Онегин і Чацький

Онегин і Чацкий

В Онєгіні Пушкіним представлений передусім духовний, і характер дворянській інтелігенції епохи декабристів. Він уособлює собою породження того суспільства, тієї епохи, але з тим він дивним чином суперечить йому. Це властиве герою протягом усього роману розчарування тому, що ще недавно так приваблювала його, тепер більше цікавить, така російська хандра, відчуття порожнечі життя, яке гнітить і це змушує людини повертатися до своїм витоків, у разі Онєгін їде під село, щоб Христом утекти від гучної міського життя, так обридлої йому. І водночас якого є типовим представником столичної дворянській молоді, сином свого середовища, де він почувається, як риба у питній воді. І важко говорити про тому, чи це його гідністю чи недоліком. По крайнього заходу можна вже напевне стверджувати, що він слід за рівні культури свого часу, відрізняючись у тому відношенні більшості дворянського суспільства. Яким бачимо Чацького?

Он певною мірою нагадує декабриста, який входить у «в протиріччя з суспільством», вільнодумного, освіченого і рішучої людини, для якого першому місці стоїть ідея, «високі думи», і потім вже решта. Навіть жертвує любов’ю Софії, адже він свідомо йде конфлікт, лише через неможливість відступити від свої політичні переконання, від відчуття обов’язку перед суспільством. Так виникає конфлікт між почуттям і боргом, який ще неодноразово стає головною темою багатьом творів на той час. Чацький, як і Онєгін, являє собою досить поширений тип тодішньої дворянській молоді, тільки він позбавлений тих світських забобонів, які притаманні Онєгіну. Він, скоріш, романтик, з тих, що мріяли перетворення своєї батьківщини, охоче й огрядні патріотизму бросавшиеся на пролам барикад, вибудованих прибічниками феодальної старовини, лжепатриотами, до яких належить Фамусов і всі його оточення. А чим все-таки схожі ці дві героя, світський Онєгін і просвітитель Чацький, герої різних творів, але однієї епохи?

Конечно ж, вони тривають вже з й того суспільства, вони ровесники, обидва розумні, проникливі, обидва бачать неспроможність світського життя, оголюють її суть від покровів зовнішньої мішури і блиску. Обидва намагаються знайти, знайти себе, мандруючи чи переміняючи обстановку, максимально наближаючись до природи. В обох невдало складаються зі слабким підлогою, але, проте, причини цього кілька різні. Якщо Чацький, досі закоханий у Софію, поступово розчаровується у ній, знаходячи її характері риси ненависного йому общеста, то Онєгін, зустрічаючись із Тетяною, вже досі у глибокому розчаруванні від життя, тому й на любов Тетяни він реагує шляхетно, але насторожено, віддаючи усвідомлювали у цьому, що він неспроможний стати благопристойним чоловіком і батьком сімейства, що це заохочується у тому самому злощасному суспільстві, від якого хоче бігти.

Чацкий уособлює собою живої розум, передові прагнення, вогонь, рух, бурхливу просвітницьку діяльність. Онєгін виявляється більш пасивним такому тлі, людиною з вогником, майже погаслим, але який ще можна розпалити, лише зробити це потрібно комусь іншому, роздмухати вогонь і перетворити їх у полум’я.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.