 37 року, за доби терору, як нагадування про вільної жизни.

Где вирувала, королів смывая, Улица липнева кривая…

О французької революції - цікаво, що з вулиця І що за июль?

А нині у Парижі, в Шартре, в Арле Государит добрий Чаплін Чарлі ;

Об індустріалізації і американізації Франції і Європи. Про настання ширвжитку, про тому, що імпресіонізм 1900 року, якому Мандельштам — сучасник, змінюється бездушним і руйнівним конструктивізмом, модернізмом, фашизмом та ін измами.

Этот перелом припало на 20−30 роки, 1937;го було зрозуміло, навіть у Воронезької посилання, що старий європейський світ пішов і змінився, змінюють йому йде індустріальна естетика, і Чаплін — краще, що вони можуть уявити замість повітряному, поетичному і розпливчастого импрессионизму.

В океанському котелку, з растерянною точностью На шарнірах він куражиться з цветочницей…

В океанському — заокеанському, вселенському, універсальному — так шокирующем під час епохи Москвошвея.

Шарниры — комічні руху Чапліна — характеристика человека-робота, людини нового індустріального суспільства, провісника брейк-дансу. Квіткарка — це з якого фильма.

Там, де з трояндою на грудях у двухбашенной испарине Паутины кам’яніє шаль, Эту загадку не я відгадав — це Нотр-Дам — геніальне винахід французів середніх століть, спосіб побудови соборів особливо повітряних і звернених прямо вгору — якось побудований, здається в XII столітті, Нотр-Дам був скопійовано в багатьох примірників і наявна й у кожному великому місті Франції. Так думку перелітає від Чапліна і сліпий квіткарки по повітряному готичному мосту до Нотр-Даму з цими двома баштами й вертикальної кам’яною трояндою (я бачив озеро, стояло отвесно…).

Жаль, що карусель воздушно-благородная Оборачивается, містом дихаючи, ;

Карусель — троянда — цивілізація — Європа приймають Чапліна, американську бездушну індустріалізацію — вогні великого міста, і здається, необратимо.

Наклони свою шию, безбожница С золотими очима козы, Наклони шию — упокорся, повернення нет.

Почему безбожниця? Оскільки Франція була найпершою країною, де революція відкинула Бога?

Почему Франція «золоті очі кози »? Прикро. Може йдеться про жертовному агнце?

И кривими картавыми ножницами Купы скаредных троянд раздразни.

Почему ножиці гаркаві? Криві - зрозуміло, але гаркаві? Чому купи? Чому скаредных? Небажаючих здаватися? Тут іржаві криві гаркаві непоетичні садові ножиці - символ індустріалізації, футуризму, модернізму, а віконна троянда готичного собору — символ поезії, культури, західної цивілізації відступаючої під напором міста, індустрії і капитала.

А тепер целиком:

* * *

Я благаю, як про жаль і милости,.

Франція, твоєї землі і жимолости,.

Правди горлинок твоїх і кривди карликовых.

Виноградарів у тому разгородках марлевых.

У легкому грудні твій повітря стриженый.

Индевеет — грошовий, обиженный…

Але фіалка й у в’язниці: з глузду з'їхати в безбрежности!

Свище пісенька — насмішниця, небрежница,—.

Де вирувала, королів смывая,.

Вулиця липнева кривая…

Нині ж у Парижі, в Шартре, в Арле.

Государит добрий Чаплін Чарлі —.

У океанському котелку, з растерянною точностью.

На шарнірах він куражиться з цветочницей…

Там, де з трояндою на грудей у двухбашенной испарине.

Павутини кам’яніє шаль,.

Прикро, що карусель воздушно-благодарная.

Обертається, містом дыша,—.

Нахили свою шию, безбожница.

З золотими очима козы,.

І кривими картавыми ножницами.

Купи скаредных троянд раздразни.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.